29 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/18555/24
Провадження № 22-ц/820/1074/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Плінська І.П.,
з участю позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, визначення порядку користування квартирою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, визначення порядку користування квартирою.
ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зазначили, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 83,4 кв.м, житловою площею 54,8 кв.м (далі - квартира), яка складається з: кімнати №3 площею 12,5 кв.м, кімнати №4 площею 12,6 кв.м, кімнати №8 площею 12,5 кв.м з лоджією площею 1,8 кв.м, кімнати №2 площею 17,2 кв.м з лоджією площею 1,8 кв.м, кухні площею 8,3 кв.м, ванної кімнати площею 2,6 кв.м, туалету площею 1,0 кв.м, коридору площею 12,9 кв.м. Позивачі набули по частки квартири кожна в порядку приватизації, а відповідач набув частки квартири в порядку приватизації та спадкування. На ґрунті неприязних відносин і домашнього насильства позивачі змушені були піти з квартири та проживати в іншому житловому приміщенні. Наразі ОСОБА_2 чинить їм перешкоди у користуванні квартирою, а тому слід вселити їх у житлове приміщення та встановити порядок його користування.
За таких обставин ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 просили суд:
зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їм перешкод у користуванні квартирою, вселивши їх у квартиру;
визначити наступний порядок користування квартирою: виділити у користування ОСОБА_2 кімнату №2 площею 17,2 кв.м з лоджією площею 1,8 кв.м; у користування ОСОБА_1 кімнату №8 площею 12,5 кв.м з лоджією площею 1,8 кв.м; у користування ОСОБА_5 кімнату №3 площею 12,5 кв.м; у користування ОСОБА_4 кімнату №4 площею 12,6 кв.м; залишити у спільному користуванні сторін кухню площею 8,3 кв.м, ванну кімнату площею 2,6 кв.м, туалет площею 1,0 кв.м, коридор площею 12,9 кв.м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в користуванні квартирою шляхом вселення їх у квартиру.
Встановлено порядок користування квартирою та виділено в користування:
ОСОБА_2 кімнату №2 площею 17,2 кв.м. з лоджією 1,8 кв.м.
ОСОБА_1 кімнату №8 площею 12,5 кв.м. з лоджією 1,8 кв.м.
ОСОБА_5 кімнату №3 площею 12,5 кв.м.
ОСОБА_4 кімнату №4 площею 12,6 кв.м.
Кухню площею 8,3 кв.м, ванну кімнату площею 2,6 кв.м, туалет 1,0 кв.м, коридор площею 12,9 кв.м залишено в спільному користуванні сторін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 422 грн 40 коп. судового збору та 3 000 грн витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 2 422 грн 40 коп. судового збору та 3 000 грн витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2 422 грн 40 коп. судового збору та 3 000 грн витрат на правову допомогу.
Суд керувався тим, що відповідач не допускає ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до квартири та створює їм перешкоди у користуванні житлом, а тому слід вселити позивачів у квартиру та встановити порядок користування нею.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з власної ініціативи не проживають у квартирі, не виявляють до неї інтересу, не сплачують комунальні послуги та мають інше житло. ОСОБА_2 не чинить їм перешкод у користуванні квартирою, а позивачі не звертались до нього з приводу встановлення порядку користування житловим приміщенням. Визначений судом порядок користування квартирою є неприйнятним, оскільки ОСОБА_1 самовільно здійснила перепланування кімнати №2 площею 17,2 кв.м з лоджією, а ОСОБА_2 фактично займає кімнату №3 площею 12,5 кв.м та кімнату № НОМЕР_1 площею 12,5 кв.м. Позивачі не довели належними та допустимими доказами порушення своїх прав у спірних правовідносинах, а тому їх позов не підлягає задоволенню. Суд першої інстанції зазначив у судовому рішенні обставини, які не підтверджені доказами, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не подали відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 9 січня 2003 року. ОСОБА_5 і ОСОБА_4 є їх дітьми.
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить квартира, яка складається з: кімнати №2 площею 17,2 кв.м з лоджією площею 1,8 кв.м, кімнати №3 площею 12,5 кв.м, кімнати №4 площею 12,6 кв.м, кімнати №8 площею 12,5 кв.м з лоджією площею 1,8 кв.м, кухні площею 8,3 кв.м, ванної кімнати площею 2,6 кв.м, туалету площею 1,0 кв.м, коридору площею 12,9 кв.м.
ОСОБА_2 є власником частки квартири, а ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 - власниками по частки кватири кожна.
У квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .
З 4 травня 2022 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , яка фактично проживає у квартирі.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
а) щодо усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якими власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
За змістом частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
В силу статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Положення цього конституційного принципу кореспондуються з приписами частини четвертої статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), згідно з якими ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно зі статтею 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Із положень статті 155 ЖК України слідує, що жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством України.
Як передбачено частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та на власний розсуд. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Власник може вимагати усунення будь-яких порушень свого права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення іншою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування, володіння і розпоряджання майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
Квартира як ізольоване житлове приміщення у багатоквартирному будинку є об'єктом права власності.
Житлове приміщення використовуються власником для особистого проживання та проживання членів його сім'ї. Власник житла не може бути протиправно позбавлений займаного жилого приміщення чи обмежений у праві користування ним. Таке позбавлення чи обмеження права на житло можливе лише на підставі чинного закону і за рішенням суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 листопада 2023 року в майже аналогічній справі №397/355/22 зазначив, що співвласник майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності без виділення часток у натурі, має право на вільне користування зазначеним майном у повному обсязі та має право на усунення перешкод у такому користуванні у будь-який час. Заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або заперечення щодо вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність ключів від будинку тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що інший співвласник чинить перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.
Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 належить на праві власності по частки квартири кожній. У зв'язку із заміною ОСОБА_2 замків на вхідних дверях позивачі не можуть потрапити до квартири, що обумовило звернення ОСОБА_1 до органів поліції.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 чинить позивачам перешкоди у користуванні спільною квартирою, у зв'язку з чим їх слід вселити у спірне житло.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність перешкод у користуванні позивачами квартирою з боку ОСОБА_2 є безпідставними. Сам факт подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про невизнання ним права ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користування квартирою.
б) щодо встановлення порядку користування квартиро
Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
За змістом частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю .
В силу статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 17 лютого 2016 року у справі №6-1500цс15, стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Між сторонами існують вкрай неприязні відносини, що унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільною квартирою відповідно до часток кожного із них у праві власності.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно встановив запропонований позивачами порядок користування квартирою. При цьому суд правильно зауважив, що ОСОБА_2 не запропонував іншого варіанту користування квартирою, а лише заперечував проти позову, вказуючи, що позивачі мають інше житло.
Посилання ОСОБА_2 на неприйнятність запропонованого позивачами та застосованого судом порядку користування квартирою є необґрунтованими.
Суд першої інстанції з'ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального та матеріального права є безпідставними.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 липня 2025 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Заворотна О.Л.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 43