про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
29 липня 2025 року Справа 320/37097/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., отримавши та розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо складання, видачі та використання витягу з наказу №24 від 24.02.2022.
- скасувати витяг з наказу №24 від 24.02.2022 як незаконний документ.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 відкликати витяг з наказу №24 від 24.02.2022 та офіційно повідомити всі органи та установи, яким він був наданий, про його недійсність.
- зобов'язати відповідача відновити соціальні, матеріальні та службові гарантії позивача, припинені на підставі незаконного витягу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
27.07.2025 до відділу діловодства суду від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову у якій позивач просить суд:
- заборонити військовій частині НОМЕР_1 використовувати витяг з наказу №24 від 24.02.2022 у будь-яких юридичних, адміністративних, кадрових, фінансових або інших процедурах до ухвалення судового рішення у справі №320/37097/25;
- заборонити військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на знищення, вилучення, фальсифікацію або передачу третім особам наступних документів (до закінчення розгляду справи по суті);
- зобов'язати відповідача забезпечити збереження усієї документації, пов'язаної з наказами, рапортами та матеріалами службового розслідування стосовно мене, до моменту ухвалення рішення суду по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що у зв'язку з тим, що відповідач - військова частина НОМЕР_1 - вже тривалий час фактично ігнорує його звернення, відмовляється надавати документи, маніпулює витягом із наказу, який не підтверджено, існує реальна загроза знищення, фальсифікації або підробки доказів зокрема, журналів наказів, службових рапортів та іншої документації, існує загроза продовження порушення конституційних прав позивача, та створення непоправних наслідків пов'язаних з подальшим соціальним, матеріальним та професійним знищенням його репутації та правового статусу.
Таким чином, позивач посилається на приписи статті 150 КАС України, де адміністративний позов може бути забезпечено, якщо невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, та документи додані до неї, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За правилами частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову, зокрема й шляхом забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 1 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову суд повинен досліджувати достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе заявник їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
З системного аналізу наведених вище процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Також суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
З урахуванням наведеного, суд вказує, що перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів позивача діями, бездіяльністю чи прийнятими рішеннями суб'єктами владних повноважень, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним діям, бездіяльності чи прийнятому рішенню суб'єкта владних повноважень до ухвалення рішення по суті.
Факт наявності порушення прав позивача потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів лише під час розгляду справи по суті, а не шляхом подачі заяви про забезпечення позову.
Таким чином, суд у межах розгляду цієї заяви, не може надавати оцінку правомірності/протиправності наказу без розгляду справи по суті, оскільки, це є неприпустимо, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Суд враховує, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Крім того, встановлення ознак протиправності дій відповідача при винесенні наказу, фактично є вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
Надаючи оцінку вимозі позивача про забезпечення позову шляхом збереження усієї документації, пов'язаної з наказами, рапортами та матеріалами службового розслідування стосовно позивача, до моменту ухвалення рішення по суті, суд вказує, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає правовій природі інституту забезпечення позову, оскільки інститут забезпечення позову має чітко визначену правову природу, та спрямований не на збирання або збереження доказів, а на захист процесуального становища позивача, запобігання шкоді правам позивача або забезпечення виконання рішення суду ще до його ухвалення по суті, в умовах невизначеності спору.
Зокрема, заявник фактично просить суд зобов'язати іншу сторону (відповідача) зберегти ті чи інші документи, які можуть у майбутньому слугувати доказами у справі. Однак такі вимоги виходять за межі інституту забезпечення позову.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що зазначені позивачем в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені як передумови для вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку із чим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Войтович І. І.