Рішення від 21.07.2025 по справі 140/4934/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4934/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Бондарук Л. В.

за участю представника позивача Міщук І. В.,

представника відповідача Мельничука М. В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка (далі - ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2025 №0121022408, №0120802408, №0121042408, №0120852408, №0120812408, №0120700702, №0120720702, №0120730702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу №4028-п від 29.11.2024 працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведена виїзна планова документальна перевірка ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА.

За результатами перевірки складено акт від 20.03.2025 №7726/07-02/03373842, яким встановлено порушення позивачем:

- статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV із змінами та доповненнями, п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 «Витрати», пунктів 44.1, 44.2 статті 44 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 пункту 139.2 статті 139, підпунктів 140.5.11, 140.5.51 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 31 327 322 грн, в т.ч. за звітний період 2022 рік на суму 4 326 279 грн та 2023 рік на суму 5 527 780 грн та 9 міс 2024 року на суму 21 473 263 грн;

- підпунктів 38-1.1.4 та 38-1.1.1 пункту 38-1 статті 38-1 ПК України, в результаті чого занижено мінімальне податкове зобов'язання всього на суму 804 267 грн, в т.ч. за 2022 рік на суму 200 399 грн та 2023 рік на суму 603 868 грн;

- підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 12 362 974 грн, в т.ч. за січень 2022 року на 687996 грн, грудень 2022 року на 1253172 грн, січень 2023 року на 2232899 грн, лютий 2023 року на 1610859,00 грн, грудень 2023 року на 4208590 грн, лютий 2024 року на 1156711 грн, березень 2024 року на 87591 грн, серпень 2024 року на 1125156 грн;

- пункту 51.1 статті 51, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статі 49 та підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу ПК України, у результаті чого Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за IV квартал 2021 року та II квартал 2024 року подані до контролюючого (податкового) органу з порушенням встановленого строку його подання, а саме: за IV квартал 2021 року термін подання - до 09.02.2022, фактично подано - 11.02.2022; за II квартал 2024 року термін подання - до 09.08.2024, фактично подано - 10.08.2024.

Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (додаток 4 ДФ) за IV квартал 2021 року, за І, II, ІІІ та IV квартали 2022 року, за IV квартали 2023 року та за І га II квартали 2024 року подані до податкового органу з недостовірними даними (з помилками). Вказані недостовірні дані (помилки) у Податкових розрахунках (додаток 4 ДФ) призвели до зміни платників податку.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.04.2025 №0121022408, №0120802408, №0121042408, №0120852408, №0120812408, №0120700702, №0120720702, №0120730702.

В обґрунтування протиправності вказаних податкових повідомлень-рішень позивач вказує про порушення порядку проведення документарної планової виїзної перевірки, оскільки в порушення пункту 77.4. статті 77 ПК України ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА було проінформовано про проведення документарної планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 29.11.2024 №1193 та наказом №4028-п від 29.11.2024, які були вручено платнику лише 20.12.2024, тобто у перший день проведення перевірки.

За таких обставин станом на день проведення документальної позапланової перевірки у відповідача були відсутні докази належного повідомлення платника податків про її початок.

На думку позивача, здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, той факт, що ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА не отримувало копію наказу ГУ ДПС у Волинській області №4028-п від 29.11.2024 та письмове повідомленням від 29.11.2024 №1193 до початку проведення такої перевірки, свідчить про протиправність проведення податкової перевірки, а відтак прийняті за її результатами податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

При цьому, податкове повідомлення - рішення від 15.04.2025 №0120812408 та податкове повідомлення - рішення від 15.04.2025 №0120700702 в частині висновків про заниження мінімального податкового зобов'язання на суму 804267,00 грн позивачем оскаржуються виключно із вказаних підстав.

По суті інших порушень виявлених в ході проведення перевірки, позивач зазначає наступне.

За період січень 2023 року - вересень 2024 року ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА самостійно визначило суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та по військовому зборі, що підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 4ДФ) за вказані періоди, а відтак контролюючий орган в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях безпідставно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 8 041 894,51 грн та військового збору за основним платежем в сумі 722130,40 грн.

Визначення контролюючим органом платнику податків грошового зобов'язання у зазначених сумам фактично подвоїла позивачу суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та по військовому зборі.

Щодо протиправності податкових повідомлень - рішень від 15.04.2025 №0120802408 та №0120852408 позивач зазначає, що відповідно до висновків акту перевірки податковий орган вказував саме про не сплату (не перерахування) до бюджету у встановлені ПК України терміни ПДФО та військового збору, відповідальність за що визначена саме статтею 124 ПК України. Натомість висновки акту перевірки не містять відомостей про не нарахування, неутримання, несплату, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу, відповідальність за що передбачена статтею 125-1 ПК України.

Також оскільки позивачем не було порушено граничного строку сплати грошового зобов'язання, донарахованого контролюючим органом за результатами перевірки, що мало наслідком складання відповідних податкових повідомлень - рішень, у контролюючого органу були відсутні підстав для нарахування пені, право на нарахування якої могло виникнути після проведення перевірки та оформлення остаточних її результатів.

В спростування висновків акту перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань із податку на додану вартість на суму 11 309 581,64 грн позивач зазначає, що придбані товарно -матеріальні цінності використовувалися на поточні ремонти основних засобів, а саме нежитлових будівель, які безпосередньо використовуються позивачем в межах здійснення господарської діяльності. Рішення про проведення такого поточного ремонту було прийнято відповідно до наказів ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА, на підставі акту огляду приміщень, який проводився відповідною комісією. У наказах було визначено терміни проведення будівельних робіт.

При цьому, оскільки виконання таких робіт не потребувало спеціальних знань та навиків, а тому ремонтні роботи здійснювалися безпосередньо за використанням трудових ресурсів ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА, тобто із залученням працівників. Відповідальний працівник за проведення будівельних робіт визначався безпосередньо у наказах про проведення ремонтних робіт.

Натомість відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, що вказані вище товари використовувалися позивачем не для ведення господарської діяльності та без мети отримання прибутку.

Щодо висновків акту перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок списання на витрати дебіторської заборгованості по контрагенту ТОВ «ДС ТРЕЙД ГРУП» на загальну суму 5957291,18 грн, позивач зазначає, що в частині вищевказаної дебіторської заборгованості ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА не формувало податковий кредит, а відтак підстави для його коригувань або необхідності нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ відсутні.

Окрім того, позивач вказує про помилковість донарахування податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 2 090 336,00 грн в зв'язку з визнанням контролюючим органом отриманих коштів від ТОВ «ДС ОІЛ» в сумі 12 901 305,42 грн передплатою по договорам купівлі-продажу, оскільки в дійсності такі кошти надійшли в рахунок повернення раніше наданої поворотної фінансової допомоги згідно договору б/н від 01.01.2022 без ПДВ.

Стосовно донарахування податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 7 017 839,84 грн в зв'язку з визнанням контролюючим органом частини виробничих витрат фактично понесених в 2023 рік в розмірі 35 089 109,20 грн як таких, що не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, позивач зазначає, що ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА виконуючи рекомендації по застосуванню П(С)БО 30 сумлінно вело облік витрат і визначало відхилення від справедливої вартості по кредиту рах.7101 «Дохід від первісного визнання біологічних активів» у разі коли справедлива вартість активів на дату балансу перевищувала фактично понесені на той час витрати на створення біологічних активів та по дебету рах.9401 «Витрати від визначення первісної вартості біологічних активів». Результатом чого на протязі 2023 року було визначено сумарно 22 631 186,32 грн по кредиту рах.7101 коли справедлива вартість активів на дату балансу була більшою за суму фактично понесених на ту дату витрат; та сумарно 62 285 354,05грн по дебету рах.9401 коли справедлива вартість активів на дату балансу була меншою за суму фактично понесених на ту дату витрат.

В той самий час в момент реалізації біологічних активів або в момент їх перетворення з біологічних активів в напівфабрикати в обліку підприємством вже були враховані відхилення від справедливої вартості та фактичних витрат. Наведені в акті перевірки аргументи контролюючого органу про те, що бухгалтерські записи Дт рах.44 «Нерозподілені витрати (непокриті збитки) Кт рах.79 «Фінансові результати» свідчать про визнання підприємством збитків з покриттям за рахунок невикористаного прибутку, га думку позивача, не відповідає дійсності, тому що це стандартний запис бухгалтерського обліку, коли в кінці року на рах.44 закривається сальдо на рах.79 що накопичилось протягом року.

В обґрунтування протиправності податкового повідомлення - рішення від 15.04.2025 №0120730702 позивач вказує, що із матеріалів перевірки неможливо встановити по взаємовідносинах із якими контрагентами податкові накладні були несвоєчасно зареєстровані, кількість днів прострочення при складенні таких податкових накладних, а також граничної дати, до якої такі податкові накладні мали бути зареєстровані в ЄРПН, що прямо впливає на правову кваліфікацію вчиненого правопорушення.

Також позивач зазначає, що висновки податкового органу про розбіжність між показниками фінансової звітності з даними бухгалтерського обліку, внаслідок чого зроблено висновок про заниження фінансового результату до оподаткування всього на суму 125167591 грн, не відповідають дійсним обставинам справи, на підтвердження чого надає оборотно-сальдові відомості, а також картки рахунків.

Стосовно донарахування податку на прибуток в сумі 1 043 367,67 грн в зв'язку із не включенням в додаток РІ податкових різниць сум витрат від визнаних штрафів, пені, неустойки в розмірі 5 796 487,00 грн, позивач зазначає, що у даному випадку суми штрафів, пені, неустойок, були нараховані саме на користь осіб, які не є платниками податку на прибуток, однак вказані обставини не були враховані податковим органом під час проведення перевірки.

Також відповідно до висновків акту перевірки в результаті порушень щодо списання ТМЦ на поточний ремонт основних засобів встановлено здійснення підприємством господарських операцій із списання прямих витрат без визнання доходу, для отримання якого вони здійснені, та які за даними бухгалтерського обліку відображені як збільшення збитків та використання прибутку, тобто як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. В тому числі в складі таких витрат сума розрахованої амортизації основних засобів становить 16234430,82 грн.

Разом з тим, позивач зауважує, що оскільки витрати на будівельні матеріали були використанні у господарській діяльності позивача, про що детально було зазначено вище, відповідні доводи податкового органу також є необґрунтованими.

По операціях із нерезидентом SP.K.A UKR-ROL KOLESNYK (адреса: 01-204, UL. SIEDM10GRODZKA 1/115.WARSZAWA. POLSKA) на підставі контракту №05/10/2023-1 від 06.10.2023, позивач зазначає, що вказаний контрагент SP.K.А. URL-ROL Rjkesnyk є платником податку на прибуток, що підтверджується довідкою про нарахування та сплату податку на прибуток в Польщі.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що контрагент SP.K.А. URL-ROL Rjkesnyk відповідає критеріям, визначеним 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України є помилковим та відповідно ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА не має включати в податкові різниці 30% вартості товарів, реалізованих на користь контрагента SP.K.А. URL-ROL Rjkesnyk.

З урахуванням вищезазначеного, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та необґрунтованими. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання (т.2, а.с.132).

У відзиві на позовну заяву (т.2, а.с.140-150) представник відповідача позовних вимог не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування такої позиції вказав, що згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 ПК України відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2024 рік проведена виїзна планова документальна перевірка ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА.

За результатами контрольного заходу ГУ ДПС у Волинській області складено акт від 20.03.2025 №7726/07- 02/03373842, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.04.2025 №0121022408, №0120802408, №0121042408, №0120852408, №0120812408, №0120700702, №0120720702, №0120730702.

Щодо встановлених порушень представник відповідача вказує, що при дослідженні кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та задекларованими показниками у Звіті про фінансові результати (Форма 2) встановлено розбіжність між показниками фінансової звітності з даними бухгалтерського обліку, яка призвела до заниження суми фінансового результату до оподаткування за звітний період 2023 рік на суму 8126392 грн та 2023 рік на суму 117041299 грн.

Також ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА у Звіті про фінансові результати за звітний період 2022 рік по ряд.2180 «Інщі операційні витрати» відображено вартість списаних тмц на поточний ремонт основних засобів/ виробничого устаткування на загальну суму 11309581,64 грн, зокрема вартість списаного бетону становить 2857295,96 грн, щебеню та піску 1718240,26 грн, металопластикові конструкції на суму 93850,57 грн, металочерепиця в сумі 984866,66 грн, арматура (балки, труби, кутники) в обсязі 3264560 грн

Однак, за даними бухгалтерського обліку позивача до складу витрат поточний ремонт основних засобів/виробничого устаткування віднесено лише будівельні матеріали, вартість понесених ремонтно-будівельних робіт є відсутня. Згідно штатного розпису ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА працюючі ремонтно-будівельної бригади не визначено.

В результаті вказаних порушень встановлено здійснення підприємством господарських операцій із списання прямих витрат без визнання доходу, для отримання якого вони здійснені, та які за даними бухгалтерського обліку відображені як збільшення збитків та використання прибутку, тобто як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. В тому числі в складі таких витрат сума розрахованої амортизації основних засобів становить 16234430,82 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивачем на порушення пункту 138.2 статті 138 ПК України завищено декларування різниць (ряд.1.2.1 Додатку РІ) за 2023 рік на суму 16234430,82 грн.

Окрім того, в ході перевірки встановлено, що ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА укладено експортний контракт № 05/10/2023-1 від 06.10.202. з нерезидентом SP.K.A UKR-ROL KOLESNYK (адреса: 01-204, UL. SIEDMIOGRODZKA 1/115,WARSZAWA, POLSKA), при виконанні якого підприємство експортувало просо, не для сівби, врожаю 2023 року на загальну суму 9680,0 євро, що еквівалентно 366870,15 грн. За період з 01.10.2021 по 30.09.2024 ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА перераховано в адресу нерезидента валютних коштів в сумі 9680 євро/366870,15 грн

На думку податкового органу, на виконання норм підпункту 140.5.51 пункту 140.5 статті 140 ПК України підприємству необхідно застосувати податкову різницю для збільшення фінансового результату на 30 відсотків вартості реалізованих товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг ( крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), а відтак позивачем занижено декларування різниць, які виникають відповідно до ПК України за 2023 рік, на суму 110061 грн.

Також представник відповідача вказує, що за даними бухгалтерського обліку ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА відображено господарські операції із сплати визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства -за звітний період 2022 рік на суму 1661089 грн, що підтверджується записами по Дт рах.94 Кт рах.311, 64, 65, 631 та 685, однак ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА по ряд.3.1.11 додатку РІ Податкової декларації з податку на прибуток даний показник не задекларовано

Враховуючи наведене вище, на порушення підрункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України занижено різниці, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування (по ряд.3.1.11 Додатку РІ), всього на суму 5796487 грн.

ПОСП ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА протягом періоду, що перевіряється, здійснено списання дебіторської заборгованості як безнадійної, всього на суму 15422425 грн, що підтверджується записами по Дт рах.94 Кт рах.361, 631, 685.

Враховуючи наведене вище, на порушення підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України ПОСП ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА занижено різниці, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування (по ряд. 2.1.3 Додатку РІ), всього на суму 15422425 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток у вигляді мінімального податкового зобов'язання встановлено його заниження на загальну суму 804267 грн, в т.ч. за 2022 рік на суму 200399,00 грн та 2023 рік на суму 603868,00 грн.

Так, ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА в періоді, що перевіряється, не включено до Розрахунку загального мінімального податкового зобов'язання земельні ділянки, яким він володіє на праві оренди та суборенди, загальною площею га 222,2274 га за 2022 рік та 425,634 га за 2023 рік, що наведено в Додатку 12 до даного Акту.

Враховуючи вищенаведене, позивачем занижено мінімальне податкове зобов'язання всього на суму 804267,00 грн, в т.ч. за 2022 рік на суму 200399,00 грн та 2023 рік на суму 603868,00 грн ПДВ.

Також згідно відомостей рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.10.2021 року по розрахунках із ТОВ «ДС ТРЕЙД ГРУП» рахується дебіторська заборгованість в сумі 8171675,93 грн, яка вподальшому 31.12.2022 записами по Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» з Кт рах.631 в сумі 5400979,50 грн та 31.03.2023 по Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності» з Кт 631 в сумі 556311,68 грн списана на витрати як безнадійна. Станом на 30.09.2024 дебіторська заборгованість по даному контрагенту становить 2664384,75 грн.

При цьому встановлено, що за даними ЄРПН податкові накладні та/або РК з коригування податкового кредиту за даними операціями із списання дебіторської заборгованості по ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА не зареєстровано, та в податковій звітності з податку на додану вартість відповідних звітних періодів не відображено.

Враховуючи вищевикладене, ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА на порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України занижено податкові зобовязання на загальну суму 992881,86 грн.

Окрім того, за даними бухгалтерського обліку позивачем відображено операції з реалізації продукції та послуг в адресу ТОВ «ДС ОІЛ» та в ході перевірки встановлено наявність здійсненої ТОВ «ДС ОІЛ» оплати за товар/послуги на банківський рахунок ПОСП ім.ІВНА ФРАНКА на загальну суму 12901305,42 грн.

Однак, позивачем вищенаведені грошові надходження не відображено за регістрами бухгалтерського обліку по рах.361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» як попередня оплата а віднесено в погашення наявної заборгованості по поворотній фінансовій заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА в порушення пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2090336 грн, в т.ч. за липень 2022 року на суму 977364 грн, вересень 2022 року на суму 167668 грн та жовтень 2022 року на суму 945304 грн.

За наданими ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА при перевірці оборотами рахунку 94 «Інші операційні витрати» за 2023 рік встановлено відображення запису по Дт рах.94 з Кт рах.23 «Виробництво» на суму 152326689,24 грн, яка, із врахуванням сторно (-) 90041335,19 грн, вже в сумі 62285362,83 грн віднесена у порядку закриття 94 рах. на фінансовий результат, про що свідчить відображений запис по Кт рах. 94 в Дт рах.79 «Фінансові результати» на загальну суму 74 519 188,66 грн

Таким чином, із загальної суми віднесених для розподілу при формуванні первісної вартості біологічних активів витрат в розмірі 62285354,05 грн визнано дохід лише в сумі 22631186,32 грн, а решта витрат в сумі 39654167,73 грн підприємством визнана збитками та віднесена на покриття за рахунок невикористаного прибутку, що відображено записами по Дт рах.44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» з Кт рах.79 «Фінансові результати»

При цьому представник відповідача зазначає, що затрати на виробництво продукції є такі, які фактично проведені і їх не можна збільшити за рахунок доходів. Тому дохід від первісного визнання сільськогосподарської продукції пропонується відображати за дебетом рахунків 21 та 27 з кредита рахунку 71. Такий порядок обліку забезпечує одержання інформації про суму фактичних витрат і відображення отриманої продукції в оцінці за її справедливою вартістю.

Разом з тим підлягає зазначенню, що показники по рах.44 відображено підприємством по ряд.1420 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» Балансу що в свою чергу не може підтверджувати вищенаведені пояснення підприємства «... При закритті собівартості частина витрат (які задвоєні через рах.25) розприділяється на інші витрати операційної діяльності...»

Враховуючи вищенаведене, податковий орган дійшов висновку про заниження податкових зобов'язань з ПДВ з вартості придбаних з податком на додану вартість товарно-матеріальних цінностей, які використано не в господарській діяльності на загальну суму 7017839,84 грн.

Також, внаслідок вищевказаних порушень встановлено, що в порушення пункту 201.10 статті 201, пункту 192.1 статті 192 ПК України позивачем не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 12362974 грн.

Перевіркою дотримання встановлених термінів сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА під час виплати оподатковуваних доходів (заробітної плати) платникам податку не перерахувало до бюджету у встановлені ПК України терміни податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 8041894,51 грн та військовий збір на загальну суму 722130,40 грн.

Станом на момент завершення перевіряємого періоду (30.09.2024) визначено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 8041894,51 грн та по військовому збору на загальну суму 722130,40 грн, яке не перераховано (не сплачено) до бюджету яке ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА не перерахувало (не сплатило) до бюджету у встановлені ПК України терміни.

З урахуванням вищезазначеного, представник відповідача вважає, що висновки зроблені податковим органом при перевірці позивача є обгрунтованими та підтверджують правомірність вчинених нарахувань.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що є аналогічними доводам позовної заяви та зауважила, що відзив представника ГУ ДПС у Волинській області являє собою цитування окремих частин акту перевірки та не містить заперечень як щодо правових підстав позову загалом так і щодо конкретних доводів позивача (т.2, а.с 155-159).

У додаткових пояснення від 15.07.2025 позивач в спростування висновків податкового органу щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 7 017 839,84 грн в зв'язку з визнанням контролюючим органом частини виробничих витрат такими, що не пов'язані з господарською діяльністю (податкове повідомлення - рішення №0120720702 від 15.04.2025) додатково зазначив, що в ході проведення перевірки підприємство надало аналітику рахунків 23, 25, 27 із розшифруванням взаємозв'язку між первісним визнанням біоактивів, переміщенням на склад, формуванням собівартості та реалізацією. Зокрема, описані проводки Дт 25 - Кт 23, Дт 27 - Кт 25 та Дт 27 - Кт 23, а також підтверджено, що рахунок 25 використовувався як проміжний етап у рамках господарського циклу.

Витрати були пов'язані з сезонним циклом, оскільки сільське господарство є сезонним, процес біологічного перетворення триває кілька місяців. На проміжних етапах відбувається балансування витрат та вартості активів - це є типовою особливістю сільськогосподарського циклу. Господарська діяльність не зводиться лише до реалізації, а охоплює повний цикл виробництва, включаючи біологічні перетворення; Витрати, що обліковуються у процесі біологічної трансформації, мають господарський характер і спрямовані на досягнення оподатковуваного результату.

Також висновок про те, що частина амортизації не пов'язана з виробничою діяльністю є безпідставним та необґрунтованим, оскільки вся амортизація відображена в 2023 році пов'язана з господарською діяльністю підприємства, про що свідчать бухгалтерські записи: нарахування амортизації проведено по Кредиту рах.13 «Амортизація» в кореспонденції рахунків: Дт 23 «Виробництво», Дт 91 «Загальновиробничі витрати», Дт 92 «Адміністративні витрати». Відповідна інформація, зокрема обороти по рахунку 13 «амортизація», були надані підприємством контролюючому органу, доказом чого є додаток 4 до акту перевірки «Перелік документів, що був використаний в ході перевірки» (т.3, а.с.66-69).

Позивач також подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що при досліджені кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та задекларованими показниками у звіті про фінансові результати встановлено розбіжність між даними бухгалтерського обліку та показниками фінансової звітності з даними бухгалтерського обліку, однак дане трактування є помилковим, оскільки формування фінансового результату до оподаткування здійснюється відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» та Інструкції №291, зокрема: фінансовий результат визначається як різниця між доходами (закриття рахунків 70-74 у кредит 79) та витратами (закриття рахунків 80-97 у дебет 79); рахунок 79 «Фінансові результати» повністю узгоджується з П(С)БО 3 та є джерелом достовірної інформації для розрахунку фінрезультату; закриття сальдо рах. 79 - на рахунок 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)».

Підприємством було надано повний аналітичний розшифрований оборот по рахунку 79, який є первинним джерелом. Частина доходів і витрат класифікована в інші рядки звіту Ф2, але вони повністю відображені в обліку. Підприємство надало підтвердження відображення всіх операцій у бухобліку через відповідні рахунки (70-74, 80-97, 79). Розбіжність між фінансовою звітністю та бухобліком є не наслідком порушення, а результатом різного рівня деталізації та класифікації (т.3, а.с.88-90).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т.3, а.с.7).

У судовому засіданні 21.07.2025 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у заявах по суті справи та додаткових поясненнях, та просила їх задовольнити, а представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.05.1995 та здійснює наступні види діяльності КВЕД: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 - вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 - вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.41 - розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві; 10.81 - виробництво цукру; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 52.10 - складське господарство; 01.47 -р озведення свійської птиці, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.148-152).

Відповідно до витягу №1803024500018 з реєстру платників податку на додану вартість позивач зареєстрований платником вказаного податку 22.07.1997 (т.1 а.с.153).

На підставі наказу №4028-п від 29.11.2024 (т.2, а.с.58) та направлень на перевірку від 17.12.2024 №6846, №6847 (т.2, а.с.169) посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області була проведена виїзна планова документальна перевірка ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2021 по 30.09.2024, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, із врахуванням вимог пунктів 102.1, 102.3 статті 102 ПК України.

Згідно із наказом ГУ ДПС у Волинській області №4297-п від 24.12.2024 термін проведення перевірки зупинявся на 10 робочих днів з 25.12.2024 (т.2, а.с.59).

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області №318-п від 29.01.2025 термін проведення перевірки зупинявся на 12 робочих днів з 30.01.2025 (т.2, а.с.60).

Згідно із наказом ГУ ДПС у Волинській області №622-п від 21.02.2025 термін проведення перевірки було зупинено на 8 робочих днів з 24.02.2025 (т.2, а.с.60).

За результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт від 20.03.2025 №7726/07-02/03373842 (т.1, а.с.57-89), яким встановлено порушення позивачем:

- статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV із змінами та доповненнями, п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 «Витрати», пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 пункту 139.2 статті 139, підпунктів 140.5.11, 140.5.51 пункту 140.5 статті 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 31 327 322 грн, в т.ч. за звітний період 2022 рік на суму 4 326 279 грн та 2023 рік на суму 5 527 780 грн та 9 міс 2024 року на суму 21 473 263 грн;

- підпунктів 38-1.1.4 та 38-1.1.1 пункту 38-1 статті 38-1 ПК України занижено мінімальне податкове зобов'язання всього на суму 804 267 грн, в т.ч. за 2022 рік на суму 200 399 грн та 2023 рік на суму 603 868 грн;

- пункту 201.10 статті 201, пункту 192.1 статті 192 ПК України в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних/відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість всього 12362974 грн, в т.ч. за звітні періоди 2022 року: січень на 687996 грн, лютий на 264395 грн, березень на 255946 грн, квітень на 269683 грн, травень на 107139 грн, червень на 415546 грн, липень на 1084662 грн, серпень на 152058 грн, вересень на 167668 грн, жовтень на 945304 грн, грудень на 902018 грн: в т.ч. за звітні періоди 2023 року: за січень на 245170 грн, лютий на 287342 грн, березень на 108902 грн, квітень на 20506 грн, травень на 728 грн, червень на 2235990 грн, липень на 50548 грн, серпень на 68736 грн, вересень на 64920 грн, жовтень на 153761 грн, листопад на 162018 грн, грудень на 3711938 грн;

за IV квартал 2021 року термін подання - до 09.02.2022, фактично подано - 11.02.2022;

за II квартал 2024 року термін подання - до 09.08.2024, фактично подано - 10.08.2024.

Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (додаток 4 ДФ) за IV квартал 2021 року, за І, II, ІІІ та IV квартали 2022 року, за IV квартали 2023 року та за І та II квартали 2024 року подані до податкового органу з недостовірними даними (з помилками). Вказані недостовірні дані (помилки) у Податкових розрахунках (додаток 4 ДФ) призвели до зміни платників податку.

- підпунктів 168.1.2, 168.1.4. пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, у результаті чого визначено податкове зобов'язання по податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 8041894,51 грн, яке станом на 30.09.2024 податковим агентом не сплачено (не перераховано) до бюджету у встановлені ПК України терміни, у тому числі: у термін 10.02.2023 - 209841,35 грн, затишок не сплаченого ПДФО за січень 2023; у термін 10.03.2023 - 399435,76 грн, ПДФО за лютий 2023; у термін 12.04.2023 - 378555,50 грн, ПДФО за березень 2023; у термін 10.05.2023 - 349424,89 грн, ПДФО за квітень 2023; у термін 09.06.2023 - 361739,01 грн, ПДФО за травень 2023; у термін 12.07.2023 - 372905,39 грн, ПДФО за червень 2023; у термін 14.08.2023 - 357511,80 грн, ПДФО за липень 2023; у термін 12.09.2023 - 365936,59 грн, ПДФО за серпень 2023; у термін 11.10.2023 - 336640,01 грн, ПДФО за вересень 2023; у термін 09.11.2023 - 342421.89 грн, ПДФО за жовтень 2023; у термін 11.12.2023 - 341763,76 грн, ПДФО за листопад 2023; у термін 11.01.2024 - 1294744,25 грн, ПДФО за грудень 2023; у термін 09.02.2024 - 369201,17 грн. ПДФО за січень 2024; у термін 12.03.2024 - 347757,58 грн, ПДФО за лютий 2024; у термін 12.04.2024 - 339548,81 грн, ПДФО за березень 2024; у термін 10.05.2024 - 351289,62 грн, ПДФО за квітень 2024; у термін 12.06.2024 - 358731,86 грн, ПДФО за травень 2024; у термін 10.07.2024 - 338999,36 грн, ПДФО за червень 2024; у термін 07.08.2024 - 341747.80 грн, ПДФО за липень 2024; у термін 11.09.2024 - 331602.36 грн, ПДФО за серпень 2024; у термін 20.09.2024 - 152095,75 грн, ПДФО з авансу за вересень 2024);

- підпунктів 168.1.2, 168.1.4. пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, у результаті чого визначено податкове зобов'язання по військовому збору на загальну суму 722130,40 грн, яке станом на 30.09.2024 податковим агентом не сплачено (не перераховано) до бюджету у встановлені ПК України терміни (у тому числі: у термін 11.01.2023 - 13487,90 грн, залишок не сплаченого військового збору за грудень 2022; у термін 10.02.2023 - 37253,01 грн, залишок не сплаченого військового збору за січень 2023; у термін 10.03.2023 - 38353,72 грн, військовий збір за лютий 2023; у термін 12.04.2023 -37608,35 грн, військовий збір за березень 2023; у термін 10.05.2023 - 29855,23 грн, військовий збір за квітень 2023; у термін 09.06.2023 - 30544,07 грн, військовий збір за травень 2023; у термін 12.07.2023 - 34776,75 грн, військовий збір за червень 2023; у термін 14.08.2023 - 30699,10 грн. військовий збір за липень 2023; у термін 12.09.2023 - 30575,27 грн, військовий збір за серпень 2023; у термін 11.10.2023 - 28133,85 грн, військовий збір за вересень 2023; у термін 09.11.2023 - 28736,57 грн військовий збір за жовтень 2023; у термін 11.12.2023 - 28681,71 грн, військовий збір за листопад 2023; у термін 11.01.2024 - 108094.62 грн. військовий збір за грудень 2023; у термін 09.02.2024 - 30887,51 грн, військовий збір за січень 2024; у термін 12.03.2024 - 29100,45 грн, військовий збір за лютий 2024; у термін 12.04.2024 - 28416,76 грн, військовий збір за березень 2024; у термін 10.05.2024 - 29394,90 грн, військовий збір за квітень 2024; у термін 12.06.2024 - 30075,39 грн, військовий збір за травень 2024; у термін 10.07.2024 - 28393,96 грн, військовий збір за червень 2024; у термін 07.08.2024 - 28616,77 грн, військовий збір за липень 2024; у термін 11.09.2024 - 27769,86 грн, військовий збір за серпень 2024; у термін 20.09.2024 - 12674,65 грн, військовий збір з авансу за вересень 2024.

На підставі висновків акту перевірки від 20.03.2025 №7726/07-02/03373842 ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 15.04.2025 № 0121022408, згідно із яким позивачу визначено податкове зобов'язанням з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 8 041 894,51 грн (т.2, а.с.102 зворот.-104, 119 зворот.-121);

- від 15.04.2025 № 0120802408, згідно із яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 421 201,73 грн, а саме: за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 804 189,45 грн; пеня - 1 617 012,28 грн (т.2, а.с.104 зворот.-105, 121 зворот.-122);

- від 15.04.2025 №0121042408, згідно із яким позивачу визначено податкове зобов'язанням з військового збору за основним платежем в сумі 722 130,40 грн (т.2, а.с.107-108, 124-125);

- від 15.04.2025 №0120852408, згідно із яким позивачу визначено суму грошового з військового збору на загальну суму 224 016,15 грн, а саме: за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 72 213,04 грн; пеня - 151 803,11 грн (т.2, а.с.108 зворот.-109, 125 зворот.-126);

від 15.04.2025 №0120812408, згідно із яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1020,00 грн (т.2, а.с.111, 128);

від 15.04.2025 №0120700702, згідно із яким позивачу визначено суму грошового в податку на прибуток на загальну суму 40 164 486,25 грн, а саме: за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 32 131 589,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8 032 897,25 грн (т.2, а.с.95-96, 113-114);

від 15.04.2025 №0120720702, згідно із яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 453 717,50 грн, а саме: за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 12 362 974,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 090 743,50 грн (т.2, а.с.97-98, 115-116);

від 15.04.2025 року № 0120730702, згідно із яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1 116 568,00 грн (т.2, а.с.99-100, 117-118).

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачу листом ГУ ДПС у Волинській області від 16.04.2025 1209/12/03-20-24-08-08 (т.2, а.с.102, 119).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до пункту 77.1. статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Нормами пункту 77.4. статті 77 ПК України визначено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Як вбачається зі змісту акту перевірки виїзна планова документальна перевірка ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА була проведена згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 статті 77 ПК України відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2024 рік.

ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА проінформовано про проведення документарної планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 29.11.2024 №1193 та наказом Головного управління ДПС у Волинській області №4028-п від 29.11.2024, які були вручено платнику 20.12.2024.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує про протиправність проведення податкової перевірки, оскільки за таких обставин, всупереч пункту 77.4. статті 77 ПК України станом на день проведення документальної позапланової перевірки у відповідача були відсутні докази належного повідомлення платника податків про її початок.

У свою чергу, представник відповідача вказує, що письмове повідомленням від 29.11.2024 №1193 про проведення перевірки та наказ ГУ ДПС у Волинській області №4028-п від 29.11.2024 були надіслані на юридичну адресу ІМ. ІВАНА ФРАНКА 29.11.2024 та отримані представником позивача за довіреністю 10.01.2025, на підтвердження чого надав суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2, а.с.167).

Надаючи оцінку відповідним доводам сторін суд виходиться із наступного.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За змістом абзацу другого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Узагальнюючи вищезазначене, суд наголошує на тому, що документ (в цій ситуації наказ про проведення перевірки) вважається належним чином врученим, у випадку якщо він саме надісланий у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки.

Конструкція вказаних вище норм в системному аналізі із нормами пункту 77.4. статті 77 ПК України свідчить про те, що наказ про проведення перевірки має бути надісланим у відповідному порядку встановленому законодавством не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки (а не отриманим не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки платником податків, як це тлумачить позивач у справі).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №620/7235/24.

Окрім того, суд враховує, що перевірка позивача проводилась в період з 20.12.2024 по 13.03.2025.

Так, на підставі пункту 82.4 статті 82 ПК України термін проведення перевірки зупинявся на 10 робочих днів з 25.12.2024 згідно із наказом ГУ ДПС у Волинській області №4297-п від 24.12.2024; на 12 робочих днів з 30.01.2025 згідно із наказом ГУ ДПС у Волинській області №318-п від 29.01.2025 та на 8 робочих днів з 24.02.2025 згідно із наказом ГУ ДПС у Волинській області №622-п від 21.02.2025.

З урахуванням зазначеного, суд не бере до уваги доводи позивача щодо порушення процедури повідомлення про проведення перевірки, також з огляду на те, що позивач не був позбавлений можливості надати наявні у нього документи для підтвердження показників податкового обліку до перевірки, яка проводилася тривалий час та зупинялася, зокрема для подачі таких документів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29.11.2021 у справі №280/1367/20; від 01.12.2021 у справі №400/1646/20; від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, від 24.04.2023 у справі №560/2210/19, від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а, тощо.

На думку суду, у даному випадку доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої.

Отже, доводи позивача щодо порушення порядку проведення документарної планової виїзної перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та судом не встановлено таких порушень вимог податкового законодавства які могли істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу та мати наслідком протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень від 15.04.2025 №0121022408, №0121042408, №0120802408 та № 0120852408, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 ПК України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 18.1. статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Нормами підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 54.2 статті 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на кори платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПК України.

Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до пункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Згідно з підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 171.1 пункту 171 ПК України передбачено, що собою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є: 1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; 2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп; 3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).

Нормами підпункту 1.2. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України визначено, що об'єктом оподаткування збором є: 1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу; 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (підпункт 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Відповідно до підпункту 1.6. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України Платники збору, зазначені у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 125-1.1. статті 125-1 ПК України ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно із підпунктом 125-1.2. статті 125-1 ПК України ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Нормами підпункту 125-1.3. статті 125-1 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 125-1.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Діяння, передбачені пунктом 125-1.2 цієї статті, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (підпункт 125-1.4. статті 125-1 ПК України).

Згідно із висновками акту перевірки в ході проведення перевірки встановлено порушення ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА підпунктів 168.1.2, 168.1.4. пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, у результаті чого визначено податкове зобов'язання, яке станом на 30.09.2024 податковим агентом не сплачено (не перераховано) до бюджету у встановлені ПК України терміни, зокрема:

по податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 8041894,51 грн, а саме.: у термін 10.02.2023 - 209841,35 грн, залишок не сплаченого ПДФО за січень 2023; у термін 10.03.2023 - 399435,76 грн, ПДФО за лютий 2023; у термін 12.04.2023 - 378555,50 грн, ПДФО за березень 2023; у термін 10.05.2023 - 349424,89 грн, ПДФО за квітень 2023; у термін 09.06.2023 - 361739,01 грн, ПДФО за травень 2023; у термін 12.07.2023 - 372905,39 грн, ПДФО за червень 2023; у термін 14.08.2023 - 357511,80 грн, ПДФО за липень 2023; у термін 12.09.2023 - 365936,59 грн, ПДФО за серпень 2023; у термін 11.10.2023 - 336640,01 грн, ПДФО за вересень 2023; у термін 09.11.2023 - 342421,89 грн, ПДФО за жовтень 2023; у термін 11.12.2023 - 341763,76 грн, ПДФО за листопад 2023; у термін 11.01.2024 - 1294744,25 ррн., ПДФО за грудень 2023; у термін 09.02.2024 - 369201,17 грн, ПДФО за січень 2024; у термін 12.03.2024 - 347757,58 грн, ПДФО за лютий 2024; у термін 12.04.2024 - 339548.81 грн, ПДФО за березень 2024; у термін 10.05.2024 - 351289,62 грн, ПДФО за квітень 2024; у термін 12.06.2024 - 358731,86 грн, ПДФО за травень 2024; у термін 10.07.2024 - 338999,36 грн, ПДФО за червень 2024; у термін 07.08.2024 - 341747,80 грн, ПДФО за липень 2024; у термін 11.09.2024 - 331602,36 грн, ПДФО за серпень 2024; у термін 20.09.2024 - 152095,75 грн, ПДФО з авансу за вересень 2024).

по військовому збору на загальну суму 722130,40 грн, у тому числі: у термін 11.01.2023 - 13487,90 грн, залишок не сплаченого військового збору за грудень 2022; у термін 10.02.2023 - 37253,01 грн, залишок не сплаченого військового збору за січень 2023; у термін 10.03.2023 - 38353,72 грн, військовий збір за лютий 2023; у термін 12.04.2023 -37608,35 грн. військовий збір за березень 2023; у термін 10.05.2023 - 29855,23 грн, військовий збір за квітень 2023; у термін 09.06.2023 - 30544,07 грн. військовий збір за травень 2023; у термін 12.07.2023 - 34776,75 грн, військовий збір за червень 2023; у термін 14.08.2023 - 30699,10 грн. військовий збір за липень 2023; у термін 12.09.2023 - 30575,27 грн, військовий збір за серпень 2023; у термін 11.10.2023 - 28133,85 грн, військовий збір за вересень 2023; у термін 09.11.2023 - 28736,57 грн військовий збір за жовтень 2023; у термін 11.12.2023 - 28681,71 грн, військовий збір за листопад 2023; у термін 11.01.2024 - 108094.62 грн. військовий збір за грудень 2023; у термін 09.02.2024 - 30887,51 грн, військовий збір за січень 2024; у термін 12.03.2024 - 29100,45 грн, військовий збір за лютий 2024; у термін 12.04.2024 - 28416,76 грн, військовий збір за березень 2024; у термін 10.05.2024 - 29394,90 грн, військовий збір за квітень 2024; у термін 12.06.2024 - 30075,39 грн, військовий збір за травень 2024; у термін 10.07.2024 - 28393,96 грн, військовий збір за червень 2024; у термін 07.08.2024 - 28616,77 грн, військовий збір за липень 2024; у термін 11.09.2024 - 27769,86 грн, військовий збір за серпень 2024; у термін 20.09.2024 - 12674,65 грн, військовий збір з авансу за вересень 2024.

На підставі вказаних висновків, згідно із податковим повідомленням - рішенням від 15.04.2025 №0121022408 позивачу було визначено податкове зобов'язанням з податку на доходи фізичних осіб в сумі 8 041 894,51 грн та згідно із податковим повідомленням - рішенням від 15.04.2025 № 0121042408 - податкове зобов'язанням з військового збору в сумі 722 130,40 грн.

При вирішенні позовних вимог в цій частині, суд враховую позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 16.02.2022 у справі №520/10904/19, від 07.02.2018 у справі №813/5787/15, від 14.05.2019 у справі №813/1632/16 відповідно до якої контролюючий орган вправі визначити у податковому повідомленні-рішенні суму основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб лише у випадку, коли податковий агент порушив правила нарахування та декларування податку, тобто не нарахував або занизив у податковому розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб. У випадку повного та достовірного нарахування та декларування податковим агентом сум податку на доходи фізичних осіб у податковому розрахунку контролюючий орган не вправі самостійно визначити такому платнику суму основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Матеріали справи свідчать про те, що за період січень 2023 року - вересень 2024 року позивач самостійно визначив суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та по військовому зборі, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (додаток 4 ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору») (т.1, а.с.220-250, т.2, а.с.1-42).

При цьому, як вбачається із пункту 3.1.7.2.2 акту перевіркою достовірності та повноти включення доходів до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків, фактів порушень вимог чинного законодавства не встановлено.

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування при нарахуванні доходів платникам податків у вигляді заробітної плати, винагород за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг), фактів порушень вимог чинного законодавства не встановлено.

Згідно із пунктом 3.1.7.3.1. акту перевіркою правильності визначення бази оподаткування та повноти нарахування військового збору при нарахуванні доходів платникам податків, фактів порушень вимог чинного законодавства не встановлено.

Таким чином, суд зауважує, що у даному випадку актом перевірки порушень правильності заповнення відомостей про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, а також суми утриманого з них податку за формою 1ДФ встановлено не було. Контролюючий орган встановив виключно факт несплати ПДФО у загальному розмірі 8 041 894,51 грн та військового збору у загальному розмірі 722130,40 грн.

В ході розгляду даної справи вказані обставини представником відповідача не заперечувалися.

За таких обставин, визначення контролюючим органом платнику податків грошового зобов'язання у зазначених сумам, на думку суду, фактично подвоїла позивачу суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та по військовому зборі.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №340/1663/19, в якій суд зазначив, що оскільки сума ПДФО вже була самостійно узгоджена позивачем, то мала місце виключно не сплата податку до бюджету, що обумовлює відсутність підстав для нарахування ПДФО у вигляді податкового зобов'язання. Наявність узгодженої суми, яка не сплачена податковим агентом указує на відсутність підстав для її збільшення фактично вдвічі шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що відповідач безпідставно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку з доходів фізичних осіб в сумі 8 041 894,51 грн та з військового збору в сумі 722130,40 грн, яка самостійно нарахована позивачем в додатках форми №4ДФ до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.04.2025 №0121022408 та № 0121042408 слід задовольнити.

Окрім того, згідно із податковими повідомленнями - рішеннями від 15.04.2025 №0120802408, №0120852408 на підставі пункту 125-1.2 статті 125-1 ПК України позивачу було визначено грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) з податку на доходи фізичних осіб в сумі 804 189,45 грн та з військового збору в сумі 72 213,04 грн.

Верховний Суд в постанові від 29.11.2023 у справі № 520/5026/22 зазначив, що для застосування санкції, передбаченої статтею 125-1 ПК України, необхідно не тільки встановити факт несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету, а й обов'язково встановити, що перерахування податку відбулося після виплати відповідного доходу (об'єкту оподаткування) або не відбулося взагалі.

Як уже зазначалося вище, згідно із висновками акту перевірки встановлено порушення ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА підпунктів 168.1.2, 168.1.4. пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, у результаті чого визначено податкове зобов'язання по податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 8041894,51 грн та по військовому збору на загальну суму 722130,40 грн, яке станом на 30.09.2024 податковим агентом не сплачено (не перераховано) до бюджету у встановлені ПК України терміни.

Тобто, висновки акту перевірки не містять відомостей про не нарахування, неутримання, несплату, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу, відповідальність за що передбачена статтею 125-1 ПК України.

В оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях відповідач зазначає про те, що перевіркою дотримання встановлених термінів сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА в порушення підпунктів 168.1.2, 168.1.4. пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України під час виплати оподатковуваних доходів (заробітної плати) платникам податку не перерахувало до бюджету у встановлені ПК України терміни податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 8041894,51 грн та в порушення підпунктів 1.4, 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, підпунктів 168.1.2, 168.1.4. пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України при нарахуванні (виплаті) оподатковуваних доходів платникам податку не перераховувало до бюджету у встановлені ПК України терміни військовий збір на загальну суму 722130,40 грн

Таким чином, суд зазначає, що штрафні санкції у відповідних розмірах (10%) були нараховані відповідачем саме на суми основного платежу (ПДФО - 8 041 894,51 грн та військовий збір - 722130,40 грн), які були визначені за результатами перевірки, а не на підставі розрахунків платника податків.

У позовній заяві позивач також посилається на те, що за вказане порушення відповідач застосував до позивача відповідальність, передбачену пунктом 125-1.2 статті 125 ПК України, який містить кваліфікуючу ознаку вчинення правопорушення умисно, однак відповідачем не обґрунтовано, чому дії позивача, кваліфіковані податковим органом як умисні дії по несплаті (сплаті не в повному обсязі) податків.

Разом з тим, в ході розгляду справи представник відповідача пояснив, що в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях було допущено помилку, а саме: вказано пункт 125-1.2 статті 125 ПК України (дії, вчинені умисно), але фактично розмір штрафу застосовано на підставі пункту 125-1.1 статті 125 ПК України.

Суд зауважує, що такі доводи представника відповідача узгоджуються із застосованим до позивача розміром штрафної санкції - 10%, який передбачений саме пунктом 125-1.1 статті 125 ПК України, натомість згідно із пунктом 125-1.2 статті 125-1 ПК України розміру штрафної санкції становить 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Стосовно нарахування ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями від 15.04.2025 № 0120802408 та № 0120852408 пені з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 617 012,28 грн та з військового збору в сумі 151 803,11 грн, суд зазначає таке.

Згідно із підпунктом 14.1.162 пункту 14.1. статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порядок нарахування пені урегульовано статтею 129 ПК України.

Так, відповідно до пункту 129.1 статті 129 ПК України визначено, що нарахування пені розпочинається:

при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, нарахування пені розпочинається починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України);

при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов'язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (підпункт 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПК України);

Згідно із підпунктом 129.3.4-1. пункту 129.3. статті 129 ПК України нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті) нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов'язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення.

Нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, закінчується:

у разі виявлення контролюючим органом факту несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) визначених податковим агентом сум податкових зобов'язань - у день сплати (погашення) податковим агентом цих сум податкових зобов'язань;

у разі виявлення контролюючим органом факту заниження податковим агентом податкових зобов'язань при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків - у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки.

Таким чином, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання і закінчується днем фактичної сплати такого грошового зобовязання.

Суд зауважує, що об'єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу, яка в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є сумою узгодженого грошового зобов'язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Однак із оскаржуваних податкових повідомлень - рішень неможливо встановити терміни нарахування пені.

При цьому, на думку суду, лише факт узгодження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та по військовому податку, донарахованого контролюючим органом за результатами перевірки може мати наслідком виникнення у платника податку обов'язку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк, що свідчить про передчасність нарахування податковим органом пені у даному випадку.

З огляду на вказане, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.04.2025 №0120802408 та № 0120852408 також слід задовольнити.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.04.2025 №0120700702, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №996-XIV фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. У разі якщо бухгалтерський облік підприємства ведеться підприємством, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, фінансову звітність підписують керівник підприємства або уповноважена особа, а також керівник підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, або уповноважена ним особа. При цьому відповідальність підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, визначається законом та договором про надання бухгалтерських послуг.

Фінансову звітність підприємства, що становить суспільний інтерес, підписують керівник або уповноважена особа у визначеному законодавством порядку та головний бухгалтер. Фінансова звітність недержавних пенсійних фондів та інститутів спільного інвестування підписується у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Нормами пунктів 5-7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно із пунктом 44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно із пунктом 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Підпунктом 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України визначено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відс. відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Як вбачається із висновків акту перевірки та змісту оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 15.04.2025 №0120700702 перевіркою встановлено порушення статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV із змінами та доповненнями, п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 «Витрати», пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 пункту 139.2 статті 139, підпунктів 140.5.11, 140.5.51 пункту 140.5 статті 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 31 327 322 грн, в т.ч. за звітний період 2022 рік на суму 4 326 279 грн та 2023 рік на суму 5 527 780 грн та 9 міс 2024 року на суму 21 473 263 грн та порушення підпунктів 38-1.1.4 та 38-1.1.1 пункту 38-1 статті 38-1 ПК України занижено мінімальне податкове зобов'язання всього на суму 804 267 грн, в т.ч. за 2022 рік на суму 200 399 грн та 2023 рік на суму 603 868 грн;

Так, згідно із пунктом 3.1.1.1 акту перевірки при дослідженні кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та задекларованими показниками у Звіті про фінансові результати (Форма 2) встановлено розбіжність між показниками фінансової звітності з даними бухгалтерського обліку, яка призвела до заниження суми фінансового результату до оподаткування за звітний період 2023 рік на суму 8126392 грн та 9 міс. 2024 року на суму 117041299 грн.

ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА у Звіті про фінансові результати відображено за звітний період 2023 рік показники по ряд.2120 «Інші операційні доходи» в сумі 8759000 грн. в ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства дані доходи становлять 31369223,66 грн, ряд.2050 «Собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг» в сумі 310428000 грн. в ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства дані витрати становлять 310316996,17 грн, ряд.2180 «Інші операційні витрати» в сумі 20925000 грн.

В ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства дані витрати становлять 34865021,30 грн за звітний період 9 міс 2024 року показники по ряд.2050 «Собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг» в сумі 344687000 грн. в ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства дані витрати становлять 235999629,16 грн., ряд.2130 «Адміністративні витрати» в сумі 18582000 грн. в ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства дані витрати становлять 16434655,84 грн., ряд.2130 «Адміністративні витрати» в сумі 18582000 грн. в ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства дані витрати становлять 16434655,84 грн., ряд.2150 «Витрати на збут» в сумі 1216000 грн. в ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства дані витрати становлять 215317,71 грн., ряд.2180 «Інші операційні витрати» в сумі 27834000 грн. в ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства дані витрати становлять 29438699,53 грн., ряд.2250 «Фінансові витрати» в сумі 27290000 грн. в ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства дані витрати становлять 21289821,82 грн., ряд.2270 «Інші витрати» в сумі 1042000 грн. в ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства дані витрати становлять 231577,15 грн.

У свою чергу позивач вказує про невідповідність вказаних висновків акту перевірки дійсним даним бухгалтерського обліку підприємства, на підтвердження чого надає оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, у тому числі оборот рахунку 79 за 2023 рік та за січень 2024 - вересень 2024 року (т.2, а.с.43-47, 71-94, т.3, а.с.47), а також аналіз рахунку 79 за 2023 рік та за січень 2024 - вересень 2024 року (т.3, а.с. 48, 61, 63, 952).

У додаткових поясненнях від 15.07.2025 (т.3, а.с.88-90) позивач зазначив, що формування фінансового результату до оподаткування здійснюється відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» та Інструкції №291, зокрема: фінансовий результат визначається як різниця між доходами (закриття рахунків 70-74 у кредит 79) та витратами (закриття рахунків 80-97 у дебет 79); рахунок 79 «Фінансові результати» повністю узгоджується з П(С)БО 3 та є джерелом достовірної інформації для розрахунку фінрезультату; закриття сальдо рах. 79 - на рахунок 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)».

Так, як вбачається із наявного в матеріалах справи розшифрованого обороту по рахунку 79 фінансовий результат до оподаткування за 2023 рік становить 30 212 тис. грн (збиток) (т.3, а.с.61) та за січень 2024 - вересень 2024 року - 1 107 тис. грн прибуток Разом: (29 105) тис. грн (збиток) (т.3, а.с.47).

У свою чергу згідно звіту про фінансові результати фінансовий результат до оподаткування (рядок 2290) за 2023 рік становить 655 тис. грн. прибуток (т.3, а.с.61) та за січень 2024 - вересень 2024 року - 1 111 тис. грн прибуток (т.3, а.с.49). Разом: 1 766 тис. грн прибуток.

Відтак, фінансовий результат до оподаткування задекларований у звіті про фінансові результати в порівнянні з даними бухгалтерського обліку завищений на 30 871 тис. грн ( - 29 105 - 1 766) тис. грн.

Згідно із доводами позивача така розбіжність не є наслідком порушення обліку, а результатом різного рівня деталізації та класифікації. Вона пояснюється тим, що фінзвітність має спрощену структуру порівняно з повною деталізацією бухобліку. Зокрема, частина доходів і витрат класифікована в інші рядки звіту Ф2, але вони повністю відображені в обліку.

Суд зауважує, що у відзиві на позовну заяву в обгрунтування висновків про заниження суми фінансового результату до оподаткування за звітний період 2023 рік на суму 8126392 грн та 9 міс. 2024 року на суму 117041299 грн, представник відповідача обмежився цитуванням акту перевірки та не надав жодних письмових доказів, на підтвердження викладених у ньому числових значень, зокрема тих, які за висновками податкового органу, відображені в бухгалтерському обліку позивача.

При цьому, в ході судового розгляду справи представником відповідача також не висловлювалося обгрунтованих заперечень стосовно наданих позивачем пояснень та документів бухгалтерського обліку, які містять дані, що спростовують відповідні висновки перевірки.

З урахуванням зазначеного, суд вважає недоведеними висновки податкового органу про заниження суми фінансового результату до оподаткування за звітний період 2023 рік на суму 8126392 грн та 9 міс. 2024 року на суму 117041299 грн та як наслідок протиправність здійснених донарахування з податку на прибуток в цій частині.

Також в акті перевірки зазначено про те, що ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА у Звіті про фінансові результати за звітний період 2022 рік по ряд.2180 «Інші операційні витрати» відображено вартість списаних тмц на поточний ремонт основних засобів/ виробничого устаткування на загальну суму 11309581,64 грн, зокрема вартість списаного бетону становить 2857295.96 грн, щебеню та піску 1718240,26 грн, металопластикові конструкції на суму 93850,57 грн, металочерепиця в сумі 984866.66 грн, арматура (балки, труби, кутники) в обсязі 3264560 грн.

За даними бухгалтерського обліку дані операції відображено записами по Дт рах 949 «Інші операційні витрати» з Кт рах.205 «Будівельні матеріали».

Згідно із доводами податкового органу, надані ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА пояснення і документи (лише акти списання товарів) в підтвердження господарських операцій із списання будівельних матеріалів в сумі 11309581,64 грн на поточний ремонт основних засобів не дають можливості пов'язати необхідність їх здійснення та, відповідно, реальність їх використання у господарській діяльності підприємства та відповідно включення до складу інших операційних витрат підприємства.

З урахуванням зазначено, відповідач дійшов висновку, що в порушення пунктів 5, п.6, п.7 П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 №318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 №27/4248 із змінами та доповненнями, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА завищено витрати, які відображено в складі інших операційних витрат по ряд 2180 Фінансової звітності, за звітний період 2022 рік на суму 11309581,64 грн.

Надаючи оцінку відповідним висновкам податкового органу, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що в ході перевірки ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА вручено лист від 19.02.2025 №678/12/03-20-07-02-12 (т.2, а.с.168), в якому податковий орган просив надати письмові пояснення з їх документальним підтвердженням по відображених у бухгалтерському обліку операцій із списання тмц протягом 2022 року за проведенням по Дт рах.94 з Кт рах.205 на суму 11363978,22 грн, зокрема: акти прийому-передачі, акти списання, накази по підприємству щодо проведення ремонтів, акти виконаних робіт, дефектні акти та/або інші наявні документи.

У відповідь ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА листом від 11.03.2025 (т.2, а.с.164) повідомило, що підприємством протягом 2022 року проводились поточні ремонти наступних основних засобів корівник №1 розташованого в с. Губин Перший, вул.Молодіжна, 35. загальною площею 1412,6 кв.м.; корівник №1 та №2 з молочним блоком розташованого в с. Губин Перший, вул. Молодіжна. 33 загальною площею 2889,4кв.м.; будівля КЗС з завальною ямою розташованої с. Губин Перший, вул. Молодіжна, 60 загальною площею 19,5 м.кв; телятник, що розташований в с. Губин Перший, вул. Молодіжна, буд. 31 загально площею 1597,2кв.м.; гараж для с/г машин, який розташований с.Губин Перший, вул. Молодіжна,29 загальною площею 637,6; зерносклад №2. розташований с.Губин Перший, вул. Молодіжна.Зб загальною площею 1506.41кв.м.; Зерносклад №3 розташований с.Губин Перший, вул.Молодіжна, 52 загальною площею 794.7 кв.м; зерносклад №1 розташований с.Губин Перший, вул.Молодіжна, 32 загальною площею 1260,3кв.м.; Курник №1 розташований с.Ниви-Губинські, вул.Прилісна, 26. загальною площею 4821.8кв.м.; доїльно-молочний зал з родильним відділенням с.Губин Перший, вул.Молодіжна.65 загальною площею 2498,1кв.м.; Корівник №1 розташований с.Губин Перший, вул. Молодіжна. 63 загально площею 2977,8 кв.м; Корівник №2 розташований с. Губин Перший, вул. Молодіжна,б4 загатьною площею 2971,5кв.м.; Корівник №3 розташований с. Губин Перший, вул. Молодіжна. 66 загальною площею 2961,3кв.м.; Корівник №4 розташований с.Губин Перший, вул. Молодіжна. 67 загальною площею 2969,9 м.кв.

Судом встановлено, що зазначені у вказаному листів об'єкти нерухомого майна належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1, а.с.154-160), витягами про державну реєстрацію прав (т.1, а.с.209, 211) та свідоцтвами про право власності на нерухоме майно (т.1, а.с.210, 212).

Матеріалами справи підтверджується, що рішення про проведення ремонту у належних позивачу нежитлових приміщеннях було прийнято відповідно до наказів ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА від 23.02.2022 б/н, від 15.08.2022 № 201, від 14.07.2022 №193, від 11.06.2022 №164, від 11.02.2022 б/н, від 05.03.2022 б/н, від 11.05.2022 б/н, від 05.01.2022 №1 та на підставі актів огляду приміщень від 13.02.2022, від 13.08.2022, від 13.07.2022, від 10.06.2022, від 10.02.2022, від 03.03.2022, від 10.05.2022, від 02.01.2022, які проводився відповідною комісією. У наказах було визначено терміни проведення будівельних робіт та відповідальних осіб за проведення таких ремонтних робіт (т.2, а.с.63-70).

Факт використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в ході проведення ремонтних робіт підтверджується актами списання товарів від 30.04.202 №265, від 31.03.2022 №348, від 14.06.2022 №32, від 10.05.2022 №351, від 30.04.2022 №279, від 31.07.2022 №238, від 28.02.2022 №15, від 28.02.2022 №309, від 10.03.2022 №338, від 22.03.2022 №579, від 31.03.2022 №17, від 20.05.2022 №352, від 31.05.202 №325, від 31.05.20222 №282, від 10.06.2022 №371, від 31.03.2022 №276, від 31.03.2022 №464, від 31.03.2022 №18, від 31.03.2022 №19, від 31.03.2022 №20, від 31.03.2022 №302, від 28.02.2022 №13, від 28.02.2022 №14, від 31.03.2022 №515, від01.04.2022 №346, від 15.04.2022 №349, від 15.04.2022 №349, від 30.04.2022 №259, від 31.03.2022 №301, від 31.03.2022 №308, від 31.03.2022 №339, від 31.0.32022 №257, від 01.01.2022 №511, від 30.04.2022 №324, від 30.04.2022 №350, від 30.04.2022 №255, від 30.04.2022 №264, від 30.04.2022 №265, від 31.03.202 №317, від 31.03.2022 №319, від 31.03.2022 №311, від 31.03.2022 №323, від 10.01.2022 №335, від 20.10.2022 №545, від 28.01.2022 №487, від 06.09.2022 №523, від 12.12.2022 №521, від 16.12.2022 №522, від 04ю01ю2022 №482, від 24.01.2022 №483, від 31.01.2022 №340, від 27.01.2022 №486, від 26.01.2022 №485, від 25.01.2022 №16, від 24.01.2022 №484, від 17.01.2022 №497, від 13.01.2022 №496, від 03.10.2022 №541, від 31.03.2022 №464, від 28.02.022 №337, від 22.12.2022 №543, від 29.12.2022 №544, від 24.01.2022 №483 (т.1, а.с.110-147), згідно з якими по графі статті витрат відображено запис «ремонт основних засобів виробничого устаткування», а також дефектними відомостями від 05.08.2022, від 08.08.2022, від 30.08.2022, від 03.09.2022, від 10.09.2022, від 10.10.2022, від 30.10.2022, від 04.11.2022, від 30.11.2022, від 01.12.2022, від 10.12.2022, від 29.12.2022, від 30.06.2022, від 03.07.2022, від 11.07.2022, від 25.07.2022, від 29.07.2022, від 01.08.2022, від 15.07.2022, від 03.08.2022, від 12.08.2022, від 01.03.2022, від 10.01.2022, від 22.01.2022, від 23.02.2022, від 11.05.2022, від 15.05.2022, від 12.06.2022, від 22.06.2022, від (т.1, а.с.161-190).

При цьому, суд зауважує, що податковим органом не заперечується сам факт придбання таких товарно-матеріальних цінностей, які використовувалися в ході проведення ремонтних робіт.

Податковий орган посилається на те, що за даними бухгалтерського обліку ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА до складу витрат поточний ремонт основних засобів/виробничого устаткування віднесено лише будівельні матеріали, вартість понесених ремонтно-будівельних робіт є відсутня. Згідно штатного розпису ПОСП ім.ІВНА ФРАНКА працюючі ремонтно-будівельної бригади не визначено.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно із податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2021 року загальна чисельність працюючих на підприємстві за основним місцем роботи склала 108 осіб, а за III квартал 2024 року - 164 особи, про що зазначено в пункті 3.1.7.1 акту перевірки.

З урахуванням зазначеного, суд враховує доводи позивача про те, що виконання таких робіт не потребувало спеціальних знань та навиків, а тому ремонтні роботи здійснювалися безпосередньо за використанням трудових ресурсів ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА, тобто із залученням працівників. Відповідальний працівник за проведення будівельних робіт визначався безпосередньо у наказах про проведення ремонтних робіт.

Суд також зауважує, що ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА в межах здійснення господарської діяльності здійснює такі види діяльності КВЕД: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 - вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 - вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.41 - розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.47 - розведення свійської птиці.

Наданими позивачем довідками огляду від 29.07.2021 №696, №695, №697 та №698, (т.1, а.с.204-208) підтверджується, що належні почивачу доїльно-молочний зал з родильним відділенням та корівники використовується для тримання, доїння та розведення худоби.

Як вбачається із пункту 3.1.1.1 акту перевірки за період з 01.01.2022 по 30.09.2024 ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА задекларовано в рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» у загальній сумі 1 936 622 238 грн. Перевіркою відображених показників встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації власновирощеної сільськогосподарської продукції (зернових та олійних культур, курей бройлерів, молоко, ВРХ в живій вазі, надання послуг оренди та обробітку земельних угідь).

Враховуючі наведені обставини справи суд вважає, що витрати на придбання будівельних матеріалів, які були використані позивачем під час проведення поточних ремонтів приміщень, що використовуються ним під час здійснення господарської діяльності є такими, що спрямовані на отримання доходу у межах господарської діяльності, яка ведеться позивачем.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача про завищення витрати, які відображено в складі інших операційних витрат по ряд 2180 Фінансової звітності, за звітний період 2022 рік на суму 11309581,64 грн та як наслідок протиправність здійснених донарахування з податку на прибуток в цій частині.

Також як вбачається із акту перевірки за даними бухгалтерського обліку ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА відображено господарські операції із сплати визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства за звітний період 2022 рік на суму 1661089 грн та за звітний період 2023 рік на суму 3204549 грн.

При цьому, по ряд.3.1.11 додатку РІ Податкової декларації з податку на прибуток даний показник у 2022 році задекларовано в сумі 1661089 грн., в результаті чого встановлено заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат на суму 481381 грн та у 2023 році - в сумі 144051 грн, в результаті чого встановлено заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат на суму 3060498 грн.

За звітний період 9 міс 2024 року на суму 2254608 грн., що підтверджується записами по Дт рах.94 Кт рах.311. 64, 65, 631 та 685. ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА по ряд.3.1.11 додатку РІ Податкової декларації з податку на прибуток даний показник не задекларовано.

Враховуючи наведене вище, податковий орган дійшов висновку, що на порушення підпункту 140.5.1 1 пункту 140.5 статті 140 ПК України занижено різниці, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування (по ряд.3.1.11 Додатку РІ), всього на суму 5796487 грн, в т.ч. за 2022 рік на суму 481381,0 грн, за 2023 рік на суму 3060498 грн та 9 міс 2024 року на суму 2254608 грн.

В спростування відповідних доводів податкового органу позивач повідомляє, що ПОСП ім.Франка відображені операції із сплати визнаних штрафів, пені, неустойок записами по Дебету рах.948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» в кореспонденції рахунків: Кт рах.311 «Рахунки в банках» Кт рах.64 «Розрахунки за податкам і платежами» Кт рах.65 «Розрахунки за страхуванням» Кт рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт рах.685 «Розрахунки з іншими кредиторами»

У випадку, коли штраф нараховувався на користь неплатника податку на прибуток чи контролюючого органу, відповідні суми задекларовані в додатку РІ до податкової декларації відповідного періоду. Різниця між загальною сумою визнаних штрафів та задекларованих - це штрафні санкції, визнані на користь платників податку на прибуток, суми яких не мають включатись в податкові різниці і, відповідно, не збільшують фінансовий результат для цілей оподаткування.

Як стверджує позивач, у даному випадку суми штрафів, пені, неустойок, були нараховані саме на користь осіб, які не є платниками податку на прибуток, однак вказані обставини не були враховані податковим органом під час проведення перевірки.

В акті перевірки податковий орган також вказує ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА протягом періоду, що перевіряється, здійснено списання дебіторської заборгованості як безнадійної, всього на суму 15422425 грн, що підтверджується записами по Дт рах.94 Кт рах.361,631,685. За даними бухгалтерського обліку ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА резерв сумнівних боргів не сформовано.

Враховуючи наведене вище, податковий орган дійшов висновку, що на порушення підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 цього Кодексу ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА занижено різниці, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування (по ряд. 2.1.3 Додатку РІ), всього на суму 15422425 грн, в т.ч. за 2022 рік на суму 12243920 грн та 2023 рік на суму 3 178 505 грн.

У свою чергу, позивач вказує, що контролюючий орган, не врахував норми підпункту 139.2.2. пункту 139.2 статті 139 ПК України, якими визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Позиція позивача з даного приводу полягає в тому, що при декларуванні сум різниць, які виникають відповідно до ПК України (додаток РІ до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) за період з 01.01.2022 по 30.09.202 по розділу 2 «Різниці, що виникають при формуванні забезпечень (резервів) згідно статті 139 ПК України не відображено: 15 422 425 грн різниць, що збільшують фінансовий результат (в рядку 2.1.3) та 15 422 425 грн різниць, що зменшують фінансовий результат (в рядку 2.2.3), як наслідок, рядок 03 податкової декларації (фінрезультат до оподаткування) не змінюється, тобто жодного заниження об'єкта оподаткування не відбулося, і порушень немає.

Надаючи оцінку вищезазначеним позиціям сторін, суд зауважує, що висновки акту перевірки в частині вказаних порушень є нечіткими, а в оскаржуваному податковому повідомленні - рішення суть вказаних порушення викладена ще більш абстрактно.

У відзиві на позовну заяву та в ході судового розгляду справи представник відповідача обмежився виключно твердженнями, викладеними в акті перевірки та не надав жодних письмових доказів, на підтвердження зроблених висновків.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, усупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування висновків щодо заниження сум різниць, які виникають відповідно до ПК України (Додаток РІ), а саме: заниження різниці, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування (по ряд. 2.1.3 Додатку РІ), всього на суму 15422425 грн та різниці, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування (по ряд.3.1.11 Додатку РІ), всього на суму 5796487 грн, а відтак не довів правомірності винесеного податкового повідомлення - рішення в цій частині.

Також відповідно до висновків акту перевірки в порушення підпункту 140.5.5 пункту 140.5 статті 140 ПК України ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА занижено декларування різниць, які виникають відповідно до ПК України за 2023 рік на суму 110061 грн.

Так, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, між ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА та з нерезидентом SP.K.A UKR-ROL KOLESNYK (адреса: 01-204, UL. SIEDM10GRODZKA 1/115.WARSZAWA. POLSKA) було укладено контракт №05/10/2023-1 від 06.10.2023. На виконання умов вказаного контракту згідно МД від 06.10.2023 № 23UA205140082114U6 (т.1, а.с.217 зворот.) та від 25.10.2023 №23UA205140089161U7 (т.1, а.с.218) підприємство експортувало просо, не для сівби, врожаю 2023 року на загальну суму 9680,00 Євро, що еквівалентно 366870,15 грн. За період з 01.10.2021 по 30.09.2024 ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА перераховано в адресу нерезидента валютних коштів в сумі 9680 Євро/366870,15 грн

Згідно із доводами податкового органу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 480 від 04.07.2017, зі змінами та доповненнями Компанії Республіки Польща, організаційно-правова форма яких "Spolka Komandytowo-Akcyjna" (скорочено "S.K.A.") - акціонерне партнерство з обмеженою відповідальністю - включена до переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, які відповідають критеріям відповідно до підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України.

З урахуванням зазначеного, на виконання норм підпункту 140.5.5 пункту 140.5 статті 140 ПК України позивачу необхідно застосувати податкову різницю для збільшення фінансового результату на 30 відсотків вартості реалізованих товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу).

Стосовно таких доводів податкового органу суд зазначає наступне.

Підпунктом 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України визначено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь:

нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2-1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

За правилами підпункту 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 ПК України обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов'язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.

Відповідно до абзацу «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі внесення змін до переліку організаційно-правових форм нерезидентів у розрізі держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до цього підпункту, вони набирають чинності з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни;

Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.

Суд зауважує, що наявною в матеріалах справи довідкою (т.1, а.с.191, переклад а.с. 191 зворот.) підтверджується, що товариство акціонерно командитне товариство «УКР-РОЛ КОЛЕСНИК» повністю оплатило податкові зобов'язання за 2023 рік згідно із податковим законодавством Республіки Польща. Разом із вказаною довідкою позивач також надав суду фінансовий звіт від 29.03.2024 (т.1, а.с.192-197, переклад а.с. 197 зворот.-202) поданий за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, із якого вбачається, що SP.K.А. URL-ROL Rjkesnyk є платником податку на прибуток в Польщі, оскільки розрахунок між основою оподаткування податком на прибуток та фінансовим результатом містить інформацію про нарахування відповідного податку.

На думку суду, вказані документи є належними доказами того, що господарські операції здійснені позивачем з SP.K.A UKR-ROL KOLESNYK не можуть бути визнані контрольованими, оскільки зазначений контрагент є платником податку на прибуток.

З урахуванням зазначеного, висновок податкового органу про те, що контрагент SP.K.А. URL-ROL Rjkesnyk відповідає критеріям, визначеним 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України є помилковим та відповідно ПОСП ім.Франка не має включати в податкові різниці 30% вартості товарів, реалізованих на користь контрагента SP.K.А. URL-ROL Rjkesnyk.

Також судом встановлено, що в результаті порушень, описаних в пункту 3.1.2.1 акту в ході проведення перевірки відповідачем встановлено здійснення підприємством господарських операцій із списання прямих витрат без визнання доходу, для отримання якого вони здійснені, та які за даними бухгалтерського обліку відображені як збільшення збитків та використання прибутку, тобто як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. В тому числі в складі таки витрат сума розрахованої амортизації основних засобів становить 16234430,82 грн. Враховуючи вищевикладене, ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА на порушення пункту 138.2 статті 138 ПК України завищено декларування різниць (ряд.1.2.1 Додатку РІ) за 2023 рік на суму 16234430,82 грн

При цьому, суд враховує доводи позивача про те, що В 2023 році підприємством нарахована амортизація будівель, транспорту та обладнання пташників, ферм та техніки для вирощування зернових, про що контролюючим органом зазначено в додатку 11 до акту. Протягом 2023 року підприємство відображало доходи, пов'язані з реалізацією птахів, молока та зерна.

Вся амортизація відображена в 2023 році пов'язана з господарською діяльністю підприємства, про що свідчать бухгалтерські записи: нарахування амортизації проведено по Кредиту рах.13 «Амортизація» в кореспонденції рахунків: Дт 23 «Виробництво», Дт 91 «Загальновиробничі витрати», Дт 92 «Адміністративні витрати».

Відповідна інформація, зокрема обороти по рахунку 13 «амортизація», були надані підприємством контролюючому органу, доказом чого є додаток 4 до акту перевірки «Перелік документів, що був використаний в ході перевірки».

Нарахування амортизації у 2023 році здійснювалося виключно по об'єктах основних засобів, які використовуються в господарській діяльності підприємства, що залучаються у виробничому процесі вирощування та реалізації зернових культур, тваринництва та виробництва молочної продукції. Це підтверджується як змістом кореспондуючих бухгалтерських рахунків (23, 91, 92), так і відповідними первинними обліковими документами, що були надані контролюючому органу та відображені у переліку додатків до акту перевірки.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що доводи податкового органу про завищення декларування різниць (ряд. 1.2.1 Додатку РІ) за 2023 рік на суму 16234430,82 грн, на думку суду, також є необґрунтованими та як наслідок донарахування податку на прибуток в цій частині є протиправними.

Окрім того, перевіркою повноти визначення податку на прибуток у вигляді мінімального податкового зобов'язання встановлено його заниження на загальну суму 804267 грн, в т.ч. за 2022 рік на суму 200399,00 грн та 2023 рік на суму 603868,00 грн.

Так, відповідно до підпункту 14.1.114-2. Пункту 14.1 статті 14 ПК України мінімальне податкове зобов'язання - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.

Згідно із підпунктом 38-1.1. пункту 38-1.1 статті 38-1 ПК України мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГОд x К x М / 12, де: МПЗ - мінімальне податкове зобов'язання; НГОд - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; К - коефіцієнт, який становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Нормами підпункту 38-1.1.2. пункту 38-1.1 статті 38-1 ПК України визначено, що мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ - мінімальне податкове зобов'язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно до підпункту 38-1.1.4. пункту 38-1.1 статті 38-1 ПК України мінімальне податкове зобов'язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Нормами підпункту 38-1.4. пункту 38-1.1 статті 38-1 ПК України визначено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов'язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Як вбачається із акту перевірки, за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА задекларовано по ряд. 06.2 МПЗ Декларації податок на прибуток у вигляді мінімального податкового зобвязання всього у сумі 9407915 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за дані періоди в сумі 9407915 грн на підставі документів: розрахунків мінімального податкового зобовязання, укладених договорів оренди/суборенди земельних ділянок, розрахунків різниці між сумою загального мінімального податкового зобовязання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних діялянок, відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено його заниження всього на суму 804267,00 грн, в т.ч. за 2022 рік на суму 200399,00 грн та 2023 рік на суму 603868,00 грн.

Згідно із доводами податкового органу ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА в періоді, що перевіряється, не включено до розрахунку загального мінімального податкового зобов'язання земельні ділянки, яким він володіє на праві оренди та суборенди, загальною площею 222.2274 га за 2022 рік та 425.634 га за 2023 рік.

Конкретний перелік таких земельних ділянок, із зазначенням кадастрового номера, площі, дати реєстрації договору суборенди, нормативно - грошової оцінки з Держгеокадастру наведено в додатку 12 до акту перевірки (т.1, а.с. 103).

Розміри НГО ріллі по областях наведено в дод.15 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженою постановою КМУ від 03.11.2021 №1147.

Разом з тим, ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА при розрахунку загального мінімального податкового зобов'язання за окремими земельними ділянками не застосовано проведену за ними нормативно грошову оцінку, що наведено в Додатку №11.1 до акту перевірки.

Враховуючи вищенаведене, податковий орган дійшов висновку, що в порушення підпунктів 38-1.1.4 та п.38-1.1.1 пункту 38-1 статті 38-1 ПК України позивачем занижено мінімальне податкове зобов'язання всього на суму 804267,00 грн, в т.ч. за 2022 рік на суму 200399.00 грн та 2023 рік на суму 603868,00 грн

Суд зауважує, що у поданій позовній заяві позивач не наводить зауважень чи заперечень стосовно таких обставин, як і не надає жодних доказів на спростування заниження податку на прибуток у вигляді мінімального податкового зобов'язання на загальну суму 804267,00 грн, а податкове повідомлення - рішення від 15.04.2025 №0120700702 в цій частині оскаржується позивачем виключно із підстав порушення процедури проведення перевірки, які були відхилені судом як необґрунтовані.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення рішення від 15.04.2025 №0120700702 в частині визначення 804 267,00 грн податку на прибуток та застосування штрафних санкцій в сумі 201 066,75 грн (25%) діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення - рішення від 15.04.2025 №0120812408, суд виходить із наступного.

Згідно із пунктом 51.1. статті 51 ПК України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

Відповідно до пункту 176.2. статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

Нормами підпункту 49.18.2. пункту 49.18. статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно із пунктом 119.1. статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 гривень.

Як вбачається із матеріалів справи перевіркою дотримання обов'язків щодо подання Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску встановлено, шо ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА в порушення пункту 51.1 статті 51, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 розділу II та підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України вказані розрахунки за IV квартал 2021 року та II квартал 2024 року подало до контролюючого (податкового) органу з порушенням встановленого строку його подання, а саме: за IV квартал 2021 року термін подання - до 09.02.2022, фактично подано - 11.02.2022; за II квартал 2024 року термін подання - до 09.08.2024, фактично подано - 10.08.2024.

Перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено порушення вимог підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України та підпункту 3.1 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556 (із змінами внесеними наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.12.2020 №1304/35587), у результаті чого з недостовірними відомостями (з помилками) подані податковим агентом до податкового органу Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (додаток 4 ДФ) за IV квартал 2021 року, за І, II, III та IV квартали 2022 року, за IV квартали 2023 року та за І та II квартали 2024 року. Вказані недостовірні дані (помилки) у Податкових розрахунках (Відомостях 4 ДФ) призвели до зміни платників податку.

При цьому, із розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (т.1, а.с.112, 129) вбачається, що штрафних санції в розмірі 1020,00 грн були застосовні до позивача лише за порушення вчинені у ІІ кварталі 2024 року (подання податкового розрахунку з порушенням строку) та у ІІ, ІІІ, ІV кварталі 2023 року, І ІІ кварталах 2024 року (подання відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (додаток 4 ДФ) з недостовірними даними (помилками), які призвели до зміни платників податку).

Суд констатує що у поданій позовній заяві позивачем жодним чином не заперечує факту вчинення вказаних порушень та не надає доказів на його спростування, а податкове повідомлення - рішення від 15.04.2025 позивачем оскаржуються виключно із підстав порушення процедури проведення перевірки, які були відхилені судом як необґрунтовані.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, у податкового органу були наявні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 119.1. статті 119 ПК України в розмірі 1020,00 грн, а відтак податкове повідомлення - рішення від 15.04.2025 №0120812408 прийнято відповідачем правомірно та підстави для його скасування відсутні.

Вирішуючи позовні вимоги в частині правомірності податкового повідомлення - рішення від 15.04.2025 №0120720702, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.5. статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно із пунктом 187.1. статі 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно із пунктом 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Нормами пункту 201.10.статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із пунктом 58.1. статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до 123.1. статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно із пунктом 123.2. статті 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно із висновками перевірки ПОСП ім. ІВАНА ФРАНКА у періоді, що перевіряється, здійснено списання товарно-матеріальних цінностей, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, вартість яких відображена в складі витрат фінансової звітності по ряд.2180 «Інші операційні витрати» за 2022 рік на загальну суму 11 309 581,64 грн

Так, за даними бухгалтерського обліку списання даних тмц відображено в періодах: за січень на суму 3439979,55 грн, лютий на суму 1321977,46 грн, березень на суму 1279727,75 грн, квітень на суму 1348413,61 грн, травень на суму 535697,43 грн, червень на суму 2077728,8 грн, липень на суму 536491,02 грн, серпень на суму 760291,31 грн та грудень на суму 9247,70 грн.

З урахуванням зазначеного, податковий орган прийшов до висновку, що в порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ за звітні періоди 2022 року на загальну суму 2261916 грн, в т.ч. за січень на суму 687996 грн, лютий на 264395 грн, березень на 255946 грн, квітень на 269683 грн, травень на 107139 грн, червень на 415546 грн, липень 107298 грн, серпень на 152058 грн та грудень на 1855,00 грн.

Суд зауважує, що грошове зобов'язання з податку на додану вартість в цій частині фактично було визначено з тих же підстав, що і грошове зобов'язання з податку на прибуток, а саме: на підставі висновків податкового органу щодо не використання придбаних товарно - матеріальних цінностей в господарській діяльності позивача. Однак, як уже було встановлено судом такі товарно - матеріальні цінності були використані позивачем під час проведення ремонтних робіт в належних йому об'єктах нежитлової промисловості, а відтак пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2261916 грн не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а відтак податкове повідомлення - рішення від 15.04.2025 №0120720702 у відповідній частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Також як вбачається із акту перевірки ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА за даними бухгалтерського обліку відображено операції із списання на витрати дебіторської заборгованості по контрагенту ТОВ «ДС ТРЕЙД ГРУП» (код ЄДРПОУ 40028063) на загальну суму 5957291,18 грн.

ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА при перевірці в підтвердження здійснених операцій щодо списання дебіторської заборгованості надано лист від 29.07.2020 №2907/1 адресований ТОВ «ДС ТРЕЙД ГРУП» як вимога про сплату боргу у розмірі 12030446,85 грн. протягом 7 календарних днів з дати отримання даної вимоги.

У відповідь на вимогу про сплату боргу ТОВ «ДС ТРЕЙД ГРУП» листом від 05.08.2020 за №05/08/20 повідомлено про неспроможність його сплати, а також повідомлено про невизнання вказаного у вимозі розміру заборгованості в поному обсязі.

Згідно відомостей рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с.217-233) станом на 01.10.2021 по розрахунках із ТОВ «ДС ТРЕЙД ГРУП» рахується дебіторська заборгованість в сумі 8171675,93 грн, яка в подальшому 31.12.2022 записами по Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» з Кт рах.631 в сумі 5400979,50 грн та 31.03.2023 по Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності» з Кг 631 в сумі 556311,68 грн списана на витрати як безнадійна. Станом на 30.09.2024 дебіторська заборгованість по даному контрагенту становить 2664384,75 грн.

Враховуючи вищевикладене, згідно із висновками перевірки ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА на порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України занижено податкові зобов'язання на загальну суму 992881,86 грн, в т.ч. за грудень 2022 року на суму 900163,25 грн та березень 2023 року на суму 92718,61 грн.

У свою чергу, позивач вказує, що в частині вищевказаної дебіторської заборгованості ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА не формував податковий кредит, а відтак підстав для його коригувань або необхідності нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ відсутні.

Разом з тим, суд зауважує, що вказані доводи позивача не знайшли свого підтвердженні в ході розгляду даної справи та були спростовані письмовими доказами, наданами відповідачем, якими підтверджується факт формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «ДС ТРЕЙД ГРУП» (т.3, а.с.52, 74-86).

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що податкове повідомлення - рішення від 15.04.2025 №0120720702, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість по операціях зі списання на витрати дебіторської заборгованості по контрагенту ТОВ «ДС ТРЕЙД ГРУП», а саме: за податковими зобов'язаннями в сумі 992 682,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 248 170,50 грн (25 %) є правомірним та підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Також як вбачається із акту перевірки ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА за даними бухгалтерського обліку відображено операції з реалізації продукції та послуг в адресу ТОВ «ДС ОІЛ».

Згідно відомостей по рах.361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» ГІОСП ім.ІВАНА ФРАНКА по розрахунках із ТОВ «ДС ОІЛ» станом на 01.01.2022 рахується дебіторська заборгованість в сумі 7696574,33 грн, протягом 2022 року обсяг реалізованих тмц/послуг становить 44416042,15 грн, розрахунки проведено на суму 52073234,56 грн, станом на року розмір дебіторської заборгованості становить 39381,92 грн.

В ході перевірки встановлено наявність здійсненої ТОВ «ДС ОІЛ» оплати за товар/послуги на банківський рахунок ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА на загальну суму 12901305,42 грн.

ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА вищенаведені грошові надходження не відображено за регістрами бухгалтерського обліку по рах.361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» як попередня оплата, а віднесено в погашення наявної заборгованості по поворотній фінансовій заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку, що ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА в порушення пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2090336 грн, в т.ч. за липень 2022 року на суму 977364 грн, вересень 2022 року на суму 167668 грн та жовтень 2022 року на суму 945304 грн.

На спросування відповідних висновків податкового органу позивач зазначає, що отримані від контрагента ТОВ «ДС ОІЛ» кошти в сумі 12 901 305,42 грн надійшли в рахунок повернення раніше наданої поворотної фінансової допомоги, а не як попередня оплата за товар, а відтак позивач не був зобов'язаний визначати податкове зобов'язання з ПДВ та реєструвати в ЄРПН податкові накладні по таким операціям.

Надаючи оцінку вказаним доводам сторін суд зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2022 між ТОВ «ДС ОІЛ» (позикодавець) та ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА (позичальник) було укладено договір поворотно-фінансової допомоги (т.1, а.с.219), за умовами якого позикодавець зобов?язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов?язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах , передбачених даним Договором.

Згідно із пунктами 2.1., 2.2. вказаного договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в на загальну суму 13 000 000,00 грн без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній (безпроцентній) основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Відповідно до пункту 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню позичальником позикодавцю до 31.12.2022.

Пунктами 3.2., 3.2. договору визначено, що повернення грошових коштів проводиться в безготівковій формі, шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок позикодавця. В разі повернення поворотної фінансової допомоги частинами сума допомоги складається з суми кожного такого повернення.

Суд зауважує, що податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 2 090 336,00 грн фактично були донараховані позивачу у зв'язку із висновками податкового органу про те, що отримані від ТОВ «ДС ОІЛ» кошти в загальній в сумі 12 901 305,42 грн були передплатою за договором купівлі-продажу.

Разом з тим, листами від 22.07.2022 №1/2207, №1/2207, від 21.07.2022 №1/2107, від 26.07.2022 №1/2607, №1/2607, від 23.09.2022 №1/2309, від 30.0.92022 №1/3009, від 12.10.202 №1/1210, від 17.10.2022 №1/1710, від 18.10.2022 №1/1810, від 19.10.2022 №1/1910, №1/1910, від 24.10.2022 №1/2410, №2/2410, від 25.10.2022 №1/2510, від 26.10.2022 №1/2610, від 27.10.2022 №1/2710 ТОВ «ДС ОІЛ» підтвердило, що у платіжних дорученнях від 22.07.2022 №380 на суму 2 922 688,00 грн та №379 на суму 33 231,00 грн, від 21.07.2022 №368 на суму 5965,00 грн, від 26.07.2022№387 на суму 2 900 000,00 грн та №361 на суму 2 300,00 грн, від 23.09.2022 №658 на суму 405 900,00 грн, від 30.09.2022 №671 на суму 959 400,00 грн, від 12.10.2022 №730 на суму 1 481 000,00 грн, від 17.10.2022 №735 на суму 1 248 061,42 грн, від 18.10.2022 №747 на суму 2 160,00 грн, від 19.10.2022 №752 на суму 7000,00 грн, від 19.10.202 №751 на суму 80 100,00 грн, від 24.10.2022 №758 на смуму 250 000,00 грн, від 24.10.2022 №757 на суму 824 000,00 грн, від 25.10.2022 №771 на суму 1 596 000,00 грн та №771 на суму 1 596 000,00 грн, від 26.10.2022 №782 на суму 174 000,00 грн та від 27.10.2022 №784 на суму 9 500,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар, послугу згідно Договору в т. ч. ПДВ 20%» була допущена помилка та просило вважати правильним таке призначення: «Повернення поворотної фінансової допомоги» згідно договору б/н від 01.01.2022 без ПДВ» (т.2, а.с.49-57).

Судом встановлено, що вказані листи були зареєстровані в журналі реєстрації вхідної кореспонденції ПОСП ім. ІВАНА ФРАНКА (т.3, а.с.58-60).

З урахуванням наданих позивачем письмових доказів, суд вважає необгрунтованими доводи податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 2090336 грн, оскільки у ПОСП ім.Франка не було підстав визнавати податкове зобов'язання по ПДВ та реєструвати в ЄРПН податкові накладні по операціям з отримання коштів, які надійшли в рахунок повернення раніше наданої безоплатної поворотної фінансової допомоги.

Як вбачається із акту перевірки за наданими ПОСП ім. ІВАНА ФРАНКА при перевірці оборотами рахунку 94 «Інші операційні витрати» за 2023 рік встановлено відображення запису по Дт рах.94 з Кт рах.23 «Виробництво» на суму 152326689,24 грн, яка, із врахуванням сторно (-) 90041335,19 грн, вже в сумі 62285362,83 грн віднесена у порядку закриття 94 рах. на фінансовий результат, про що свідчить відображений запис по Кт рах. 94 в Дт рах.79 «Фінансові результати» на загальну суму 74 519 188,66 грн.

В ході перевірки ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА вручено 19.02.2025 лист з надання письмового пояснення з їх документальним підтвердженням з питань по відображених протягом 2023 року операціях за Дт рах.94 з Кт рах.23 на суму 152326689,24 грн., зокрема: щодо їх не взяття участі в складі собівартості виробництва продукції, а відображення в інших операційних витратах, які в подальшому не призвели до збільшення активу/одержання доходу, для отримання якого вони здійснені.

У відповідь ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА листом від 14.03.2025 щодо вищенаведених питань повідомлено, що за Аналізом рахунку 25 за 2023 рік при формуванні документа «звіт виробництва за зміну» оприбуткування з поля Дт 25- Кт 23 нараховувалась собівартість, яка при переміщенні зерна на склад відобразилася проводкою Дт 27-Кт 25 При цьому, за Аналізом рахунку 27 за 2023 рік розподіл витрат повторно обраховує собівартість проданого зерна Дт 27-Кт 23. При закритті собівартості частина витрат (які задвоєні через рах.25) розприділяється на інші витрати операційної діяльності. У звіті дана витратна частина забрана, оскільки не є вірною, але це не порушило структуру дохідності підприємства.

На думку податкового органу, одержані від ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА пояснення не є повністю дійсною та повною відповіддю по розкриттю суті даного питання. Фактично, за даними бухгалтерського обліку ПОСП ім.ІВАНА ФРАНКА відображено записи по віднесенню до інших операційних витрат виробництва щодо їх розподілу з метою визначення первісної вартості біоактивів на загальну суму 62285354,05 грн.

Із загальної суми віднесених для розподілу при формуванні первісної вартості біологічних активів витрат в розмірі 62285354,05 грн визнано дохід лише в сумі 22631186,32 грн, а решта витрат в сумі 39654167,73 грн підприємством визнана збитками та віднесена на покриття за рахунок невикористаного прибутку, шо відображено записами по Дт рах.44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» з Кт рах.79 «Фінансові результати»

Разом з тим підлягає зазначенню, що показники по рах.44 відображено підприємством по ряд. 1420 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» Балансу що в свою чергу не може підтверджувати вищенаведені пояснення підприємства «... При закритті собівартості частина витрат (які задвоєні через рах.25) розприділяється на інші витрати операційної діяльності...»

Враховуючи вищенаведене, податковий орган дійшов висновку, що в порушення п підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ з вартості придбаних з податком на додану вартість товарно-матеріальних цінностей, які використано не в господарській діяльності на загальну суму 7017839,84 грн, в т.ч. за січень на суму 245170,29 грн, лютий на суму 287341,51 грн, березень на 16183,12 грн, квітень на 20505,91 грн. травень на 728,14 грн, червень на 2235989,83 грн, липень на 50547,83 грн, серпень на 68735,94 грн вересень на 64920.42 грн, жовтень на 153761,10 грн, листопад на 162017,89 грн, грудень на 371 1937,87 грн.

Надаючи оцінку відповідним доводам податкового органу суд зазначає таке.

Біологічні активи (посіви, тварини, с/г продукція до збору врожаю) відповідно до П(С)БО 30 оцінюються за справедливою вартістю зменшеною на очікувані витрати на продаж, крім випадків, коли справедливу вартість достовірно визначити неможливо.

При цьому, Методологія обліку, встановлена П(С)БО 30, передбачає визначати фінансовий результат від первісного визнання сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів з наступними уточненнями його на кожну дату балансу та на дату реалізації.

Методичними рекомендаціями про застосування П(С)БО 30 передбачено первісне визнання сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів відображати за дебетом рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" і кредитом рахунку 23 "Виробництво".

Таким чином, витрати на створення таких біологічних активів накопичуються на рахунку 23 «Виробництво», після чого відображаються: або як вартість продукції (рах. 27), або як відхилення між витратами та справедливою вартістю - на рах. 71 або 94, залежно від результату оцінки.

У додаткових поясненнях позивач повідомив, що підприємство здійснило облік біологічних активів у декілька етапів відповідно до нормативної методології:

1. Накопичення витрат на вирощування (посів, добрива, обробка, догляд): всі фактичні витрати відображались на рахунку 23 «Виробництво»;

2. Формування первісної вартості активів: облік у момент визнання с/г продукції або біоактивів здійснювався через проводки: Дт 25 - Кт 23 - у момент переміщення з поля до складу; Дт 27 - Кт 25 - при оприбуткуванні на складі як готової продукції; Дт 94 - Кт 23 - у разі, коли витрати перевищували справедливу вартість активу;

3. Формування собівартості реалізації: у момент реалізації зерна - через Дт 27 - Кт 23;

4. Відображення доходів/витрат за зміною вартості: відповідно до фактичних оцінок на дату балансу проводились записи: Дт 7101/Кт 791 - у разі перевищення справедливої вартості над витратами; Дт 9401/Кт 23 - у разі зменшення вартості активу порівняно з витратами.

З урахуванням ззаначеного, на думку суду що у даному випадку витрати були понесені в межах виробничого процесу, облік здійснювався відповідно до П(С)БО 30 та подальша реалізація с/г продукції (або її перетворення) підтверджує завершення господарської операції.

Позивач, виконуючи рекомендації по застосуванню П(С)БО 30 вело облік витрат і визначало відхилення від справедливої вартості: по кредиту рах.7101 «Дохід від первісного визнання біологічних активів» у разі коли справедлива вартість активів на дату балансу перевищувала фактично понесені на той час витрати на створення біологічних активів та/або по дебету рах.9401 «Витрати від визначення первісної вартості біологічних активів» у разі коли справедлива вартість активів на дату балансу була меншою за фактично понесені на той час витрати.

Результатом чого на протязі 2023 року було визначено сумарно 22 631 186,32 грн. по кредиту рах.7101 коли справедлива вартість активів на дату балансу була більшою за суму фактично понесених на ту дату витрат; та - сумарно 62 285 354,05грн. по дебету рах.9401 коли справедлива вартість активів на дату балансу була меншою за суму фактично понесених на ту дату витрат.

Суд вважає слушними висновки позивача про те, що витрати були пов'язані з сезонним циклом, оскільки сільське господарство є сезонним, процес біологічного перетворення триває кілька місяців. На проміжних етапах відбувається балансування витрат та вартості активів є типовою особливістю сільськогосподарського циклу. Господарська діяльність не зводиться лише до реалізації, а охоплює повний цикл виробництва, включаючи біологічні перетворення. Витрати, що обліковуються у процесі біологічної трансформації, мають господарський характер і спрямовані на досягнення оподатковуваного результату.

У свою чергу відповідачем не враховано специфіку сільського господарства та не надано будь-яких належних доказів того, що підприємством використані витрати виробництва не в господарській діяльності.

Враховуючи наведене вище, на думку суду застосування підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України до операцій з визнання відхилень при первісному визначенні вартості біологічних активів згідно П(С)БО 30 є неправомірним по причині того що ПОСП Франка не використовувало товари/роботи і послуги в операціях, що не є господарськими.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення - рішення від 15.04.2025 №0120730702, суд виходить із наступного.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

При цьому, відповідно до абзацу 4 цього ж пункту 201.10 статті 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Згідно абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Отже, підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що продавець товарів/послуг зобов'язаний зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

По своїй правовій природі норма, викладена в абзаці 4 пункту 201.10 статті 201 ПК України, є нормою зобов'язального характеру (норма-припис), а отже має існувати норма, яка передбачає відповідальність за невиконання платником податку зобов'язання у вигляді обов'язку реєстрації податкової накладної.

Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної. Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Так, згідно із пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201цьогоКодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Згідно із пунктом 120-1.2. статі 120-1 ПК у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Згідно із розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за несвоєчасну реєстрацію (відсутність) реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН (т.2, а.с.101) за відсутність складення / реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ:

всього 10272638 грн, в т.ч. за звітні періоди 2022 року: січень на 687996 грн., лютий на 264395 грн., березень на 255946 грн, квітень на 269683 грн, травень на 107139 грн, червень на 415546 грн, липень на 107298 грн, серпень на 152058 грн, грудень на 902018 грн.; в т.ч. за звітні періоди 2023 року: за січень на 245170 грн, лютий на 287342 грн., березень на 108902 грн, квітень на 20506 грн, травень на 728 грн, червень на 2235990 грн., липень на 50548 грн, серпень на 68736 грн, вересень на 64920 грн, жовтень на 153761 грн., листопад на 162018 грн, грудень на 3711938 грн застосовано штрафні санкції в розмірі 5% обсягу постачання без ПДВ, але не більше 3400,00 грн. на загальну суму 71400,00 грн;

всього на загальну суму 2090336 грн., в т.ч. за липень 2022 року на суму 977364 грн., вересень 2022 року на суму на 167668 грн. та жовтень 2022 року на суму 945304 грн. в розмірі 50% суми податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 1045168,00 грн.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів податкового органу в частині заниження позивачем податкових зобов'язання по операції із списання на витрати дебіторської заборгованості по контрагенту ТОВ «ДС ТРЕЙД ГРУП» на загальну суму 992881,86 грн, а відтак штрафні санкції у розмірі 6800,00 грн (3400 Х 2) за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних по вказаних операціях, на думку суду, також були застосовані до позивача також правомірно.

У свою чергу, штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 1 109 768,00 грн, як і були застосовані по позивача за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних по придбанню товарно - матеріальних цінностей, які використовувалися під час ремонтних робіт, в належних позивачу нежитлових приміщеннях, біологічних активах, операціях із ТОВ «ДС ОІЛ» щодо повернення поворотної фінансової допомоги, на думку суду, підлягають скасуванню, оскільки відповідні порушення не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що податкове повідомлення - рішення від 15.04.2025 №0120730702 слід визнати протиправним та скасувати в частині застосування штрафу за платежем податок на додану вартість у розмірі 1109768 грн.

Відтак, згідно встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства та наданих письмових доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області від 15.04.2025: № 0121022408, № 0120802408, №0121042408, № 0120852408 повністю; № 0120700702 - в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 39159152,50 грн; № 0120720702 - в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14212615 грн; № 0120730702 - в частині застосування штрафу за платежем податок на додану вартість у розмірі 1109768 грн, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із квитанцією від 13.05.2025 №4010 за подання даного позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 30280,00 грн (т.1, а.с.29).

Оскільки суд задовольняє позов частково, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ПОСП ІМ. ІВАНА ФРАНКА необхідно стягнути судовий збір в сумі 29280,76 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 15.04.2025:

№ 0121022408, № 0120802408, №0121042408, № 0120852408 повністю;

№ 0120700702 - в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 39159152,50 грн;

№ 0120720702 - в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14212615 грн;

№ 0120730702 - в частині застосування штрафу за платежем податок на додану вартість у розмірі 1109768 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 29280,76 грн (двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят грн 76 коп) витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка (45726, Волинська область, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

Повний текст судового рішення складено 30.07.2025.

Попередній документ

129194601

Наступний документ

129194603

Інформація про рішення:

№ рішення:	129194602
№ справи:	140/4934/25
Дата рішення:	21.07.2025
Дата публікації:	01.08.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Волинський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (02.10.2025)
Дата надходження:	01.09.2025
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

18.06.2025 11:00	Волинський окружний адміністративний суд
30.06.2025 11:00	Волинський окружний адміністративний суд
04.07.2025 11:00	Волинський окружний адміністративний суд
09.07.2025 11:00	Волинський окружний адміністративний суд
14.07.2025 11:00	Волинський окружний адміністративний суд
21.07.2025 11:00	Волинський окружний адміністративний суд