30 липня 2025 року Справа № 280/6481/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (Запорізька область, м. Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104, ЄДРПОУ 35037364) про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №73353384 від 04 березня 2025 року головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сулакова Едуарда Івановича;
- зобов'язати Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відновити виконавче провадження та вжити заходи щодо виконання військовою частиною НОМЕР_2 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 280/10386/21 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2021 року з базовим місяцем березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, шляхом витребування належного розрахунку помісячно, із зазначенням виплачених сум виплаченої індексації та належних до виплати, документів (квитанцій, платіжних доручень тощо), що підтверджують виплату вказаних у розрахунку сум.
Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статей 160, 161, 172 КАС України.
Частинами пунктів 1-2 частини статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві зазначаються: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Суддя зазначає, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 160 та статтею 161 КАС України, з огляду на наступне.
Так, всупереч вимог статті 160 КАС України позивачем у позові не вказано місце його проживання чи перебування та поштового індексу. Замість повної адреси місцезнаходження/місцеперебування позивачем вказано тільки місто проживання та область. Також, позивачем не вказано адресу електронної пошти.
Так, з метою усунення недоліків, позивачу необхідно подати до суду уточнену позовну заяву, форма якої відповідає вимогам статті 160 КАС України.
Окрім того, згідно вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано десятиденний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Оскільки початок десятиденного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» 25 липня 2025 року.
При цьому, зі змісту позову та наданих до позову документів вбачається, що позивач про хід виконавчого провадження № 73353384 постійно, з моменту його відкриття, дізнавався з Автоматизованої системи виконавчого провадження та вів активну переписку як із Військовою частиною НОМЕР_2 НГУ щодо виконання судового рішення в адміністративній справі № 280/10386/21, так і з Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відтак, враховуючи, що виконавче провадження № 73353384 закінчено на початку березня 2025 року, суд критично оцінює доводи представника позивача щодо одержання інформації стосовно закінчення виконавчого провадження лише 24 липня 2025 року.
В той же час, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення органами державної виконавчої служби оскаржуваної постанови на адресу позивача, суд позбавлений можливості визначити дату, з якої позивачу дійсно стало відомо про порушення його прав, відтак питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 287 КАС України, із даним позовом буде вирішено суддею після відкриття провадження в даній справі та витребування у відповідача доказів направлення оскаржуваної постанови на адресу позивача та доказів її вручення останньому.
Також, згідно частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Доказів звільнення позивача від сплати судового збору до позовної заяви не додано.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Положеннями частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються, зокрема, у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено на 2025 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в місячному розмірі з 01 січня 2025 року - 3 028,00 грн.
Тобто, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову з однією вимогою немайнового характеру становить 1 211,20 грн.
Водночас, згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру.
З огляду на викладене, належна до сплати сума судового збору за подання даного позову в електронній формі становить 968,96 грн.
Проте, позивачем не надано до суду докази сплати судового збору.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що у відповідності до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» він є особою, яка звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Суд зазначає, що статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до частини другої статті 22 вказаного закону ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору в усіх спорах.
Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 240/934/20, від 18 квітня 2022 року у справі № 910/6441/21 та від 18 липня 2022 року у справі № 161/18983/20.
Разом з тим, в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості. Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
З матеріалів позову судом встановлено, що предмет спору не стосується пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття позивачем статусу учасника бойових дій.
Таким чином, спір у даній справі не пов'язаний із соціальним захистом позивача як учасника бойових дій або Героя України, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Отже, судовий збір мав бути сплачений позивачем на загальних підставах.
Таким чином, позивачу слід надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За вищенаведених обставин позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, зміст та форма якої відповідає вимогам статті 160 КАС України разом із доказами її направлення усім учасникам справи;
- докази сплати судного збору на суму 968,96 грн.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, суд повертає позовну заяву у відповідності до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Д.В. Татаринов