29 липня 2025 року справа № 320/42964/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Служби судової охорони до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернулась Служба судової охорони з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. ВП № НОМЕР_2 від 14.05.2024 про накладення на Службу судової охорони штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 у справі № 520/3702/23 відбувається через незалежні від Служба судової охорони обставини. Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Позивач зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 у справі № 520/3702/23 не було виконане у повному обсязі з причин, що не залежали від волевиявлення та дій лише Служби Судової охорони та були обумовлені залученням до його виконання інших суб'єктів та процедур.
Об'єктивною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду та яка не залежить від власного волевиявлення позивача - Служби судової охорони, є ненадходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня відповідних бюджетних асигнувань на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 позов залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу слід було надати докази належного уповноваження Гаврук Наталії Сергіївни на вчинення процесуальних дій від імені Служби судової охорони, а саме наказ про призначення на посаду, посадову інструкцію та/або Положення про відділ/управління, в якому працює вказана особа (копії, засвідчені належним чином) та витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із відображенням відомостей про Гаврук Наталію Сергіївну, як представника юридичної особи; надати позовну заяву у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі; надати уточнену позовну заяву з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій правильно вказати ідентифікаційний код відповідача, зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін.
23.10.2024 на адресу суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 10.10.2024 надійшла заява від 23.10.2024 №30/01.30-03-1445 про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази усунення недоліків позову.
До заяви про усунення недоліків позову додано, зокрема, уточнену позовну заяву від 23.10.2024, в якій Служба судової охорони звертається до суду з позовом до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби (код ЄДРПОУ 00015622; 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. ВП № НОМЕР_2 від 14.05.2024 про накладення на Службу судової охорони штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 продовжено Службі судової охороні процесуальний строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2024, для усунення недоліків позовної заяви, на 10 (десять) календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого позивачу необхідно було надати уточнену позовну заяву (у кількості примірників відповідно до кількості відповідачів у справі та примірник для суду), в якій відповідачем зазначити відповідний орган державної виконавчої служби - Міністерство юстиції України (ідентифікаційний код 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).
27.12.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява від 26.12.2024 №30/03-1712 про усунення недоліків позовної заяви, в якій як відповідача зазначено відповідний орган державної виконавчої служби - Міністерство юстиції України (ідентифікаційний код 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ). Зобов'язано позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі направити третій особі копію позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи по суті.
Витребувано докази у справі від відповідача: копію Положення про Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; копії всіх матеріалів ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 № 520/3702/23 із копією заяви про його примусове виконання, докази направлення та вручення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 від 09.04.2024 та постанови про накладення штрафу від 14.05.2024.
Запропоновано відповідачу протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Запропоновано третій особі подати пояснення щодо позову у 10-денний строк з моменту отримання копії позовної заяви з додатками, з доказами направлення копій пояснень іншим учасникам справи.
20.02.2025 позивачем на офіційну електронну пошту суду надано докази направлення третій особі ОСОБА_1 копії позовної заяви з доданими до неї документами.
24.02.2025 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому останній просить суть відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що постанова про накладення штрафу прийнята в рамках чинного законодавства. Оскільки накладення штрафу є відповідальністю, яка настає за невиконання рішення суду боржником, її скасування фактично звільняє боржника від відповідальності.
Третя особа правом на подання до суду письмових пояснень не скористалась.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист № 520/3702/23, виданий Харківським окружним адміністративним судом 21.03.2024 про зобов'язання Служби судової охорони нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 грн. пропорційно у розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 до 20.01.2023.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.04.2024 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 520/3702/23, виданого Харківським окружним адміністративним судом 21.03.2024.
З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.05.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, за невиконання рішення суду без поважних підстав накладено на боржника Службу Судової охорони штраф у розмірі 5 100 грн.
Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду щодо захисту порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) та Інструкція з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).
Згідно статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1, 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Позивач зазначає, що постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.04.2024 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 отримано 16.04.2024.
Згідно листа Міністерства фінансів України від 08.12.2023 № 08020-01-3/34132, наданого у відповідь на лист позивача від 15.11.2023 № 30/01.30-02.2-2030 щодо збільшення видатків Державного бюджету України на 2024 рік у частині фінансового забезпечення співробітників Служби судової охорони щодо реалізації норм статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та на виконання судових рішень з виплат додаткової винагороди співробітникам Служби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», забезпечення функціонування Служби здійснюється в межах видатків, затверджених у Законі України «Про державний бюджет України за 2024 рік» з бюджетною програмою за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.
З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2024 Службою судової охорони направлено лист № 30/01.30-02.2-565 тимчасовому виконувачу обов'язків Голови Державної судової адміністрації України з інформацією про потребу в коштах на виконання рішень судів щодо задоволення позовів співробітників Служби, у тому числі з виплати їм додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
22.05.2024 Службою судової охорони направлено лист № 30/01.30-02.2-712 тимчасовому виконувачу обов'язків Голови Державної судової адміністрації України з інформацією про потребу в коштах на виконання рішень судів щодо задоволення позовів співробітників Служби, у тому числі з виплати їм додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Зазначений лист містив прохання щодо клопотання Голови Державної судової адміністрації України перед Міністерством фінансів України про виділення додаткових асигнувань для Служби на 2024 рік за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у сумі 1 276 418 156 грн. (потреба визначена за рішеннями судів на користь позивачів станом на 22.05.2024).
19.04.2024 позивачем направлено до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України лист за № 30/01.30-02.2-587, у якому повідомлено, що службі затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя», яким становить 0,58% загальної потреби в коштах, станом на 15.04.2024. Відповідні асигнування за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в кошторисі Служби на 2024 рік не задовольнили у повному обсязі потреби в коштах на виконання судових рішень. Станом на 15.04.2024 загальна потреба в коштах для проведення нарахувань витрат позивачам становить понад 1 200,4 млн. грн. З метою виконання вимог виконавчого документа №520/3702/23 Службою надіслано листи від 12.01.2024 №30/01.30-02.2-63 та від 01.02.2024 №30/01.30-02.2-176 та від 15.04.2024 №30/01.30-02.2-565 до Державної судової адміністрації України як до головного розпорядника бюджетних коштів, із проханням внести зміни до кошторису Служби на 2024 рік, однак належного фінансування не проведено.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
Виходячи з викладеного, враховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника. Принцип «res judicata» (принцип обов'язковості судового рішення) покладає на боржника обов'язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.
В силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов'язаних із невиконанням судового рішення.
Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, зазначеною у постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 19.08.2020 у справі №140/784/19, від 31.05.2022 у справі №360/940/20.
Відповідно до частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
Згідно частин 1, 2 статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації (ч.1 ст.48 БК України).
Враховуючи те, що бюджетних асигнувань на виплату сум за рішенням суду не вистачає, а додаткові кошти позивачу не виділяються, суд вважає, що у позивача були поважні причини невиконання судового рішення. Отже, підстави для накладення на позивача штрафу відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1,2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 22.05.2024.№ 360.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. ВП № НОМЕР_2 від 14.05.2024 про накладення на Службу судової охорони штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь Служби судової охорони понесені судові витрати у розмірі 3 028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення або розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суддя Кушнова А.О.