Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 липня 2025 року Справа№640/9449/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), відповідно до якого просить:
- скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 28.12.2021 року № 326232 про застосування адміністративно-господарських санкцій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 року вказану позовну заяву було залишено без руху.
Також ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 року позивачу повернуто заяву про забезпечення позову без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови було прийнято до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі №640/9449/22, розгляд даної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.08.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву з доказами по справі.
23.08.2022 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
На підставі статті 1 Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (набрав чинності 15.12.2022 року) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (в редакції Закону України від 16.07.2024 року № 3863-ІХ) установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються і вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Згідно з наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Положеннями пункту 22 Порядку № 399 установлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
Справа №640/9449/22 була передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року, справу №640/9449/22 передано на розгляд судді Бабіча С.І.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято до провадження справу №640/9449/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови. Вирішено ряд процесуальних питань.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.05.2022 року позивач отримав постанову Миронівського ВДВС в Обухівському районі Київської області від 24.05.2022 на підставі постанови №326232 від 28.12.2021 Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. Позивач зазначає, що постанову №326232 від 28.12.2021 Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки він не отримував.
З метою з'ясування обставин та отримання вказаної постанови представник позивача звернулась з відповідним адвокатським запитом. 13.06.2022 представник позивача отримала відповідь на адвокатський запит та копію відповідної постанови.
У постанові Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 28.12.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу №326232, зазначено, що ОСОБА_1 , 19.11.2021, м. Київ, д.н. НОМЕР_1 , допущено відсутність схеми маршруту, розклад руху, таблиці, ІКК, квитково-касового листа, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Разом із цим, позивач зазначає, що суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути лише суб'єкт господарювання, зокрема, фізична особа-підприємець.
Позивач вважає, що складена оскаржувана постанова на фізичну особу (не на фізичну особу-підприємця), а отже в розумінні зазначених норм він не може бути суб'єктом, щодо якого може бути складена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що перевізником порушено Закон України «Про автомобільний транспорт», оскільки на момент проведення перевірки транспортного засобу було встановлено надання послуг з регулярних пасажирських перевезень по маршруту «Київ-Миронівка», за відсутності на момент перевірки документів визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: схеми маршруту, розкладу руху, квитково-касового листа, індивідуальної контрольної книжки водія.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначивши, що оскаржувана постанова складена на фізичну особу (не на фізичну особу-підприємця), а отже у розумінні зазначених норм він не може бути суб'єктом, щодо якого може бути складена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу. Крім того, оскаржувана постанова не містять місця вчинення правопорушення. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджено відповідним витягом з ЄДРПОУ.
Щодо позивача зазначено такі види економічної діяльності: • 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний) • 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. • 49.32 Надання послуг таксі • 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.
Дата державної реєстрації: 07.09.2020.
З 15.11.2021 по 21.11.2021 посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на перевірку від 11.11.2021 №000299, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження вантажних автомобілів, в місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємства та місць стоянки, які знаходяться на адміністративний території міста Києва та Київської області, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
19.11.2021 об 11 год. 00 хв. у м. Києві було здійснено перевірку транспортного засобу Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого відповідно до тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_3 є ОСОБА_1 .
За результатами проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено акт від 19.11.2021 №292813, відповідно до якого за результатами проведеної перевірки виявлено порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час здійснення регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Київ-Миронівка» у водія на момент перевірки відсутні наступні документи: схеми маршруту, розкладу руху, квитково-касового листа, індивідуальної контрольної книжки водія.
На підставі акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.11.2021 №292813 Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.12.2021 №326232, відповідно до якої на позивача на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.
Позивач, не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи правову оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з наступного.
У статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103).
Відповідно до пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Як зазначено у пункті 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступало Північне міжрегіональнеуправління Укртрансбезпеки, утворене згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті».
Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою, вісімнадцятою статті 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно з пунктами 2 та 4 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Положення про формений одяг, службове посвідчення, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку посадової особи та працівника Укртрансбезпеки затверджує Мінінфраструктури. Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
Відтак, відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
У силу положень частини сьомої статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.
Згідно з частинами дев'ятнадцятою, двадцятою статті 6 Закону №2344-III під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Відповідно до пунктів 12, 14 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, визначені у статті 39 Закону №2344-III.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Частиною другою статті 39 Закону №2344-III визначено такі документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
У свою чергу, частиною першою статті 34 Закону №2344-III встановлено вимоги до автомобільного перевізника, зокрема він повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
У силу положень частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктами 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Суд наголошує, що згідно з відомостями акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.11.2021 №292813 в розділі «пояснення водія про причини порушення» зазначено, що водій з актом ознайомлений, від пояснень відмовився.
Будь-яких зауважень від водія в акті перевірки не зазначено.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, передбачених статтею 39 Закону №2344-III зокрема, у даному випадку, схеми маршруту, розкладу руху, квитково-касового листа, індивідуальної контрольної книжки водія.
Непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 39 Закону №2344-III документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ.
Разом із цим, Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.
У статті 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Згідно з частинами першою та другою статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Отже, штраф за порушення автомобільним перевізником законодавства у сфері перевезень може бути застосований до фізичної особи лише якщо вона зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
Суд не приймає посилання позивача на те, що акт перевірки було складено відносно нього як до фізичної особи.
З огляду на зазначені вище норми законодавства, автомобільним перевізником може бути лише суб'єкт господарювання, що виключає можливість застосування спірною постановою адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи без статусу суб'єкта господарювання.
Наведене підтверджується також формою такої постанови, яка визначена додатком 5 до Порядку №1567, та містить графу для заповнення «найменування суб'єкта господарювання, прізвище та ініціали фізичної особи - суб'єкта господарювання».
У формі акта перевірки заповнено щодо графу “(найменування суб'єкта господарювання, прізвище та ініціали фізичної особи суб'єкта господарювання» відносно позивача та зазначено код ЄДРПОУ позивача як ФОП.
Вище судом установлено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, протилежного представником позивача не доведено та доказів суду не надано.
У справі, що розглядається, контролюючим органом на підставі акта від 19.11.2021 №292813 прийнято оскаржувану постанову від 28.12.2021 №326232, якою застосовано до позивача як перевізника адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн за порушення, яке полягло у допущенні перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону №2344-III, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Відповідно до абзацу 1 пункту 25, пунктів 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідачем долучено до матеріалів справи копію списку поштових відправлень листів рекомендованих та копію фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 09.12.2021, якими підтверджується направлення на адресу позивача поштового відправлення.
Водночас, суд зауважує, що свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, та, в подальшому, посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його про дату, час та місце розглядом справи і це є порушенням норм Порядку №1567, не можуть бути підставами для скасування постанови, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем Порядку №1567 та Закону України «Про поштовий зв'язок».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.
Враховуючи наведене, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, у зв'язку з чим наведені у позові доводи є безпідставними.
Крім того, системний аналіз наведених норм Порядку №1567 дає підстави для висновку, що ним установлено обов'язок органу державного контролю повідомити суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Водночас, неявка суб'єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення. При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.03.2018 у справі №820/4810/17, від 14.12.2023 у справі №280/1426/20, від 21.12.2023 у справі № 560/11763/22, від 06.06.2024 у справі №340/1617/22.
Отже, допущенні позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, оскаржувана постанова про застосування до ОСОБА_1 , як перевізника, адміністративного-господарського штрафу від 28.12.2021 №326232 прийнята в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а тому підстави для її скасування відсутні.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовній вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови - відмовити повністю.
Повне судове рішення складено 24 липня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч