29 липня 2025 року м. Ужгород№ 260/3612/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
12 травня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, Хмельницька область, м. Хмельницьк, вул. Гната Ченкірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350), яким просить суд: « 1. Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності; 2. Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»; 3. Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахування ОСОБА_1 пенсію, починаючи із 07.11.2024 року; 4 Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 всі понесені судові витрати.».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року даний позов було залишено без руху.
02 червня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.
Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Позивач звернувся із письмовою заявою до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії по інвалідності. На вказане звернення позивача, відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з відсутності виписки з акту огляду МСЕК, яка надсилається за місцем призначення пенсії. Таку відмову позивач вважає необґрунтованою, в зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній адміністративній справі, а також адміністративний позов з додатками було надіслано відповідача з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 17 червня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 63).
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Також такий відзив відсутній і на час ухвалення рішення суду.
Статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписом статті 92 частини 1 пункту 6 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Судом встановлено що 07 листопада 2024 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії по інвалідності.
Розглянувши документи, подані для призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 071750014738 від 13 листопада 2024 pоку, у зв'язку з відсутності виписки з акту огляду МСЕК, яка надсилається за місцем призначення пенсії (а.с. 14).
Як передбачено статтею 46 частиною 2 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту - Закон України № 1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 Закону України № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 8 частини 1 пункту 1 Закону України №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом статті 9 частини 1 Закону України №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно положень статті 8 частини 1 пункту 1 Закону України № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 32 частини 1 Закону України № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Разом з тим, відповідно до рішення відповідача позивач має достатній страховий стаж (17 років 3 місяці) для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України № 1058-IV .
Статтею 44 частинами 1, 3 Закону України № 1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.8 цього Порядку у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Згідно із пунктом 3.3 цього Порядку орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Пунктом 4.7 Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 2.2. абзацу 2Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.
Водночас пунктом 4.12. Порядку №22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем фактичного проживання пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем фактичного проживання.
З урахуванням вище наведеного слідує, що на орган, що призначає пенсію, покладено обов'язок, у разі одержання заяви від пенсіонера про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.
Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії 7-66КА № 0168336 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності довічно (а.с. 11).
Судом встановлено, що позивач зареєстрований в Закарпатській області, м. Ужгород, як внутрішньо переміщена особа з м. Сімферополь АР Крим, що підтверджується довідкою № 2106-5000159290 від 15 липня 2019 року, (а.с. 8).
Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон України № 1706-VII), який з 22.11.2014 набрав чинності та яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 4 частиною 1 Закону України № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до статті 7 Закону України № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до листа Міністерства охорони здоров'я України від 20 лютого 2015 року №16.01-/6392 інваліди, яким призначена пенсія з інвалідності та соціальна допомога на тимчасово окупованій території до 07 листопада 2014 року занесені до електронної бази даних Пенсійного Фонду України та центрального банку даних інвалідів органів соціального захисту населення, отже вони не потребують повторного проходження МСЕК за місцем фактичної реєстрації. Це стосується і громадян, які втратили медичні документи під час евакуації. Громадянам, які оглядались МСЕК на окупованій території після зазначеної дати, необхідно повторно пройти огляд на підконтрольній Україні території.
Отже, відповідач повинен прийняти до уваги інформацію, яка міститься в довідці серії 7-66КА № 0168336.
Єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії по інвалідністю послугувало, на думку відповідача, відсутність оригіналу довідки до акта огляду МСЕК який направляється до органів ПФУ.
Надаючи оцінку такій підставі для відмови у призначенні пенсії по інвалідності, суд зазначає, що пункт 2.2 Порядку 22-1 не містить вказівки на те, що саме особа з інвалідністю (як у спірних правовідносинах) зобов'язана подавати до органів Пенсійного фонду оригінал довідки до акта огляду МСЕК разом з необхідними документами, перелік яких передбачено вказаним пунктом Порядку.
Водночас, суд зазначає, що абзац другий вказаного пункту регламентує, що саме орган, що призначає пенсію, - додає до заяви особи виписку з акта огляду МСЕК, яку він одержує від МСЕК.
При цьому, суд звертає вкотре увагу, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та вважає за необхідне зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України №788 від 21.08.2019 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», Уряд постановив внести зміни, в тому числі, до постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та пункт 1 вказаної постанови доповним абзацом такого змісту: «Пенсійний фонд України та його територіальні органи мають право звертатися до Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Національної поліції, Державної міграційної служби, Міністерства фінансів, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з метою підтвердження чи спростування інформації про повернення особи до покинутого місця постійного проживання або поданих нею для призначення (відновлення, продовження виплати) пенсії документів, зокрема з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.»
З наведених норм слідує, що територіальні органи Пенсійного фонду України наділено правом звертатись до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з метою підтвердження чи спростування інформації щодо поданих особою (внутрішньо переміщеною) для призначення пенсії документів, зокрема з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
Разом з тим, сторонами не представлено, а судом не здобуто доказів того, що відповідач 1 чи відповідач 2, як суб'єкт владних повноважень вживали заходи для виконання абзацу другого пункт 2.2 Порядку 22-1 («Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК»), зважаючи на статус особи, яка звернулась із заявою про призначення пенсії по інвалідності, маючи при цьому, відповідні повноваження для цього.
Більше того, суд зазначає, що приписами пункту 1.7 Порядку № 22-1 визначено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Отже, відповідач (за будь-яких умов) мав підстави повідомити заявника про необхідність надання оригіналу довідки МСЕК, однак суд зазначає, що відповідачами не надано суду доказів про повідомлення позивача хоча б про необхідність надання вищезазначених документів.
З доданих до матеріалів судової справи доказів, підтверджується те, що позивач має медичні показання для визнання його особою з інвалідністю.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.
Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012).
За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на. необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011.
Згідно із статтею 9 частинам 1, 2 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі наведеної правової норми вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права Позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
Статтею 245 частиною 2 пунктом 10 КАС України передбачено, що суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту у сфері публічно правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист його прав, свобод чи інтересів.
З огляду на вищевикладене, суд, вважає що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 071750014738 від 13 листопада 2024 pоку.
Відповідно до статті 45 пункту 2 частини 1 Закону України №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Як убачається з матеріалів справи позивач отримав ІІІ групу інвалідності з 14 жовтня 2002 року, із заявою про перерахунок пенсії звернувся 07 листопада 2024 року.
Відтак, наявні достатні та обґрунтовані підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», саме, з 07 листопада 2024 року.
З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, Хмельницька область, м. Хмельницьк, вул. Гната Ченкірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за № 071750014738 від 13 листопада 2024 pоку.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з 07 листопада 2024 року та провести виплату такої пенсії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко