28 липня 2025 року Справа № 640/23283/19 Провадження ЗП/280/710/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2019: № 0042804202, № 0042784202, № 042774202, № 042764202,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
від 07.06.2019: № 0042804202 на загальну суму 18118,70 грн (основний платіж - 14494,96 грн та штрафні санкції 3623,74 грн);
№ 0042784202 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170 грн;
№ 042774202 в сумі 510 грн.;
№ 042764202 на загальну суму 217 424,46 грн (основний платіж 173939,57 грн та штрафні санкції 43484,59 грн).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що копія наказу від 05.04.2019 №4131 ГУ ДФС у м. Києві «Про проведення позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб» - лист від 09.04.2019 № 48016/с/26-1 5-42-02-27 та лист №57489/с/26-15-13-04-20 від 02.10.2018 «Про надання податкової декларації про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2017 рік та декларування доходу, отриманого як додаткове благо» ОСОБА_1 не отримано. Таким чином про проведення перевірки та наявності у неї незадекларованих та несплачених податкових зобов'язань ГУ ДФС у м. Києві не повідомило, що фактично позбавило її законного права надати свої пояснення і заперечення, в тому числі і банківські документи (договори, квитанції про сплату кредиту і т.д.), що могло вплинути на результати акту перевірки. ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець в порядку, визначеному законодавством України з 22.12.2016, про що наявний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) «Дата запису: з 22.12.2016 року; номер запису: 20700060006003832; стан суб'єкта: припинено». Отже, всі його права та обов'язки (в тому числі і ведення Книги обліку доходів і витрат) як суб'єкта господарювання в порядку визначеним законодавством України припинено. Отже враховуючи всі обставини в тому числі зростання курсових різниць, починаючи з 2005 року, коли курс 1 долару до гривні складав 5,05, а в подальшому вже в 2017 році складав близько 28 гривень за 1 долар США та фактично виплачені проценти, ОСОБА_1 отримала зовсім не «Додаткове благо», а збитки, які змусили її з метою погашення боргів продати вказане житло відповідно до Договору купівлі-продажу від 24 квітня 2017 року за значно меншу ціну, ніж нею було виплачено банківській установі, та з малолітньою дитиною ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживати у батьків. Також під час проведення перевірки, контролюючим органом не взято до уваги, що Законом України від 09.04.2015 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», внесено зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті. Вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
26.12.2019 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив. Зазначає, що контролюючим органом, відповідно до вимог ст.42, п.79.2. ст.79 ПК України, на адресу позивача надіслано запит, наказ про проведення перевірки та повідомлення. Вказані документи надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернулися у зв'язку неврученням, контролюючим органом не порушувались вимоги Податкового кодексу України щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Вказує, що оскільки банком здійснено прощення (анулювання ) основної суми боргу (кредиту ), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділ у 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм абз. «д» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Доводи позивача про те, що прощенна сума є курсовою різницею не відповідає обставинам справи та є необґрунтованими оскільки в Договорі про внесення змін та доповнень (про прощення боргу) до Кредитного договору № ML-003143912005 від 27.12.2005 року жодним чином не йде мова про зміну валюти кредиту. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
21.04.2025 та 22.04.2025 на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшли заяви позивача, у яких позивач вказує, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
ІII. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/23283/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2019: № 0042804202, № 0042784202, № 042774202, № 042764202. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у позивача належним чином засвідчену копію кредитного договору № ML-003/439/2005 від 27.12.2005, укладеного між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк України» та ОСОБА_3 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 витребувано у ПАТ «ОТП Банк» належним чином засвідчені: довідку про розмір основного боргу анульованої (прощеної) ПАТ «ОТП Банк» з інформацією про суму анульованого (прощеного) основного боргу ОСОБА_1 згідно договору від 22.02.2017 про внесення змін та доповнень (про прощення боргу) до Кредитного договору від 27.12.2005 № ML-003/439/2005; копію рішення ПАТ «ОТП Банк» про списання простроченої заборгованості ОСОБА_1 .
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2825-IX матеріали адміністративної справи №640/23283/19 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно правових спорах наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва. З урахуванням положень Закону України № 2825-IX та результатів авторозподілу судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (протокол доступний за посиланням: https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/), матеріали адміністративної справи №640/23283/19 скеровано за належністю до Запорізького окружного адміністративного суду, які надійшли 26.03.2025 за вх.№14482.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2025 Прийняти до провадження справу № 640/23283/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2019: № 0042804202, № 0042784202, № 042774202, №042764202. Здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі №640/23283/19, а саме: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м.Київ, 04116; код ЄДРПОУ ВП 44116011). Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 в 2017 році відповідно даних ЦБД ДРФО ДФС України мала взаємовідносини з АТ «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166) та отримала оподатковуваний дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, анульованої кредитором, що підтверджується інформацією АТ «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166) (лист від 04.07.2018 №03-05-19-6/4755).
АТ «ОТП Банк» відповідно до вимог пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України та дотримуючись порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, подано до контролюючого органу податковий розрахунок за формою 1-ДФ за І кв. 2017 року, в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 в сумі 966 330,95 грн.
На лист ГУ ДФС у м. Києві №29549/10/26-15-13-04-22 від 26.06.2018 року АТ «ОТП Банк» направив відповідь листом від 04.07.2018 №03-05-19-6/4755, в якому повідомляє, що в звіті форми 1-ДФ за І квартал 2017 року з ознакою доходу «126» відображена сума анульованої (прощеної) заборгованості (основного тіла кредиту), за самостійним рішенням банку, з відповідним повідомленням боржника про прощення боргу в порядку передбаченому п.п. «Д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, шляхом укладення додаткового договору про прощення боргу.
Контролюючим органом з метою отримання пояснень та документального підтвердження з приводу отриманого доходу ГУ ДФС у м. Києві на податкову адресу позивача було направлено лист від 02.10.2018 57489/С/26-15-13-04-20 про подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік та декларування доходу, отриманого як додаткове благо, фізичною особою ОСОБА_1 поштовим відправленням за № 0101124352984.
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 05.04.2019 №4131 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ ««ОТП Банк» фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
За результатами перевірки складено Акт від 26.04.2019 № 963/26-15-42-02- 30/2987412920.
Згідно висновків акту перевіркою встановлено порушення:
- п. 179.1, ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням вимог п.п.49.18.4 п. 49.18 ст.49 Кодексу, не подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2017 рік;
- пп. «а» п.176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168 з урахуванням вимог п. п. «д» п. п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Кодексу, не задекларовано річний оподатковуваний дохід за 2017 рік у сумі 966 330,95 грн, та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 173 939,57 грн;
- пп. 1.2, 1.3 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017 рік у сумі 14 494,96 гривень.
На підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0042804202 від 07.06.2019 відповідно до якого встановлено порушення пп. 1.2, пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу та застосовані штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі абз. 2 п. 123.1 ст.123 розд. 2 ПК України, у зв'язку з цим згідно з пп. 54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» на загальну суму 18 118 грн (основний платіж - 14 494, 96 та штрафні санкції 3623,74 грн);
№ 0042784202 від 07.06.2019, відповідно якого встановлено порушення п. 179.1 ст. 179 з урахуванням п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу та на підставі пп. 54.3.1, 54.3.3 п.54.3 ст. 54 і п.120.1 ст.120 Глави 11 Розділу ІІ ПК України застосовано штрафні санкції за платежем Податок на доходи фізичних осіб в сумі 170 грн;
№ 0042774202 від 07.06.2019, відповідно якого встановлено порушення пп. «а» п.176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст. 44 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 та на підставі підпунктів 54.3.1, 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 121.1 ст. 121 ПК України застосовано штрафні санкції за платежем Податок на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн;
№ 0042764202 від 07.06.2019, відповідно якого встановлено порушення пп. 168.2.1, п.168.2 ст.168 з урахуванням вимог пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нарахована пеню) на підставі ч. 1 п.123.1 ст.123 ПК України, у зв'язку з цим, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб в сумі 217424, 46 грн (основний платіж 173939,57 та штрафні санкції 43 484,89 грн).
Зазначені рішення були оскаржені платником до Державної податкової служби України в порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України (копія скарги від 27.06.2019 додається). Державною податковою службою України строк розгляду скарги платника продовжено до 25.08.2019. 31.08.2019 отримано рішення ДФС України № 40464/6/99-99-11-05-01-25 від 22.08.2019 - за результатами якого ППР ГУ ДФС у м. Києві від 07.06.2019 № 0042804202, №0042784202, №042774202, №0042764202 залишені без змін, а скарга - без задоволення.
Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими-повідомленнями рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (по тексту - ПК України).
Щодо дотримання податковим органом процедури проведення перевірки суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Приписами пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Пунктом 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Положеннями пп. 78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України, які вказані як підстави проведення перевірки, передбачено, що перевірка здійснюється, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених пп. 78.1.2 п.78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до пункту 78.4 вказаної статті про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст.79 ПК України.
За приписами п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
При цьому присутність платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова. За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитись документальна виїзна перевірка.
Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом - у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до її початку. З наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Ця вимога є обов'язковою, в тому числі і при проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
Суд вважає за доцільне зазначити, що аналізуючи положення ПК України в розрізі процедури проведення податкових перевірок Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020) сформулював правовий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
У справі №520/8836/18 у постанові від 22.09.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення, а тому відсутня необхідність перевірки підстав для донарахування сум грошових зобов'язань».
Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин суд не може переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 № 540/2553/19.
У аспекті спірних правовідносин варто вказати, що податкова перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем з метою отримання пояснень та документального підтвердження з приводу отриманого доходу ГУ ДФС у м. Києві на податкову адресу позивача було направлено лист від 02.10.2018 №57489/С/26-15-13-04-20 про подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік та декларування доходу, отриманого як додаткове благо, фізичною особою ОСОБА_1 поштовим відправленням за № 0101124352984. Поштове відправлення № 0101124352984, згідно відмітки поштової служби, повернулося у зв'язку із закінченням строку зберігання.
05.04.2019 прийнято наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки № 4131 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ ««ОТП Банк» фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017. Підставою для проведення перевірки визначено пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
09.04.2019 поштовим відправленням № 0101127466530 на адресу: АДРЕСА_1 надіслано копію наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 05.04.2019 № 4131 та письмове повідомлення від 09.04.2019 №48016/С/26-15-42-02-27. Вказане поштове відправлення згідно відмітки поштової служби, повернулося у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Отже, належним доказом дотримання пункту 42.4 ПК України є зворотне повідомленням про вручення поштового відправлення.
З огляду на викладене, проаналізувавши наведені приписи ст. 42 ПК України, суд зазначає, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, в той час, як невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.
До того ж, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку, виклад своїх аргументів.
Відповідно до п. 70.7 ст. 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому суд враховує постанову Верховного суду від 18.07.2019 у справі №0440/5993/18, згідно з якою добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на не отримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання негативних наслідків.
Відповідно до абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт вручення відповідно до вимог ст. ст. 42 ПК України ОСОБА_1 наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 05.04.2019 № 4131 та письмового повідомлення від 09.04.2019 №48016/С/26-15-42-02-27.
Отже, доводи позивача про те, що вона не була повідомлена про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не підтверджуються наданими до матеріалів справи доказами.
Щодо встановлених перевіркою порушень суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Отже, під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» (далі-Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8, згідно з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.07.2021 у справі №826/12872/17 дійшов висновку, що у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК (додаткове благо) з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Ключовою умовою застосування норми пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК Верховний Суд в зазначеній постанові визнав факт зміни сторонами кредитного договору валюти зобов'язання. Лише тоді розрахована курсова різниця основного боргу не буде вважатися додатковим благом. Прощення основного боргу в іноземній валюті, щодо якого не змінено валюту зобов'язання на гривню, є додатковим благом і підлягає оподаткуванню у визначеному ПК порядку.
З матеріалів справи судом встановлено, що 27 грудня 2005 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк України «lпотекодержатель» та громадянином України - ОСОБА_4 «Іпотекодавець» - укладено Договір іпотеки № РМL-003/439/2005.
Відповідно до Договору іпотеки № PML-003/439/2005 предметом іпотеки було нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на яке банком надано суму кредиту в розмірі 98 000, 00 (дев'яносто вісім тисяч, 00 центів) доларів США, строки повернення кредиту: іпотекодавець зобов'язаний повністю повернути Іпотекодержателю суму отриманого кредиту не пізніше 27 грудня 2020 року відповідно до умов встановлених п.п.1 .5.-1 .6 Кредитного договору, чи в інший строк встановлений в Кредитному договорі.
22 лютого 2017 року між ПАТ «ОТП Банк», з однієї сторони та ОСОБА_1 (Позичальник), з іншої сторони - укладено Договір про внесення змін та доповнень (про прощення боргу) до Кредитного договору № ML- 003/439/2005 від 27 грудня 2005 року.
Відповідно до вказаного Договору, сторони домовилися внести зміни та доповнення до Кредитного договору наступного змісту:
1.1 Позичальник зобов'язується погасити Боргові зобов'язання у термін до 22 лютого 2017 р. в розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) доларів США, що в еквіваленті по курсу Національного банку України на день укладення цього Додаткового договору складає 594 935, 79 (п'ятсот дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять, 79) гривень.
1.2 За умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та п.п. 1.1. Додаткового договору, Позичальник буде вважатися, таким, що погасив свої Боргові зобов'язання перед Банком в повному обсязі і Банк, керуючись ст.605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 35 733,74 (Тридцять п'ять тисяч сімсот тридцять три, 74) доларів США, що в еквіваленті по курсу національного банку України на день укладення Додаткового договору становить 966 330,95 (Дев'ятсот шістдесят шість тисяч триста тридцять, 95) гривень (надалі - Сума прощеного боргу), що складається з:
суми кредиту (основної суми боргу) в розмірі 35 733,74 (Тридцять п'ять тисяч сімсот тридцять три, 74) доларів США, що в еквіваленті по курсу Національного банку України на день укладення Додаткового договору складає 966 330,95 (Дев'ятсот шістдесят шість тисяч триста тридцять, 95) гривень;
процентів в розмірі 00.00 (нуль) доларів США, що в еквіваленті по курсу Національного банку України на день укладення Додаткового договору складає 00.00 (нуль) доларів США.
Отже, умовами Додаткового договору чітко визначено прощення суми кредиту (основної суми боргу). Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що прощена сума є курсовою різницею, оскільки в Договорі про внесення змін та доповнень (про прощення боргу) до Кредитного договору № ML-003143912005 від 27.12.2005 року не вказано про зміну валюти по кредиту, а визначення суми у гривневому еквіваленті не є зміною валюти зобов'язання.
При цьому також, як встановлено судом зі змісту Договору про внесення змін та доповнень (про прощення боргу) до Кредитного договору № ML-003143912005 від 27.12.2017 року, у п. 2 Банком вказано, що при прощенні боргу у Позичальника відповідно до вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України виникає оподатковуваний дохід та Позичальник зобов'язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України.
Шляхом підписання Позичальником Додаткового договору, Позичальник стверджує, що Банк проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з Суми прощеного боргу (в тому числі у разі її зміни), у випадках, передбачених законодавством України.
Примітка: Згідно з пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Податкового кодексу України) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом укладення відповідного договору та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у яком / такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Отже, про необхідність сплати податків та подання податкової декларації позивачу було відомо.
АТ «ОТП Банк» відповідно до вимог п. п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України та дотримуючись порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, подано до контролюючого органу податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 1 кв. 2017 р., в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 в сумі 966 330,95 гривень.
Таким чином, ПАТ «ОТП Банк» здійснив анулювання (прощення) суми боргу, а не суми різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а отже пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, не є такими, що підлягають застосуванню.
Також з 01.01.2015 Законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71- VІІI, який набрав чинності з 01.01.2015 року, запроваджено військовий збір.
Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст. 162 ПК. Згідно з п. 162.1 ПК платниками є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України (пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Ставка збору становить 1,5 відсотки об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (пп. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 ПКУ (пп. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України).
Відповідно до п.п. «в» 168.4.5 п.168.4 ст. 168 ПК України фізична особа, відповідальна згідно з вимогами розділу ІV ПКУ за нарахування та утримання збору, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, зокрема: в інших випадках - за її податковою адресою.
Враховуючи викладене, оскільки банком здійснено анулювання (прощення) саме основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу, тобто основна сума боргу (кредиту), вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором відповідно до п.п.1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Зазначена позиція викладена у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі № 520/4045/2020, від 26.02.2021 у справі №826/158/18, від 13.01.2021 у справі №815/3071/18, від 06.11.2020 у справі №826/7313/17.
Отже, податкове повідомлення рішення № 0042764202 від 07.06.2019 прийнято податковим органом у відповідності до норм ПК України та обґрунтовано.
Відповідно до п.179.1, ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
ОСОБА_1 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік. На лист ГУ ДФС у м. Києві від 02.10.2018 №57489/С/26-15-13-04-20 про подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік та декларування доходу, отриманого як додаткове благо, ОСОБА_1 відповідь та інформація не надані.
Згідно із п.120.1 ст.120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п.49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Враховуючи встановлення при розгляді справи отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, платник податку зобов'язаний був подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), тому відповідач правомірно застосував штрафні санкції за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатом річного декларування» на суму 170 грн.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від №0042784202 від 07.06.2019.
Щодо податкового повідомлення - рішення №0042774202 від 07.06.2019, яким встановлено порушення п.п. «а» п.176.1 п.1 76, п.44.1, п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. «а» п.176.1 п.176 Кодексу платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форма такого обліку та порядок його ведення затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2017 №591 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.07.2017 за № 871/30739.
Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п.44.3 ст.44 Кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Аргументи ОСОБА_1 про припинення нею підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця з 22.12.2016, про що наявний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому всі права та обов'язки, в тому числі і ведення Книги обліку доходів і витрат як суб'єкта господарювання в порядку визначеним законодавством України припинено, не приймаються судом, оскільки зі змісту ст. 176 ПК України обов'язок ведення обліку доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, поширюється на всіх платників податків у разі, якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію. А такий обов'язок позивача підтверджено в ході судового розгляду.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0042774202 від 07.06.2019.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем прав, свобод або інтересів позивача на момент звернення до суду, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві, місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м.Київ, 04116; код ЄДРПОУ ВП 44116011.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.07.2025.
Суддя К.В.Мінаєва