30 липня 2025 року Справа № 280/9371/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Ковальова Дмитра Валерійовича (б-р. Центральний, 3/171, м. Запоріжжя, 69005), до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Ковальова Дмитра Валерійовича, до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:
визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати за липень 2024 року 20 000 грн грошового забезпечення, 100 000 грн доплати за безпосередню участь у бойових діях та 70 000 грн одноразової додаткової грошової винагороди, протиправною;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу 20 000 грн грошового забезпечення, 100 000 грн доплати за безпосередню участь у бойових діях та 70 000 грн одноразової додаткової грошової винагороди за липень 2024 року.
Крім того, представником подане клопотання про витребування у відповідача доказів: копії наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідача; відомості про безпосередню участь у бойових діях та виконання бойових завдань у складу діючих угруповань військ Сил оборони держави позивачем; відомості про нарахування позивачу за липень 2024 року грошового утримання, доплати за безпосередню участь у бойових діях та одноразової додаткової грошової винагороди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після виключення зі списків особового складу військової частини позивачу був виданий грошовий атестат, однак безпідставно не виданий відповідний наказ про виключення зі списків особового складу військової частини, а також не виплачені грошові кошти в якості 20000 грн. грошового утримання за липень 2024 року, 100000 грн. доплати за безпосередню участь у бойових діях та 70000 грн. одноразової додаткової грошової винагороди, які передбачені до виплати позивачу як особі, що приймала безпосередню участь у бойових діях на лінії бойового зіткнення. Позивач, з метою позасудового врегулювання спору, через ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем перебування звернувся з рапортом до відповідача, в якому просив виплатити зазначені у позові суми або повідомити причину їх невиплати із зазначенням документального підтвердження. Проте відповідь на рапорт позивач не отримав та грошові суми йому не виплачені. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 11.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
16.10.2024 та 18.10.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заяви про доступ в/ч НОМЕР_1 до електронної справи №280/9371/24.
28.10.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву вказав, що в/ч НОМЕР_1 нарахувала позивачу грошове забезпечення за липень 2024 в розмірі 21567,97 грн., а також додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) та одноразову винагороду в розмірі 70000,00 грн. за 30 днів виконання бойових завдань. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 позивача призначено на посаду у військовій частині НОМЕР_3 . Проте позивач не прибув до зазначеної військової частини. У зв'язку із тим, що позивач самовільно залишив частину (не прибув до нового місця служби), було призупинено всі види виплат. Таким чином, належні позивачу за липень 2024 року суми нараховані проте депоніровані на рахунку до отримання від військової частини НОМЕР_3 інформації про прибуття військовослужбовця ОСОБА_1 до цієї військової частини. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
01.11.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді зазначено, що предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача виплат позивачу за липень 2024 року, тобто до моменту виникнення ситуації з начебто самовільним залишенням місця служби позивачем, оскільки позивач за твердженням відповідача начебто вчинив кримінальне правопорушення 06 серпня 2024 року, тобто вже після закінчення періоду, за який позивачем заявлені до стягнення грошові суми. Звертає увагу, шо невиплата ОСОБА_1 його заробітної плати (грошового утримання військовослужбовця) призводить до порушення його конституційних прав, порушує його право на оплату праці та позбавляє засобів до існування. Просить суд позов задовольнити повністю.
28.07.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про заміну сторони його правонаступником. У заяві представник в/ч НОМЕР_1 просить суд замінити відповідача по даній справі - в/ч НОМЕР_1 правонаступником - військовою частиною НОМЕР_4 (код НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ).
З наданих до заяви документів вбачається, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році» та директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-22/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році» військова частина НОМЕР_4 із 01.08.2025 р. є правонаступником в/ч НОМЕР_1 у зв'язку із переформуванням.
Проте, станом на час розгляду справи, правонаступництво ще не відбулось. В зв'язку з чим вказана заява (клопотання) є передчасною.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 09.03.2024 по 04.08.2024 включно проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Із 01.07.2024 по 24.07.2024 та із 29.07.2024 по 31.07.2024 позивач брав безпосередню участь в бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, що підтверджується додатком №1 до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 №219/нст від 04.08.2024.
Вважаючи, що йому безпідставно не було нараховано та виплачено 20 000 грн. грошового забезпечення, 100 000 грн. доплати за безпосередню участь у бойових діях та 70 000 грн. одноразової додаткової грошової винагороди за липень 2024 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Положеннями статті 3 Закону №2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №4 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.
Пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Пунктом 4 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавку за вислугу років;
підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;
надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;
доплати за науковий ступінь та за вчене звання;
премію;
морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;
одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;
інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 8 р. І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Згідно з п. 2 р. ХХХІV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
Також, п.1 р. ХХХVІІ Порядку №260 встановлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань:
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;
на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;
на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;
на території противника.
Разом з тим, п. 15 р. І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення не виплачується: військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
З матеріалів справи судом встановлено, що з 01.07.2024 по 24.07.2024 та з 29.07.2024 по 31.07.2024 позивач брав безпосередню участь в бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №219/нст від 04.08.2024 було вирішено виплатити, в тому числі і позивачу, додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. передбачену постановою Кабінету міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах). Відповідно до кількості днів виконання таких завдань в липні позивачу нарахована додаткова винагорода в розмірі 87096,77 грн.
Також наказом командира в/ч НОМЕР_1 №220/нст від 05.08.2024 було вирішено виплатити, в тому числі і позивачу, одноразову винагороду в розмірі 70000,00 грн. за 30 днів (сумарно обчислених) за виконання бойових (спеціальних) завдань.
За липень 2024 р. позивачу також нараховане грошове забезпечення (оклад за званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавка за особливі умови служби, премія) в розмірі 21567,97 грн.
Таким чином, в/ч НОМЕР_1 нарахувала позивачу грошове забезпечення за липень 2024 в розмірі 21567,97 грн., додаткову винагороду в розмірі до 100000,00 грн. (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) та одноразову винагороду в розмірі 70000,00 грн. за 30 днів виконання бойових завдань.
Відповідно до п. 8 р. І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий, тобто зазначені виплати за липень позивачу повинні були виплачені у серпні поточного року.
Однак, наказом командира військової частини в/ч НОМЕР_1 за №219/нст від 04.08.2024 солдата ОСОБА_1 було виключено із списків в/ч НОМЕР_1 у зв'язку із призначенням його наказом командира військової частини НОМЕР_2 на посаду у військовій частині НОМЕР_3 .
Листом №2161/3000 від 06.08.2024 командир військової частини НОМЕР_3 повідомив, що військовослужбовець ОСОБА_1 не прибув до зазначеної частини. Надалі інформація про прибуття позивача до військової частини НОМЕР_3 не надходила.
Відповідно до ст. 407 КК України самовільним залишенням військової частини вважається, в тому числі і нез'явлення військовослужбовця у військову частину без поважних причин у разі призначення або переведення.
Проведеним службовим розслідуванням у в/ч НОМЕР_1 було встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину не прибувши до нового місця служби.
Пунктом 15 р. І Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 07.08.2024 № 222/нст, у зв'язку із тим, що солдат ОСОБА_1 самовільно залишив частину (не прибув до нового місця служби), було призупинено всі види виплат.
Таким чином, виплату належних позивачу за липень 2024 року сум грошового забезпечення було правомірно призупинено до отримання від військової частини НОМЕР_3 інформації про прибуття військовослужбовця ОСОБА_1 до цієї військової частини.
Доказів прибуття військовослужбовця ОСОБА_1 в розпорядження військової частини НОМЕР_3 позивач (представник позивача) не надав.
Також такі докази відсутні в матеріалах справи.
В зв'язку з чим суд вважає дії (бездіяльність) відповідача, у спірних правовідносинах, правомірними.
Інші доводи позивача (представника позивача) висновків суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 1 ст.143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Ковальова Дмитра Валерійовича (б-р. Центральний, 3/171, м. Запоріжжя, 69005), до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «30» липня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль