28 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/3088/24
Провадження № 11-кп/820/463/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року у кримінальному провадженні №12024242060000105, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 березня 2024 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Садове Новоушицького району Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 3327 (три тисячі триста двадцять сім) грн. 01 коп. на відшкодування майнової шкоди, 20000 (двадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, 13 000 (тринадцять тисяч) гривень витрат на правову допомогу, 572 (п'ятсот сімдесят дві) гривні 87 коп. витрат, пов'язаних із прибуттям до місця судового провадження, а всього 36 899 (тридцять шість тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 88 коп.
Питання речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_6 26 березня 2024 року близько 15 год. 30 хв., знаходячись за адресою: вул. Івана Франка, буд. 2, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, в ході словесного конфлікту із ОСОБА_8 , який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, стоячи попереду потерпілої, зовнішньою поверхнею кисті правої руки навідмаш наніс один удар в область обличчя справа, внаслідок чого спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синяка в області внутрішніх відділів повік правого ока, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Зазначеними вище умисними діями, які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року, звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити провадження у справі через відсутність достатніх доказів його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Зазначає, що у висновках суду не з'ясовано обставини, що характеризують об'єктивну сторону злочину, всебічно і повно не досліджено ознаки, на підставі яких встановлюється суб'єктивна сторона злочину, не виявлено першочергові причини й умови, що сприяли вчиненню діяння, не надана правова оцінка причини злочину у разі спростування суддею відсутності доказу підтвердження факту умисного нанесення удару в область лівої сідниці та одночасного удару навідмаш в область обличчя потерпілій ОСОБА_8 , при тому що суд визнає, що ініціатором бійки була саме потерпіла ОСОБА_8 та першою зненацька, забігши за спину ОСОБА_6 ударила його по нозі, потім по дотичній у плече, ногою у тулуб обвинуваченому ОСОБА_6 .
Висновки суду не містять підтвердження та спростування причини й умови падіння
обвинуваченого ОСОБА_6 задом спиною на ОСОБА_8 , яка впала спиною на землю в результаті конфлікту.
Суд відкидає наявний доказ, що вказівку дізнавача ОСОБА_9 на проходження медичної судової експертизи ОСОБА_6 отримав через місяць з моменту події, 23 квітня 2024 року. Про травми, отримані від ОСОБА_8 , включаючи струс головного мозку не думав та не лікував амбулаторно, оскільки поїхав віддати шану та попросити пробачення у померлого батька.
Наявність істотних суперечностей полягає в тому, що суд підтвердив, що викладені
фактичні обставини справи сфальсифіковані. Однак суд, будучи зацікавленим, діючи упереджено, проігнорував, умисно відкидаючи покази свідка ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_6 , не врахувавши скаргу ОСОБА_6 від 03 квітня 2025 року, долучену до матеріалів справи, не надав правової оцінки обвинувальному акту від 30 квітня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення.
Також суд, взяв до уваги покази потерпілої ОСОБА_8 , яка маніпулюючи змінювала покази, при цьому чітко стверджувала, що особа ОСОБА_6 , стоячи задом до сітки, передом до неї, до її обличчя, умисно наніс один удар ногою у її ліву сідницю та одночасно умисно ударив рукою в її обличчя, що не відповідає дійсності, фактичним обставинам події в кримінальному провадженні, при цьому, суд сам собі суперечить, зацікавлено визнаючи належно допустимими наведені докази, одночасно, спростовує наявність факту нанесення умисного удару ОСОБА_6 у область лівої сідниці (потерпілій) та одночасного, умисного удару в область обличчя потерпілої.
Покази свідка паркувальника ОСОБА_11 в протоколах допиту в досудовому розслідуванні, та його покази в судовому засіданні, які лягли в основу обвинувального акту, є неправдивими та такими, що не відповідають обставинам події в кримінальному провадженні.
За результатами допиту 8 (восьми) членів комісії із працівників виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, то всі члени комісії в досудовому розслідуванні, у суді, не підтвердили жодного факту того, що бачили, що як ОСОБА_6 умисно ударив по обличчю ОСОБА_8 . Члени комісії підтвердили, що бачили під час крику, що ОСОБА_12 лежала плечима до землі, а на ній зверху плечима до її обличчя сидів ОСОБА_13 . Керівник комісії ОСОБА_14 підтвердила, що бачила як обвинувачений сидів зверху на ОСОБА_12 плечима до її обличчя та додала, що ймовірно
ОСОБА_15 упав задом на ОСОБА_12 , що підтверджується і показами обвинуваченого.
Обвинувачений не погоджується із вироком суду, умисних протиправних дій не вчиняв, вини своєї не визнає та наголошує, що будь-якої причини, бажання, мотиву, умислу нанести тілесні ушкодження ОСОБА_8 у нього не було, ніяких завчасних рішень по їх спричиненню не планував, не передбачав їх наслідки та не бажав їх настання.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з зазначених в апеляційній скарзі підстав..
Потерпіла ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_16 у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_8 подала заяву про розгляд апеляційної скарги за її участі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, однак з технічних причин не вийшла на зв'язок, не заперечувала при цьому проти проведення розгляду у її відсутність. Згідно з частиною 4 статті 405 КПК України, неприбуття потерпілої та її представника не перешкоджає апеляційному розгляду.
Прокурор не визнала апеляційної скарги обвинуваченого, просила залишити без змін вирок суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції з урахуванням всіх обставин по справі постановив законне і обґрунтоване рішення, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд надав відповідно оцінку.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора, яка просила залишити апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Колегія суддів уважає, що вирок суду першої інстанції цілком відповідає вказаним нормам законодавства.
Відповідно до вимог статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 оскаржує наявність в його діях складу кримінального правопорушення за ч.2 ст.125 КК України, зазначає, що потерпіла ОСОБА_8 була ініціатором бійки в ході якої він впав на потерпілу спиною, умислу на спричинення їй тілесних ушкоджень не мав.
Суд першої інстанції перевіряв в судовому засіданні доводи обвинуваченого, у тому числі і зазначені в апеляційній скарзі, які свого підтвердження не знайшли.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, а саме в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_8 легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, за обставин та в обсязі, встановленому в судовому засіданні та наведеному в мотивувальній частині вироку, є обґрунтованими та підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні, узгоджених між собою, достатніх, допустимих і достовірних доказів.
Так, суд першої інстанції на обґрунтування доведеності вини обвинуваченого належним чином проаналізував серед іншого показання самого обвинуваченого ОСОБА_6 , який вину у вчиненому не визнавав, разом з тим не заперечував, що міг випадково, по необережності нанести удар потерпілій та показав, що 25 березня 2024 року він дійсно перебував поряд із членами комісії із працівників виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, яка розглядала питання про перенесення септику, під час роботи члени комісії вирішили пройти та оглянути спільну земельну ділянку, і він намагався прибрати сітку, яка була незаконно встановлена та заважала пройти, через це виник конфлікт із ОСОБА_17 , яка перша нанесла йому удар лівою рукою по голові зліва, а лівою ногою по лівій нозі, після цього вона нанесла ще удари по різних частинах тіла, схопила його за куртку ззаду і почала тягнути на себе, він почав падати, падаючи викинув праву руку, щоб на неї впасти, і за інерцією випадково наніс удар у обличчя Самусевич, яка хотіла вискочити з-під нього і попала під удар. Вони впали разом: ОСОБА_17 спиною на землю, а він на ОСОБА_17 . Після цього до них підбігли члени комісії, він піднявся, а ОСОБА_17 , почала його звинувачувати у побитті. Внаслідок ударів ОСОБА_17 він відчував фізичну біль, проте через смерть батька не зміг вчасно пройти судово-медичну експертизу.
Проаналізовано судом та надано оцінку також показанням потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_10 .
Так, потерпіла ОСОБА_8 підтвердила, що у неї склалися неприязні відносини із ОСОБА_6 , який постійно вчиняє сварки із її матір'ю ОСОБА_24 26 березня 2024 року до місця проживання матері приїхала комісія із виконкому міської ради, яка розглядала питання щодо перенесення септику, під час роботи комісії ОСОБА_6 вів себе агресивно, намагався зламати сітку, під час чого поранив руку. Він її ображав та виражався лайкою у її адресу. Згодом ОСОБА_25 наніс їй удар ногою у сідницю, а правою рукою навідмаш удар у голову, від чого вона впала. Мельник намагався далі нанести їй удари, проте члени комісії підбігли і відтягнули його від неї. Внаслідок ударів їй були спричинені тілесні ушкодження, та вона лікувалася амбулаторно.
Про вказані обставини потерпіла повідомила у заяві про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.03.2024 року (т.2 а/п 8).
Також потерпіла ОСОБА_8 в ході проведення слідчого експерименту від 29 березня 2024 року (т.2 а/п 29-33), з відео фіксацією зазначеної слідчої дії, розповіла та на місці події показала, яким саме чином їй були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_6 .
Відповідно до висновку експерта №158 судово-медичної експертизи, яка проведена експертом Кам'янець-Подільського районного відділу судово-медичної експертизи ОСОБА_26 у період з 27 по 28 березня 2024 року (т.2 а/кп 15-16), у ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синяка в області внутрішніх відділів повік правого ока, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (згідно із п.2.3.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року); синяка в області верхнього і зовнішнього квадратів лівої сідниці, який за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень (згідно із п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року). Дані тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок двох ударів тупими твердими предметами за умов та в термін, які вказані у матеріалах кримінального провадження та потерпілою, тобто 26 березня 2024 року.
Очевидець подій свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що він як працівник муніципальної інспекції перебував у складі комісії виконавчого комітету міської ради, під час роботи комісії у нього на одязі була встановлена відеокамера з метою фіксації роботи комісії, відеозапис було надано на запит дізнавача. Під час роботи комісії ОСОБА_25 поводив себе агресивно, кричав, погрожував усім членам комісії, на територію ділянки він бачив частину конфлікту між донькою ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , підтвердив, що бачив як ОСОБА_6 наніс потерпілій удар, проте деталей не запам'ятав.
Свої показання свідок ОСОБА_11 підтвердив при проведенні слідчого експерименту 10 квітня 2024 року (т.2, а/п 48-51), відтворив обставини заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , а саме механізм, спосіб та кількість нанесених ударів, послідовність дій очевидцем яких він був.
Згідно із висновком експерта №180 додаткової судово-медичної експертизи, яка проведена експертом Кам'янець-Подільського районного відділу судово-медичної експертизи ОСОБА_26 11 квітня 2024 року, тілесні ушкодження у ОСОБА_8 могли утворитися за обставин, вказаних під час проведення слідчих експериментів із потерпілою ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_11 (т.2 а/п 66-67),
Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_29 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 показали, що вони у складі комісії виконавчого комітету міської ради перебували на території проживання ОСОБА_27 та Сердечної. Під час роботи комісії ОСОБА_25 поводив себе агресивно, кричав, погрожував усім членам комісії. Коли члени комісії пішла на територію земельної ділянки, між ОСОБА_25 та ОСОБА_17 відбувся конфлікт, моменту нанесення ударів вони не бачили,
побачили ОСОБА_17 , яка лежала на землі, у потерпілої згодом на обличчі бачили почервоніння.
Свідок ОСОБА_29 також показав, що коли ОСОБА_17 лежала на землі, на ній перебував ОСОБА_25 , після цього він підбіг до місця події та відтягнув ОСОБА_25 , який йому опору не чинив.
Крім того, судом досліджено у судовому засіданні відеозапис з місця події від 26 березня 2024 року та встановлені обставини конфлікту та спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, а саме що ОСОБА_6 з 15 год. 30 хв. 10 сек. намагався прибрати сітку, та о 15 год. 30 хв. 48 сек. ОСОБА_8 здійснила поштовх коліном ззаду у ногу ОСОБА_6 . У відповідь ОСОБА_6 наніс удар по нозі ОСОБА_8 , а остання після цього нанесла удар у плече, зачепивши плече по дотичній. Після цього ОСОБА_6 навідмаш правою рукою наніс удар у голову ОСОБА_8 , від чого її відкинуло назад. І тоді ж остання нанесла ОСОБА_6 удар ногою у тулуб, але той заблокував цей удар рукою та наніс удар рукою по руці ОСОБА_8 , а згодом наніс удар ногою у ногу. Згодом на відеозаписі не було зафіксовано обставин конфлікту, а було зафіксовано перебування ОСОБА_8 на землі, яка лежала на спині біля сітки. ОСОБА_6 перебував біля неї, його відтягували члени комісії. Останній був у схвильованому стані та висловлювався нецензурними словами (т.2 а/п 76).
Цим відеозаписом спростовуються покази свідка ОСОБА_10 , яка зазначила, що під час роботи комісії щодо визначення місця розташування септику, виникла необхідність пройти на іншу частину ділянки, проте, проходу заважала незаконно встановлена ОСОБА_27 сітка, ОСОБА_25 вирішив забрати сітку та почав її ламати. Біля нього бігала ОСОБА_17 , яка кричала та не давала забрати сітку. Згодом ОСОБА_17 вдарила ОСОБА_25 у голову та по нозі справа, а після цього перебігла вліво та ударила у голову і по нозі, та почала тягнути ОСОБА_25 за куртку, після чого вони удвох впали на землю. Падаючи, ОСОБА_25 відкинув руку і випадково ударив у голову Самусевич.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги такі покази, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів, і зокрема, об'єктивно даними відеозапису із камери, яка була встановлена на одязі ОСОБА_30 . Крім того, свідок ОСОБА_10 перебуває у довготривалих неприязних відносинах із матір'ю потерпілої ОСОБА_8 , ОСОБА_6 тривалий період представляє інтереси ОСОБА_10 у державних органах та установах, що свідчить про особисту заінтересованість свідка у результатах судового розгляду.
Крім того, на іншому відеозаписі, який був досліджений у судовому засіданні, також зафіксовано, як ОСОБА_6 намагався поламати металеву сітку (проміжок відеозапису з 25 хв. 24 сек.). Також зафіксовано лайку ОСОБА_6 у адресу ОСОБА_8 , а згодом чути крики Самусевич, яка кричала: «Він мене ногою ударив», а також згодом із відеозапису чути крики та видно, як ОСОБА_17 впала біля сітки на спину (т.2 а/п 141).
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд першої інстанції визнав їх належними, які прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, зокрема обставини та спосіб нанесення обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та допустимими, так як досліджені судом докази отримані в порядку, встановленому КПК України, при їх отриманні не було допущено істотних порушень прав і свобод людини гарантованих Конституцією та законами України.
На переконання суду першої інстанції показання потерпілої ОСОБА_8 щодо нанесення їй удару рукою у голову ОСОБА_6 , а також свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_29 , ОСОБА_31 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 щодо обставин конфлікту відповідають один одним, підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів, зокрема відповідають об'єктивним даним висновків судово-медичних експертиз, та відеозаписам із технічного засобу - камери, яка була встановлена на одязі ОСОБА_31 , узгоджуються із даними протоколів слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_31 , у зв'язку з чим судом вказані показання визнаються правдивими та такими, що підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт нанесення ОСОБА_6 удару ногою у область лівої сідниці потерпілої перед нанесенням удару рукою у голову, адже за даними відеозапису із камери, яка була встановлена на одязі ОСОБА_31 , судом встановлено, що ОСОБА_6 наніс удар ногою у ногу потерпілої, проте в область коліна, а не в область сідниці. Із наданого під час досудового розслідування ОСОБА_6 відеозапису встановлено, що на початку конфлікту ОСОБА_8 кричала: «Він мене ногою б'є». Після чого чути звуки сутички, а згодом на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_8 впала біля сітки на спину та сідниці, у зв'язку з чим не виключається факт отримання потерпілою синця саме від падіння. Окрім показань потерпілої ОСОБА_8 про нанесення обвинуваченим удару ногою у сідницю, стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би підтверджував цю обставину.
У зв'язку з наведеним, судом першої інстанції виключено із обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, посилання про нанесення ОСОБА_6 удару ногою у сідницю та отримання внаслідок цього потерпілою тілесного ушкодження у виді синяка верхнього і зовнішнього квадратів лівої сідниці.
На думку колегії суддів, висновки суду не містять протиріч, за встановленими судом фактичними обставинами кримінального провадження, виходячи з сукупності вказаних та інших досліджених в судовому засіданні доказах, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, в межах висунутого обвинувачення, суд першої інстанції обґрунтовано та правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 за частиною 2 статті 125 КК України, як нанесення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним по справі та дослідженим у судовому засіданні доказам в їх сукупності і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у заподіянні потерпілій ОСОБА_8 , на ґрунті особистих неприязних стосунків під час сварки між ними, умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Наявні в матеріалах кримінального провадження докази спростовують доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про його непричетність до спричинення потерпілій наявних у неї тілесних ушкоджень, що він не наносив їй ударів, а лише впав на неї спиною, що коли почав падати назад, інтуїтивно викинув праву руку та в результаті викинутої навідмаш правої руки наніс удар по обличчю потерпілій ОСОБА_8 .
Обвинувачений в ході апеляційного розгляду наполягав на тому, що умисно тілесних ушкоджень потерпілій не наносив, ушкодження потерпіла отримала коли він падав назад, після того як потерпіла напала на нього.
Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи обвинуваченого, оскільки вони не знайшли підтвердження в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду та спростовуються матеріалами провадження та добутими по кримінальному провадженню доказами. Зокрема, за даними відеозапису із камери, яка була встановлена на одязі ОСОБА_31 , вбачається, що ОСОБА_6 цілеспрямовано із значною силою наніс удару рукою у голову потерпілій ОСОБА_8 , від чого її відкинуло назад. Зазначений удар ОСОБА_6 наніс не під час падіння, а під час обопільної бійки із потерпілою, коли вони були повернуті обличчям один до одного. Наносячи удар із значною силою у голову потерпілій, ОСОБА_6 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв умисно.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи обвинуваченого про зацікавленість суду, який взяв до уваги покази потерпілої ОСОБА_8 , яка змінювала покази, при цьому суд визнав допустимими як докази її показання, одночасно, спростовує наявність факту нанесення умисного удару ОСОБА_6 у область лівої сідниці (потерпілій), оскільки судом першої інстанції вмотивовано виключені ці обставини із обвинувачення ОСОБА_6 , а саме нанесення ним умисного удару у область лівої сідниці потерпілій.
Так, між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 склались неприязні відносини, тому судом були враховані ні тільки її показання, а також і інші докази у провадженні, тоді як нанесення удару ОСОБА_6 в область голови (обличчя) потерпілій підтверджується крім показів потерпілої також відеозаписом із технічного засобу - камери, яка була встановлена на одязі ОСОБА_31 та іншими доказами.
Доводи обвинуваченого, що покази свідка ОСОБА_11 в протоколах допиту в досудовому розслідуванні, та його покази в судовому засіданні, які лягли в основу обвинувачення, є неправдивими та такими, що не відповідають обставинам події в кримінальному провадженні, не заслуговують на увагу, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України), тоді як надані суду свідок ОСОБА_11 покази узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом, тому суд першої інстанції обґрунтовано та вмотивовано визнав покази свідка ОСОБА_11 належними та допустимими доказами.
Щодо тверджень обвинуваченого, що за результатами допиту 8 (восьми) членів комісії із працівників виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, то всі члени комісії в досудовому розслідуванні, у суді, не підтвердили факту того, що бачили як ОСОБА_6 умисно вдарив по обличчю ОСОБА_8 . Члени комісії підтвердили, що бачили під час крику, що ОСОБА_12 лежала плечима до землі, а на ній зверху плечима до її обличчя сидів ОСОБА_6 , то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ч.1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України показання є процесуальними джерелами доказів. Показання свідків мають важливе значення для виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.
Показання свідків - самостійне джерело доказів, яке являє собою належні, допустимі і достовірні відомості про обставини, які мають значення для кримінального провадження.
Таким чином, показання свідків у суді враховуються в сукупності з іншими доказами. Суд оцінює показання свідків як один із видів доказів, разом з іншими матеріалами справи, такими як письмові документи, речові докази, висновки експертів тощо. Показання свідків, як і інші докази, повинні бути належними, допустимими та достатніми для встановлення обставин справи.
Стосовно доводів обвинуваченого, що судом не з'ясовано причини й умови, що сприяли вчиненню діяння, не надано цьому правової оцінки, при цьому суд визнав, що ініціатором бійки була саме потерпіла ОСОБА_8 та першою ударила його по нозі, потім він від потерпілої отримав ряд тілесних ушкоджень, то колегія суддів зазначає, що ці доводи, не спростовують доведеності скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунутого обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Крім того, обвинуваченим до апеляційної скарги додано витяг з ЄРДР, з якого вбачається, що за фактом заподіяння ОСОБА_6 ударів 26.03.2024 року за його заявою відомості внесено до ЄРДР за ч.1 ст.126 КК України, номер кримінального провадження 12024242060000106 від 26.03.2024 року, вказані обвинуваченим обставини нанесення йому ударів в ході суперечки будуть з'ясовуватися в межах цього провадження (т2 а/п 218).
Чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих (стосовно цього елемента доказування) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 757/30683/16-к).
Сукупність доказів, які зібрані під час досудового розслідування та досліджені під час судового розгляду, переконують апеляційний суд в тому, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України за обставин. встановлених судом першої інстанції та зазначених у вироку.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає вирок суду законним, обґрунтованим та вмотивованим, судом першої інстанції матеріальний закон застосований правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановленні вироку, які б були підставою для скасування вироку не встановлено.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів не вбачає передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого про скасування вироку суду першої інстанції, звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі через відсутність достатніх доказів його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3