Справа № 462/3513/25
(заочне)
30 липня 2025 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Боровкова Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання боргових зобов'язань спільною сумісною власністю подружжя, їх поділ та стягнення грошових коштів,
встановив:
Представник позивача - адвокат Кальонов Д.Г. подав до суду позов, у якому просить визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові зобов'язання за договором позики № Л110222-1, укладеного 11 лютого 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; провести поділ спільного майна подружжя, шляхом розподілу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, по 1/2 частці кожному, грошових зобов'язань за договором позики № Л110222-1, укладеного 11.02.2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що станом на 16 травня 2025 року становить 376464,66 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 188232,33 коп., сплачених нею особистих грошових коштів на виконання спільних грошових зобов'язань за договором позики № Л110222-1; стягнути судові витрати в сумі 1882,32 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що з 12 лютого 2021 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 січня 2022 року. У період перебування у шлюбі 11 лютого 2022 сторони придбали автомобіль марки Honda, модель Civic, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований за позивачкою (реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Того ж дня, 11 лютого 2022 року між ОСОБА_3 та позивачкою був укладений у простій письмовій формі договір позики № Л110222-1, відповідно до умов якого вона позичила у ОСОБА_3 221838,75 грн, що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приватбанк» (1 долар США = 28,17 грн) на день укладання цього договору було еквівалентно 7875,00 доларів США, які зобов'язувалася повернути до 11 липня 2022 року. Вказаний договір був укладений з відома та погодження відповідача. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 17 грудня 2024 року у справі № 459/757/24 було визнано вказаний транспортний засіб спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнано за відповідачем право власності на 1/2 частки цього транспортного засобу. Після розірвання шлюбу вона особисто виконала взяті за договором позики зобов'язання, сплативши ОСОБА_3 9378 доларів США. Оскільки вона виконала солідарний обов'язок, а відтак вона має право на зворотну вимогу (регрес) до відповідача в розмірі 1/2 частки виконаного зобов'язання. В зв'язку з наведеним просить позов задовольнити.
10 червня 2025 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
Відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.
Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8 статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статей 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 12 лютого 2021 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 січня 2022 року /а.с.21,22/.
У період перебування у шлюбі 11 лютого 2022 сторони придбали автомобіль марки Honda, модель Civic, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований за позивачкою ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) /а.с.14,15/.
Того ж дня, 11 лютого 2022 року між ОСОБА_3 , від імені якого на підставі нотаріально завіреної довіреності діяв ОСОБА_4 , та позивачкою ОСОБА_1 був укладений у простій письмовій формі договір позики № Л110222-1, відповідно до умов якого остання позичила у ОСОБА_3 221838,75 грн, що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приватбанк» (1 долар США = 28,17 грн) на день укладання цього договору еквівалентно 7875,00 доларів США, які зобов'язувалася повернути до 11 липня 2022 року /а.с.16,20/.
Пунктом 9 вказаного договору позики від 11 лютого 2022 року № Л110222-1 передбачалося, що сторони погодили, що у випадку зміни, у бік збільшення курсу гривні по відношенню до долара США, від зазначеного у п.1 цього договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики, за комерційним курсом продажу долару США, встановленому АТ КБ «Приватбанк» на день здійснення кожного платежу за цим договором.
Крім цього, 11 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_5 , був укладений договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Фуртяк В.І., зареєстрований в реєстрі № 79 /а.с.18,19/.
У пунктах 1.1 та 1.2 вказаного договору застави транспортного засобу від 11 лютого 2022 року зазначено, що відповідно до цього договору забезпечується заставою виконання заставодавцем ОСОБА_1 зобов'язання за договором позики від 11 лютого 2022 року № Л110222-1. Предметом застави є рухоме майно , а саме: марки Honda, модель Civic, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з пунктом 7.2 договору застави транспортного засобу від 11 лютого 2022 року на передачу в заставу та посвідчення даного договору надана згода чоловіка застоводавця - ОСОБА_2 , справжність підпису якого на заяві засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Фуртяк В.І. за р. № 78.
Таким чином, відповідачу достовірно було відомо про укладання позивачкою вищевказаного договору позики.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 17 грудня 2024 року у справі № 459/757/24 за первісним позовом, поданим адвокатом Брикар О.М. в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спільне майно подружжя та за зустрічним позовом, поданим адвокатом Кальоновим Д.Г. в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю майна ухвалено: первісний позов - задовольнити; визнати транспортний засіб марки Honda, модель Civic, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки транспортного засобу Honda, модель Civic, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; у задоволенні зустрічного позову - відмовити /а.с.27-32/.
У подальшому, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 виконала взяте за договором позики від 11 лютого 2022 року № Л110222-1 зобов'язання, сплативши представнику ОСОБА_3 10 липня 2022 року грошові кошти в сумі 2500 доларів США, 13 вересня 2022 року - 522 доларів США, 01 грудня 2022 року - 2247 доларів США та 24 грудня 2022 року - 3809 доларів США, що підтверджується розписками /а.с.23-26/. Тобто, загальна сума, яка була сплачена позивачкою представнику позичальника становить 9078 доларів США.
У матеріалах справи відсутня розписка від 15 травня 2022 року про сплату позивачкою в рахунок боргу 300 доларів США, про що позивачка зазначає у позові, а відтак, суд не бере до уваги твердження позивачки про сплату нею вказаних коштів.
Також, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 приймав участь у погашені вищевказаного боргу.
Відповідно до частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 СК України).
Отже, об'єктом права спільної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов'язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї.
Водночас відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним до шлюбу; набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 465/275/16-ц (провадження 61-1125св19) та постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21).
Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 245/9244/17 (провадження № 61-5729св22) дійшов висновків, що виходячи зі змісту статей 60, 65 СК України, при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов'язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов'язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).
Виконання кредитних зобов'язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок особистих коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого з подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Зазначена компенсація може бути стягнута лише у разі погашення за особисті кошти кредитної заборгованості, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 07 вересня 2016 року в справі № 6-801цс16 та постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 712/6574/16-ц (провадження № 61-17824св18).
Згідно з частинами 1-3 статті 12, частинами 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).
Беручи до уваги, що позивачка ОСОБА_1 позичила в ОСОБА_3 гроші в розмірі 7875,00 доларів США у той самий день (11 лютого 2021 року) коли нею у спільну сумісну власність подружжя був придбаний автомобіль та у подальшому передала за погодженням та з відома її чоловіка ОСОБА_2 вказаний автомобіль у заставу позичальнику, суд приходить до висновку, що отримані за договором позики гроші були витрачені в інтересах сім'ї.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позичені на підставі договору позики від 11 лютого 2022 року № Л110222-1 грошові кошти були витрачені позивачкою не в інтересах сім'ї.
При цьому, суд зазначає, що те, що питання боргів не було предметом розгляду під час поділу майна подружжя у справі № 459/757/24, не перешкоджає окремому вирішенню у судовому порядку даного спору.
З огляду на наведене, суд вважає, що борг з повернення грошових в розмірі 221838,75 грн, що на день укладання договору було еквівалентно 7875,00 доларів США, є спільним боргом подружжя, і тому, виконання цивільного обов'язку одним подружжя породжує у нього право на регресну вимогу до іншого подружжя в розмірі 1/2 частки від суми зобов'язання.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, яка міститься у постанові від 02 квітня 2020 року у справі № 638/17330/16-ц.
Разом з цим, позивачка ніяким чином не обґрунтовує у позові підстави, з яких нею було повернуто ОСОБА_3 9378,00 доларів США в рахунок погашення заборгованості за договором позики, а не 7875,00 доларів США, і тому суд вважає розрахунок позивачки неконкретним. Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 163288,12 грн (7875,00 доларів США (розмір отриманих у позику коштів) х 41,47 грн (курс долара США відносно гривні) х 1/2 частка виконаного зобов'язання).
Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині визнання спільним боргом колишнього подружжя, стягнення суми в порядку зворотної вимоги (регрес) до солідарного боржника, проте у задоволені вимоги про проведення поділу спільного майна подружжя шляхом розподілу між сторонами слід відмовити, оскільки вказана вимога повністю охоплюється двома першими вимогами та не є ефективним способом захисту прав позивачки у даній конкретній справі, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, то суд прийшов до наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що при поданні позову ОСОБА_1 було сплачено 1882,32 грн. судового збору /а.с7/.
Беручи до уваги, що позовні вимоги в розмірі 188232,33 грн. були задоволені частково на суму 163288,12 грн, суд вважає, що відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді в сумі 1632,88 грн, тобто, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 81,89,141,263-265,280-283 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання боргових зобов'язань спільною сумісною власністю подружжя, їх поділ та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Визнати спільним боргом колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кошти за договором позики від 11 лютого 2022 року № Л110222-1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в розмірі 221838 гривень 75 коп., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приватбанк» на день укладання цього договору було еквівалентно 7875 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку зворотної вимоги ( регресу ) до солідарного боржника 1/2 частку боргового зобов'язання у розмірі 163288 гривень 12 коп. та судовий збір в розмірі 1632 гривні 88 коп. Всього стягнути - 164921 (сто шістдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять одна) гривня 00 коп.
У задоволені решти вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).
Суддя:
Оригінал рішення.