Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 липня 2025 року Справа№200/726/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі позивач), звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі відповідач 1), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив суд (з урахуванням уточнення позовних вимог від 26.03.2025):
Визнати протиправним відповідача 2 рішення №057050011835 від 11.10.2024 щодо відмови позивачу в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи: 15.11.2009 - 04.05.2011 - стаж роботи за Списком № 2, що атестована наказом по ТОВ «Кадрове агенство «Азов Персонал Сервіс» складає 1 рік 5 місяців 19 днів; - 05.05.2011- 30.09.2016 - стаж роботи за Списком №2, що атестований у ТОВ «УЙЧ АР ГАРАНТ» складає 5 років 4 місяців 25 днів; -01.10.2016 - 05.02.2019 - стаж роботи за Списком №2, що атестований ТОВ «АСКОМ СЕРВИС» складає 2 роки 4 місяців 5 днів; -01.09.1987- 28.02.1990 зарахування до загального страхового стажу період навчання у Маріупольському технікумі радянської торгівлі, складає 2 роки 5 місяців 25 днів; -з 02.04.1990 по 31.01.1991 трудову діяльність в Маріупольському тресті їдальні і ресторанів № 2, що складає 0 років 9 місяців 29 днів.
Зобов'язати відповідача 2 розглянути повторно заяву від 06.10.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та здійснити призначення, нарахування виплати, зарахувати до пільгового стажу роботи з 05.05.2011по 30.09.2016 за Списком №2 у ТОВ «УЙЧ АР ГАРАНТ» складає 5 років 4 місяців 25 днів; з 01.10.2016 по 05.02.2019 за Списком №2 у ТОВ «АСКОМ СЕРВИС», складає 2 роки 4 місяців 5 днів; з 01.09.1987 по 28.02.1990 зарахування до загального страхового стажу період навчання у Маріупольському технікумі радянської торгівлі, складає 2 роки 5 місяців 25 днів; з 02.04.1990 по 31.01.1991 трудову діяльність в Маріупольському тресті їдальні і ресторанів № 2, що складає 0 років 9 місяців 29 днів.
Стягнути з відповідача 1 на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надавши всі необхідні документи для призначення пенсії. Рішенням відповідача 2 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. Дане рішення відповідача 2 про відмову в призначені пенсії позивач вважає протиправним, оскільки цим рішенням відповідач-2 порушив його конституційне право на соціальний захист, а саме: на пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим позивач звернулась з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 27.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
07.04.2024 відповідач 1 надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що розгляд заяви про призначення пенсії та призначення пенсії позивача здійснювався за принципом екстериторіальності спеціалістами відповідача 2.
Ухвалою суду від 26.05.2025 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач 2).
12.06.2025 від відповідача 2 через систему «Електронний Суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Так, пенсійний орган зазначив, що за принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення заява позивача та надані документи розподілена на відповідача 2 для опрацювання й за результатами розгляду цієї заяви пенсійним органом було прийнято рішення № 057050011835 від 11.10.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з тим, що у нього відсутній необхідний пільговий стаж на роботах за Списком №2. Відповідач-2 зазначив, що при цьому до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи:
- з 15.11.2009 по 04.05.2011 на посаді контролера у виробництві чорних металів, зайнятого на гарячих ділянках робіт машин безперервного лиття заготівок на підприємстві ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» (ЄДРПОУ 35455697, місце реєстрації - м.Маріуполь), оскільки пільгова довідка № 02/ка видана 29.11.2011, відсутній повний номер реєстрації довідки, відсутній підпис директора підприємства, до довідки не долучено витяги про реєстрацію робочого місця відповідно до вимог пункту 10 Порядку №383. На теперішній час підприємство знаходиться в стані припинення;
- з 05.05.2011 по 30.09.2016 на посаді контролера у виробництві чорних металів, зайнятого на гарячих ділянках робіт МБЛЗ на підприємстві ТОВ «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» (ЄДРПОУ 37598904, місце реєстрації - м. Маріуполь), оскільки пільгова довідка № 02/ка видана 30.09.2016, відсутній повний номер реєстрації довідки, до довідки не долучено витяги про реєстрацію робочого місця відповідно до вимог пункту 10 Порядку № 383. На теперішній час підприємство знаходиться в стані припинення;
- з 01.10.2016 по 05.02.2019 (на дату видачі довідки) на посаді контролера у виробництві чорних металів, зайнятого на гарячих ділянках робіт МБЛЗ на підприємстві ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» (ЄДРПОУ 34561966, місце реєстрації - м.Дніпро), оскільки пільгова довідка № 228 видана 06.02.2019, в довідці не вказано фактично відпрацьований пільговий стаж, до довідки не долучено витяги про реєстрацію робочого місця відповідно до вимог пункту 10 Порядку № 383. Підприємство діюче.
Крім цього, не зараховано період роботи в Маріупольському тресті їдалень та ресторанів № 2 з 02.04.1990 по 31.01.1991 не враховано до страхового стажу, оскільки на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 від 07.04.1990 відсутня печатка підприємства, що не відповідає пункту 21 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, трудова книжка не підлягає розгляду.
Тому, рішенням від 11.10.2024 №057050011835 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 29.09.2024 (дата реєстрації заяви - 06.10.2024) позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) звернулась до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Вищезазначена заява з додатками за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ у Вінницькій області.
За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів відповідачем-2 прийнято рішення від 11.10.2024 за №057050011835, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
В обґрунтування відмови у призначені пенсії в т.ч. зазначено таке.
«Розглянувши надані документи до пільгового стажу відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не можливо зарахувати періоди роботи: - 15.11.2009 - 04.05.2011- довідка №02/ка від 29.11.2011 видана «Азов Персонал Сервіс»; - 05.05.2011 - 30.09.2016 - довідка №02/ка від 30.09.2016 видана ТОВ «ЕЙЧ АР ГАРАНТ»; - 01.10.2016 - 05.02.2019 - довідка №246 від 06.02.2019 року видана ТОВ «АСКОМ СЕРВІС».
По вищезазначених довідках не підтверджений в установленому порядку період роботи за Списком № 2: - не долучений до документів перелік робочих місць по атестаціях; - не зазначена в довідках інформація щодо відпусток без збереження заробітної плати та простоїв, якщо вони були.
Отже, відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком пільгових умовах відповідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу за Сп. №2 10 років на дату звернення.»
Не погодившись із вищезазначеною позицією та рішенням відповідача 2, позивач звернулась за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.
Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV).
У п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Приписами ст.114 Закону №1058-IV визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
У відповідності до положень ч.1, 2 ст.114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
За змістом положень ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог цієї статті постановою Кабінету Міністрів України №637від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
Крім того, загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі -Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Водночас, п.2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції №58 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці пенсійний орган вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" №301 від 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Так, згідно із наявних у матеріалах справи копії трудової книжки позивача, зокрема вбачається: - у період з 02.04.1990 по 31.01.1991 мала трудову діяльність у Маріупольському тресті їдальні і ресторанів № 2; - у період з 15.11.2009 по 04.05.2011 працювала контролером на виробництві чорних металів на гарячих ділянках робіт на ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»; - у період з 05.05.2011 по 30.09.2016 працювала контролером на виробництві чорних металів на гарячих ділянках робіт на ТОВ «ЕЙЧ АР ГАРАНТ»; - у період з 01.10.2016 по 05.02.2019 працювала контролером на виробництві чорних металів на гарячих ділянках робіт на ТОВ «АСКОМ СЕРВІС».
При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Так, спірні правовідносини у цій справі виникли в тому числі у зв'язку з відмовою пенсійного органу позивачу зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у Маріупольському тресті їдальні і ресторанів № 2 з 02.04.1990 по 31.01.1991 та пільгового стажу позивача періодів роботи з 15.11.2009 по 05.02.2019 контролером на виробництві чорних металів на гарячих ділянках робіт.
Відповідно до наданих довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній вбачається, що:
- Довідка №228 від 06.02.2019 позивач працювала повний робочий день у TOB «АСКОМ СЕРВІС» (до 07.09.2017 - ТОВ «ГОЛМЕТРЕСУРС») у відділенні технічного контролю, на конвертерній дільниці з 01.10.2016 по 05.02.2019 контролером у виробництві чорних металів, зайнятим на гарячих ділянках робіт МНЛЗ. що передбачена Списком №2 розділ ІІІ підрозділ «2», затвердженим Постановою КМУ №461 від 24.06.2016. Довідка видана на підставі наказа по ГОВ «ГОЛМЕТРЕСУРС» № 9 від 01.02.2017 «Про встановлення пільгового пенсійного забезпечення працівникам ТОВ «Голметресурс», які виконують роботи на майданчику ПрАТ "МК" Азовсталь ", технології виробництва, договору про надання послу ПРАТ «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ».
- Довідка №02/ка від 29.11.2011 позивач працювала повний робочий день у ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» за період з 15.11.2009 по 04.05.2011 виконувала роботи: у відділенні технічного контролю, конвертерна дільниця за професією, посадою: контролер у виробництві чорних металів, зайнятий на гарячих ділянках робіт машин безперервного лиття заготівок, дана професія атестована згідно з наказом по ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» за результатами атестації робочих місць № 24 від 31.03.2010 (знов створено підприємство), що передбачена Списком № 2 розділ III підрозділ «2а» код КП Позиція 3.2а затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003. Стаж роботи за списком № 2 складає, 1 рік, 5 місяців, 19 днів. Довідка видана на підставі: штатних розкладів, технології виробництва, особистої картки, договору № 7 від 01.08.2009 про надання послуг з надання персоналу ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»
- Довідка №2/ка від 30.09.2016 позивач працювала повний робочий день у ТОВ «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» за період з 05.05.2011 до 30.09.2016 та виконувала роботи у відділенні технічного контролю, конвертерна дільниця, чотири змінні спеціалізовані бригади; раніше: конвертерна дільниця за професією, посадою: контролер у виробництві чорних металів, зайнятий на гарячих ділянках робіт МБЛЗ, дана професія атестована згідно з наказом по ТОВ «Ейч Ар Гарант» за результатами атестації робочих місць №23 від 27.02.2013 та №8 від 31.05.2011 (знов створено підприємство від 07.04.2011), що передбачена Списком №2 розділ III підрозділ «2а» код КП Позиція 3.2а затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003. Довідка видана на підставі: штатних розкладів, технології виробництва, особистої картки, договору про надання послуг ПРАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь».
Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача 2 вбачається, що по вищезазначених довідках не підтверджений в установленому порядку період роботи за Списком № 2: не долучений до документів перелік робочих місць по атестаціях; не зазначена в довідках інформація щодо відпусток без збереження заробітної плати та простоїв, якщо вони були.
Суд зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
При цьому, як вже зазначалося вище, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.
Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захисту.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, судом встановлено, що в трудових книжках йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Трудові книжки позивача містять всі необхідні записи про роботу позивача, й ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його пільгового стажу, суд враховує, що відповідач-2 не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, копію витягу з якого позивачем надано до суду, останній у спірні періоди виконував роботи, які дають право на пільги у пенсійному забезпеченні (коди «ЗП3013Б1»).
Наказом Міністерства фінансів України №435від 14.04.2015 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.
Згідно із вищевказаним довідником код підстави «ЗП3013Б1»- це працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, і за результатами атестації робочих місць.
Суд зазначає, що Додатком №5 до п. 20 Порядку № 637 визначено зразок довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно з яким підписантами такої довідки є керівник підприємства, головний бухгалтер, начальник відділу кадрів.
Суд наголошує, що відповідачами не спростовано факт зайнятості позивача на посадах, що передбачена Списками №2, а лише вказано на певні недоліки в заповненні уточнюючих довідок, що не мають вплив на визначення періодів роботи позивача на відповідних посадах, та інших відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списками №2, як-то: найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинних документів за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі щодо атестації робочого місця.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не врахував, що не усі недоліки у складанні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначені пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів (підписів) у таких документах.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що надана уточнююча довідка містить неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів роботи позивача до його пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що пенсійний орган не довів правомірність прийнятого ним рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, оскільки пільговий стаж позивача підтверджується сукупністю наданих доказів: архівними довідками, постановами про атестацію робочих місць й відомостями трудових книжок позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії за №057050011835 від 11.10.2024, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Стосовно вимог щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання у Маріупольському технікумі радянської торгівлі суд вказує, що період навчання зараховано до страхового стажу в повному обсязі, про що свідчить витяг форми РС-право від 11.10.2024, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про здійснення призначення, нарахування виплати, суд вказує наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з абз.2 ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Щодо належного територіального органу Пенсійного фонду України, якого слід зобов'язати повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також питання щодо зарахування спірних періодів роботи позивача до відповідного стажу, суд зазначає наступне.
Оскільки у відповідності до п. 4.2 Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності органом, що мав розглянути питання про призначення пенсії, визначено відповідача - ГУ ПФУ у Вінницькій області, у зв'язку з чим саме цей орган, а не ГУ ПФУ в Донецькій області, має відповідати за вказаними позовними вимогами.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з ч. 8 ст. 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (як орган, який виніс протиправне рішення) на користь позивача судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії за №057050011835 від 11.10.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.10.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, із зарахуванням: до страхового стажу періоду з 02.04.1990 по 31.01.1991 трудової діяльності ОСОБА_1 у Маріупольському тресті їдальні і ресторанів № 2; до пільгового стажу за списком №2 періодів роботи контролером на виробництві чорних металів на гарячих ділянках робіт з 15.11.2009 по 04.05.2011 на ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», з 05.05.2011 по 30.09.2016 на ТОВ «ЕЙЧ АР ГАРАНТ», з 01.10.2016 по 05.02.2019 на ТОВ «АСКОМ СЕРВІС», з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволені іншої частини позовних вимог, відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницький області (код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 грн.
Судове рішення складено і підписано 28.07.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова