30 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/12957/25
Провадження № 11-кп/820/549/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Хмельницькому апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Хмельницького ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2025 року у кримінальному провадженні №12025243060000152, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2025 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Бурханівка, Снігірівського району Миколаївської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 390-1 КК України,та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 390-1 КК України, і призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік. Ухвалено направити ОСОБА_6 для проходження програми для кривдників строком на три місяці.
Питання щодо речових доказів вирішено на підставі статті 100 КПК України.
Відповідно до вироку суду, Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області від 04.03.2025 у цивільній справі № 686/5837/25 винесено рішення про видачу обмежувального припису строком на шість місяців, згідно якого ОСОБА_6 заборонено перебувати за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонено наближатись на відстань 300 метрів до місця проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_8 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб, особисто і через третіх осіб розшукувати, переслідувати, та в будь-який спосіб спілкуватись з ОСОБА_8 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці/місцях, невідомому кривднику.
Однак, ОСОБА_6 , нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, відповідно до якої видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, діючи умисно, 23.04.2025 о 18:30 годин та 25.04.2025 о 19:30 годин прийшов до місця проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив конфлікт та контактував з ОСОБА_8 , порушивши обмежувальний припис в частині заборони перебувати, наближатись до місця проживання ОСОБА_8 та контактувати з нею.
Таким чином, ОСОБА_6 своїми діями, які виразились в умисному невиконанні обмежувального припису, порушив встановлені судом заходи тимчасового обмеження, чим вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ст. 390-1 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор Окружної прокуратури м. Хмельницького ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, який ОСОБА_6 призначити покарання за ст. 390-1 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, на підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, в решті вирок суду залишити без змін.
Прокурором зазначено, що судом першої інстанції у даному випадку неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, а саме не застосовано закон, який у даному провадженні підлягав застосуванню.
Положеннями ч. 2 ст. 59-1 КК України визначено, що суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов?язки: 1) періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Судом першої інстанції не враховано специфіку самого кримінального правопорушення та психологічні особливості постраждалих від домашнього насильства, у тому числі родинні зв?язки. Вчинене ОСОБА_6 не є одноразовим актом агресії, а має ознаки систематичності, становить собою тривалий циклічний процес.
Таким чином, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, незастосування місцевим судом ч.2 ст.59-1 КК України є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку у цій частині.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, вважає, що вирок стосовно ОСОБА_6 підлягає скасуванню в частині призначення покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Обвинувачений ОСОБА_6 визнав доводи апеляційної скарги та не заперечував проти їх задоволення, вважав можливим провести апеляційний розгляд у відсутність захисника.
Враховуючи, що це є правом обвинуваченого, який не наполягав на участі захисника при апеляційному розгляду, апеляційний суд, з'ясувавши думку учасників провадження, прийняв рішення про проведення розгляду у відсутність захисника ОСОБА_9 , який був належним чином повідомлений.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги у її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, дав належну юридичну оцінку його діям і у відповідності з вимогами норм Кримінального кодексу України правильно кваліфікував його дії за статтею 390-1 КК України: умисне невиконання обмежувальних приписів.
Такий висновок суду підтверджується сукупністю узгоджених між собою, належних, допустимих та достатніх доказів, зібраних у встановленому законодавством порядку й досліджених судом з достатньою повнотою та належною оцінкою.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за статтею 390-1 КК України, ніким із учасників судового провадження не оспорюються, а тому, відповідно до положень частини 1 статті 404 КПК України, фактичні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, доведеність вини й кваліфікація злочинних дій в апеляційному порядку не перевіряються.
В апеляційній скарзі прокурор оскаржує рішення суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та просить його скасувати в цій частині, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування вимог ч.2 ст.59-1 КК України.
Колегія судів, викладені прокурором доводи про неправильне застосування судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому закону про кримінальну відповідальність вважає обґрунтованими.
Так, вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 390-1 КК України, і призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік. Ухвалено направити ОСОБА_6 для проходження програми для кривдників строком на три місяці.
Як вбачається з положень частини 2 статті 59-1 КК України суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Разом з тим, суд першої інстанції у порушення вимог частини 2 статті 59-1 КК України, не поклав на ОСОБА_6 , засудженого до пробаційного нагляду, обов'язків, передбачених ч.2 ст. 59-1 КК України, тоді як застосування частини 2 статті 59-1 КК України при призначенні покарання засудженому у виді пробаційного нагляду є обов'язковим для застосування, на відміну від ч.3 ст.59-1 КК України, застосування якої є правом суду та відноситься до його дискреційних повноважень.
Відповідно до положень п. 4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно вимог п.1 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність визнається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України та враховуючи роз'яснення, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», апеляційний суд перевіряє вирок у межах апеляційної скарги і не повинен наводити у своєму вироку доводи на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорювались в апеляційній скарзі, і скасовує вирок цього суду лише в тій частині, у який визнав його незаконним чи необґрунтованим. Зокрема, якщо в апеляційній скарзі порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання або через неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, апеляційний суд не наводить у вироку докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні злочину, доводи щодо кваліфікації діяння тощо.
Враховуючи наведені норми кримінального процесуального закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду, колегія суддів не проводила судове слідство з метою з'ясування тих фактичних обставин справи, які взагалі не оспорюють.
За таких обставин, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, колегія суддів вважає, що незастосування судом першої інстанції ч.2 ст.59-1 КК України є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, оскільки суд безумовно покладає на засудженого до пробаційного нагляду обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, тобто незастосування ч.2 ст.59-1 КК України при призначенні покарання у виді апробаційного нагляду є підставою для скасування вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2025 року в частині призначеного покарання та ухвалення у цій частині нового вироку, враховуючи, що покладення на ОСОБА_6 обов'язків, відповідно до ст. 59-1 КК України фактично погіршує його процесуальне становище.
Ухвалюючи свій вирок в частині призначеного покарання, апеляційний суд вважає необхідним призначити ОСОБА_6 покарання за ст. 390-1 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, в цій частині прокурором не оскаржувався вирок, з покладенням обов'язків, передбачених ч.2 ст. 59-1 КК України, в решті вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора.
Керуючись статтями 404, 405, 407,409, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2025 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 390-1 КК України, скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок у цій частині.
Призначити ОСОБА_6 покарання за статтею 390-1 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3