30 липня 2025 року Справа № 280/1644/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, приміщення 19, м. Запоріжжя, 69000) до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400) про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі - позивач, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ») до Тернопільської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000040/2 від 30.01.2025.
Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по даній справі, призначити справу за цим позовом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України).
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 10.03.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.
20.03.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов, а також клопотання про розгляд справи з викликом сторін. В обґрунтування клопотання зазначає, що на думку митниці питання коригування митної вартості товарів є складним та потребує спеціальних знань. Окрім того, вважає, що для з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, окрім надання суду письмових заперечень, необхідно також заслухати усні пояснення учасників справи.
В обґрунтування відзиву зазначив, що в поданих позивачем документах, на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, було виявлено недоліки, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 24.03.2025 у задоволенні клопотання Митниці про розгляд з викликом сторін справи №280/1644/25 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
05.12.2022 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією WEIFANG HUABO AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №НХ/17 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
На виконання зовнішньоекономічного контракту №НХ/17 від 05.12.2022, згідно із рахунком-фактурою (інвойс) №НХ2025-5 від 11.11.2024, позивачем на митну територію України ввезено товари.
30 січня 2025 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення Годомським І.В., було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №25UA403070000807U6, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари: «Трактор для сільськогосподарських робіт, колісний, новий, 16 шт., марка - KENTAVR, модель - 244SX, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 1532 см3, потужність двигуна - 17,6 кВт/24к.с, номери шасі/заводські номери: M241081467 (двигун № НОМЕР_1 ); НОМЕР_2 (двигун № НОМЕР_3 ); НОМЕР_4 (двигун №L810929069B); НОМЕР_5 (двигун №L810928835B); НОМЕР_6 (двигун №L810928849B); НОМЕР_7 (двигун №L810928839B); НОМЕР_8 (двигун №L810928853B); НОМЕР_9 (двигун №L810929076B); НОМЕР_10 (двигун №L810929061B); НОМЕР_11 (двигун №L810929071B); НОМЕР_12 (двигун №L810929073B); НОМЕР_13 (двигун №L810928851B); НОМЕР_14 (двигун №L810929072B); НОМЕР_15 (двигун №L810928856B); НОМЕР_16 (двигун №L810928854B); НОМЕР_17 (двигун №L810929066B).
Календарний рік виготовлення - 2024. У частково розібраному стані, в комплекті з інструментом та приладдям для налагоджування та обслуговування. Виробник: WEIFANG HUABO AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD, CHINA.».
До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист №б/н від 11.11.2024; рахунок-фактура (інвойс) №НХ2025-5 від 11.11.2024; коносамент №UTRUST24111251 від 25.11.2024; накладна УМВС №561662 від 22.01.2025; сертифікат про походження товару №С25МА3CFU1540007 від 24.01.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №L80203 від 26.01.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Акт виконаних послуг від 29.01.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати від 26.01.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Заявка на перевезення №159 від 18.11.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація №2025-5 від 11.10.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №НХ/17 від 05.12.2022; договір (контракт) про перевезення № 2712/917/2022 від 27.12.2022; інші некласифіковані документи - список номер шасі від 11.11.2024; інші некласифіковані документи - технічні характеристики від 11.11.2024.
Вважаючи, що позивачем документально не підтверджено складові митної вартості, Митницею було розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, 30.01.2025 направлено уповноваженій особі декларанта електронними повідомленнями вимоги на надання додаткових документів наступного змісту:
«Початок консультації з митним органом.
За результатами опрацювання документів встановлено наступне: До митного оформлення надано договір перевезення від 27.12.2022 №2712/917/2022 де перевізником зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», а в накладних УМВС від 22.01.2025 №561662 перевізник - «PKP CARGO CONNECT SP.Z.O.O.». Інформація, яка б підтверджувала причетність «PKP CARGO CONNECT SP.Z.O.O.» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім УМВС накладних відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA» та «PKP CARGO CONNECT SP.Z.O.O.».
Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, прошу Вас надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
- каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару.
Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.».
Уповноваженою особою декларанта на вимогу Митниці, окрім раніше поданих до митного оформлення документів, додатково було надано: прайс-лист від 02.10.2024 та комерційну пропозицію від 02.10.2024.
На думку Митниці у додатково наданих декларантом прайс-листі від 02.10.2024 та комерційній пропозиції від 02.10.2024 зазначено інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB QINGDAO, що обмежує конкурентність, а тому дані документи не є належними документами, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість.
Листом №300101 від 30.01.2025 позивачем повідомлено Митницю про те, що для підтвердження митної вартості надані всі наявні документи, передбачені діючим законодавством; інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД товару у 10-денний термін надаватись не будуть у зв'язку з чим просив здійснити митне оформлення за наявними документами.
30.01.2025 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000040/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару скоригована Митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» задекларувало зазначену партію товару, а Митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №25UA403070000901U9 від 01.02.2025.
Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 121196,49 грн. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та 47 “В» “Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.
Позивач вважаючи, що зазначене вище Рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Треба звернути увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4)покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України).
Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з частинами першою, другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує з положенням частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним Судом в постановах від 21 січня 2020 року по справі №815/4477/15, від 14 січня 2020 року по справі №813/1350/14, від 18 грудня 2019 року по справі №160/8775/18, від 12 грудня 2019 року по справі №804/2957/17, від 14 листопада 2019 року по справі №814/2602/15 та інших.
Зі змісту приписів розділу III ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
В оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості, у графі 33, Митниця зазначила розбіжності у наданих документах, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування.
«Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.».
Зазначені підстави для коригування митної вартості, визначеної декларантом товариства, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України.
Так, щодо тверджень Митниці про ненадання позивачем додаткових документів на вимогу відповідача під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії, слід зазначити, що вони є безпідставним з огляду на нижчевикладене.
Твердження відповідача щодо ненадання позивачем транспортних (перевізних) документів не відповідає дійсності, оскільки до митного оформлення були надані транспортні (перевізні) документи, зазначені вище: договір фрахту №2712/917/2022 від 27.12.2022; заявка на перевезення №159 від 18.11.2024; коносамент №UTRUST24111251 від 25.11.2024; рахунок №L80203 від 26.01.2025; акт виконаних робіт від 29.01.2025; довідка про транспортні витрати від 26.01.2025; накладна від 22.01.2025 №561662.
Ні на день декларування, ні на день митного оформлення строк оплати рахунку №L80203 від 26.01.2025 не настав, тому у позивача були відсутні платіжні документи про оплату даного рахунку.
Додатковою угодою №12 від 28.02.25 року строк для оплати рахунку №L80203 від 26.01.2025 відтерміновано до 14.03.2025.
На підтвердження вартості транспортування Митниці надані всі наявні у позивача документи, передбачені ч.2,3 ст.53 МКУ, які не мають розбіжностей і в своїй сукупності підтверджують транспортні витрати як складову митної вартості.
«До митного оформлення надано договір перевезення від 27.12.2022 №2712/917/2022 де перевізником зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», а в накладних УМВС від 22.01.2025 № 561662 перевізник - «PKP CARGO CONNECT SP.Z.O.O.». Інформація, яка б підтверджувала причетність «PKP CARGO CONNECT SP.Z.O.O.» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім УМВС накладних відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA» та «PKP CARGO CONNECT SP.Z.O.O.». Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України.».
Зазначені підстави для коригування є необґрунтованими, оскільки, перевезення спірної товарної партії здійснювалось відповідно до укладеного договору фрахту №2712/917/2022 від 27.12.2022, за яким перевізником виступала компанія «Global Container Lines Latvija SIA».
З рахунку на оплату транспортних послуг №L80203 від 26.01.2025 та довідки про транспортні витрати від 26.01.2025 вбачається, що здійснювалось мультимодальне перевезення вантажу - морським транспортом (для підтвердження факту здійснення морського перевезення видавався морський коносамент №UTRUST24111251 від 25.11.2024) та наземним залізничним транспортом (накладні від 22.01.2025 №561662).
Відповідно до ст. 128 Кодексу торговельного мореплавства України, умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України «Про мультимодальні перевезення».
Відповідно до ст. 133 цього ж Кодексу, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.
Відповідно до ч. ст. 12 цього ж Закону, розрахунки за роботи та послуги, пов'язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
З наведеного вбачається, що спеціальними правовими нормами передбачена можливість для оператора мультимодального перевезення, яким в даному випадку виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA» залучення інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення та виставлення єдиного рахунку за надані послуги з перевезення. З третіми особами, які долучались основним перевізником до виконання послуг, розрахунок здійснював сам перевізник у межах договорів, укладених перевізником від свого імені з цими третіми особами. Позивач ніяких господарських стосунків з цими третіми особами не мав.
Після виконання своїх обов'язків щодо перевезення вантажу, компанія перевізник виставила єдиний рахунок на оплату послуг з морського перевезення товару та його наземного перевезення. Оформлений сторонами акт виконаних робіт від 29.01.2025 підтверджує відсутність будь-яких зауважень щодо виконання перевезення вантажу.
На підставі зазначеного можна дійти висновку, що для декларанта транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з основним перевізником. В свою чергу залучення основним перевізником будь-яких суб'єктів (на виконання обов'язку "організувати перевезення") характеризує лише обраний спосіб виконання наявних у нього зобов'язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, котрий розрахунки здійснював виключно з основним перевізником.
З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний Суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.
Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом № GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016, а саме «GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd», адже позивач не зобов'язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов'язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп».
«Прайс-лист №б/н від 02.10.2024 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB QINGDAO, що обмежує конкурентність. Комерційна пропозиція від 02.10.2024 №б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB QINGDAO, що обмежує конкурентність.
Зазначені твердження Митниці є необґрунтованими з огляду на те, що чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми комерційної пропозиції та прайс-листа. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Враховуючи те, що комерційна пропозиція містить посилання на особу, якій надається пропозиція, та вказівку на найменування товару, кількість, умови поставки, ціну одиниці товару , а інформація, що міститься в комерційній пропозиції та прайс-листі відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, не виникає ніяких сумнівів що надані документи, передбачені ч.3 ст.53 МКУ, стосуються саме задекларованого товару і містять інформацію щодо ціни товару, яка пропонується для придбання.
Відповідно до положення пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Прайс-лист не може вважатися первинним документом і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Верховний Суд неодноразово висловлював свою правову позицію щодо надання митниці прайс-листів та комерційних пропозицій зазначаючи, зокрема, у постановах від 07.08.2018 по справі №804/14558/15, від 21.08.2018 по справ №804/1755/17, від 13.09.2019 по справі №820/859/17, від 06.02.2020 по справі №520/10709/18, від 23.10.2020 по справі №810/690/17 наступне :
«Посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не можна вважати ні прайс-листом, ні комерційною пропозицією, оскільки виданий особі, що жодним чином не фігурує ні в одному документі та відповідно до загальноприйнятої практики не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки дата його складання, або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, суди також обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що по - перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.»
«Посилання відповідача на те, що прайс-лист не містить інформації щодо періоду дії цін, на думку Суду, є необґрунтованими, враховуючи наступне.
Так, у прайс-листах від 01 грудня 2016 року та від 07 грудня 2016 року, копії яких наявні в матеріалах справи, зазначено, що ціни вказані для запитуваних товарів та дійсні до кінця 2016 року, тобто, ціни, вказані у прайс-листах, були чинними на момент відвантаження товарів позивачеві.
Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю.
Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів».
Відомості, зазначені у прайс-листі знайшли своє підтвердження у первинних документах - специфікації, рахунках на оплату та банківських платіжних документах. Таким чином, зауваження митниці відносно прайс-листа та комерційної пропозиції не є підставою для витребування додаткових документів, прийняття рішення про коригування митної вартості або неврахування їх, як документів, підтверджуючих вартість товару.
Суд звертає увагу на те, що частина зазначених вище підстав для коригування митної вартості задекларованих товарів не була визначена відповідачем як чинник розбіжностей при визначенні переліку документів, що вимагалися від позивача відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 53 МК України.
Згідно з частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З тлумачення даних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України вбачається, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Використовуючи зазначений вище висновок щодо належної аргументації відмови у митному оформленні стосовно обставин декларування спірної товарної партії, суд зазначає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів.
Адже з положень пункту 2 частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
Відповідачем не вказано, надання яких з витребуваних ним документів може підтвердити відповідність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Відсутність при відмові у митному оформленні роз'яснення вимог, виконання яких декларантом забезпечує можливість митного оформлення товарів, не відповідає статті 256 МК України.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частина витребуваних відповідачем документів була йому надана декларантом позивача разом з листами у відповідь на електронні повідомлення від Митниці, вимоги щодо іншої частини не ґрунтуються на положеннях законодавства. Відтак, позивачем виконані усі умови, визначені МК України для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Тому твердження відповідача про наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів є необґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 року по справі №815/3142/17.
Таким чином, оскільки зазначені підстави для коригування митної вартості задекларованих товарів не було зазначено відповідачем в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованої товарної партії у даному випадку та в електронних повідомленнях від Митниці декларанту, тобто вони не були пов'язані з недоліками, у зв'язку з якими митницею витребувані додаткові документи, а зазначені лише у гр. 33 спірного Рішення, то звідси слідує, що вони є протиправними та не могли бути покладені митницею в основу прийнятого рішення, оскільки декларант фактично був не обізнаний з ними, тобто був позбавлений можливості проаналізувати їх та належним чином відреагувати на них в процесі консультацій щодо правильності визначення декларантом митної вартості задекларованої товарної партії.
Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (Постанова від 22.04.2019 №815/6242/17 ).
Між тим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Приймаючи Рішення про коригування митної вартості товару, Митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України відповідачем не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах: від 30.01.2018 по справі №813/7903/14, від 18.12.2018 по справі №826/15706/13-а, від 29.01.2019 по справі №815/6827/17, від 16.04.2019 по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкорегована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Таке тлумачення зазначеної правової норми повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом в постанові від 03.04.2018 по справі №809/453/17.
Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.
Таким чином, на думку суду, позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» товару та протиправність оскаржуваного рішення.
Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.
Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем товару була визначена необґрунтовано, що в свою чергу надавало б митному органу права на коригування митної вартості товару.
При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.
При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., який слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, приміщення 19, м. Запоріжжя, 69000) до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000040/2 від 30.01.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «30» липня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль