22 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 683/585/24
Провадження № 22-ц/820/1274/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Дубова М.В.,
за участю: представника апелянта - адвоката Кирилкіна Р.О.,
представника відповідача - адвоката Висоцької Х.О.,
представника відповідача - Ковальчука Д.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №683/585/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Кирилкіним Радіоном Олеговичем, на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 березня 2025 року, в складі судді Лугового О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь з Моторного (транспортного) страхового бюро України страхове відшкодування в розмірі 160000 грн, стягнути з військової частини НОМЕР_1 відшкодування завданої майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 105522,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 березня 2023 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №156920 відносно ОСОБА_3 , який о 00:05 на автодорозі Київ-Чоп М-06 499 км+200м, керуючи т/з Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанцій і здійснив зіткнення з т/з КРАЗ 250, д.н.з. НОМЕР_3 , який був припаркований на автодорозі, яка має дві смуги в одному напрямку в крайній правій смузі ближче до узбіччя, чим порушив вимоги п.п. 2.3.6, 12.1, 13.1, 1.5 Правил дорожнього руху, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 квітня 2023 року у справі №592/3902/23 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. 02 травня 2023 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до МТСБУ про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12 березня 2023 року. Однак, у відповідь на його заяву МТСБУ повідомило про відсутність документів, що встановлюють особу, винну у скоєнні ДТП. Відшкодування шкоди виплачено не було. Разом з тим, у висновку експерта №101/23 від 29 травня 2023 року зазначено, що в даній дорожній обстановці технічною причиною настання ДТП були дії водія автомобіля КРАЗ 250, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам п.п. 1.5.,15.14., 9.9. а), 9.11. б) ПДІ України, що призвело до наявності перешкоди в межах смуги руху автомобіля Mercedes BENZ SPRINTER 516CDI, д.н.з. НОМЕР_2 , яку можливо було виявити з відстані, яка значно менша ніж зупинний шлях даного автомобіля. Вказаний висновок було надано МТСБУ для встановлення факту вини та для здійснення страхової виплати, проте виплати здійснено так і не було. Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №37835 від 01 лютого 2024 року, вартість матеріального збитку заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 12 березня 2023 року з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ, дорівнює 265522,28 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що заявлений позивачем розмір збитків, як обов'язкова складова цивільної відповідальності, не доведений та не обґрунтований належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, також судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні послався на те, що звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №37835 від 01 лютого 2024 року, не є належним, допустимим та достатнім доказом у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України, оскільки розмір збитків в даній справі має бути підтверджений або висновком експерта, або ж актом виконаних робіт, де виконавцем виступає станція технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, яка відповідно є платником ПДВ, що підтверджує факт вже проведеного ремонту, тобто реальні збитки, з квитанцією про його фактичну оплату, а також докази щодо придбання запчастин, матеріалів. При цьому, судом першої інстанції, при прийнятті рішення, не було досліджено наявного в матеріалах справи доказу, а саме листа № 0200254888841 від 22 березня 2024 року, яким направлено до суду першої інстанції оригінал висновку експерта №101/23 від 29 травня 2023 року; звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власник колісного транспортного засобу №37835 від 01 лютого 2024 року. Також до вказаних звітів було долучено наряд - замовлення №НЗ 4714 від 18 січня 2024 року, яким було визначено вартість робіт 174040 грн та вартість запасних частин та відновлювальних матеріалів на сума 57360 грн, разом 231400 грн. Суд першої інстанції як підставу відмови у позові вказав, що на підтвердження понесених витрат позивачем, суду не надано необхідних документів, зокрема акту наданих послуг, замовлення - наряд, рахунок де виконавцем виступає станція технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, яка відповідно є платником ПДВ, а також висновок судової автотоварознавчої експертизи, щодо визначення вартості відновлювального ремонту. Вважає помилковими посилання суду першої інстанції на те, що звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №37835 від 01 лютого 2024 року, не є належним, допустимим та достатнім доказом у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України.
Суд першої інстанції вказуючи, що звіт є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати, посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справи №3-50гс15, у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №910/1272/18. Разом з тим, такі висновки суду є необґрунтованими, з огляду на те, що наданий позивачем звіт складено відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту №1 оцінки майна «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року, Методики №142/5/2092 зі змінами та доповненнями, і рішення суду першої інстанції не містить аргументів щодо невідповідності звіту вимогам вказаних нормативних актів. Крім того, чинне законодавство не забороняє оцінювання завданої шкоди саме на підставі звіту і він є належним засобом доказування.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 01 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник Моторного (транспортного) страхового бюро України- адвокат Висоцька Х.О.просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було досліджено наявний в матеріалах справи доказ, а саме лист №0200254888841 від 22 березня 2024 року, яким було направлено до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області оригінал висновку експерта №101/23 від 29 травня 2023 року; звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №37835 від 01 лютого 2024 року та наряд - замовлення №НЗ 4714 від 18 січня 2024 року, який долучено до вказаних звітів. Разом з тим, матеріали справи не містять жодної інформації про те, що до заяви додано наряд-замовлення №НЗ 4714 від 18 січня 2024 року. Відповідно до змісту звіту №37835 від 01 лютого 2024 року в ньому немає жодного посилання на те, що до нього додається такий наряд-замовлення, а також посилання на те, що його зміст врахований при проведенні дослідження та розрахунків. Жодних доказів, які б свідчили про факт проведення відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу, на станції технічного обслуговування - платнику ПДВ, позивачем не надано. Відповідно до звіту №37835 від 01 лютого 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику після аварійного пошкодження КТЗ Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 12 березня 2023 року дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ, 265522,28 грн. Зазначає, що позивач звернувся до оцінювача із заявою про проведення дослідження від 29 січня 2024 року. При цьому огляд автомобіля був здійснений майже на рік раніше - 11 травня 2023 року. Тобто, зміст такого звіту не може бути врахований (через його недопустимість), про що вказувало МТСБУ під час судового розгляду. Вказує, що судом апеляційної інстанції не може бути взятий до уваги висновок експерта №977/04-25 від 23 квітня 2025 року, оскільки його не було подано до суду першої інстанції. Відтак, такий доказ є неналежним та недопустимим.
У відзиві на апеляційну скаргу представник військової частини НОМЕР_1 - Ковальчук Д.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, зокрема на підставі ненадання позивачем доказів реального розміру завданої майнової шкоди. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивач не довів фактичного розміру понесених ним збитків. Поданий звіт №37835 від 01 лютого 2024 року є лише попереднім розрахунком, а у справі відсутні підтверджуючі документи: акти виконаних робіт, квитанції про оплату, висновок судової експертизи. Наведений висновок експерта №101/23 не усуває необхідності підтвердження фактичного розміру шкоди та не має переважної сили над іншими доказами. Разом з тим, посилання апелянтом на правові позиції Верховного Суду є помилковими оскільки у справах, які наводяться, були інші фактичні обставини, та йшлося про наявність доведеного розміру шкоди, чого у цій справі не встановлено. Окрім цього, апелянт вводить суд в оману, зазначаючи про долучення до позовної заяви наряду - замовлення № НЗ 4714 від 18 січня 2024 року, так як в матеріалах справи відсутній вищезазначений документ. Підтвердженням того, що такого доказу не було надано суду під час розгляду справи в першій інстанції є те, що копія наряду-замовлення не надсилалася для інших учасників, зокрема, військовій частині НОМЕР_1 .
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Кирилкін Р.О. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Позивач ОСОБА_1 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Представник відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України- адвокат Висоцька Х.О. проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача військової частини НОМЕР_1 - Ковальчук Д.А. проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Третя особа - ОСОБА_2 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що 12 березня 2023 року о 00:05 на автодорозі Київ-Чоп М-06 499км+200м. сталась ДТП за участю автомобілів марки «Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та марки «КРАЗ 250», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .
Власником транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprіnter 516 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ).
Згідно з постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 квітня 2023 року, яка набрала законної сили 09 травня 2023 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Spranter 516 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
02 травня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро Україниіз повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 12 березня 2023 року на 499 км + 200 м автодороги М-06 «Київ-Чоп», з участю автомобіля КРАЗ 250, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб «Mercedes-Bebz Sprinter 516 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки «Mercedes- Benz Sprіnter 516CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , була забезпечена чинним полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №213653835, термін дії по 10.08.2023, страховик ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ».
02 травня 2023 року власник автомобіля «Mercedes - Benz Sprіnter 516 CDI» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 також звернувся із заявою про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка сталася 12 березня 2023 року.
На підставі вищезазначених звернень МТСБУ відкрило регресну справу №92361, в межах якої розглядало питання здійснення регламентної виплати ОСОБА_1 та визначення розміру заподіяної йому шкоди.
26 липня 2023 року за №3-01б/24469 МТСБУ направило ОСОБА_1 лист про прийняте рішення, в якому зазначило, що призупиняє розгляд справи, в зв'язку з тим, що подані ним документи не встановлюють особу, винну у скоєнні ДТП, а у МТСБУ відсутні докази того, що відповідальним за нанесення шкоди є інший учасник ДТП; повідомило, що відсутність в МТСБУ документального підтвердження наданої судом оцінки дії учасників ДТП унеможливлює визнання вимоги, і тому МТСБУ не може прийняти рішення про виплату. У разі отримання такого підтвердження, МТСБУ повернеться до розгляду справи за зверненнями ОСОБА_1 .
Згідно з висновком експерта №101/23 від 29 травня 2023 року за результатами проведення автотехнічного дослідження, проведеним судовим експертом Скороходом К.М., який був повідомлений про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та за статтею 385 КК України за відмову від надання висновку обізнаний, вбачається, що для водія «Mercedes-Benz Sprіnter 516 CDI», д.н.з. НОМЕР_6 , ОСОБА_3 при русі темну пору доби виникла перешкода для руху у вигляді вантажного автомобіля, у дорожньо-транспортній ситуації, що склалася, водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2., 12.3. ПДР України. Вбачати в діях водія ОСОБА_3 невідповідності п. 12.2. ПДР України немає підстав технічного характеру. В даній дорожній обстановці мала місце вимушена зупинка автомобіля КРАЗ-250, д.н.з. НОМЕР_3 , в темну пору доби, водій ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 1.5., 15.14., 9.9. а), 9.11. б) ПДР України, де вказано: в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Mercedes - BENZ SPRINTER 516 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на автомобіль КРАЗ-250, д.н.з НОМЕР_3 , шляхом своєчасного екстреного гальмування, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3. ПДР України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля КРАЗ-250, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , виконуючи належним чином вимоги п.п. 1.5., 15.14., 9.9. a), 9.11. б) ПДР України, мав технічну можливість уникнути даної ДТП. В даній дорожній обстановці, при наявному комплексі вихідних даних, в діях водія автомобіля Mercedes - BENZ SPRINTER 516CDI, д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_3 невідповідностей вимогам ПДР України, не вбачається. Так як на момент наїзду автомобіля Mercedes BENZ SPRINTER 516CDI, д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіль КРАЗ-250, д.н.з. НОМЕР_3 , останній знаходився на проїзній частині та не був належним чином позначений на проїзній частині, дії водія автомобіля КРАЗ-250, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 1.5., 15.14., 9.9. а), 9.11. б) ПДР України. В даній дорожній обстановці технічною причиною настання ДТП були дії водія автомобіля КРАЗ-250, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам п.п. 1.5., 15.14., 9.9. а), 9.11. 6) ПДР України, що призвело до наявності перешкоди в межах смуги руху автомобіля Mercedes - BENZ SPRINTER 516CDI, д.н.з. НОМЕР_2 , яку можливо було виявити з відстані, яка значно менша ніж зупинний шлях даного автомобіля.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, №37835 від 01 лютого 2024 року, вартість відновлювального ремонту автобуса транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 867925,96 грн, авартість матеріального збитку, завданого власнику автобуса «Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ: 265522,28 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем розмір збитків, як обов'язкова складова цивільної відповідальності, не доведений та не обґрунтований належними та допустимими доказами.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляд на наступне.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт необхідних для відновлення пошкодженої речі (абз. 2 статті 1192 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Судом встановлено, що 12 березня 2023 року о 00:05 на автодорозі Київ-Чоп М-06 499км+200м. сталась ДТП за участю автомобілів марки «Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , (власником якого є ОСОБА_1 ), під керуванням ОСОБА_3 , та марки «КРАЗ 250», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 (власником транспортного засобу є військова частина НОМЕР_1 ). Внаслідок ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
При цьому, на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу КРАЗ-250, д.н.з. НОМЕР_3 , облікованого за військовою частиною НОМЕР_1 , застрахована не була.
Згідно з висновком експерта №101/23 від 29 травня 2023 року за результатами проведення автотехнічного дослідження, проведеним судовим експертом Скороходом К.М., в даній дорожній обстановці технічною причиною настання ДТП були дії водія автомобіля КРАЗ-250, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам п.п. 1.5., 15.14., 9.9. а), 9.11. 6) ПДР України, що призвело до наявності перешкоди в межах смуги руху автомобіля Mercedes - BENZ SPRINTER 516CDI, д.н.з. НОМЕР_2 , яку можливо було виявити з відстані, яка значно менша ніж зупинний шлях даного автомобіля.
Суд першої інстанції правильно встановив, що наявними в матеріалах справи доказами, підтверджується факт вчинення ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «КРАЗ 250», д.н.з. НОМЕР_3 , у зв'язку з виконанням своїх службових (трудових) обов'язків, порушення правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, за участю водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом марки «Mercedes BENZ SPRINTER 516CDI», та спричинило пошкодження автомобіля «Mercedes - BENZ SPRINTER 516CDI», який належить ОСОБА_1 .
Отже, оцінивши належним чином наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які сторонами не оспорюються.
Моторним (транспортним) страховим бюро України заведено регресну справу №92361, в межах якої розглядалось питання здійснення регламентної виплати ОСОБА_1 та визначення розміру заподіяної йому шкоди, однак рішення про здійснення виплати відшкодування шкоди не прийнято через те, що учасниками дорожньо-транспортної пригоди не було надано документи, що встановлюють особу, винну у скоєнні ДТП.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Згідно частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2022 року у справі №646/3413/19 зазначив, що за загальним правилом, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Подібні висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 28 жовтня 2022 року у справі №601/278/21, від 18 жовтня 2022 року у справі №592/9529/21, від 10 серпня 2022 року справі №635/6868/16-ц, від 05 липня 2022 року у справі №511/323/19, від 02 червня 2022 року справі №395/223/21.
Відповідно до п.п. а, г п. 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі, а також особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до абз. 2 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди) життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з п.п. 36.1, 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір пре здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
Тобто, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №565/1210/19 та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі №911/286/20.
Таким чином, у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №206/5271/14-ц.
Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до наданого позивачем звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, №37835 від 01 лютого 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автобуса «Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ: 265522,28 грн.
Суд першої інстанції не взяв до уваги вказаний звіт, посилаючись на те, що він не є належним, допустимим та достатнім доказом у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України, оскільки розмір збитків в даній справі має бути підтверджений або висновком експерта, або ж актом виконаних робіт, де виконавцем виступає станція технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, яка відповідно є платником ПДВ, що підтверджує факт вже проведеного ремонту, тобто реальні збитки, з квитанцією про його фактичну оплату, а також докази щодо придбання запчастин, матеріалів, тощо.
Однак, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частині шостій статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною п'ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №37835 від 01 лютого 2024 року було виконано до пред'явлення позову у цій справі, а не під час її розгляду, вказаний звіт не є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи, а тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюються.
Аналогійний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №522/2891/20.
Отже, наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №37835 від 01 лютого 2024 року, який є письмовим доказом в розумінні статті 95 ЦПК України, складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», відповідає вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», містить повні та об'єктивні відомості про характер пошкоджень транспортного засобу, про розмір завданого збитку, оцінювачем здійснено огляд пошкодженого автомобіля, звіт не має будь-яких обмежень для використання в суді і є належним та допустимим доказом по справі, яким підтверджується розмір шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу
Доказів на спростування розміру матеріального збитку відповідачами не надано, правом на призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи відповідачі не скористались.
Отже, згідно з вказаним вище звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, №37835 від 01 лютого 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 265522,28 грн.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, документальних доказів на підтвердження факту оплати проведеного ремонту пошкодженого транспортного засобу в особи, яка є платником ПДВ, позивачем не надано.
Відповідно, враховуючи відсутність документального підтвердження факту оплати ремонту належного позивачу транспортного засобу, колегія суддів вважає, що вартість відновлювального ремонту повинна бути зменшена на суму податку на додану вартість.
Відповідно, розрахунок майнової шкоди є наступним: 265522,28 грн (вартість відновлювального ремонту) - 20% ПДВ = 212417,82 грн.
Згідно з постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року №109 «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) страхова сума за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановлена у розмірі 160000,00 гривень на одного потерпілого.
Отже, з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності у загальному розмірі 160000 грн.
Разом з тим, враховуючи, що розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, яка відповідно до закону не покривається Моторним (транспортним) страховим бюро України, то з відповідача - військової частини НОМЕР_1 підлягає стягненню майнова шкода, завдана автомобілю позивача внаслідок ДТП, в розмірі 52417,82 грн (212417,82 грн - 160000 грн = 52417,82 грн).
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Кирилкіним Радіоном Олеговичем, задовольнити частково.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154, код ЄДРПОУ: 21647131) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) кошти на відшкодування майнової шкоди в розмірі 160000 грн (сто шістдесят тисяч гривень).
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) майнову шкоду в розмірі 52417,82 грн (п'ятдесят дві тисячі чотириста сімнадцять гривень 82 копійки).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 липня 2025 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко