Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 липня 2025 року Справа№200/3518/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди, вказані в довідці командира військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населеннях та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України 1556/6281 від 28.12.2024 року; зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду збільшену до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди, вказані в довідці командира військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населеннях та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України 1556/6281 від 28.12.2024 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Витребувано у Військової частини НОМЕР_2 документальне підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 24.02.2022 року, а саме: бойові накази (бойові розпорядження); журнали бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад; рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах; інші документи які можуть підтверджувати безпосередню участь позивача у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; у разі відсутності вищевказаних документів обґрунтовані пояснення щодо підстав та обставин, які спричинили відсутність витребуваних документів; обґрунтовані пояснення з приводу письмового повідомлення ОСОБА_1 про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (у разі такого виключення) (з наданням відповідних доказів).
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2024 року №1556/6281 він у період з 09.08.2024 по 30.11.2024 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебували безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, у період здійснення зазначених заходів та виконували бойові (спеціальні) завдання а саме: під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у Херсонському районі. Зазначив, що відповідач листом від 09.04.2025 року йому відмовив у виплаті, посилаючись на те, що в період вересень 2024 року - лютий 2025 року позивач не виконував завдань, які відповідно до Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» дають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн в розрахунку за місяць. Вказану бездіяльність відповідача вважає протиправною, просив задовольнити позов.
Відповідач через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що до вересня 2024 року позивач отримував додаткову винагороду в розмірі 100000 грн, в розрахунку на місяць. Стосовно періоду з 01.09.2024 по 30.11.2025 зазначив, що бойові накази командира військової частини НОМЕР_2 104т від 02.09.2024 та 114т від 26.10.2024 стосувалися всебічного забезпечення військової частини, що є підставою, відповідно до наказу №260, для виплати особовому складу підрозділу логістики, в тому числі і позивачу, додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. Вказані докази не підтверджують виконання позивачем бойових завдань, які перелічені в абз. 3-13 п. 2 наказу №260, та які надають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. Крім того, вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України та учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_4 від 17 липня 2015 року).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2022 року 41 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.03.2024 року 89/нст ОСОБА_1 призначено начальником складу взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.02.2025 року 37/нст ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та з 06.02.2025 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Судом встановлено на підставі довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 28.12.2024 року 1556/6281, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , що ОСОБА_1 у період з 27.04.2022 по 11.09.2022 року, 22.09.2022 по 05.01.2023 року, з 23.02.2023 по 24.02.2023 року, з 27.02.2023 по 05.04.2023 року, з 16.04.2023 по 09.07.2023 року, з 20.07.2023 по 24.12.2023 року, з 06.01.2024 по 31.03.2024 року, з 13.04.2024 по 26.07.2024 року, з 09.08.2024 по 30.11.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Краматорському районі вздовж річки Сіверський Донець в районі населеного пункту Щурове Лиманської громади Краматорського району Донецької області, міста Лиман Краматорського району Донецької області, населеного пункту Площанка Сватівського району Луганської області, населеного пункту Максимільянівка Покровського району Донецької області, населеного пункту Олександропіль Очеретинської селищної громади Покровського району Донецької області. Підстава: Журнали бойових дій військової частини НОМЕР_2 33дск від 24.02.2022, 412дск від 02.01.2023, 45т від 04.03.2023, 84т від 16.10.2023, 59т від 17.06.2024.
Судом встановлено на підставі витягу з бойового наказу на оборонні дії командира військової частини НОМЕР_2 104т від 02.09.2024 року, що командиру взводу матеріально технічного забезпечення наказано розгорнути пункт бойового постачання, пункт заправлення, продовольчий пункт, пункт технічного спостереження в районі[…] Здійснювати своєчасне поповнення матеріально-технічними засобами до встановлених норм. Організувати підвезення боєприпасів, ПММ, продовольства інших матеріально-технічних засобів у підрозділи. Організувати триразове харчування особового складу, організувати підвіз питної води у підрозділи. Організувати видачу речового майна і мийних засобів та помивку особового складу батальйону. Здійснити безпосередньо охорону місця розташування тилового та технічного забезпечення своїми силами та засобами.
Судом встановлено на підставі витягу з бойового наказу на оборонні дії командира військової частини НОМЕР_2 113т від 26.10.2024 року, що командиру взводу матеріально технічного забезпечення наказано розгорнути пункт бойового постачання, пункт заправлення, продовольчий пункт, пункт технічного спостереження в районі[…] Здійснювати своєчасне поповнення матеріально-технічними засобами до встановлених норм. Організувати підвезення боєприпасів, ПММ, продовольства інших матеріально-технічних засобів у підрозділи. Організувати триразове харчування особового складу, організувати підвіз питної води у підрозділи. Організувати видачу речового майна і мийних засобів та помивку особового складу батальйону. Здійснити безпосередньо охорону місця розташування тилового та технічного забезпечення своїми силами та засобами.
Т.в.о. командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 було подано рапорти від 01.10.2024 року та від 31.10.2024 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , у яких просив виплатити особовому складу взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і позивачу, які брали участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), а також тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, пропорційно часу виконання та під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом) першого ешелону оборони до батальйону.
Крім того, комадиром взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 було подано рапорт від 03.02.2025 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , у яких просив виплатити особовому складу взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і позивачу, за листопад 2024 року 30000 гривень пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових завдань у складі діючого угрупування військ (сил) Сил оборони держави за період з 01.11.2024 по 30.11.2024.
Згідно витягу із журналу бойових дій 59т військової частини НОМЕР_2 згідно з бойовими наказами командира військової частини НОМЕР_2 77т від 10.06.2024, 104т від 02.09.2024, 113 від 26.10.2024 командиру взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 доручно всебічне забезпечення виконання бойових (спеціальних) завдань, та здійснення заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в населеному пункті Олександрово-Калинове Іллінівської сільської територіальної громади Краматорського району Донецької області в складі начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення сержанта ОСОБА_1 в період з 01.09.2024 по 30.11.2024.
Судом встановлено на підставі карток особового рахунку, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткової винагороди до 100 000 грн в розрахунку на місяць, починаючи з травня 2022 року по серпень 2024 року включно.
На звернення представника позивача з питань виплати додаткової винагороди до 100000 грн військовою частиною надано відповідь листом від 09.04.2025 року №1556/1650, відповідно до якої в період вересень 2024 - лютий 2025 року ОСОБА_1 не виконував завдань, які дають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць.
Вважаючи протиправною невиплату додаткової винагороди до 100 000 грн за вказаний період, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
24.02.2022 Указом Президента України 64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України», затвердженого Законом України від 24.02.2022 2102-ІХ на території України ведений воєнний стан через акт відкритої агресії з боку російської федерації та проведенням активних бойових дій, який триває й наразі.
Відповідно до п. 2,3 Указу Президента України 64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України» військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Кабінет Міністрів України 28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року 69 «Про загальну мобілізацію» прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Редакція Постанови №168 неодноразово змінювалась.
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції, що діяла з 20.06.2024 до 11.11.2024) визначалось, що на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзацом 3 того ж пункту визначено, що особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Пунктом 2-1 Постанови №168 передбачалось, щощо міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).
Порядок №260 згідно з наказами Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, №566 від 26.09.2023, № 275 від 30.04.2024, №339 від 21.05.2024 доповнено новим розділом XXXIV Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Пунктом 2 Розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту);
Військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі до складу сільських (селищних), міських, районних та обласних військових адміністрацій, на території (або частині цієї території), здійснення повноважень яких ведуться воєнні (бойові) дії, та виконують бойові (спеціальні) завдання виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 30000 гривень.
Військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди виконання бойових (спеціальних) завдань в оперативному підпорядкуванні або у складі органів військового управління (військових частин, підрозділів) розвідувального органу Міністерства оборони України, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, а також інших військових формувань, виплата додаткової винагороди здійснюється в порядку, на умовах та розмірах, передбачених у розділах ХХХIV, ХХХV цього Порядку.
Військовослужбовцям, зазначеним у розділах ХХХIV, ХХХV цього Порядку, які одночасно мають право на отримання додаткової винагороди за різними умовами, ця додаткова винагорода виплачується в більшому розмірі.
Відтак чинні у спірний період редакції Постанови №168 та Порядку № 260 передбачали виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, 50 000,00 грн та 30 000,00 грн у залежності від виконуваних військовослужбовцем завдань та залученості до бойових дій або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до п. 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Підставою позову слугувала незгода позивача із сумами додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, передбаченої Постановою №168 за періоди з 01.09.2024 по 30.11.2024 року.
Водночас, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що додаткова винагорода у такі періоди нараховувались у відповідності до вимог законодавства.
Суд звертає увагу, що основною та єдиною підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 є безпосередня участь у бойових діях, проте як вбачається із поданого рапорту за листопад 2024 командиром взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 закцентувано увагу саме на тому, що виплатили особовому складу командування та управління військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових завдань у складі діючого угрупування військ (сил) Сил оборони держави, тобто у вказаному рапорті не йдеться про безпосередню участь у бойових діях на лінії зіткнення.
Крім того, судом встановлено на підставі витягу з журналу бойових дій 59т військової частини НОМЕР_2 та бойових наказів 104т від 02.09.2024 року та 113т від 26.10.2024 року, що позивач здійснював всебічне забезпечення виконання бойових (спеціальних) завдань, та здійснення заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в населеному пункті Олександрово-Калинове Іллінівської сільської територіальної громади Краматорського району Донецької області в період з 01.09.2024 по 30.11.2024.
Протилежного позивач суду не надав, матеріали справи не містять.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що до позивача повинні застосовуватись положення щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за спірний період.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відомості довідки командира військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населеннях та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України №1556/6281 від 28.12.2024 року, відповідно до яких позивач за спірний період брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Так, судом встановлено на підставі довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 28.12.2024 року 1556/6281, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , що ОСОБА_1 у період з 27.04.2022 по 11.09.2022 року, 22.09.2022 по 05.01.2023 року, з 23.02.2023 по 24.02.2023 року, з 27.02.2023 по 05.04.2023 року, з 16.04.2023 по 09.07.2023 року, з 20.07.2023 по 24.12.2023 року, з 06.01.2024 по 31.03.2024 року, з 13.04.2024 по 26.07.2024 року, з 09.08.2024 по 30.11.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Краматорському районі вздовж річки Сіверський Донець в районі населеного пункту Щурове Лиманської громади Краматорського району Донецької області, міста Лиман Краматорського району Донецької області, населеного пункту Площанка Сватівського району Луганської області, населеного пункту Максимільянівка Покровського району Донецької області, населеного пункту Олександропіль Очеретинської селищної громади Покровського району Донецької області.
Втім, насамперед слід звернути увагу на те, що вказана довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), про що безпосередньо вказано у такій довідці.
Натомість, як вже зазначалось, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань (п. 4 розділу XXXIV Порядку № 260).
Суд водночас враховує, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 05.08.2024 у справі №200/4100/23, наголошував, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, при цьому розглядати таку довідку її разом з іншими доказами.
Проаналізувавши наведені у такій довідці відомості, суд зауважує, що така підтверджує участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, втім не деталізує виконувані позивачем у зазначені періоди завдання, зокрема, безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, або ж здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що як раз є визначальним для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, 50 000,00 грн чи 30 000,00 грн.
Разом з тим, долучені відповідачем рапорт за листопад 2024 року, видані на підставі бойових розпоряджень, витяги з бойових наказів та витяг із журналу ведення бойових дій не містять суперечностей та підтверджують факти залучення позивача до виконання відповідних завдань.
При цьому, суд звертає увагу, що рапорти за вересень 2024 року та жовтень 2024 року подавалися саме ОСОБА_1 як т.в.о. командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 .
Водночас, будь-яких доказів виконання безпосередньої участі у бойових діях у вказаний період позивачем не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для виплати позивачу у спірний період додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в розрахунку на місяць пропорційно участі у таких діях чи заходах.
Стосовно посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.
Згідно із частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень частини 3 статті 122 КАС України, при цьому, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року в справі 460/21394/23 зроблені наступні правові висновки:
«33. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
34. Законом України від 01 липня 2022 року « внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
…
65. Підсумовуючи наведене, Судова палата зазначає, що, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України « внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України « внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
…
75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України « внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення]без обмеження будь-яким строком.
76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
78.Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду».
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що на звернення представника позивача із запитом Військовою частиною НОМЕР_2 супровідним листом від 09.04.2025 року 1556/1650 надано позивачу картки особового рахунку позивача, отже з моменту отримання цих відомостей позивач набув документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених сум.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних інших доказів письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні та порядок їх обрахунку раніше вказаного строку 09.04.2025 року.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 14.05.2025 року, тобто в межах тримісячного строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наслідками судового розгляду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач, ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях як позивач у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
У зв'язку з перебуванням судді Троянової О.В. у щорічній основній відпустці розгляд справи проводиться по виходу з відпустки.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повний текст рішення складено 24 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова