30 липня 2025 року Справа № 280/3893/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
14 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві повернути до Пенсійного Фонду України податки з заробітної плати (ЄСВ) ОСОБА_1 , співробітника Державного Підприємства «Українська Авіаційна Транспортна Компанія» Міністерства Оборони України, ЄДРПОУ 24964464, сплачені з суми 420920,30 грн., за період з березня 2020 року по лютий 2022 року, включно;
зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві сумісно з Головним Управлінням Пенсійного Фонду України в Запорізькій області забезпечити відображення податків платника ОСОБА_1 внесених до ПФУ, за період з березня 2020 року по лютий 2022 року, включно, в державному електронному реєстрі платників податків;
Головному Управлінню Пенсійного Фонду України в Запорізькій області виконати перерахунок пенсійного забезпечення ОСОБА_1 починаючи з квітня 2022 року, з дати призначення пенсійного забезпечення за віком та здійснити відповідні виплати за перерахуванням.
Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження, а розгляд справи призначено без виклику/повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він працює на ДП «Українська авіаційна транспортна компанія» (далі - ДП «УАТК»). Позивач зазначає, що після досягнення пенсійного віку та зверненням за призначенням пенсії ним було встановлено, що у розділі пенсійного кабінету не відображаються та не враховуються внески позивача до ПФУ за 2020-22 роки по ДП «УАТК», що за 2020 рік - 192879,50 грн, за 2021 рік - 195132,76 грн., за 2022 рік - 32908,04 грн. Позивач зазначає, що така ситуація з податками до ПФУ склалася з вини ГУ ДПС у м. Києві, яке всупереч та з порушенням всіх законодавчих норм України щодо господарської діяльності санаційних державних підприємств, незаконно, фактично вкрало пенсійні внески ЄСВ у сумі 1 331 974 грн. підприємства ДП «УАТК» МОУ та у позивача особисто, як робітника даного підприємства та потенційного пенсіонера за віком, на той час. Позивач зазначає, що не відображення сум отриманої ним заробітної плати, у якості співробітника ДП «УАТК» МОУ, за період з березня 2020 по лютий 2022 років, включно, у розмірі 420920,30 грн, суттєво вплинуло на розрахунок його пенсійного забезпечення за віком, при виході на пенсію у квітні 2022 року, за яким, майже вдвічі менше, у кінцевому підсумку, були призначені суми до пенсійних виплат. Позивач зазначає, що такими діями його, як громадянину України, та сумлінному платнику податків, пенсіонеру за віком, завдано істотної матеріальної шкоди. З урахуванням викладеного у позовній заяві та додаткових поясненнях, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач - ГУ ДПС у м.Києві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що відповідно до даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу по ДП «УАТК», станом на 31.12.2020, по території обслуговування ГУ ДПС у м.Києві наявний податковий борг по єдиному внеску - 1 673 171,50 грн., станом на 31.12.2021 - 1 292 883,40 грн., станом на 31.12.2022 - 2 096 974,71 грн. Відповідач зазначає, що відповідно до положень Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Відповідач зазначає, що засобами ІКС в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2021 №Ю-26225-10 на 1 331 974,79 грн. Відповідач зазначає, що ЄСВ є обов'язковим платежем, який відповідно до Закону України №2464-VI зараховується до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування. Усі сплачені суми ЄСВ є підставою для: зарахування страхового стажу працівникам; формування пенсійного забезпечення, нарахування та виплати пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас, у разі наявності заборгованості зі сплати ЄСВ, Пенсійний фонд не має підстав для: включення періодів роботи до страхового стажу; врахування заробітку за цей період при обчисленні пенсії. Відповідач зазначає, що невиконання ДП «УАТК» свого обов'язку зі сплати ЄСВ напряму призвело до порушення прав його працівників, яким не нараховувався страховий стаж, відповідно не формувався пенсійний коефіцієнт, що унеможливлює повноцінне пенсійне забезпечення. Відповідач зазначає, що ним не здійснюється розпорядження коштами ЄСВ - ці надходження автоматично розподіляються на відповідні рахунки Державної казначейської служби. Наявність заборгованості по ЄСВ та не відображення відповідних сум у системі ПФУ свідчить про несвоєчасне виконання обов'язку підприємством, а не зловживання з боку податкового органу. Відповідач зазначає, що нарахуванням пенсій можливе лише після фактичного та своєчасного перерахування ЄСВ. Якщо заробітна плата виплачувалася із затримкою, а внески не були сплачені своєчасно, це і є причиною не нерахування страхового стажу в системі ПФУ. Відповідач зазначає, що він не має повноважень ані затримувати, ані перерозподіляти ці кошти. Відповідач вказує на те, що ГУ ДПС у м.Києві не здійснило нарахування страхового стажу, необхідного для призначення пенсії позивачу, у зв'язку з відсутністю сплати єдиного соціального внеску роботодавцем за відповідні періоди. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач - ГУ ПФУ в Запорізькій області проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач звертався 20.06.2022 року через Веб-портал із заявою щодо перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за січень-березень 2022 року, за період здійснення страхувальником підприємницької діяльності та роботи на Державному підприємству «Українська авіаційна транспортна компанія», відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відділом з питань перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення відмовити у перерахунку пенсії, оскільки відповідно до пункту 9 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», днем сплати страхових внесків вважається день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду, які обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Інформація про сплату внесків формується в системі персоніфікованого обліку (з 2011 року - реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування). На дату звернення (20.06.2022) інформація в РЗО по ОСОБА_1 відсутня. Відповідач також вказав на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було надано відповідь від 22.06.2022 №6006-5483/О-07/8-0800/22 на звернення позивача, в якій зазначалося, що для вирішення питання сплати страхових внесків, за якими обчислюється страховий стаж, позивачу необхідно звернутися до органів Державної податкової служби України. Разом з тим повідомлено, що поданий страхувальником Державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія» звіт Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2020 року (від 08.06.2022 № 792336) не внесено до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування через помилку, зазначену у повідомленні протоколу контролю за період, вказаний у Податковому розрахунку з типом «Уточнюючий», в реєстрі застрахованих осіб відсутні звіти за 3 місяць/місяців 2020р., які уточнюються та вказані у складових (додатках) Податкового розрахунку. Відповідно до чинного законодавства звіт вважається поданим за умови проходження всіх контролів, у тому числі під час завантаження до Реєстру застрахованих осіб. З метою приведення у відповідність відомостей Реєстру застрахованих осіб, страхувальнику необхідно терміново вжити заходи щодо виправлення помилкового звіту. Відповідач зазначає, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Відповідач вказує на те, що вина відповідача відсутня і ним не порушувались права та законні інтереси позивача, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить наступних висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що у спірний період з березня 2020 року по лютий 2022 року ОСОБА_1 працював у ДП «УАТК».
У зв'язку із не зарахуванням до його страхового стажу періоду трудової діяльності з березня 2020 року по лютий 2022 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону №2464, визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується для платників зазначених для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно ч.2 ст.9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч.7 ст.9 Закону №2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку або на єдиний рахунок.
Частиною 8 статті 9 Закону №2464 визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження виконання ДП «УАТК» у період з березня 2020 року по лютий 2022 року обов'язку зі сплати єдиного внеску на суми виплаченої заробітної плати.
Натомість, матеріалами справи підтверджується наявність за ДП «УАТК» станом на 31.12.2020 недоїмки по єдиному внеску - 1 673 171,50 грн., станом на 31.12.2021 - 1 292 883,40 грн., станом на 31.12.2022 - 2 096 974,71 грн., що свідчить про те, що підприємством не своєчасно виконуються зобов'язання зі сплати єдиного внеску.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на те, що ГУ ДПС у м.Києві не правомірно здійснювало нарахування штрафних санкцій та пені, оскільки такі доводи мають досліджувати під час розгляду справи за позовом ДП «УАТК», якщо останнє буде вважати, що контролюючим органом не правомірно проведено нарахування сум єдиного внеску.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ДП «УАТК» оскаржувало дії ГУ ДПС у м.Києві щодо нарахування йому недоїмки (штрафу, пені) зі сплати єдиного внеску.
Також, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що разом із виплатою йому заробітної плати, ДП «УАТК» помісячно сплачувався єдиний внесок на нараховані суми.
Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що у індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 містяться записи про його роботу на підприємстві ДП «УАТК» за період з березня 2020 року по лютий 2022 року, а також міститься інформація про щомісячний розмір заробітної плати який був виплачений ОСОБА_1 (а.с.19-22, т.1).
Проте, під зазначеними сумами заробітної плати у позначці про сплату страхових внесків вказано «Ні», що свідчить про те, що із отриманих коштів не було сплачено єдиний внесок.
Суд зазначає, що фактично підставою для звернення позивача з позовом до суду стало лише те, що спірний період його роботи у ДП «УАТК» не був зарахований до його страхового стажу, який враховується при призначенні пенсії, а відповідно було порушено його право на пенсійне забезпечення.
З приводу впливу спірних правовідносин на право позивача на пенсійне забезпечення, суд зазначає наступне.
Як визначено ст.1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з ст. 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст.106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
За змістом вищезазначених норм можна дійти висновку, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Суд зазначає, що позивач не має бути посередником між підприємством - страхувальником та контролюючими органами у питанні своєчасного виконання обов'язку по сплаті страхових внесків, а відповідно звертаючись у даній справі з позовними вимогами до ГУ ДПС у м. Києві, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав, що є підставою для відмови у задоволенні таких позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції викладені у постанові Верховного Суду від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.
Суд зазначає, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не позбавлений права звернутися до Головного управління ПФУ в Запорізькій області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу на ДП «УАТК» за період з березня 2020 року по лютий 2022 року із наданням підтверджуючих документів про факт роботи на підприємстві (трудова книжка, довідка підприємства, тощо) та розмір отриманих доходів за спірний період (довідка з підприємства).
Разом з тим, на даний час у судовому порядку відсутні підстави для зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області провести зарахування позивачу до страхового стажу спірного періоду, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивача у встановленому порядку до Головного управління ПФУ в Запорізькій області з відповідною заявою, як і не містять доказів на підтвердження того, що Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви.
Також, суд зазначає, що позивачем у справі взагалі не оскаржуються дії органів ПФУ щодо не зарахування до його страхового стажу спірних періодів, оскільки основні вимоги позивача звернуті до ГУ ДПС у м.Києві.
Натомість, такі вимоги, як було зазначено судом вище, не є належним способом захисту порушених прав, оскільки спірні правовідносини позивача виникли саме з органами ПФУ щодо належного розрахунку страхового стажу позивача, і такі повноваження делеговані саме органам ПФУ.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденко, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова