Дата документу 28.07.2025
Справа № 334/2115/25
Провадження № 2/334/1718/25
28 липня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.
за участю секретаря Мохунь М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання теплової енергії,
17.03.2025 року позивач Концерн «Міські теплові мережі», використовуючи систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання теплової енергії.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об'єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення №97, підвалу (літ.А-4) загальною площею 54,5 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вищенаведеного, станом на 01 листопада 2021 року ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР №72201171 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: АДРЕСА_1 , між Позивачем та ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року є укладеним.
Житловий будинок АДРЕСА_1 , оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії. Нежитлове приміщення Відповідачів не оснащене розподільчим (індивідуальним) приладом обліку теплової енергії.
Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період з 01.11.2021 - 30.06.2024 рр. на загальну суму 52777,91 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості.
Відповідач за період з 01.11.2021 - 30.06.2024 р. не виконали свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв'язку з чим у Відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 52777,91 грн.
Внаслідок вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 52777,91 грн., а також просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривні.
Ухвалою суду від 19.03.2025 року, було відкрито провадження у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання теплової енергії в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача Концерну «Міські теплові мережі» в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся, шляхом направлення судової повістки в електронний кабінет в системі «Електронний суд», на час проведення судового засідання до суду не надходило заяв про відкладення розгляду справи, у позовній заяві представник позивача просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Корсік Я.І. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви, просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки у спірний період у відповідача було встановлено (трьома) різними комерційними приладами обліку теплової енергії, Позивачем не долучено до позовної заяви акти приймання в експлуатацію приладів комерційного обліку, не надано документів на підтвердження фактичного відпуску відповідачу теплової енергії щомісяця за спірний період (актів надання послуг, інших первинних документів бухгалтерського обліку), так само позивачем не надано суду доказів направлення або вручення відповідачу документів на оплату спожитої теплової енергії у спірний період.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 97, підвалу (літ.А-4) загальною площею 54,5 м2 за адресою: АДРЕСА_1 з 21.05.2014, що підтверджується Інформаційною довідкою №360784383 з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 7 ст. 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради та на власному офіційному веб-сайті індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Крім того ч. 6 ст. 633 ЦКУ передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Системний аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що типовий індивідуальний договір № 72201171 між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (02.10.2021).
Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років та про початок опалювального періоду 2022-2023 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради, та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі вбачається, що послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому знаходиться приміщення відповідача, здійснює саме позивач.
Звертаючись до суду із позовом, Концерн «МТМ» зазначив, що нежитлове приміщення відповідача знаходиться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . оснащений комерційним засобом обліку. Відтак, згідно п. 11 типового договору, Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг наданої послуги здійснюється за даними комерційного засобу обліку.
З наданих позивачем документів, а саме інформації щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії, вбачається, що у період з 01.11.2021 по 30.06.2024 житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому знаходиться приміщення відповідача, було обладнано 3 (трьома) різними комерційними приладами обліку теплової енергії, а саме: у період з листопада 2021 по жовтень 2022 року - приладом обліку з заводським № 871404Y368; у період з листопада 2022 року по жовтень 2023 року - приладом обліку із заводським № 75563341; у період з листопада 2023 року по червень 2024 року - приладом обліку і заводським № 75614474.
В даному випадку, для правильного вирішення спору позивач має довести не тільки факт надання послуги, а й підтвердити обсяг наданої послуги у спірний період на заявлену у позові суму.
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі Правила) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг врегульовано положенням Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика) загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді (Qопбуд) визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) за його наявності.
В той же час, до позовної заяви позивачем не надано відповідних актів приймання в експлуатацію приладів комерційного обліку теплової енергії за спірний період.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності - ч. 2 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Міжповірочний інтервал тепло лічильників та тепло обчислювачів - 4 роки (пункт 72 Міжповірочних інтервалів).
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» суб'єкти господарювання зобов'язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують проходженням зазначеними вище приладами комерційного обліку теплової енергії періодичної повірки за спірний період (акт повірки).
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.
Зняття показань вузлів обліку та приладів-розподілювачів теплової енергії здійснюється не рідше одного разу на місяць - ч. 3 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Таким чином загальний обсяг теплової енергії, спожитої будинком, має визначатися за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії, які повинні зніматися виконавцем комунальної послуги (позивачем) не рідше одного разу на місяць, про що складаються відповідні документи (акти зняття показів).
Разом з цим, позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні Акти зняття показів з приладів комерційного обліку теплової енергії, якими обладнаний житловий будинок АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2021 по 30.06.2024.
Позивачем також не надано доказів поставки теплоносія у зазначеному у позовній заяві розмірі та вартості за адресою: АДРЕСА_1 в нежитлове приміщення №97, доказів, що система опалення об'єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремленою від системи опалення житлового будинку, актів зняття показань приладів комерційного обліку теплової енергії за спірний період. Також позивачем не надано документів на підтвердження фактичного відпуску відповідачу теплової енергії щомісяця за спірний період (актів надання послуг, інших первинних документів бухгалтерського обліку), так само позивачем не надано суду доказів направлення або вручення відповідачу документів на оплату спожитої теплової енергії у спірний період.
За відсутності таких документів позивач жодним чином не підтвердив розрахунок відпущеної теплової енергії, а саме не зазначив величину теплового навантаження на об'єкт опалення; не обґрунтував та документально не підтвердив порядок та методику нарахування споживачу вартості наданих послуг з теплопостачання, не надав розрахунку кількості Гкал, та первинних доказів, якими така кількість підтверджується, та доказів, на підставі яких позивач визначив покази будинкових приладів обліку теплової енергії.
Отже, позивачем не надано належних і допустимих доказів помісячного обсягу теплоносія, поданого на вказаний житловий будинок, зокрема і відповідачу. Отже, первинні документи (акти зняття показань лічильника, акти наданих послуг) дані, наведені у щомісячних рахунках та мають значення для справи позивачем суду не надані.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином єдиним доказом, який на думку позивача підтверджує факт надання відповідачу послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.06.2024 на суму 52777,91 грн. є розрахунок заборгованості та рахунки на оплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України « Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.
Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця ч. 2 ст. 8 Закону.
Натомість, в матеріалах справи не містяться рахунки на оплату, які згідно положень ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» надсилались (надавались) відповідачу, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.
Отже, рахунки на оплату за відсутності доказів, які підтверджують показання приладів комерційного обліку теплової енергії за спірний період (акти введення приладу комерційного обліку теплової енергії в експлуатацію, акти періодичної повірки, акти зняття показань за спірний період) не можуть бути належними та достатніми доказами для підтвердження обсягу спожитої житловим будинком та приміщенням відповідача теплової енергії, вартості послуги з постачання теплової енергії. Звідси не підтверджені первинними документами (актами зняття показань лічильника, актами наданих послуг) дані, наведені у розрахунку заборгованості, який наданий позивачем до позовної заяви.
Таким чином, із зібраних доказів на які послався позивач не вдається за можливе встановити факт надання послуги відповідачу з теплопостачання на суму 52777,91 грн.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (акти введення приладів комерційного обліку теплової енергії в експлуатацію, акти періодичної повірки, щомісячні акти зняття показань за спірний період), які підтверджують обсяг теплової енергії, поставленої позивачем на користь відповідача у приміщення №97 житлового будинку АДРЕСА_1 . Звідси не підтверджені первинними документами (актами зняття показань лічильника, актами наданих послуг) дані, наведені у рахунку позивача.
Крім того, матеріали справи не містять й підтверджень того, що позивачем протягом періоду з 01.11.2021 по 30.06.2024 здійснювалося надсилання відповідачу розрахунків заборгованості, що, крім іншого, свідчить про відсутність інформування позивачем відповідача про ймовірне існування заборгованості.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, враховуючи, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами (акти зняття показань) обсяг наданої відповідачу послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.06.2024 в розмірі 52777,91 грн.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд не вбачає наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку зі сплати заборгованості за вказаний період у зв'язку із недоведеністю позовних вимог, тому у задоволенні позовної заяви Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 279, 280-284 ЦПК України,суд
У задоволенні позовної заяви Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, вулиця Героїв полку «Азов», буд. 137.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: Баруліна Т. Є.