28 липня 2025 року справа №320/8766/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЛАЙТ" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЛАЙТ" звернулось через систему Електронний суд до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA100320/2023/000013/2 від 11.04.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2023/000409 від 11.04.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 дану позовну заяву залишено без руху та зобов'язано позивача усунути зазначені у мотивувальній частині даної ухвали недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
До суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків, зазначених в даній ухвалі, а також докази на підтвердження їх усунення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
У зв'язку зі смертю та припиненням трудових відносин судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2024 справа розподілена судді Щавінському В.Р.
Ухвалою суду від 19.11.2024 прийнято до провадження матеріали адміністративної справи №320/8766/24 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв'язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на відсутність правових підстав. Зазначив, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Необґрунтовані та безпідставні зауваження митного органу жодним чином не підтверджують відсутність складових митної вартості, не підтверджують відсутність відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не підтверджують необхідність відокремлення вартості товару, не підтверджують неможливість перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Просив суд задовольнити позов.
Також від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Дане клопотання обґрунтоване тим, що позивач пропустив строк, який визначений КАС України, на звернення до суду з даним адміністративним позовом. На думку представника відповідача, у зв'язку із зазначеним, наявні підстави для залишення такої позовної заяви без розгляду.
Розглядаючи клопотання про залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
Позивач у цій справі звернувся до суду з вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2023/000013/2 від 11.04.2023.
Звернувшись 11.08.2023 до суд з даним позовом, позивач не пропустив шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою.
Отже суд вважає, що підстави для задоволення клопотання Київської митниці про залишення позову без розгляду - відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРЛАЙТ» укладено Контракт №CR02/08/2022 від 02.08.2022 щодо поставки світлотехнічної LED продукції, гальванічних елементів живлення, зарядних пристроїв згідно Додатків-Специфікацій, які є його невід?ємною частиною, на умовах FOB або CFR (IНКОТЕРМС-2010), а також було підписано 06.12.2022 Додаток-Сертифікацію №7 із зазначенням, батарейок загальною кількістю 1071200 штук, що розміщені в 3240 картонних коробках, загальною вартістю 82554,74 доларів США.
З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару позивачем 10.04.2023 подано до Київської митниці електронну Митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA100320008323U5, на оформлення в митному режимі імпорт батарейок в асортименті:
1. Товар №1 (Первинні батареї, діоксид-марганцеві, лужні, циліндричні, робоча напруга 1,5 В: батарейки HausMark Alkaline LR В асортименті), код товару 8506101100, кількість 1059200 штук, - розрахована Декларантом митна вартість у розмірі 81033,78 доларів США.
2. ?Товар №2 (Батарейки крона, лужні, діоксид-марганцеві, робоча напруга 9 В: батарейки HausMark Alkaline 6LR61 BLI) код товару 8506101800, кількість 12000 штук, розрахована Декларантом митна вартість у розмірі 5716,85 доларів США.
Визначення митної вартості товарів Декларантом здійснено за встановленим п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Результатом подання Декларантом обов?язкових та додаткових документів стало надсилання відповідачем Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100320/2023/000013/2 від 11.04.2023, текст якого у 33 графі наступний:
“1. Відповідно до п.4.5 контракту від 02.08.2022 № CR02/08/2022 вартість тари входить до вартості товару, але в наданому інвойсі відсутні ці числові складові митної вартості товару, що унеможливлює відокремити вартість самого товару.
2. До митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 05.04.2023 №05.04, видану ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ», проте в наданій ЦМР від 05.04.2023 № б/н відповідно до відміток перевізником є PE DOMNIUK PETRO.
3. Згідно з вимогами п.3.2 контракту від 02.08.2022 № CR02/08/2022 оплата здійснюється в такому порядку: 100% від суми кожного ДодаткаСпецифікації перераховується на розрахунковий рахунок Продавця як повна передоплата протягом 5 банківських днів з моменту підписання Додатка-Специфікації, який на дану партію товару складено та підписано 06.12.2022 (№7). А відповідно до наданих платіжних доручень оплата здійснювалась 20.12.2022, 15.02.2023, 29.03.2023. Таким чином порушено строки зовнішньоекономічної угоди стосовно строків оплати».
Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 МК України).
Відповідно частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другої цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.
Приписами статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексуподаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Передбачене частиною п'ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України.
З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до статті 337 МК України.
Суд зазначає, що для митного оформлення декларантом подані документи для випуску у вільний обіг, митна вартість визначена Декларантом за ціною контракту (за основним методом).
Щодо зауваження митного органу про відсутність вартості тари, суд зазначає наступне.
Суд наголошує, що згідно ч. 10 ст. 58 МК України такі витрати, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов?язаних із пакуванням, додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, однак лише за умови “якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті».
Відповідно до пунктів 4.4. та 4.5. Контракту №CR02/08/2022 від 02.08.2022, Товар постачається в коробках, які в подальшому іменуються Тара. Вартість Тари входить у вартість Товару.
Тобто, умовами Контракту визначено, що вартість тари (коробок) включена до ціни Товару, а також умовами Контракту не передбачено відокремлення в інвойсі вартості самих батарейок та окремо вартості тари (пакування/упаковки/коробки).
Крім того, пунктом 2 Додатку-Специфікації (Appendix-Specification) №16 від 04.09.2023 також визначено “В ціну товару включені всі види пакування».
Документи, що підтверджують ціну, що була фактично сплачена за оцінювані товари, подано разом з Митною декларацією №23UA100320008323U5 від 10.04.2023, будь-які інші документи що підтверджують ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, відсутня (не існують).
Щодо зауваження митного органу про транспортні витрати, суд зазначає наступне.
Так, у пакеті документів поданих разом з Митною декларацією №23UA100320008323U5 від 10.04.2023 наявний Договір №19/12-22 про транспортно-експедиторське обслуговування від 19.12.2022, укладений між ТОВ “Енерлайт» (Клієнт) та ТОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ» (Експедитор).
Згідно умов договору (п.2.1.1) Експедитор зобов?язаний “за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах погоджених Сторонами, а також надати інші послуги Клієнтові за погодженням Сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов?язань за договором Експедитор має право укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна...».
ЦМР (CMR) - транспортний документ, найбільш широко використовуваний при міжнародних вантажних перевезеннях автомобільним транспортом. Відповідно до п.2.2.4. договору Експедитор має право “доручити виконання цього договору третій особі». В свою чергу, такою особою с PE DOMNIUK RETRO, з яким було укладено відповідний договір від імені Експедитора - ТОВ " ЄВРО ФОРВАРДІНІ".
Щодо зауваження митного органу про строки оплати за товар, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 10.3, контракту №CR02/08/2022 від 02.08.2022 "Будь-які доповнення до цього Контракту є його невід?ємною частиною". Згідно п.4.3 даного контракту "Остаточні умови постачання кожної окремої партії товару зазначаються у Додатках-Специфікаціях".
Згідно Додаткової угоди №7 від 24.12.2022 "оплата за товар здійснюється у відповідності до умов погоджених Сторонами у Додатках-Специфікаціях які є невід?ємною частиною цього Контракту".
Відповідно до п.4 Додатка-Специфікації №7 від 06.12.2022 "Умови оплати: $ 82554,74 - проти Коносаменту".
Суд наголошує, що безпосередньо митна вартість товару не стосуються ані умови щодо термінів оплати за товар, ані розміру кожної із здійснених оплат, якщо їх сума відповідає умовам контракту.
Крім того, подані платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати за товар є доказом щодо виконання покупцем умов контракту, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Тому відомості про умови чи строки оплати товару не повинні братися митним органом до уваги, і суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.
Крім того, у п. 3 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2, вказано, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом рішення про коригування митної вартості прийняте без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для його скасування.
Згідно ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, про наявність яких відповідачем ні у рішенні, ні у картці відмови не зазначено.
З огляду на те, що Картка відмови є похідною від Рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, як протиправне, відповідно, і Картка відмови також підлягатиме скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір в сумі 5107,42 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2023/000013/2 від 11.04.2023.
3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2023/000409 від 11.04.2023.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЛАЙТ" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати у сумі 5107 (п'ять тисяч сто сім) гривень 42 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.