25 липня 2025 року Справа № 280/4078/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними рішень, їх скасування та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач 1), до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач 2), в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Комісії відповідача 2 з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років № 8 від 31.01.2025;
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 16.04.2025 №262340030004 щодо відмови призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
зобов'язати відповідача 1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 09.04.2025 за Списком № 2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів пільгового стажу по Списку № 2 з 01.01.1998 до 14.02.2007 та з 01.12.2011 по 31.03.2025.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві підкреслює, що Комісією не були враховані дані, які містяться у системі персоніфікованого обліку стосовно позивача (довідка ОК-5), відповідно до яких позивач з 01.01.1998 до 02.14.2007 та з 01.12.2011 по 31.03.2025 працював на роботах за Списком № 2. Таким чином, роботодавець звітував щодо спецстажу позивача, вся інформація щодо стажу позивача з 01.01.1998 до 14.02.2007 та з 01.12.2011 по 31.03.2025 є в системі персоніфікованого обліку, а тому ці період роботи мають бути зараховані до пільгового стажу позивача без будь-якого додаткового підтвердження. Наголошує, що зазначені дані в індивідуальних відомостях застрахованої особи, вказують на те, що позивач у спірний період працював повний робочий день в шкідливих і важких умовах, та наявність у нього права на пільгову пенсію за Списком №2, з посиланням на код спецстажу (Список №2).
Ухвалою судді від 26.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач 1 позов не визнав, 05.06.2025 через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву (вх. №28281), у якому зауважує, що на порушення Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, позивачем взагалі не надано документів, які підтверджують періоди роботи зі шкідливими і важкими умовами праці та атестацію робочих місць, зокрема не долучено накази по підприємству, організації про результати атестації робочих місць та Довідки згідно з додатку №5 до Порядку №637. Отже, на думку відповідача 1, оспорювані періоди роботи позивача за Списком №2 не підтверджені належним чином. Відповідачем 1 правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пакету документів. На підставі наведеного, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі
Відповідач 2 позов також не визнав, 16.06.2025 направив до суду відзив на позовну заяву (вх. №30019), у якому пояснює, що ГУ ПФУ в м. Києві не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах , відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - ГУ ПФУ в Запорізькій області. Таким чином, відповідачем 2 не є суб'єктом прийняття рішення, отже не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не порушувало права та інтереси позивача, Заява ОСОБА_1 спеціалістами Головного управління не опрацьовувалась та не приймалось спірне рішення. Проживання позивача на території, яку обслуговує ГУ ПФУ в м. Києві, не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактором є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду. На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Комісії ГУ ПФУ в м. Києві з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років №8 від 31.01.2025 відмовлено позивачу у підтвердженні права на зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за нормами п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» на АТ «Київенерго», оскільки зазначені професії не передбачені Списками та не атестовані.
09.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком пільгових згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.04.2025 №262340030004, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу. Страховий стаж позивача складає 34 роки 06 місяців 22 дні. Пільговий стаж - 0 років 0 місяців 0 днів. До страхового стажу позивача зараховано усі періоди роботи. Документів, які підтверджують роботу із шкідливими і важкими умовами праці та атестацію робочих місць не надано.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) розділом XIV-1, який містить ч. 1 ст. 114 такого змісту: «Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону».
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналогічні норми містить Закон України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», стаття 13 якого визначає порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як визначено п. «б» ч.1 ст.13 Закону України №1788-ХІІ, на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 22 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Щодо не врахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів його з 01.01.1998 до 14.02.2007 та з 01.12.2011 по 31.03.2025 суд вказує про таке.
Положеннями ст. 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 10 Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Уточнююча довідка з підприємства надається лише у випадку відсутності записів у трудовій книжці.
Кабінетом Міністрів України постановою №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пункт 1 Порядку № 637 аналогічно приписам ст. 62 Закону №1788-ХІІ визначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, - є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Виходячи з викладеного суд підсумовує, що згідно з приведеними вище правовими нормами - основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, і лише за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема: архівними та уточнюючими довідками, виписками із наказів, особовими рахунками і відомостями на видачу заробітної плати, посвідченнями, характеристиками, письмовими трудовими договорами і угодами з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідачем встановлено та не є спірним, що відповідно до трудової книжки та наданих документів позивачем, його загальний страховий стаж становить 34 роки 6 місяців 22 дні, проте до пільгового стажу роботи за Списком №2 зараховано 0 років 0 місяців 0 днів.
Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1992, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював, зокрема:
з 03.08.1992 по 14.02.2007 електрослюсарем з ремонту електричних машин в електричному цеху Київської ТЕЦ-6 АТ «Київенерго» (записи № 3-7);
з 15.02.2007 по 30.11.2009 інженером з ремонту 2 категорії електричного цеху ТЕЦ (записи № 8-9);
з 01.12.2009 по 30.09.2010 майстром з ремонту устаткування 1 групи в електротехнічній службі електротехнічної дільниці №3 у філіалі «Теплові мережі Київенерго» (записи №10-11);
з 29.10.2010 по 15.06.2011 електромонтером з ремонту та монтажу кабельних ліній електричного цеху у Теплоелектроцентралі №6 Київенерго (записи №12-13);
з 16.06.2011 по сьогоднішній день працює електрослюсарем з ремонту електричних машин в електричному цеху (записи №13-23).
Стосовно достатності записів заявника у трудовій книжці в аспекті набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах суд зазначає, що у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/10521/19 та від 09.07.2020 у справі №235/7688/16-а чіткість та однозначність записів трудової книжки найманого працівника, котрі указують на те, що виконувана робота підлягає включенню до спеціального страхового стажу за Списком №1, призводить до відсутності правових підстав для витребування уточнюючих довідок.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою КМ України від 18.11.2005 №383 було затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі за текстом - Порядок №383).
Вказаним Порядком №383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 р.
Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637.
В період з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року застосовувався Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
З 16 січня 2003 року по 24 червня 2016 року застосовувався Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
З 24 червня 2016 року застосуванню підлягає Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
Згідно з п. 10 роз'яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України №01-3/406-02-2 від 10.05.94 «Про порядок застосування Списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах» у разі, якщо в Списках № 1 і 2 передбачені слюсарі, електрики, електрослюсарі і електромонтери без зазначення характеру виконуваної ними роботи, то вони користуються правом на пільгову пенсію незалежно від того, зайняті вони ремонтом чи обслуговуванням устаткування в даному виробництві.
До того ж судом ураховано, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 про ОСОБА_1 в графі «Відомості по спеціальному стажу» вбачається, що у період з 1998 року по березень 2025 року позивачу враховано спецстаж за кодом ЗП3013Б1.
Положеннями ст. 21 Закону №1058-IV передбачено, що органами пенсійного фонду здійснюється персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Персональна електронна картка застрахованої особи повинна містити такі відомості, як ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд.
Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 №10-1, передбачено, що дооблікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства: про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні.
Постановою ПФУ від 18.06.2014 №10-1 також затверджено форму довідки ОК-5
Довідка ОК-5 - це індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як зазначено вище, позивачем для підтвердження пільгового стажу було надано довідку за формою ОК-5, в якій зазначено підстави обліку за кодом спецстажу ЗП3013Б1.
У свою чергу, Наказом Мінфіну від 14.04.2015 №435 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, згідно з яким підстави ЗП3013Б1 - це працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, і за результатами атестації робочих місць.
Таким чином, враховуючи інформацію з трудової книжки, індивідуальні відомості про застраховану особу, суд погоджується з аргументами позивача про те, що подані ним документи підтверджують пільговий стаж за Списком №2 в період з 01.01.1998 до 14.02.2007 та з 01.12.2011 по 31.03.2025.
Аналогічна правова позиція щодо визначення пільгового стажу, у тому числі із урахуванням довідки форми ОК-5, викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 по справі №227/4273/16-а.
Ураховуючи вищевикладене, з метою захисту прав та інтересів позивача, з огляду на ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ПФУ в м. Києві з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років № 8 від 31.01.2025 та рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.04.2025 №262340030004 про відмову в зарахуванні спірних періодів роботи позивача до пільгового страхового стажу, передбаченого Списком №2.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За таких обставин, зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 періоди його роботи з 01.01.1998 до 14.02.2007 та з 01.12.2011 по 31.03.2025, у зв'язку із чим призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 09.04.2025.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довели правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
У силу вимог ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 77, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними рішень, їх скасування та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років № 8 від 31.01.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.04.2025 №262340030004 щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 періоди його роботи з 01.01.1998 до 14.02.2007 та з 01.12.2011 по 31.03.2025, у зв'язку із чим призначити з 09.04.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак