30 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/23050/24
категорія 109020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Звягельської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Звягельської міської ради Житомирської області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність, що полягає у неналежному розгляді клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (для будівництва індивідуального гаражу);
- зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання (заяву) позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (для будівництва індивідуального гаражу) та прийняти рішення встановленої форми відповідно до статті 118 Земельного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не прийнято рішення за наслідком поданого клопотання про відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, надісланням листа із зазначенням про заборону безоплатної передачі у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою у період воєнного стану. Покликаючись на частину шосту статті 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), статті 33, 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" позивач наполягає на тому, що на пленарному засіданні відповідач мав би ухвалити одне з рішень: або щодо надання дозволу, або відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою, а тому, надісланням відповіді листом, на переконання позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому акцентує на нормі підпункту 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень ЗК України, відповідно до якої безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється, про що і було повідомлено позивача. Окрім того, зазначає відповідач й про те, що рішенням Новоград-Волинської міської ради (яку перейменовано на Звягельську міську раду відповідно до рішення Новоград-Волинської міської ради від 22 грудня 2022 року № 698 "Про перейменування Новоград-Волинської міської ради та її виконавчого комітету") від 25 листопада 2021 року № 404 затверджено Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам із земель комунальної власності Новоград-Волинської міської територіальної громади, яким передбачено додання певних документів до клопотання щодо надання земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів, яких позивачем надано не було. З таких підстав просить суд відмовити в позові.
У відповіді на відзив позивач наводить аналогічні викладеним у позові доводи, додаючи про те, що оскільки відповідачем не розглянуто у встановленому порядку клопотання позивача, відповідно, не ухвалено жодного рішення із вказівкою щодо недодання до клопотання, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу відповідно до вимог Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам із земель комунальної власності Новоград-Волинської міської територіальної громади.
На противагу доводам позивача відповідач у запереченнях на відповідь на відзив стверджує про те, що позивачем не наведено жодних доводів щодо незастосування підпункту 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень ЗК України, з урахуванням яких відповідач позбавлений права щодо надання ініційованого дозволу позивачу, що спростовує, як вважає відповідач, твердження позивача щодо протиправної бездіяльності міської ради.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.
Суд встановив, що 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Звягельської міської ради Житомирської області із клопотанням про відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, у якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу з метою безоплатної приватизації 0,01 га, яка розташована по АДРЕСА_1 з посиланням на положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо першочергового відведення земельних ділянок учасникам бойових дій.
До цього клопотання позивач додав: копію паспорта; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; посвідчення учасника бойових дій.
У листі від 29 жовтня 2024 року № 01/447 відповідач повідомив, що клопотання розглянуто, зазначаючи про те, що відповідно до підпункту 5 пункту 1 Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" (надалі - Закон № 2145-IX) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі забороняється на період дії воєнного стану. Заява знаходиться у відділі земельних відносин управління містобудування, архітектури та земельних відносин міської ради та буде розглянута повторно на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин після закінчення воєнного стану.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи зміст заявлених вимог, у цій справі належить з'ясувати, зокрема, чи розглянуто клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (для будівництва індивідуального гаражу) у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.
Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом частин першої - третьої та п'ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до пункту "г" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.
Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Крім того, виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб'єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.
Разом з тим, враховуючи особливості спірних правовідносин у цій справі слід врахувати, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (надалі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом № 389-VIII.
Законом № 2145-IX внесено зміни, серед іншого, до ЗК України. Так, Розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X "Перехідних положень" ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 07 квітня 2022 року.
З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 07 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Вирішуючи цей спір суд, враховуючи предмет спору, звертає увагу, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною другою статті 2 Закону № 280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно із приписами частини першої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР).
Визначаючись у цьому спорі, суд, насамперед зауважує на тому, що зміст положення статті 19 Конституції України дає підстави дійти висновку, що вчинення органом державної влади чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій/бездіяльності неправомірними.
А тому суд не може не погодитись із доводами позивача про те, що за результатом розгляду його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (для будівництва індивідуального гаражу) міська рада (відповідач) мала ухвалити "рішення" у встановленому порядку та з дотриманням визначеної процедури у розумінні частини першої статті 59 Закону № 280/97-ВР. Натомість у цій справі відповідач у листі від 29 жовтня 2024 року № 01/447 повідомив про заборону безоплатної передачі земель державної, комунальної власності, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо такої передачі згідно з правовою нормою Закону № 2145-IX, що не визнається судом безпідставним та не складає предмет доказування у цій справі, проте тим самим відповідач самоусунувся від прийняття рішення відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України.
Не безпідставно при цьому покликається позивач й на те, що неприйнявши рішення щодо розгляду у встановленому порядку його клопотання, відповідач, відповідно, й не довів до відома позивача недотримання норм Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам із земель комунальної власності Новоград-Волинської міської територіальної громади щодо додання до такого клопотання певних документів, що обґрунтовує законний інтерес позивача щодо предмета спору.
Надаючи юридичну оцінку спірним обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з висновками Європейського Суду з прав людини, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України").
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Також відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року № 160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
За результатом розгляду цієї справи зважаючи на імперативні приписи норми статті 19 Конституції України суд доходить висновку, що відповідач, скеровуючи позивачу лист від 29 жовтня 2024 року № 01/447 за поданим клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу, діяв не відповідно до наданих повноважень та не у спосіб, визначений законом. А тому, враховуючи зміст встановлених обставин та відповідне праворегулювання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову зобов'язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (для будівництва індивідуального гаражу) та прийняти рішення встановленої форми відповідно до статті 118 ЗК України.
За відсутності пронесених позивачем судових витрат питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Звягельської міської ради Житомирської області (вул. Шевченка, 16, м. Звягель, Житомирська область, 11701, код ЄДРПОУ 13576983) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Звягельської міської ради Житомирської області, що полягає у неналежному розгляді клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу від 14 жовтня 2024 року.
Зобов'язати Звягельську міську раду Житомирської області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу від 14 жовтня 2024 року та прийняти рішення встановленої форми відповідно до статті 118 Земельного кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
30.07.25