28 липня 2025 року справа №320/49737/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 05.08.2024 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 і Міністерства оборони України, щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 і Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та повідомити про своє рішення належним чином.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виявилася у неприйнятті рішення по суті за результатами розгляду заяви позивача про надання йому відстрочки. Позивач не погоджується із позицією відповідача щодо необхідності особистого прибуття позивача до центру комплектування та соціальної підтримки задля подання заяви про відстрочку. Наголошує, що чинним законодавством не визначено конкретних способів надання документів, а саме заяви про відстрочку від військової служби під час мобілізації та підтверджуючих документів. Стверджує, що обов'язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім. На переконання позивача, відповідач не прийнявши жодного рішення (про надання або відмову в наданні позивачу відстрочки від військової служби під час мобілізації) за результатами розгляду заяви допустив протиправну бездіяльність, що і стало підставою для звернення до суду із цим адміністративним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 визначено склад суду, головуючий суддя Кушнова А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати позовну заяву у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі.
07.01.2025 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача від 01.12.2024, направлену засобами поштового зв'язку 04.12.2024, про усунення недоліків позову, до якої додано позовну заяву у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 18.03.2025. Витребувано докази від сторін.
Суд зазначає, що 19.02.2025 позивачем через підсистему "Електронний Суд" подано клопотання про здійснення розгляду адміністративної справи №320/49737/24 в режимі відеоконференції за участю позивача ОСОБА_1 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв'язку за допомогою системи EASYCON з використанням власних технічних засобів, у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_1 , з дружиною та трьома дітьми, на постійній основі з 05.03.2022 перебуває на законних підставах за межами України та не може бути присутнім в судовому засіданні, в приміщенні суду. До клопотання додано докази направлення вказаного клопотання до електронного кабінету відповідачів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 клопотання позивача від 19.02.2025 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено частково. У задоволенні клопотання позивача від 19.02.2025 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначеного на 18.03.2025, - відмовлено. Вирішено здійснювати розгляд справи №320/49737/24 (після 18.03.2025) в режимі відеоконференції за участю позивача поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв'язку.
25.02.2025 відповідачем через підсистему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву.
28.02.2025 позивачем через підсистему "Електронний суд" подано відповідь на відзив на позовну заяву.
18.03.2025 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді. Призначено наступне судове засідання на 03.04.2025.
У судовому засіданні 03.04.2025 позивач заявив клопотання про залишення без розгляду позовної вимоги до Відповідача-2 Міністерства оборони України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 клопотання ОСОБА_1 від 03.04.2025 про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог - задоволено. Позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без розгляду.
Також ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 повторно витребувано докази у справі від відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Попереджено відповідача про вжиття судом заходів процесуального примусу у разі ненадання витребуваних доказів або неповідомлення про поважність причин їх ненадання. Відкладено судове засідання у справі на 06.05.2025. Визнано явку представника відповідача у судове засідання 06.05.2025 обов'язковою.
У судове засідання, призначене на 06.05.2025, з'явився позивач (в режимі відеоконференції). Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 застосовано до ІНФОРМАЦІЯ_1 захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 149 КАС України. Стягнуто в дохід Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 штраф у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) на рахунок Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795). Протокольною ухвалою суду відкладено судове засідання на 20.05.2025.
07.05.2025 через підсистему "Електронний суд" на виконання вимог ухвали суду від 03.04.2025 від відповідача надійшли докази у справі.
Протокольною ухвалою суду від 20.05.2025 витребувано докази від відповідача та відкладено судове засідання на 23.05.2025.
21.05.2025 через підсистему "Електронний суд" на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2025 від відповідача надійшли докази у справі.
У судовому засіданні 23.05.2025 позивач підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.
Протокольною ухвалою суду від 23.05.2025 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
27.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про скасування заходів процесуального впливу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 про застосування до ІНФОРМАЦІЯ_1 заходів процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини другої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21.06.2024 позивачем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено заяву з проханням про оформлення відповідно до Порядку №560 довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви позивач долучив витяг із системи «Резерв+», нотаріально засвідчену копію свідоцтва про шлюб, нотаріально засвідчені копії трьох свідоцтв про народження дітей.
Дану заяву позивач направив засобами поштового зв'язку шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та кур'єрською доставкою.
Конверт мав штрих-кодовий ідентифікатор №0216300942485 та у відповідності до системи «Укрпошта» 24.06.2024 його було вручено уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Враховуючи неотримання позивачем від відповідача відповідного рішення за результатом розгляду його заяви, 14.07.2024 представником позивача було направлено на адресу відповідача адвокатський запит, в якому адвокат просив повідомити про результати розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації.
Листом від 18.07.2024 № 07/7882 ІНФОРМАЦІЯ_2 із посиланням на положення пункту 58 Порядку № 560 заяв позивача залишив без розгляду та запропонував позивачу з метою вирішення питання по суті та отримання довідки про відстрочку прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказуючи на наявність ознак протиправної бездіяльності, яка полягає у нерозгляді поданої позивачем заяви по суті, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон - № 2232-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2232-ХІІ правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі - Указ Президента України № 69/2022) у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з пунктом 3 Указу Президента України № 69/2022 мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому строк проведення загальної мобілізації неодноразово було продовжено та проводиться на час винесення рішення по справі.
Згідно з абз. 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Таким чином, обов'язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені, в тому числі на відповідача.
Частиною сьомою статті 23 Закону № 3543-XII встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини восьмої статті 23 Закону № 3543-XII відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 2 частини п'ятої статті 22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 7 частини п'ятої статті 22 Закону № 3543-XII встановлено, що цей порядок визначає порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
На виконання вимог частини п'ятої статті 22 Закону № 3543-XII постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 затверджено Порядок № 560.
Пунктом 56 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до абзаців 1-3 пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з абзацом 1 пункту 58 Порядку № 560 в редакції, чинній на момент подання позивачем заяви, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади (абзац другий пункту 60 Порядку № 560).
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом (абзац третій пункту 60 Порядку № 560).
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
При цьому, Порядком №560 не надано права начальникам районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу) одноособово повертати подані документи, оформлюючи таке повернення листом, з підстав недотримання військовозобов'язаним порядку звернення із заявою, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку №560.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заяву позивача та додані до неї документи по суті поставленого питання комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 не розглянуто, а листом від 18.07.2024 №07/7882 повідомлено позивача про повернення документів, оскільки ним не дотримано порядок звернення, визначений Порядком № 560, щодо необхідності особисто з'явитися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подачі заяви.
Суд зазначає, що за результатами розгляду вказаної заяви позивача не прийнято відповідного рішення та не оформлено для позивача відстрочки від призову під час мобілізації або обґрунтованої відмови в її наданні. Роз'яснення відповідача про необхідність особистої подачі заяви та документів, які дають право на відстрочку від призову, не узгоджуються зі вказаними вище передбаченими законом підставами та способом дій такого суб'єкта владних повноважень щодо обов'язку винести акт владно-управлінського характеру (рішення).
Отже, у цих правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення за результатами розгляду звернення військовозобов'язаного, що входить до його виключної компетенції.
З огляду на викладене, суд зауважує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення внаслідок розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.
Проте, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову не прийняв, а направив інформаційний лист від 18.07.2024 №07/7882, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує юридичні наслідки.
Отже, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, необґрунтованими є доводи відповідача про те, що оскільки заява про надання відстрочки від призову, яка направлена позивачем засобами поштового зв'язку, подана з порушенням Порядку №560, то бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо розгляду такої заяви позивача відсутня.
Крім того, позивач звертаючись із заявою 21.06.2024 до відповідача просив оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Разом із заявою позивачем подані копії наступних документів: витяг із системи «Резерв+», нотаріально засвідчену копію свідоцтва про шлюб, нотаріально засвідчені копії трьох свідоцтв про народження дітей.
В контексті наведеного суд зауважує, що згідно Додатку 5 до Порядку №560 документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Суд зазначає, що вказана норма містить альтернативний перелік документів, що підтверджують утримання дітей.
Крім того, відповідно до частини другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Суд наголошує, що дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із ст. 133 Сімейного кодексу України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Отже, суд констатує, що позивач є батьком трьох дітей, які на момент звернення із заявою про надання відстрочки не досягли 18 років, запис щодо чого наявний в свідоцтвах про народження усіх трьох дітей.
З аналізу вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ надано належні документи, які підтверджують факт того, що позивач є батьком трьох дітей.
Беручи до уваги фактичні обставини цієї справи, на переконання суду для належного та ефективного захисту порушених прав позивача у цьому випадку позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», повернуту листом від 18.07.2024 №07/7882 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення по суті поданої заяви.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 3112-6836-7208-1202 від 05.08.2024.
Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 , протиправна бездіяльність якого призвели до виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», повернуту листом від 18.07.2024 №07/7882 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення по суті поданої заяви.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.