про відмову в задоволенні заяви про залишення позову без розгляду
30 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7482/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Лозовського О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 31 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), встановленого законом на 01 січня 2022, на 01 січня 2023 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, та щодо не проведення індексації грошового забезпечення за період з 31 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням суми грошового забезпечення, розрахованого, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), встановленого законом на 01 січня 2022, на 01 січня 2023 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 31 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), встановленого законом на 01 січня 2022, на 01 січня 2023 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести індексацію та виплату суми індексації ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 31 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 26.02.2022 був призваний на військову службу по мобілізації та з 31.10.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , та був виключений із особового складу військової частини 27.05.2025. У зв'язку із тим, що при звільненні з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з Позивачем не було проведено остаточні розрахунки, а саме перерахунок грошового забезпечення за 2022 та 2023 роки, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022, на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, адвокатом Світлицькою З. О. в інтересах позивача було подано заяву в порядку досудового врегулювання спору до військової частини НОМЕР_1 з проханням провести нарахування та перерахунок грошового забезпечення та інших складових грошового забезпечення (зміст заяви аналогічний заявленим позовним вимогам).
Заяву від 29.05.2025 (лист із заявою надіслано 03.06.2025 (номер поштового відправлення 4302527658552)) отримано відповідачем 06.06.2025, однак, коштів ОСОБА_1 не отримано, як і не отримано відповіді на заяву, яка за своїм змістом була досудовою вимогою, чим вчинив протиправну бездіяльність та не провів розрахунки з Позивачем ні при звільненні, ні на підставі заяви в порядку досудового врегулювання спору, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних дій щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2 .
Крім того, відповідач звернувся до суду із клопотанням про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 відповідно до витягу із наказу командира військової частина НОМЕР_1 від 27.05.2025 №107 не звільнений з військової служби. Станом на сьогодення позивач надалі проходить військову службу тільки в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до вищевказаного витягу із наказу ОСОБА_1 був переміщений до ІНФОРМАЦІЯ_2 (тобто він не звільнений з військової служби, а надалі є військовослужбовцем ЗСУ та проходить військову службу). Вказує, що предметом спірних правовідносин у даній справі є нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, а саме індексації грошового забезпечення за період з 31.10.2022 по 19.05.2023. Отже, тримісячний строк для звернення з позовними вимогами про нарахування та виплату грошового забезпечення в належному розмірі та сплив як мінімум 20.08.2023. Разом з тим, до суду з даним позовом за захистом свого права на виплату грошового забезпечення в належному розмірі позивач звернувся лише 06.07.2025, однак не надав доказів поважності причин такого пропуску.
Суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про залишення позову без розгляду, з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшов таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX). З урахуванням пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
У цій справі спірний період з 31.10.2022 по 19.05.2023 умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом №2352-IX (19.07.2022) та після цього.
Період з 31.10.2022 до 19.07.2022 регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом №2352-IX, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19.07.2022 по 19.05.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2025 №107 (по стройовій частині) позивача ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, з речового та грошового забезпечення з 27.05.2025, та, з урахуванням пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом (в частині вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023) розпочався 01.07.2023 та мав би сплинути 30.09.2023.
Верховний Суд у постановах від 21.06.2025 у справі №400/5155/24, від 24.06.2025 у справі №480/10675/24 вказав, що для правильного вирішення спору належить з'ясувати, з якою подією необхідно пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, а також інших сум, за період з 19.07.2022.
Спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк [з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні] звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Початок перебігу строку звернення до суду, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому [у період з 19.07.2022 по день звільнення] сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо. Для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 необхідно з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача [до моменту звернення до суду із цим позовом] з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом [у частині вимог за період з 19.07.2022] та, за необхідності, з'ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
Так, у заяві про залишення позову без розгляду відповідач вказує, що позивач відповідно до витягу із наказу командира військової частина НОМЕР_1 від 27.05.2025 №107 не звільнений з військової служби, а надалі проходить військову службу тільки в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки відповідно до вищевказаного витягу із наказу ОСОБА_1 був переміщений до ІНФОРМАЦІЯ_2 (тобто він не звільнений з військової служби, а надалі є військовослужбовцем ЗСУ та проходить військову службу), відтак на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.
Однак, з таким твердженням відповідача суд не погоджується, оскільки як слідує із витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2025 №107 (по стройовій частині), позивача ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, з речового та грошового забезпечення з 27.05.2025. Тобто саме з 27.05.2025 почався відлік тримісячного строку звернення до суду.
При цьому, у грошовому атестаті №1861 від 27.05.2025 у графі «правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую» відсутній підпис позивача. Тобто, відсутні належні докази, які б підтверджували б те, що позивача при виключенні зі списків з особового складу частини було ознайомлено з грошовим атестатом, а також про нараховані та виплачені суми.
В той же час, представник позивач стверджує, що 03.06.2025 звернулась до відповідача із заявою про надання відомостей про проведені розрахунки, однак, відповіді на заяву не отримано.
Позивач через систему «Електронний суд» звернувся з даним позовом до суду 07.07.2025, тобто в межах тримісячного строку звернення до суду.
З урахуванням наведеного та враховуючи те, що відповідач не надав документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення (як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо), то відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк звернення до суду у частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023
Водночас, суд зазначає, що приписами статті 116 КЗпП України чітко передбачено, що про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
На думку суду, оскільки відповідач не надав документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення при його виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно Наказу командира від 27.05.2025 №107 (по стройовій частині) з 27.05.2025, тому саме з дати виключення зі списків особового кладу військової частини НОМЕР_1 необхідно рахувати початок обчислення строку звернення до суду.
Враховуючи, що відповідь на заяву від 03.06.2025 позивач не отримав, позов подано до суду 07.07.2025, суд дійшов висновку, що позивач дотримав тримісячний строк звернення до суду з цим позовом (в тому числі в частині вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023).
З урахуванням наведеного, доводи заяви відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом не знайшли свого підтвердження, у зв'язку із чим у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду належить відмовити.
Керуючись статтями 122, 123, 248 КАС України, суд
В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя О.А. Лозовський