Кримінальне провадження № 1-кп/760/1725/24
Справа №760/15012/18
23 червня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
представника МОУ - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
та обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, яке зареєстроване в ЄРДР 07.08.2019 за № 62019100000001081, по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гордіївка Дзержинського району Житомирської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «прапорщик», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426-1 КК України,-
як встановлено в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, обіймаючи посаду командира автомобільного взводу комендантської роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «прапорщик», в порушення вимог ст.ст.11,16,32,49,125,126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.2,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та своїх службових обов'язків, 07.08.2019, приблизно о 06.00 год., перебуваючи на території наметового містечка військової частини НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 , будучи начальником за військовим званням по відношенню до водія 3 автомобільного відділення 1 автомобільного взводу автомобільної роти цієї ж військової частини старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_7 , будучи невдоволеним якістю доповіді про розхід особового складу, наданою останнім, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх наслідки та бажаючи їх настання, перевищуючи свої службові повноваження, завдав удар кулаком у щелепу ОСОБА_7 , чим заподіяв, згідно з висновком експерта №042-1760-2019 від 26.09.2019, середньої тяжкості тілесні ушкодження.
За згодою учасників судового провадження, згідно з ч.3 ст.349 КПК України, після допиту обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження доказів зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому судом з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням викладеного суд приходить висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю, і його умисні дії, які виразились у застосуванні насильства щодо підлеглого, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, кваліфікує за ч.4 ст.426-1 КК України. Обираючи обвинуваченому ОСОБА_6 вид та міру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та дані про його особу, який раніше не судимий, не ухилявся від розгляду кримінального провадження відносно нього, постійно з'являвся в судові засідання, повністю визнав свою винуватість, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, є військовослужбовцем.
Згідно зі ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є його щире каяття.
Згідно зі ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі і таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Разом з тим, відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України№7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Тобто, аналізуючи наведене вище, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст.426-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією цієї норми закону, а також застосувати ст.58 КК України та замінити позбавлення волі на службові обмеження.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_6 та Міністерства оборони України на його користь моральної шкоди в солідарному порядку в розмірі 100 000 грн. суд залишає без розгляду у зв'язку з відмовою представника потерпілого від його підтримання.
Судові витрати суд покладає на ОСОБА_6 , речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.426-1 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст.58 КК України замінити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на службові обмеження та стягувати з нього в дохід держави 10 % заробітної плати протягом 1 (одного) року.
Під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не застосовувався.
Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 733 (сімсот тридцять три) грн. 60 коп.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 залишити без розгляду роз'яснивши право його подачі після набрання вироком законної сили в порядку цивільного судочинства. .
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1