29 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 672/297/25
Провадження № 33/820/381/25
Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., захисника Гаджука В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 24 квітня 2025,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , працюючого трактористом у КП «Городоккомунсервіс»,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір, в дохід держави, в сумі - 605 грн. 60 коп.
Роз'яснено ОСОБА_1 строки та порядок сплати штрафу.
За постановою суду, ОСОБА_1 21.03.2025 року, близько 18 год. 42 хв., керував транспортним засобом Daewoo Lanos д/н НОМЕР_1 , поблизу будинку №8, по вул. Коцюбинського, у с. Жищинці, Хмельницького району, Хмельницької області, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю із порожнини рота, нестійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, відмовився чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Свої вимоги аргументує тим, що під час ознайомлення захисником з матеріалами справи, зокрема, відеозаписом, було виявлено те, що до матеріалів справи працівниками поліції було долучено лише відеозапис з камери автомобільного відеореєстратора, інших відеозаписів на диску не було. Суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, з власної ініціативи, витребував інший диск, який на думку суду був помилково не записаний. Однак, на переконання сторони захисту, вказаний диск є недопустимим доказом, а дії суду неправомірними та зводяться до прихованого збирання судом доказів у справі та виходу судді за межі повноважень.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника Гаджука В.О., на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з приписами до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен, на вимогу працівника поліції пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Зі змісту вказаної норми закону слідує, що проходження такого огляду є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався.
В судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав та зазначив, що він алкоголь взагалі не вживає. В той день його працівники поліції не зупиняли, а авто вже стояло біля будинку, коли поліцейські приїхали, тому вони діяли протиправно. Також вказує, що до нього було безпідставно застосовано фізичну силу працівниками поліції.
Разом з тим, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується дослідженими місцевим та апеляційним судом доказами.
З даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №277834 від 21.03.2025 слідує, що 21 березня 2025 року, близько 18 год. 42 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos д/н НОМЕР_1 , поблизу будинку №8, по вул. Коцюбинського, у с. Жищинці, Хмельницького району Хмельницької області, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Газоаналізатор алкотерстер 6810 та в медичному закладі - відмовився. Чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Такими діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими суддею по справі.
Окрім того, вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами, а саме даними:
-направлення до КНП «Городоцької МБЛ» на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у зв'язку з виявленими у нього ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка вимова та хода;
-акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження обстеження на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою Газоаналізатора алкотестер 6810;
-розписок про інформування щодо порядку проходження огляду та роз'яснення прав і обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП.
У відповідності до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
З відеозаписів, долучених до матеріалів справи (а.с. 25), вбачається рух поліцейського автомобіля, який їде за авто Део, під керуванням ОСОБА_1 , який зупиняється. Працівник поліції підходить до авто, в ході розмови каже, що з авто чути запах алкоголю, пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, однак, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 на місці зупинки та в медичному закладі він відмовився.
Зафіксовані відеозаписом обставини дають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Аргументи апелянта про те, що суддею було самостійно здійснено збирання доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , відхиляються.
Як правильно зазначено місцевим судом, при направлені до суду матеріалів справи, до них, на а.с.3, було долучено конверт з диском CD з відеозаписами (4 відеофайли). При дослідженні вказаних доказів було встановлено, що 3 відеофайли (записані з бодікамер поліцейських) не відтворились на комп'ютері суду з технічних причин. У зв'язку із цим місцевим судом було витребувано ці ж самі відео файли, однак, на іншому носії, у належній якості. Таке відео не є новим доказом, оскільки була витребувана лише інша копія раніше поданого доказу, який вже, своєчасно, був поданий суду, але у належній технічній якості, оскільки попередній був непридатний для перегляду.
Вказані обставини підтвердились, при перегляді цих відеозаписів і в суді апеляційної інстанції.
Отже, місцевий суд не витребовував нових доказів, чи доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , а лише витребував належну копію того ж відеозапису, яка технічно могла відтворитися на іншому електронному носії. Тобто такий доказ існував на момент складання протоколу, і у протоколі він був зазначений, однак до справи було долучено відеозапис, який з технічних причин не відтворювався, а тому, суд не приймав сторону обвинувачення і підстав для визнання вказаного відеозапису недопустимим доказом апеляційний суд не вбачає.
Ці обставини спростовують, наведенні в апеляційній скарзі, твердження ОСОБА_1 та дають підстави дійти висновку про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Посилання ОСОБА_1 на інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції, не впливають на висновок суду про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки подія та склад, вчиненого ним адміністративного правопорушення знайшли своє підтвердження, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладене на ОСОБА_1 стягнення за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,
Постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 24 квітня 2025 стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Л.М.Кулеша