Рішення від 30.07.2025 по справі 300/4541/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2025 р. справа № 300/4541/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення за №213050040701 від 29.05.2025 про відмову у зарахуванні стажу, призначенні дострокової пенсії за віком, та зобов'язання зарахувати до стажу періоди роботи, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 29.05.2025 за №213050040701 щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо незарахування періодів роботи з 15.04.1986 по 13.07.1987, з 28.07.1987 по 28.10.1987, з 22.01.1990 по 08.02.1990, з 03.12.2001 по 01.03.2002, з 09.08.2014 по 10.09.2015, з 01.04.2009 по 30.09.2010;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування періоду роботи здійснення підприємницької діяльності з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2010 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 15.04.1986 по 13.07.1987, з 28.07.1987 по 28.10.1987, з 22.01.1990 по 08.02.1990, з 03.12.2001 по 01.03.2002, з 09.08.2014 по 10.09.2015, з 01.04.2009 по 30.09.2010.

Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови при призначенні дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 у травні 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). За результатами розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято рішення від 29.05.2025 за №213050040701 (надалі по тексту також - спірне рішення, оскаржуване рішення) про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Як стверджує позивач, останній має право на врахування періодів роботи з 15.04.1986 по 13.07.1987, з 28.07.1987 по 28.10.1987, з 22.01.1990 по 08.02.1990, з 03.12.2001 по 01.03.2002 до страхового стажу, оскільки в ОСОБА_1 не був уповноваженим працівником підприємства, відповідальним за організацією та ведення трудових книжок працівників, а відтак не може нести відповідальність за правильність їх заповнення. Також, на переконання позивача, відповідачем безпідставно не враховано до стажу роботи період проходження військової служби з 09.08.2014 по 10.09.2015, який підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_1 та архівною довідкою від 03.03.2025 за №179/1/2150. За доводами ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у спірному рішенні не зазначено жодних відомостей про неврахування періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю з 01.04.2009 по 30.09.2010. Разом з тим, на переконання позивача, вказаний період підлягає врахуванню до страхового стажу, оскільки підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів від 06.02.2018 в період з 01.01.2006 по 31.12.2014. З огляду на вказане, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.07.2025 відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) (а.с.36-37).

Пунктом 3 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (надалі по тексту також - третя особа, ГУ ПФУ в Херсонській області).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скерувало на адресу суду відзив від 18.07.2025 за №0900-0802-7/36522 на позовну заяву, реєстрацію якого здійснено судом 21.07.2025 за вх.№19379/25 (а.с.41-51). Орган пенсійного забезпечення не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на таке.

Як зазначив відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за наслідками розгляду заяви позивача від 21.05.2025 за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 29.05.2025 за №213050040701 про відмову у призначенні пенсії. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди: з 15.04.1986 по 13.07.1987, оскільки наявне виправлення дати наказу при прийнятті на роботу, з 28.07.1987 по 28.10.1987, оскільки записи про звільнення не засвідчено підписом відповідальної особи, з 22.01.1990 по 08.02.1990, оскільки внесено назву підприємства при прийнятті на роботу, з 03.12.2002 по 01.03.2002 в ТОВ "Вік АНД", оскільки згідно даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків, період військової служби згідно з архівною довідкою від 03.03.2025 за №179/1/2150, з 09.08.2014 по 10.09.2015, оскільки довідку про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 за №3-1 не надано, період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2009 по 30.09.2010, оскільки згідно даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) відсутня інформація про здійснення підприємницької діяльності, відсутні звітність про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

За доводами Управління, періоди роботи ОСОБА_1 з 15.04.1986 по 13.07.1987, з 28.07.1987 по 28.10.1987, з 22.01.1990 по 08.02.1990 не підлягають врахуванню, оскільки виявлено порушення заповнення трудової книжки відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993. Як зазначив відповідач, основною підставою для зарахування до страхового стажу для обчислення розміру пенсії особі, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, є щомісячна сплата страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, відтак, відсутні підстави для врахування періодів до страхового стажу позивача з 03.12.2002 по 01.03.2002 та з 09.08.2014 по 10.09.2015.

Орган пенсійного забезпечення стверджує про безпідставність доводів позивача про врахування періоду підприємницької діяльності з 01.04.2009 по 30.09.2010, оскільки для зарахування страхового стажу, суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані подавати звітність про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Разом з тим, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про ОСОБА_1 . Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа також скористалась правом на подання пояснень. ГУ ПФУ в Херсонській області через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувала до суду пояснення із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 24.07.2025", які зареєстровані судом 24.07.2025 за вх.№19791/25 (а.с.52-93).

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначило, що для прийняття рішення про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV позивачу необхідно було надати до органів Пенсійного фонду України належним чином оформлені довідки про спірні періоди роботи, видані за місцем роботи (правонаступником/архівною установою) з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію підприємств. За період роботи з 03.12.2001 по 01.03.2002 - додатково надати копії розрахунково-платіжних відомостей про заробітну плату. А за період військової служби, з 09.08.2014 по 10.09.2015, довідку про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 04 лютого 2021 року за № 3-1 "Про затвердження форми довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески та Порядку розрахунку сум грошового забезпечення, якщо документи про його нарахування та про сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або знищено", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 квітня 2021 року за № 463/36085. Проте, ОСОБА_1 своїм правом надання додаткових документів не скористався, уточнюючи документи до органів Пенсійного фонду України не надав. Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 21.05.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.47), до якої долучив, зокрема, копії трудової книжки від 20.04.1986 (а.с.63-68), посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 07.10.2013 (а.с.70), військового квитка серії НОМЕР_1 від 08.10.1987 (а.с.80-84), Архівну довідку Галузевого державного архіву від 03.03.2025 за №179/1/2150 (а.с.25).

Сторонами не заперечується обставина подання ОСОБА_1 перелічених вище документів, оскільки копії таких долучені ГУ ПФУ в Херсонській області до пояснень (а.с.52-93).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, за принципом екстериторіальності, прийняло рішення за №213050040701 від 29.05.2025 про відмову у призначенні пенсії (надалі по тексту також - спірне рішення, оскаржуване рішення).

Коментоване рішення мотивоване відсутністю у позивача необхідного стажу для призначення позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Оскаржуваним рішенням підтверджено, що вік заявника на дату звернення становить 55 років 07 місяців і 21 день, страховий стаж становить 21 рік 09 місяців 21 день.

Згідно рішення №213050040701 від 29.05.2025 за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 20.04.1986:

- з 15.04.1986 по 13.07.1987, оскільки наявне виправлення дати наказу при прийнятті на роботу;

- з 28.07.1987 по 28.10.1987, оскільки записи про звільнення не засвідчено підписом відповідальної особи;

- з 22.01.1990 по 08.02.1990, оскільки не внесено назву підприємства при прийнятті на роботу;

- з 03.12.2002 по 01.03.2002 в ТОВ "Вік АНД", оскільки згідно даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків;

- період військової служби згідно з архівною довідкою від 03.03.2025 за №179/1/2150, з 09.08.2014 по 10.09.2015, оскільки довідку про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 за №3-1 не надано.

Записами трудової книжки від 20.04.1986 засвідчується, що ОСОБА_1 у спірний період (а.с.63-68):

- з 15.04.1986 прийнятий на роботу в якості учня слюсаря;

- з 13.07.1987 звільнений з роботи згідно поданої заяви за власним бажанням;

- з 28.07.1987 прийнятий вантажником на Каланчанську МГБ;

- з 28.10.1987 звільнений у зв'язку з відходом до лав Радянської армії;

- з 22.01.1990 прийнятий на роботу в якості вантажника;

- з 08.02.1990 звільнений з роботи за власним бажанням;

- з 03.12.2002 прийнятий водієм-вантажником прийомного відділення;

- з 01.03.2002 звільнений за власним бажанням.

Відповідно до відомостей архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерство оборони України від 03.03.2025 за №179/1/2150, ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині - польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , у військових званнях: рядовий, старший солдат, на посадах: водія - номера обслуги зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї батальйону охорони, старшого водія мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти з 09 серпня 2014 року (наказ від 09 серпня 2014 року №3) по 10 вересня 2015 року (наказ від 10 вересня 2015 року № 224). Згідно витягу з історичної довідки військової частини - польова пошта НОМЕР_3 дана в/ч з 07 серпня 2014 року знаходилась на фінансовому забезпеченні при військовій частині НОМЕР_4 , а з 19 грудня 2014 року - при військовій частині НОМЕР_5 , фінансові документи яких на зберігання до ГДА Міноборони не надходили (а.с.25).

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 29.05.2025 за №213050040701 щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо незарахування періодів роботи з 15.04.1986 по 13.07.1987, з 28.07.1987 по 28.10.1987, з 22.01.1990 по 08.02.1990, з 03.12.2001 по 01.03.2002, з 09.08.2014 по 10.09.2015, з 01.04.2009 по 30.09.2010, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності, 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина 1 статті 9 Закону №1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV.

За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).

Вимогами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно наявної в матеріалах пенсійної справи позивача копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 від 30.09.1969, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 21.05.2025, останньому виповнилось 55 років (а.с.71-74).

Вказане також засвідчується відомостями з рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за №213050040701 від 29.05.2025 (а.с.47).

За змістом пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

З огляду на зміст коментованих положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV умовами для призначення дострокової пенсії за віком у спірному випадку є:

(1) наявність у особи статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

(2) досягнення чоловіками 55 років;

(3) наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

- з 15.04.1986 по 13.07.1987, оскільки наявне виправлення дати наказу при прийнятті на роботу;

- з 28.07.1987 по 28.10.1987, оскільки записи про звільнення не засвідчено підписом відповідальної особи;

- з 22.01.1990 по 08.02.1990, оскільки не внесено назву підприємства при прийнятті на роботу;

Надаючи оцінку мотивам відмови ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 15.04.1986 по 13.07.1987, з 28.07.1987 по 28.10.1987 та з 22.01.1990 по 08.02.1990 згідно трудової книжки від 20.04.1986, суд зазначає таке.

Приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 15.04.1986 по 13.07.1987 стало виправлення у трудовій книжці від 20.04.1986, а саме виправлення у даті наказу про прийняття на роботу, оскільки згідно запису №1 у трудовій книжці від 20.04.1986 наказом №40к від 15.04.1986 ОСОБА_1 був прийнятий 15.04.1986 на роботу учня слюсаря, а у даті наказу №40к в цифрі "6" наявне виправлення.

Період роботи з 28.07.1987 по 28.10.1987 не зарахований відповідачем, з огляду на те, що запис про звільнення не засвідчено підписом відповідальної особи. Згідно запису №3 трудовій книжці від 20.04.1986, позивач прийнятий з 28.07.1987 вантажником на Каланчанську МГБ, а відповідно запису №4 звільнений у зв'язку з відходом до лав Радянської армії. Вказаний запис №4 про звільнення позивача внесено на підставі наказу №2661 від 28.10.1987, та такий не засвідчено відповідальною особою Каланчанського МГБ.

Також ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не враховано до страхового стажу ОСОБА_1 період з 22.01.1990 по 08.02.1990, оскільки не внесено назву підприємства при прийнятті на роботу.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58). Згідно пунктів 2.2-2.4 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Записи про причини звільнення повинні здійснюватися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.25 Інструкція № 58).

Крім того, згідно з пункту 2.26 Інструкція № 58 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).

Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 за № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 за № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Зрештою, суд переконаний, з огляду на вказані вище положення Інструкції №58 та Порядку №637, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазнала такого порушення, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Отже, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає позивачу право на призначення пенсії по інвалідності, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 06.02.2018 в справі №677/277/17, від 21.02.2018 в справі №687/975/17.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка. Лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені вищевказаним Порядком № 637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17 та від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16.

Слід зазначити, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період. Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні роботодавця не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.

Верховний Суд в постанові від 12.12.2019 за результатом розгляду справи №229/3431/16-а дійшов висновку про безпідставність доводів пенсійного органу про неможливість підтвердження трудового стажу через відсутність на зберіганні в державному архіві запитуваних документів та вказав про неможливість надання повного об'єму необхідних для реалізації прав позивача документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

У відповідності до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Слід також враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

В контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.

За приписами пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;

- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

- з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- сканує документи, на створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

В даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, що є порушенням вищезазначених норм.

Неможливість отримання від відповідних органів державної влади необхідної інформації для проведення перевірки чи звірки нічим не підтверджена, жодного скерованого запиту, який залишений без розгляду або у розгляді якого відмовлено, відповідач суду не представив.

За таких обставин пенсійний орган фактично переклав на ОСОБА_1 тягар доказування власного неперевіреного сумніву щодо інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу особи), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Таким чином, підлягають врахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи позивача з 15.04.1986 по 13.07.1987, з 28.07.1987 по 28.10.1987 та з 22.01.1990 по 08.02.1990 згідно записів трудової книжки від 20.04.1986.

Стосовно мотивів неврахування ГУ ПФУ в Івано-Франківській області періоду роботи ОСОБА_1 з 03.12.2002 по 01.03.2002 в ТОВ "Вік АНД", оскільки згідно даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004, до цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ).

Згідно частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за приписами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Так, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 3 Закону №1788-ХІІ у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, право на трудову пенсію мали особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, до набрання чинності 01.01.2004 Законом №1058-IV, періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статті 3 та 56 Закону №1788-ХІІ на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи, а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.

Пунктами 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 за №794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" доручено пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.

Згідно приписів статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Однак, суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, а перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

За змістом статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VI (надалі по тексту також - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (частина 5 та 6 статті 20 Закону №1058-IV).

Як слідує із приписів частини 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

При цьому, у частині 10 статті 20 Закону №1058-IV зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Так, в первинній редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 09.07.2003, мало місце наступне правове регулювання.

По-перше, страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону (підпункт "а" пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №1058-IV).

По-друге, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків (частина 1 статті 20 Закону №1058-IV).

По-третє, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2 статті 20 Закону №1058-IV);

По-четверте, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1-4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань (частина 6 статті 20 Закону №1058-IV).

По-п'яте, органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках (частина 1 статті 21 Закону №1058-IV).

По-шосте, персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості в частині: відображення страхового стажу, заробітної плати (доходу) та розміру сплачених страхових внесків; розміру страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць; суми сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць; суми заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць(пункт 2 частини 2 статті 21 Закону №1058-IV).

По-сьоме, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок; страховий стаж обчислюється в місяцях (частини 1 і 3 статті 24 Закону №1058-IV).

В свою чергу, з 05.07.1991 у первинній редакції Закон України "Про пенсійне забезпечення ", спірні правовідносини врегульовано наступним чином.

По-перше, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України (підпункт а частини 1 статті 3 Закону №1788-XII).

По-друге, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (частини 1, 2, пункт "а" частини 3 статті 56 Закону №1788-XII).

По-третє, у заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески (частина 1 статті 66 Закону №1788-XII).

У вказаний період дів пункт "б" частини 1 статті 110 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України), за змістом якого при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці, зокрема, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що у випадку несплати підприємством страхових внесків до органу пенсійного фонду відповідальність за таку несплату несе саме підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа, оскільки саме на страхувальника покладено обов'язок здійснювати відрахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи та їх перерахунок до відповідного фонду, а відтак саме роботодавець є тією особою, яка згідно закону повинна сплачувати страхові внески.

Згідно записів трудової книжки від 20.04.1986 ОСОБА_1 з 03.12.2001 по 01.03.2002 працював водієм-вантажником прийомного відділення ТОВ "Вік АНД".

Матеріали адміністративної справи позбавлені доказів того, що ОСОБА_1 в період роботи з 03.12.2001 по 01.03.2002 був відповідальною особою ТОВ "Вік АНД" за сплату страхових внесків.

Як вже зазначалось судом, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Таким чином, підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період роботи ОСОБА_1 з 03.12.2001 по 01.03.2002 в ТОВ "Вік АНД".

Щодо мотивів Управління про неврахування до страхового стажу позивача періоду військової служби згідно з архівною довідкою від 03.03.2025 за №179/1/2150, з 09.08.2014 по 10.09.2015, оскільки не надано довідку про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 за №3-1, то суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011-XII (надалі по тексту також - Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону № 2011-XII, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону №1788-ХІІ передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Відповідно до відомостей Архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 03.03.2025 за №179/1/2150, ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині - польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , у військових званнях: рядовий, старший солдат, на посадах: водія - номера обслуги зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї батальйону охорони, старшого водія мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти з 09 серпня 2014 року (наказ від 09 серпня 2014 року №3) по 10 вересня 2015 року (наказ від 10 вересня 2015 року № 224). Згідно витягу з історичної довідки військової частини - польова пошта НОМЕР_3 дана в/ч з 07 серпня 2014 року знаходилась на фінансовому забезпеченні при військовій частині НОМЕР_4 , а з 19 грудня 2014 року - при військовій частині НОМЕР_5 , фінансові документи яких на зберігання до ГДА Міноборони не надходили (а.с.25).

Відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового періоду роботи проходження ОСОБА_1 військової служби з 09.08.2014 по 10.09.2015 у складі військової частини - польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , послався на Порядок розрахунку сум грошового забезпечення, якщо документи про його нарахування та про сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або знищено, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 04.02.2021 року.

Цей Порядок встановлює механізм розрахунку сум грошового забезпечення за періоди служби з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року при призначенні пенсії (переведенні на пенсію) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу (членам їх сімей - у разі призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника), за місяці, за які індивідуальні відомості про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (надалі по тексту також - Реєстр застрахованих осіб) та інформація Державної податкової служби України з податкового розрахунку сум доходу відсутні, а документи про нарахування грошового забезпечення та про сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (надалі по тексту також - тимчасово окуповані території), знищені у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин.

Суд зауважує, що вказаний порядок підлягає застосуванню у випадку відсутності індивідуальних відомостей про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформації Державної податкової служби України з податкового розрахунку сум доходу та документи про нарахування грошового забезпечення та про сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, знищені у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин.

В свою чергу будь-яких доказів того, що документи про нарахування грошового забезпечення та про сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, знищені у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин, в матеріалах пенсійної справи відсутні.

Отже, суд доходить висновку про необґрунтованість застосування відповідачем в даному випадку Порядку розрахунку сум грошового забезпечення, якщо документи про його нарахування та про сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або знищено, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 04.02.2021 року.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач в період з 09.08.2014 по 10.09.2015 проходив військову службу у складі військової частини - польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , в свою чергу в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані щодо сплати за ОСОБА_1 страхових внесків протягом означеного періоду.

Як вже зазначалось судом вище, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, відсутність даних щодо сплати страхових внесків протягом спірних періодів не може бути підставою для незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів.

Таким чином, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період проходження військової служби у складі військової частини - польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 з 09.08.2014 по 10.09.2015, а відтак вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Також в адміністративному позові ОСОБА_1 просить зарахувати до його страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2009 по 30.09.2010.

Суд звертає увагу на те, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у рішенні №213050040701 від 29.05.2025 не наведено жодних аргументів щодо неврахування до страхового стажу позивача періодів здійснення останнім підприємницької діяльності з 01.04.2009 по 30.09.2010.

Як слідує зі змісту розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.04.2009 по 30.09.2010 не врахований до страхового стажу (а.с.49).

В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що для зарахування страхового стажу, суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані подавати звітність про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Разом з тим, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку доводам сторін в частині наявності права ОСОБА_1 на врахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2009 по 30.09.2010, суд керується наступними нормами права та мотивами.

Так, статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

За змістом пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 1 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.

З урахуванням внесених змін, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Оцінюючи коментоване правове регулювання спірних правовідносин, у досліджуваному випадку має значення також таке.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом №1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина 3 статті 20 Законом №1058-IV).

Обов'язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Постановою правління Пенсійного Фонду України від 10.06.1994 за №5-5 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, де підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. Розділу ІІІ визначено тарифи обов'язкових внесків до Пенсійного фонду, а саме: для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на їхній праці - 9 відсотків суми доходу.

Коментована Інструкція від 10.06.1994 за №5-5 втратила чинність на підставі постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів" від 06.09.1996 за №11-1. Відповідно до пункту 7.2. Розділу 7 Інструкції №11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.

В подальшому, згідно підпункту 3.1.3. пункту 3.1. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.1999 за №4-6 встановлено ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3., та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Згідно пункту 3.3. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за №16-6, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.

Виходячи із системного аналізу положень Інструкцій за №5-5, №11-1, №4-6 і №16-6, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності був наявний обов'язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).

Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а зазначив:

"39.1. Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року №13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.

39.2. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

39.3. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 06.08.2024 у справі №580/7175/21 (адміністративне провадження №К/990/22056/22) та в ухвалах від 28.10.2024 у справі №120/16168/23 (адміністративне провадження №К/990/40320/24) і від 17.10.2022 у справі №580/7175/21 (адміністративне провадження №К/990/22056/22).

Таким чином, судом встановлено, що обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення підприємницької діяльності, у спірні періоди, є сплата за весь період щомісячних внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску.

Повертаючись до фактичних обставин справи, судом з'ясовано, що згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відносно ОСОБА_1 відсутні відомості про сплату страхових внесків (а.с.75-76).

В адміністративному позові ОСОБА_1 стверджує про те, що період здійснення ним підприємницької діяльності підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 06.02.2018 в період з 01.01.2006 по 31.12.2014.

Згідно коментованих відомостей позивач отримував дохід "код та назва ознаки доходу/код ознаки пільги" - "підприємницька діяльність" за період з другого по четвертий квартал 2009 року та з першого по третій квартал 2010 року (а.с.21).

У постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №640/25128/19 містяться такі правові висновки:

"…35. На підтвердження своєї позиції позивачем відповідачу та суду надано довідку Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 22.10.2019 за №7865/ФОП/26-15-33-17-15, за змістом якої позивач у спірний період щорічно отримував дохід.

36. Відповідач зазначає, що зазначена довідка не підтверджує факт сплати страхових внесків (єдиного внеску) за зазначений період.

37. Також ж висновку дійшов суд апеляційної інстанції, а тому суд виснував про відсутність підстав для задоволення позову.

38. Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, з огляду на таке.

39. Суди самостійно зазначають, що зміст довідки Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 22.10.2019 за №7865/ФОП/26-15-33-17-15 містить інформацію про отримання позивачем доходу за період з 26.04.2004 по 31.12.2008.

40. Колегія суддів звертає увагу, що отримання особою доходу передбачає сплату відповідних податків.

41. При цьому, адмініструє сплату податків відповідний податковий орган.

42. Адміністрування сплати страхових внесків (єдиного внеску) так само покладено на відповідний державний орган. Особа не може нести відповідальність за наповнення реєстру застрахованих осіб…".

В свою чергу, відповідачем у спірному рішенні №213050040701 від 29.05.2025 не надано оцінки Відомостям з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 06.02.2018 в період з 01.01.2006 по 31.12.2014, які, за доводами позивача, долучені останнім до заяви про призначення пенсії за віком від 21.05.2025.

Слід зазначити, що ані ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, ані ГУ ПФУ в Херсонській області не заперечують щодо надання ОСОБА_1 . Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 06.02.2018 в період з 01.01.2006 по 31.12.2014.

Суд наголошує, що слід враховувати приписи пункту 4.7 Порядку №22-1, за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відтак, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області допущено протиправну бездіяльність щодо належного розгляду поданих ОСОБА_1 документів із заявою про призначення пенсії, зокрема, не надано оцінки Відомостям з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 06.02.2018 в період з 01.01.2006 по 31.12.2014, при неврахуванні до страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.04.2009 по 30.09.2010.

Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.

В адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд:

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Із вказаного слідує, що після реєстрації заяви позивача, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на призначення пенсії за віком в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).

У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 29.05.2025 за №213050040701 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.04.1986 по 13.07.1987, з 28.07.1987 по 28.10.1987, з 22.01.1990 по 08.02.1990, з 03.12.2001 по 01.03.2002 згідно записів трудової книжки від 20.04.1986 та період проходження військової служби з 09.08.2014 по 10.09.2015 у складі військової частини - польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 відповідно до відомостей Архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 03.03.2025 за №179/1/2150;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії за віком від 21.05.2025 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.05.2025 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що ОСОБА_1 на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

З огляду на не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 29.05.2025 за №213050040701 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.04.1986 по 13.07.1987, з 28.07.1987 по 28.10.1987, з 22.01.1990 по 08.02.1990, з 03.12.2001 по 01.03.2002 згідно записів трудової книжки від 20.04.1986 та період проходження військової служби з 09.08.2014 по 10.09.2015 у складі військової частини - польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 відповідно до відомостей Архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 03.03.2025 за №179/1/2150.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів ОСОБА_1 разом із заявою від 21.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.05.2025 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ), АДРЕСА_2 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ідентифікаційний код юридичної особи 21295057), адреса реєстрації: вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, адреса для листування: вул. Комкова, 76-А, м. Херсон, 73032.

Суддя Чуприна О.В.

Попередній документ

129195584

Наступний документ

129195586

Інформація про рішення:

№ рішення:	129195585
№ справи:	300/4541/25
Дата рішення:	30.07.2025
Дата публікації:	01.08.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (29.08.2025)
Дата надходження:	25.08.2025
Предмет позову:	визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії