Єдиний унікальний номер 335/3903/25
Провадження № 2/317/1329/2025
(заочне)
29 липня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Качана А.В.
за участі:
секретаря судового засідання Герман В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
12 червня 2025 року до Запорізького районного суду Запорізької області з Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 28.12.2018, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № L5144242.
Відповідно до кредитного договору № L5144242 від 28.12.2018, ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», надало відповідачу позику у сумі 8500,00 грн.
ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» виконало умови кредитного договору № L5144242 від 28.12.2018 та перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 безготівковим шляхом кошти в розмірі 8500,00 грн., а в свою чергу ОСОБА_1 не виконала умови кредитного Договору щодо повернення наданих коштів і внаслідок чого виникла заборгованість.
01.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро»» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу № 01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L5144242 від 28.12.2018, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора стосовно відповідача ОСОБА_1
25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.
Оскільки відповідач зобов'язання добровільно не виконує, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № L5144242 від 28.12.2018 у загальному розмірі 25324,70 грн., яка складається: з суми заборгованості 16850,31грн., суми інфляційних витрат 6959,25 грн., суми 3% річних 1515,14 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
16.06.2025 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, відзиву на позов не подала, своїми процесуальними правами скористалася на власний розсуд.
У зв'язку з наведеним, суд, на підставі ч. 5 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Судом встановлено, що 28.12.2018, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № L5144242 (AG5654834), у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с. 12-15).
Відповідно до довідки про ідентифікацію виданої ТОВ «Дінеро» відповідач є позичальником, РНОКПП НОМЕР_1 , дата укладення договору 28.12.2018, номер договору AG5654834, номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L5144242, сума кредиту 8500,00 грн., строк кредиту 30 днів, процентна ставка річних 178,80 %, Позичальник ідентифікований за допомогою ОТР паролю - 760341, дата банківського переказу 28.12.2018 (а.с. 20).
Відповідач підтвердила факт ознайомлення з наведеними умовами отримання кредиту та їх прийняття проставленням власного цифрового підпису.
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення авторизації позичальником кредитний договір між кредитором та позичальником не був би укладений.
Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, суд приходить до висновку, що договір кредитної лінії № L5144242 (AG5654834) від 28.12.2018 укладений між ТОВ «ФК «Дінеро» та відповідачем у спосіб визначений чинним законодавством України. Підстав вважати, що кредитний договір укладений з порушенням вимог Закону Україну «Про електронну комерцію» немає.
Відповідно до договору кредитної лінії № L5144242 (AG5654834) від 28.12.2018, ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», надало відповідачу позику у вигляді кредитної лінії у сумі 8500,00 грн., з потенційним лімітом кредитної лінії 20000,00 грн.
ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» виконало умови договору кредитної лінії № L5144242 (AG5654834) від 28.12.2018 та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, а в свою чергу відповідач ОСОБА_1 не виконала умови кредитного Договору щодо повернення наданих коштів і внаслідок чого виникла заборгованість.
01.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір відступлення прав вимоги № 01072019 (а.с. 32-40), на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L5144242 (AG5654834) від 28.12.2018, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора стосовно відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з реєстру боржників від 01.07.2019 до Договору відступлення прав вимоги № 01072019 від 01.07.2019 , в якому під пунктом 194 зазначені зобов'язання відповідача по кредитному договору (а.с. 29 зворотня сторона).
25.07.2024 відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».
Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до наданого ТОВ «ФК «Дінеро» розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № L5144242 (AG5654834) за період з 28.12.2018 по 01.07.2019 заборгованість відповідача становить 16850,31 грн. та складається з: 8500,00 грн - тіло кредиту; 1267,00 грн. - проценти; 2833,31 грн. - нараховані штраф/пеня; 4250,00 грн - комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю.
Суд дійшов висновку, що позивачем надано належні і допустимі докази укладення договору кредитної лінії № L5144242 (AG5654834) від 28.12.2018 між ТОВ «ФК «Дінеро» та відповідачем, виконання позикодавцем умов договору шляхом надання кредиту в розмірі 8500,00 грн, отримання відповідачем цих кредитних коштів, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 16850,31 грн., яка складається із: 8500,00 грн - тіло кредиту; 1267,00 грн. - проценти; 2833,31 грн. - нараховані штраф/пеня; 4250,00 грн - комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю.
Що ж стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків з урахуванням 3 % річних в розмірі 1515,14 грн, а також суми збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в сумі 6959,25 грн за період із 09.04.2022 по 07.04.2025 суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.
Оскільки, нарахування інфляційних витрат та 3% річних передбачено статтею 625 ЦК України та здійснено позивачем за період з 09.04.2022 по 07.04.2025 у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України інфляційні витрати та 3% річних за невиконання зобов'язань по кредитному договору не підлягають стягненню з відповідача.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії № L5144242 (AG5654834) від 28.12.2018 підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за зазначеним договором у сумі 16850,31 грн. та складається з: 8500,00 грн - тіло кредиту; 1267,00 грн. - проценти; 2833,31 грн. - нараховані штраф/пеня; 4250,00 грн - комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № L5144242 від 11.04.2025 (а.с.45). Таким чином, з відповідача на користь позивача, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1611,79 грн. (2422,40 грн. х 16850,31 грн. / 25324,70 грн. = 1611,79 грн.)
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що у межах розгляду даної цивільної справи позивачу надавалась професійна правнича допомога адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» на підставі договору про надання правової допомоги № 36 від 25.04.2024 (а.с. 21-22) та додаткових угод до зазначеного договору (а.с. 23-25). До позовної заяви також додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10 (а.с.19).
Відповідно до акту від 24.04.2025 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), адвокат адвокатське бюро надало позивачу правові послуги у зв'язку з розглядом даної цивільної справи на загальну суму 5000,00 грн., які складаються з 3500,00 грн. - за складання позовної заяви та 1500,00 грн. - за направлення позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд»(а.с.26).
Як вбачається з позовної заяви отриманої судом через систему «Електронний суд», позовна заява підписана цифровим підписом керівника ТОВ «Він Фінанс» Романенко М.Е., що свідчить про те, що адвокатське бюро не виконало зазначену а Акті послугу стосовно направлення позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд».
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що сума 1500,00 грн. за надані позивачу послуги за направлення позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд» не може бути зарахована до витрат позивача на правову допомогу, оскільки адвокатом така заява безпосередньо через систему «Електронний суд» не подавалася.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у межах розгляду даної цивільної справи становить 3500,00 грн.
Згідно ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 зазначено, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від відповідача не надходило.
З урахуванням вищенаведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені та обґрунтовано нараховані, пропорційні та співмірні судові витрати на професійну правничу допомогу, але пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі: 2328,80 грн. (3500,00 грн. х 16850,31 грн. / 25324,70 грн. = 2328,80 грн.)
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 526, 526, 626, 628, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112 м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) заборгованість за договором кредитної лінії № L5144242 (AG5654834) в розмірі 16850 грн. 31 коп. (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 31 копійка).
В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112 м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1611,79 грн. (одна тисяча шістсот одинадцять гривень 79 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2328,80 грн. (дві тисячі триста двадцять вісім гривень 80 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112 м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
ВідповідачОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя А.В. Качан