ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" липня 2025 р. справа № 300/3159/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чобанюк Максим Михайлович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання звільнити з військової служби, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, військовослужбовець, заявник, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Чобанюк Максим Михайлович (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат Чобанюк М.М.), звернувся в суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 оформлене листом від 22.04.2025 щодо відмови солдату ОСОБА_1 , у звільненні з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абзацу 13 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 в особі її командира звільнити солдата ОСОБА_1 , з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абзацу 13 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Дана позовна заява до суду надійшла через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 07.05.2025" та підписана електронно-цифровим підписом представника Чабанюка Максима Михайловича, який діє на підставі ордера №1084097 від 31.10.2024.
Підставою звернення до суду, на переконання позивача, є протиправна бездіяльність щодо не розгляду його рапорту про звільнення з військової служби за абзацом 13 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.03.2025 ОСОБА_1 надіслав поштою рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини, відповідно до абзацу 13 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", яким передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Розглянувши рапорт позивача від 28.03.2025, Військова частина НОМЕР_1 листом від 22.04.2025 відмовила останньому у звільненні з військової служби, оскільки відсутнє документальне підтвердження утримання одного з дітей, а саме ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З покликанням на норми Сімейного кодексу України, позивач зазначає, що матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 звільнено від обов'язку утримувати дітей. Інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження підтверджується той факт, що мати ОСОБА_2 не зверталася до Коломийського Відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з приводу примусового стягнення коштів із ОСОБА_1 на утримання спільної дитини. За доводами позивача, останнім дотримано законодавчо визначену процедуру подання рапорту та доданих до нього документів, на виконання підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" підтверджено наявність поважних сімейних обставин відповідними документами. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання звільнити з військової служби, - залишено без руху (а.с.11-13).
Представник позивача скерував до суду Через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву про усунення недоліків із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 13.05.2025", яку зареєстровано в суді 13.05.2025 за вх.№13032/25 (а.с.14-25).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.05.2025 відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс). Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази, необхідні для розгляду справи (а.с.26-27).
Військова частина НОМЕР_1 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувала до суду додаткові пояснення у справі із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 03.06.2025", реєстрацію яких здійснено судом 04.06.2025 за вх.№15180/25 (а.с.29-48).
У поданих поясненнях представник відповідача зазначив, що за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 25 березня 2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років командуванням Військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у його задоволенні у зв'язку з тим, що долучені до рапорту документи належним чином не підтверджували всіх обставин, що можуть бути підставою звільнення з військової служби на підставі положень частини 4, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідач також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Військова частина НОМЕР_1 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему направила до суду відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 03.06.2025" на позовну заяву, який зареєстровано судом 04.06.2025 за вх.№15181/25 (а.с.49-56). Відповідач заперечив проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на таке.
Відповідно до змісту статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" для звільнення з військової служби за обраною ОСОБА_1 підставою, військовослужбовець повинен надати документи на підтвердження наступних обставин: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох неповнолітніх дітей; відсутність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Позивачем до рапорту додані документи стосовно дітей та лист Коломийського Відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області від 18.03.2025 за №73542771/33909. Перебування трьох дітей на утриманні у позивача відповідачем не заперечується. Військовою частиною НОМЕР_1 при розгляді рапорту ОСОБА_1 не оспорювалась обставина відсутності заборгованості зі сплати позивачем аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стосовно дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Разом з тим, долучені до рапорту позивача документи, не підтверджують відсутність заборгованості зі сплати військовослужбовцем аліментів стосовно ОСОБА_2 .
За доводами відповідача, відмова в задоволенні рапорту Позивача пов'язана не з відсутністю документального підтвердження перебування ОСОБА_2 на утриманні позивача, а з відсутністю підтвердження того, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_2 , сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла до суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 04.06.2025" та зареєстрована в суді 04.06.2025 за вх.№15242/25 (а.с.57-66). Представник позивача заперечив проти аргументів ВЧ НОМЕР_1 , викладених у відзиві на позовну заяву, з огляду на таке.
Основним доказом відсутності заборгованості ОСОБА_1 є офіційна відповідь Коломийського Відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.05.2025 за №73542771/59997, в якій прямо зазначено, що матір ОСОБА_2 не зверталася до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове стягнення аліментів.
Представником позивача 13.05.2025 Військовій частині НОМЕР_1 надіслано заяву про прохання повторного розгляду рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами ОСОБА_1 з врахуванням долученої відповіді. Згідно з листом від 20.05.2025 у перегляді рапорту відмовлено.
Військова частина НОМЕР_1 скерувала через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заперечення (на відповідь на відзив) із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 07.06.2025", реєстраційні дії щодо яких проведено 09.06.2025 за вх.№15615/25 (а.с.67-72).
У поданих запереченнях відповідачем зазначено, що відповідь Коломийського Відділу державної виконавчої служби від 08.05.2025 про відсутність заборгованості зі сплати аліментів надана після отримання рішення Військової частини НОМЕР_1 про відмову у задоволенні рапорту. Вказана відповідь не була і не могла бути долучена до рапорту позивача від 25.03.2025, на момент прийняття рішення від 22.04.2025 була відсутня. Відповідно, ВЧ НОМЕР_1 не могла врахувати її при прийнятті оскаржуваного рішення. Предметом спору є саме дії відповідача на час прийняття рішення до 22.04.2025.
Рішення за рапортом ОСОБА_1 прийняте в порядку і в межах строків, встановлених законодавством. Порядку зміни рішення за результатами розгляду рапорту у зв'язку з долученням нових документів поза строками його розгляду, без повторного подання рапорту, законодавством не передбачено. Крім того відповідач зазначив, що дії відповідача, які оформлені рішенням від 20.05.2025 про відмову у повторному розгляді попереднього рапорту з урахуванням пізніше поданих документів не є предметом даного позову.
За аргументами відповідача, позивач має право та можливість повторно подати рапорт про звільнення з долученням всіх необхідних документів, які вважає за потрібне подати, і такий рапорт буде розглянуто Військовою частиною НОМЕР_1 по суті з прийняття рішення.
Від представника позивача адвоката Чобанюка М.М. через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до суду надійшло клопотання про долучення доказів із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 07.07.2025", яке зареєстровано в суді 07.07.2025 за вх.№18273/25 (а.с.73-76).
Адвокат Чобанюк М.М. просив долучити до матеріалів справи відповідь Військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит від 20.06.2025, де ВЧ НОМЕР_1 визнає наявність у ОСОБА_1 всіх належних документів, у тому числі з органів Державної виконавчої служби, які підтверджують підстави для звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та не заперечує проти його звільнення.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, відповідь на відзив, заперечення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Згідно обліково-послужної картки до військового квитка серії НОМЕР_2 за Формою №6 ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією з 30.12.2024 у складі Військової частини НОМЕР_1 у військовому званні матрос на посаді водія (а.с.33).
Військовослужбовець 25.03.2025 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, за відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці відповідно до абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (а.с.34).
До вказаного рапорту позивачем долучено, засвідчені копії свідоцтва про народження дітей, довідку №73542771/33909 від 18.03.2025, платіжну інструкцію №MPXE-TBM3-6AH2-2BP99 від 19.03.2025, судовий наказ Коломийського міськрайонного суду від 30.10.2023 (а.с.34-43).
Відповідачем не заперечується обставина подання ОСОБА_1 зазначеного рапорту від 25.03.2025, а також доданих до такого документів, копії яких долучено Військовою частиною НОМЕР_1 до додаткових пояснень у справі від 03.06.2025 (а.с.29-46).
Військова частина НОМЕР_1 , за наслідками розгляду рапорту позивача від 25.03.2025, прийняла рішення від 22.04.2025 за №5588кп/вих (надалі по тексту також - спірне рішення, оскаржуване рішення), яким відмовила у задоволенні вказаного рапорту.
Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", військовослужбовці звільняються з військової служби у запас через сімейні обставини, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. До рапорту додано документи про народження трьох дітей віком до 18 років, батьком яких зазначений ОСОБА_5 , а саме ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 . З наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що останній протягом 2023-2024 років накопичив суттєву заборгованість зі сплати аліментів на користь своїх синів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , але у 2025 році вона повністю погашена. Позивачем не надано документів, які б підтверджували відсутність заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (а.с.44).
Згідно наявних в матеріалах справи копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.12.2020, USC/OS/1 AD3825563, №5842 за 2011 рік, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 (зворотній бік а.с.35, а.с.36-40). Вказана обставина визнається і не заперечується всіма сторонами.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 статті 78 КАС України).
Таким чином, на утриманні позивача перебуває троє дітей віком до 18 років.
Коломийський Відділ Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відповідь на адвокатський запит від 17.03.2025 надав представнику позивача лист від 18.03.2025 за №73542771/33909, до якого долучив розрахунок зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №346/5584/23 виданий 30.10.2023 Коломийським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно (зворотній бік а.с.40).
Згідно вказаного Розрахунку станом на 18.03.2025 борг становить 6 648,57 гривень (а.с.41-42).
ОСОБА_1 09.03.2025 сплатив на рахунок Коломийського Відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції аліменти в розмірі 6 648,57 гривень, що засвідчується платіжною інструкцією №MPXE-TBM3-6AH2-2BP9 від 19.03.2025 (зворотній бік а.с.42).
Відтак, у ОСОБА_1 , станом на момент подання рапорту від 25.03.2025, відсутня заборгованість зі сплати аліментів , сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник позивача адвокат Чобанюк М.М., в інтересах ОСОБА_1 , подав через Міністерство оборони України до Військової частини НОМЕР_1 заяву від 13.05.2025 про повторний розгляд рапорту до якої долучив лист Коломийського Відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.05.2025 за №73542771/59997 (а.с.61-63).
Зі змісту вказаного листа від 08.05.2025 за №73542771/59997 слідує, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 08.05.2025 на виконанні у Коломийському Відділі Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції немає виконавчих проваджень про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.63).
Військова частина НОМЕР_1 , за результатами розгляду заяви від 13.05.2025, листом від 20.05.2025 за №6417кп/вих повідомила представника позивача про те, що рапорт ОСОБА_1 від 25.03.2025 про звільнення з військової служби розглянуто командиром ВЧ НОМЕР_1 та на нього надано відповідь від 22.04.2025 за №5588кп/вих.
Повідомлено, що у разі наявності у військовослужбовця підстав для звільнення з військової служби, він має право подати по команді належно оформлений рапорт про звільнення з військової служби з долученням оригіналів (належним чином засвідчених копій) документів, якими підтверджується право на звільнення з військової служби та такий рапорт буде розглянуто Військовою частиною НОМЕР_1 по суті (а.с.64).
Представник позивача також подав до ВЧ НОМЕР_1 запит від 05.05.2025 про повернення оригіналів документів доданих до рапорту про звільнення ОСОБА_1 від 25.03.2025, у відповідь на яких відповідач листом ввід 20.06.2025 за №7680кп/вих повідомив про відсутність підстав для повернення оригіналів документів до закінчення вирішення судом адміністративної справи №300/3159/25.
Відповідач повідомив адвоката Чобанюка М.М. про можливість звернутись до суду у справі №300/3159/25 про закриття провадження, після припинення розгляду спору всі документі, які були надані ОСОБА_1 можуть бути повернені заявнику.
Також у цьому листі Військовою частиною НОМЕР_1 зазначено, що на даний час (20.06.2025) ОСОБА_1 має всі належні документи, в тому числі з органів Державної виконавчої служби, на підтвердження наявності підстав для звільнення передбачених статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (а.с.76).
Вважаючи протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 оформлене листом від 22.04.2025 щодо відмови солдату ОСОБА_1 , у звільненні з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абзацу 13 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовець звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на звільнення від проходження військової служби.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі по тексту також - Закон №2232-XII).
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).
Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закону №2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-XII (надалі по тексту також - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Як встановлено судом, згідно обліково-послужної картки до військового квитка серії НОМЕР_2 за Формою №6 ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією з 30.12.2024 у складі Військової частини НОМЕР_1 у військовому званні матрос на посаді водія (а.с.33).
Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону №2232-XII.
Підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), - зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Військовослужбовець 25.03.2025 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, за відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці відповідно до абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (а.с.34).
До вказаного рапорту позивачем долучено, засвідчені копії свідоцтва про народження дітей, довідку №73542771/33909 від 18.03.2025, платіжну інструкцію №MPXE-TBM3-6AH2-2BP99 від 19.03.2025, судовий наказ Коломийського міськрайонного суду від 30.10.2023 (а.с.34-43).
Відповідачем не заперечується обставина подання ОСОБА_1 зазначеного рапорту від 25.03.2025, а також доданих до такого документів, копії яких долучено Військовою частиною НОМЕР_1 до додаткових пояснень у справі від 03.06.2025 (а.с.29-46).
Повертаючись до з'ясування питання нормативно-правового регулювання порядку подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 за №548-XIV (надалі по тексту - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Так, за нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (надалі по тексту також - Інструкція №40), рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (надалі по тексту також - Положення №1153/2008) звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
За змістом абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 за №735 (надалі по тексту також - Інструкція №735) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно статті 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Пунктом 6 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції №735 також передбачено те, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Отже, розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року за №548-XIV, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 за №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі по тексту також - Порядок №531).
Цей Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (надалі по тексту також - Міноборони), Збройних Силах України (надалі по тексту також - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
За змістом пункту 1 розділу 1 Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис (пункт 1 розділу 3 Порядку №531).
Пунктом 4 розділу 3 Порядку №531 унормовано, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Приписами пункту 3 Розділу 3 Порядку №531 передбачено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
З огляду на наведене правове регулювання, рапорт військовослужбовця з обґрунтуванням відмови у будь-якому випадку має передаватися вищому командуванню. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Слід вкотре наголосити, що рапорт має дійти до останньої ланки (відповідальної посадової особи) з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Військова частина НОМЕР_1 , за наслідками розгляду рапорту позивача від 25.03.2025, прийняла рішення від 22.04.2025 за №5588кп/вих (надалі по тексту також - спірне рішення, оскаржуване рішення), яким відмовила у задоволенні вказаного рапорту.
Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", військовослужбовці звільняються з військової служби у запас через сімейні обставини, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. До рапорту додано документи про народження трьох дітей віком до 18 років, батьком яких зазначений ОСОБА_5 , а саме ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 . З наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що останній протягом 2023-2024 років накопичив суттєву заборгованість зі сплати аліментів на користь своїх синів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , але у 2025 році вона повністю погашена. Позивачем не надано документів, які б підтверджували відсутність заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (а.с.44).
Коментоване рішення прийнято командиром Військової частини НОМЕР_1 , тобто тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті. Також рішення ВЧ НОМЕР_1 від 22.04.2025 за №5588кп/вих містить порядок його оскарження.
Таким чином, відповідачем не порушено вимог Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 за №735 та Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України затвердженим наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 за №531, в частині дотримання процедури розгляду рапорту ОСОБА_1 від 25.03.2025.
Надаючи оцінку наявності у військовослужбовця підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), - зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, на підставі положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, слід зазначити таке.
Обов'язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у цьому випадку є:
(1) перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
(2) відсутність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Військовослужбовець 25.03.2025 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, за відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці відповідно до абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (а.с.34).
До вказаного рапорту позивачем долучено, засвідчені копії свідоцтва про народження дітей, довідку №73542771/33909 від 18.03.2025, платіжну інструкцію №MPXE-TBM3-6AH2-2BP99 від 19.03.2025, судовий наказ Коломийського міськрайонного суду від 30.10.2023 (а.с.34-43).
Згідно наявних в матеріалах справи копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.12.2020, USC/OS/1 НОМЕР_4 , №5842 за 2011 рік, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 (зворотній бік а.с.35, а.с.36-40). Вказана обставина визнається і не заперечується всіма сторонами.
Таким чином, на утриманні позивача перебуває троє дітей віком до 18 років.
Коломийський Відділ Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відповідь на адвокатський запит від 17.03.2025 надав представнику позивача лист від 18.03.2025 за №73542771/33909, до якого долучив розрахунок зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №346/5584/23 виданий 30.10.2023 Коломийським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно (зворотній бік а.с.40).
Згідно вказаного Розрахунку станом на 18.03.2025 борг становить 6 648,57 гривень (а.с.41-42).
ОСОБА_1 09.03.2025 сплатив на рахунок Коломийського Відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції аліменти в розмірі 6 648,57 гривень, що засвідчується платіжною інструкцією №MPXE-TBM3-6AH2-2BP9 від 19.03.2025 (зворотній бік а.с.42).
Відтак, у ОСОБА_1 , станом на момент подання рапорту від 25.03.2025, відсутня заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Натомість, суд зазначає, що станом на дату подання рапорту (25.03.2025), а також на час його розгляду Військовою частиною НОМЕР_1 (22.04.2025) позивачем не надано відповідачу належних доказів на засвідчення обставини відсутності заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зазначено відповідачем в спірному рішенні.
Суд зазначає, що станом на дату розгляду рапорту позивача, відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у звільненні з військової служби під час дії воєнного стану, через сімейні обставини, оскільки станом на дату прийняття рішення від 22.04.2025 за №5588кп/вих позивачем не доведено відсутність заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є обов'язковою умовою для звільнення з військової служби.
Разом з тим, представник позивача адвокат Чобанюк М.М., в інтересах ОСОБА_1 , подав через Міністерство оборони України до Військової частини НОМЕР_1 заяву від 13.05.2025 про повторний розгляд рапорту до якої долучив лист Коломийського Відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.05.2025 за №73542771/59997 (а.с.61-63).
Зі змісту вказаного листа від 08.05.2025 за №73542771/59997 слідує, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 08.05.2025 на виконанні у Коломийському Відділі Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції немає виконавчих проваджень про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.63).
Відтак, станом на 08.05.2025, як і на день вирішення цього спору, у ОСОБА_1 , як у військовослужбовця у якого перебувають на утриманні троє дітей віком до 18 років за відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, наявні підстави для звільнення з військової служби відповідно до положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Водночас, суд звертає увагу на те, що станом на дату прийняття Військовою частиною НОМЕР_1 рішення від 22.04.2025 за №5588кп/вих лист Коломийського Відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.05.2025 за №73542771/59997 не був і не міг бути предметом оцінки відповідача, як доказ на засвідчення обставини відсутності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Такий лист від 08.05.2025 за №73542771/59997 складений хронологічно пізніше, аніж відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 22.04.2025 за №5588кп/вих.
Також суд відхиляє доводи представника позивача про те, що ВЧ НОМЕР_1 повинна була переглянути рішення, прийняте за наслідками розгляду рапорту від 25.03.2025, зважаючи на подану адвокатом Чобанюком М.М., в інтересах ОСОБА_1 , заяву від 13.05.2025 про повторний розгляд рапорту до якої долучено лист Коломийського Відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.05.2025 за №73542771/59997 (а.с.61-63).
Аналіз чинного нормативно-правового регулювання, зокрема положень Інструкції №?40, Положення №1153/2008, Інструкції №735, а також Порядку №513 свідчить про відсутність передбаченої законом процедури подання військовослужбовцями заяв про перегляд раніше поданих ними рапортів.
Жоден із вказаних нормативних актів не встановлює механізму подання заяв про перегляд рапорту та не регламентує дій командування у разі отримання такої заяви.
Дійсно, до заяви від 13.05.2025 про перегляд рапорту від 25.03.2025, додавався лист Коломийського Відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.05.2025 за №73542771/59997, який суттєво впливає на підставність звільнення позивача з військової служби.
Водночас, у межах даної адміністративної справи предметом судового розгляду є рішення Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2025 за №5588кп/вих щодо відмови ОСОБА_1 , у звільненні з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Суд надає оцінку діям ВЧ НОМЕР_1 , які виразились в оформленні оскаржуваного рішення, зважаючи на ті документи, які долучались позивачем до рапорту від 25.03.2025 первинно та існували станом на момент звернення останнього.
В свою чергу, лист ВЧ НОМЕР_1 від 20.05.2025 за №6417кп/вих, прийнятий за наслідками розгляду заяви представника позивача від 13.05.2025, не є предметом спору в даній адміністративній справі.
Відповідно до частини 1 статті 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право змінити предмет або підстави позову, шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета та підстави позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20, від 30.08.2021 у справі №520/11672/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Клопотання представника позивача про долучення доказів від 07.07.2025 не є заявою про зміну підстав чи предмета позову в розумінні частини 1 статті 47 КАС України.
ОСОБА_1 не доведено перед судом обставин наявності існування у позивача, станом на 22.04.2025 (дата прийняття рішення ВЧ НОМЕР_1 , за наслідками розгляду рапорту від 25.03.2025) підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII.
Відтак, рішення Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2025 №?5588кп/вих, прийняте за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 25.03.2025, є законним, обґрунтованим, прийнятим у межах повноважень відповідно до вимог чинного законодавства, не порушує прав та інтересів заявника, відповідає критеріям правомірності, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, і не підлягає скасуванню.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що останній, за наявності підстав передбачених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", не позбавлений права повторно звернутись до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.
Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
При оцінці питання розподілу судових витрат у справі судом з'ясовано, що до позовної заяви ОСОБА_1 долучив квитанцію №8046-1121-2460-0846 від 06.05.2025 про сплату судового збору в розмірі 2 422,40 гривень (а.с.4).
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судовий збір.
Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), АДРЕСА_1 ;
представник позивача - Чобанюк Максим Михайлович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , ордер на надання правової допомоги серії АТ за №1078053 від 26.08.2024), АДРЕСА_2 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_7 ), АДРЕСА_3 .
Суддя Чуприна О.В.