Дата документу 28.07.2025
Справа № 334/4284/25
Провадження № 2-а/334/66/25
28 липня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Турбіної Т.Ф., за участю секретаря судового засідання Шерештан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжя в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Стариченка Миколи Петровича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
27.05.2025 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Стариченка М.П., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов'язаним (рядовим запасу) та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач відповідно до довідки від 03.04.2024 № ВО/3258/14 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. На особливий період на підставі абзацу 5 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як чоловік (батько). Який самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років. Видану на строк до 10.07.2027.
23.01.2025 на підприємство, де працює позивач надійшла повістка №443 про виклик до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 для уточнення персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Після отримання повістки позивач з'явився до відповідача та виконав свій обов'язок щодо уточнення облікових даних.
14.05.2025 на позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період», в якому зазначено, що позивач протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не оновив (уточнив) облікові (персональні) дані через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет військовозобов'язаного резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
21.05.2025 відповідачем було винесено постанову № 2427 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, в якій зазначено, що відповідно до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 в останнє оновлював (уточнював, проводив звірку даних) свої облікові ( персональні) дані 16.06.2021. Своїми діями ОСОБА_1 порушив абзац 7 частини 3 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзац 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункт 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Позивач не погоджується з вищенаведеною постановою № 2427 від 21.05.2025, оскільки дана постанова винесена з істотним порушенням строку накладення адміністративного стягнення. Після того, як позивач уточнив військово-облікові дані, а саме з 23.01.2025 у відповідача почався відлік 3-х місячного строку для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, однак постанова винесена 21.05.2025, тобто через місяць після спливу граничного строку.
Крім того, посадова особа, яка притягнула ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не зазначила в постанові жодних доказів вчинення правопорушення, в резолютивній частині постанови відсутнє посилання на статтю КУпАП, на підставі якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності. До спірної постанови не було долучено доказів можливості отримання персональних даних військовозобов'язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами.
Просить скасувати постанову № 2427 від 21.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення. Стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені втрати на професійну правничу допомогу та судовий збір.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2025 відкрито провадження по справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2025 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 журнал відвідувань ІНФОРМАЦІЯ_4 за період з 22.01.2025 по 24.01.2025
В судове засідання позивач, представник позивача не з'явилися. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі позивача та його представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду надав заяву надав заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, розгляд справи проводити без їх участі. Також на виконання ухвали суду від 03.06.2025 про витребування доказів, надав витяг з книги запису відвідувачів за період з 22.01.2025 по 24.01.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним.
Згідно довідки від 03.04.2024, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , рядовий запасу ОСОБА_1 згідно рішення комісії Запорізької районного державної адміністрації з розгляду питань надання відстрочок військовозобов'язаним у випадку підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», протокол від 29 квітня 2022 року №3, має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 5 частини 1 ( жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років) терміном до 10.07.2027.
23.01.2025 на ПАТ «Запоріжсклофлюкс», місцем роботи ОСОБА_1 , надійшла повістка, в якій зазначено, що ОСОБА_1 необхідно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20.01.2025-24.01.2025 о 08.00год. для уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
14.05.2025 оператором групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 солдатом ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 2427, в якому зазначено, що ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не оновив (уточнив) облікові (персональні) дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Своїми діями ОСОБА_1 , під час дії особливого періоду порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. В протоколі пояснення щодо суті правопорушення ОСОБА_1 відсутні.
ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України, права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи відбудеться 21.05.2025 о 08 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить підпис позивача у відповідній графі протоколу. Копію протоколу позивач отримав під підпис.
21.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 винесена постанова № 2427 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Згідно постанови № 2427 за справою про адміністративне правопорушення від 21.05.2025, військовозобов'язаний ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не оновив (уточнив) облікові (персональні) дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. ОСОБА_1 , під час дії особливого періоду порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Розгляд справи відбувався за участю ОСОБА_1 .
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Згідно ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 8 КУпАП закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Зокрема, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1). Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2). Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3).
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
За ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
18.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024.
Цим Законом положення частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно з якою, зокрема, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Так, абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до абз. 7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме:
- шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Тобто, позивач мав уточнити дані у період з 18.05.2024 року по 17.07.2024 року.
Відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Отже, уточнення даних в будь-який інший день після 17.07.2024 року утворює склад такого правопорушення, яке передбачено статтею 210-1 КУпАП.
Суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності у відповідача права притягнути його до відповідальності на підставі частини 3 статті 210 КУпАП, з огляду на приписи примітки до вказаної статті, згідно із якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. Відтак, держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити, чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не виконав вимог протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (тобто в період 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно), оскільки не уточнив свої військово-облікові дані у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, а саме адресу проживання, номери засобів зв'язку, адрес електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, в тому числі актуальну інформацію про стан свого здоров'я, у разі перебування на території України шляхом самостійного прибуття до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до ЦНАП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
В матеріалах адміністративної справи міститься витяг з реєстру оновлення даних, згідно якого остання звірка даних при особистій явці позивача відбулася 16.06.2021, та витяг з Oberig, згідно якого остання звірка даних при особистій явці ОСОБА_1 відбулася 16.06.2021, звірка контактних даних - 21.05.2025.
Однак судом встановлено, що згідно з повісткою №443, ОСОБА_1 належало з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 20.01.2025 - 24.01.2025 для оновлення своїх персональних даних.
Згідно з відміткою ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 з'явився за цією повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 23.01.2025. Крім відповідної відмітки на штампі та підпису працівника ІНФОРМАЦІЯ_4 , факт прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 23.01.2025 для оновлення своїх персональних даних підтверджується відомостями Книги запису відвідувачів (запис №138 від 23.01.2025, прибув о 10:49 год., приміщення 3, час виходу з будівлі - 11:33 год).
З пояснень ОСОБА_1 , не спростованих відповідачем, 23.01.2025 ним були представлені всі необхідні дані для оновлення персональних даних відповідальному працівнику ТЦК та СП.
Жодних доказів того, що відвідування позивачем ІНФОРМАЦІЯ_4 23.01.2025 було пов'язане з іншими обставинами, відповідачем не наведено і не надано суду.
Згідно з матеріалами справи № 2427 про адміністративне правопорушення, 14.05.2025 ОСОБА_1 був доставлений інспектором СПК ЗРУП ГУНП в Запорізькій області до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. В цей же день відносно ОСОБА_1 , як особи, яка не оновила військово-облікові дані відповідно до закону, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Однак, як беззаперечно встановлено судом, ОСОБА_1 23.01.2025 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем перебування на військовому обліку для уточнення своїх персональних даних.
Днем виявлення адміністративного правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 28.02.2019 справа №149/2498/17).
Отже, з урахуванням прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 23.01.2025 для уточнення своїх персональних даних у ІНФОРМАЦІЯ_4 об'єктивно існувала можливість виявлення ознак адміністративного правопорушення, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, а тому днем виявлення правопорушення слід вважати саме 23.01.2025.
Згідно з ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
За приписами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 21.05.2025 про притягнення до ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
За вказаних обставин, оскільки винесення оскаржуваної постанови від 21.05.2025 відбулося поза межами тримісячного строку з дня виявлення правопорушення, яким слід вважати 23.01.2025, постанова про притягнення до ОСОБА_1 адміністративної відповідальності є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до частин 1, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 484,48 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Із матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи правова допомога позивачу надавалась адвокатом Стариченком М.П. на підставі договору про надання правничої допомоги від 23.05.2025, додаткової угоди №1 до цього договору, якою визначено обсяг наданих адвокатом послуг і їх загальну вартість 5000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано акт наданих послуг від 27.05.2025.
Надаючи оцінку документам, що надані з метою обґрунтування розміру понесених судових витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, суд зазначає, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.
Суд з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України враховує правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019р. по справі №810/3806/18 (адміністративне провадження №К/9901/11333/19, №К/9901/12479/19), де указано, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, враховуючи складність справи, предмет позову та обставини справи, характер і тривалість професійних відносин адвоката з позивачем, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає співмірності зі складністю справи, розміром оскаржуваного стягнення, а тому вважає, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку мають бути відшкодовані у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 6-9, 139, 243-246, 250, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП № 2427 від 21.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 484,48 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 гривень, а всього 1484,48 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: Турбіна Т. Ф.