Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/6506/24
Провадження №: 2/332/595/25
30 липня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Марченко Н.В.,
при секретарі судового засідання - Петракей Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про позбавлення батьківських прав,-
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який був зареєстрований 21 вересня 2018 року Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №397.
Під час шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.04.2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Дитина залишилася проживати разом із матір'ю ОСОБА_2 .
08.03.2022 відповідач ОСОБА_2 виїхала за межі України. Відповідач виїхала з дочкою до Іспанії де проживає в м. Майорка.
Як стало відомо позивачу, відповідач веде аморальний спосіб життя, належним чином не годує дитину, б'є дитину та не приділяє їй належної уваги.
В жовтні 2024 позивачем було отримано резолюцію Служби у справах дітей та сім'ї Майорканського Інституту Соціальних відносин про згоду ініціювати загальне провадження щодо оголошення безпорадності відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 .
Зі змісту наведеної постанови позивачем було встановлено, що Служба у справах дітей та сім'ї Майорканського Інституту Соціальних відносин розслідує справу 1554/2024, що стосується неповнолітньої ОСОБА_3 оскільки уповноваженими особами встановлена серйозна шкода заподіяна членами сім'ї, включаючи серйозне фізичне насильство, сексуальне насильство або серйозна недбалість у виконанні зобов'язань щодо харчування та охорони здоров'я, у зв'язку з чим компетентною адміністрацією Майорканський Інститут Соціальних відносин ініційовано звичайну процедуру оголошення безпорадності щодо його малолітньої дочки.
Враховуючи викладені обставини позивач вважає, що поведінка матері, яка самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, взагалі не цікавиться дочкою, більш того вважає за можливе знущатися над дитиною та застосовувати до неї фізичне насилля, травмуючи при цьому її психіку свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З урахуванням викладеного, просить суд:
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських
прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язати Відділ по Заводському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради подати до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 968,96 грн. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 15000 грн.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2024 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
16.12.2024 від представника відповідача, через підсистему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного:
По-перше, у резолюції Майорканського Інституту Соціальних відносин зазначені лише індикатори ризику у догляді за неповнолітньою дитиною, а саме: серйозне фізичне насильство, сексуальне насильство або серйозна недбалість у виконанні зобов'язань щодо харчування та охорони здоров'я. Жодного рішення, яке б затверджувало ситуацію безпорадності, не приймалося. Таким чином, позивач у позовній заяві спирається на недоведені факти, які можуть не підтвердитись взагалі.
По-друге, відповідач не зловживає спиртними напоями та/або наркотичними речовинами, не перебуває на диспансерному нагляді, її психічний стан задовільний, вона не притягалася до кримінальної відповідальності, не знятої чи непогашеної судимості немає та в розшуку не перебуває.
Натомість позивач, батько дитини, не надає матеріальної допомоги, не проявляє заінтересованості в подальшій долі дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, дитина знаходиться на повному утриманні та вихованні відповідача та бабусі по лінії матері.
Останнім до позовної заяви не надано жодного доказу, що відповідач веде аморальний спосіб життя, належним чином не годує дитину, б'є дитину та не приділяє їй належної уваги.
На теперішній час відповідач працює, має контракт на один рік, дитина відвідує дитячий заклад.
Враховуючи той факт, що позивач індикатори ризику у догляді за неповнолітньою дитиною прийняв як встановлений факт протиправної поведінки відповідача, не надав жодного доказу ведення відповідачем аморального способу життя, не годування дитини, її побиття, просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - відділ по Заводському району служби у справах дітей Запорізької міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити в повному обсязі.
26.12.2024 від представника позивача, через підсистему «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що представник відповідача посилається на те, що позивачем не надано жодного доказу ведення відповідачем аморального способу життя, не годування дитини, її побиття, з огляду на те, що в резолюції Майорканського Інституту Соціальних відносин зазначені лише індикатори ризику у догляді за неповнолітньою дитиною, а саме: серйозне фізичне насильство, сексуальне насильство або серйозна недбалість у виконанні зобов'язань щодо харчування та охорони здоров'я. Жодного рішення, яке б затверджувало ситуацію безпорадності, не приймалося.
З даним твердженням позивач не погоджується, оскільки сам факт існування
резолюції Майорканського Інституту Соціальних відносин щодо наявності суттєвих індикаторів ризику відносно малолітньої дочки є суттєвим і обґрунтованим підтвердженням неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків.
Представник відповідача посилається на те, що відповідач ОСОБА_2
працевлаштована та має контракт на території Майорки, а також те, що дитина відвідує дитячий заклад, разом з цим доказів в підтвердження даної інформації до відзиву не долучає, у зв'язку з чим існують обґрунтовані сумніви щодо правдивості даної інформації взагалі.
Твердження представника відповідача про те, що позивач, як батько дитини не надає матеріальної допомоги та вимагає її для себе, не проявляє заінтересованості в подальшій долі дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, дитина знаходиться на повному утриманні та вихованні відповідача та бабусі є неправдивими та надуманими, з метою обмовити позивача та виправдати неправомірні дії ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дитини.
Також зазначено, що рішення про примусове стягнення з позивача аліментів не
приймалось, матеріальну допомогу дитині позивач надає добровільно. Позивач стурбований здоров'ям його дочки ОСОБА_3 її психічним та фізичним станом, яка в силу свого малолітнього віку залишилась незахищеною на території іноземної держави. У позивача викликають обґрунтовані побоювання, що дії відповідача по відношенню до дочки носять систематичний характер, зважаючи на той факт, що до особи відповідача було привернуто увагу Служби у справах дітей та сім'ї Інституту Соціальних справ Майорки. Підкреслюючи наведене вище, позивач вважає, що відповідачем не спростовано жодним чином твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог.
На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити та позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача у підготовчому засіданні заявив клопотання про витребування з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про те, чи перетинала у період з січня 2022 року по дату надання відповіді державний кордон України відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що витребувана інформація буде покладена в основу обґрунтування підстав позову та надасть відомості про фактичне перебування відповідача (країну перебування).
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2024 клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено.
Витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про те, чи перетинала у період з січня 2022 року по день отримання цієї ухвали державний кордон України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП : НОМЕР_1 .
Оголошено перерву у підготовчому засіданні.
24.03.2025 від представника третьої особи: Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, через канцелярію суду, надійшов лист «про розгляд справи», в якому зазначено, що питання щодо позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському районі 09.01.2025. З урахуванням вимог ст. 19 Сімейного кодексу України, комісією було вирішено, що оскільки матір ОСОБА_2 разом з малолітньою ОСОБА_1 не мешкає на території Заводського району м. Запоріжжя, у зв'язку з неможливістю проведення перевірки фактів, викладених в позовній заяві, надати об'єктивний висновок щодо вирішення спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ,, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району не має можливості.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2025 виправлено описку допущену у резолютивній частині ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2024 року, викладено другий абзац резолютивної частини у наступній редакції: «Витребувати з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про те, чи перетинала у період з січня 2022 року по день отримання цієї ухвали державний кордон України громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП : НОМЕР_1 ».
03.04.2025, від представника Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, надійшла відповідь на ухвалу Заводського районного суду від 24.12.2024 та 24.03.2025 щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 01.01.2022 по 02.04.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08.04.2025 від представника позивача, через підсистему «Електронний суд», надійшли клопотання про залучення до розгляду справи у якості третьої особи: Орган опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району та зобов'язання Орган опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району подати до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про долучення до матеріалів справи копії матеріалів звернення представника позивача з адвокатськими запитами до Майорканського Інституту Соціальних відносин та Надзвичайного і Повноважного Посла України в Королівстві Іспанія, з метою отримання додаткової інформації яка може бути використана в інтересах позивача.
Протокольною ухвалою Заводського районного суду від 29.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотанні представника позивача про залучення до розгляду справи у якості третьої особи: Орган опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району та зобов'язання Орган опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району подати до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав того, що відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Оскільки відповідачка разом з малолітньої донькою ОСОБА_3 , 2019 р.н., перебувають за кордоном, що в свою чергу позбавляє можливості Орган опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району проведення перевірки фактів, викладених в позовній заяві та надати об'єктивний висновок щодо вирішення даного спору та задоволення клопотання про долучення до матеріалів справи копії матеріалів звернення представника позивача з адвокатськими запитами до Майорканського Інституту Соціальних відносин та Надзвичайного і Повноважного Посла України в Королівстві Іспанія, з метою отримання додаткової інформації яка може бути використана в інтересах позивача .
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2025 закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про позбавлення батьківських прав та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заявила клопотання про долучення до матеріалів справи доказу, а саме: рішення суду Пальма-де-Мальорка від 18.07.2025, яким закрито провадження відносно ОСОБА_2 у рамках діловодства №0001743/2024 за статтями 640-783 Іспанського Кримінального процесуального кодексу ( злочин: залишення ( покинутих осіб)), відповідно до правового обгрунтування: «Єдиний підставовий пункт із матеріалів справи не встановлено достовірно скоєння кримінального діяння, тому відповідно до статтей 641.1 та 783.1 L.E/Crim. Суд ухвалює рішення про попереднє закриття та архівацію провадження, навіть, якщо прокуратура або інші сторони клопотали про інше. Цивільні позови залишаються можливими).
Протокольною ухвалою Заводського районного суду від 22.07.2025 задоволено клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи доказу, а саме: рішення суду Пальма-де-Мальорка від 18.07.2025, з підстав того, що надати зазначений доказ до закриття підготовчого засідання у даній справі сторона відповідача не мала можливості, оскільки зазначене рішення суду Пальма-де-Мальорка було ухвалено лише 18.07.2025.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав недоведеності позивачем та недостатності доказів, які б свідчили про ухилення відповідачки від виконання нею своїх обов'язків щодо виховання доньки.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.
Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.
ОСОБА_1 перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який був зареєстрований 21 вересня 2018 року Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №397.
Під час шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується повною інформацією про народження, отриманої із застосунку «Дія» від 26.08.2024 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.04.2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Згідно відповідді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 02.04.2025 №19/27012-25 відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнула державний кордон України ( виїхала) в пункті пропуску Рава - Руська 18.10.2022.
24.10.2024 Рішенням Служби у справах дітей та сім'ї Інституту соціальних прав Майорки Департаменту соціального захисту населення Ради Майорки №21869 постановлено:
1. Відкрити провадження у справі про надання статусу беззахисної особи щодо малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке може закінчитися визнанням особи беззахисною або відмовою у задоволенні позову.
2. Призначено пані ОСОБА_8 , керівника Служби у справах дітей та сім'ї, або особу, яка її замінить, інструктором провадження, без шкоди для призначення технічної групи, яка братиме участь у розгляді справи.
Передумовами відкриття провадження є: серйозна шкода, заподіяна членам сім'ї, включаючи: серйозне фізичне насильство, сексуальне насильство або серйозне нехтування обов'язками по утриманню та охороні здоров'я.
Рішенням суду Пальма-де-Мальорка від 18.07.2025 закрито провадження відносно ОСОБА_2 у рамках діловодства №0001743/2024 за статтями 640-783 Іспанського Кримінального процесуального кодексу ( злочин: залишення ( покинутих осіб)), відповідно до правового обгрунтування: «Єдиний підставовий пункт із матеріалів справи не встановлено достовірно скоєння кримінального діяння, тому відповідно до статтей 641.1 та 783.1 L.E/Crim. Суд ухвалює рішення про попереднє закриття та архівацію провадження, навіть, якщо прокуратура або інші сторони клопотали про інше. Цивільні позови залишаються можливими).
Відповідно до листа «про розгляд справи» представника третьої особи: Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 14.01.2025 №2673/01-22/18.01-92, питання щодо позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському районі 09.01.2025. З урахуванням вимог ст. 19 Сімейного кодексу України, комісією було вирішено, що оскільки матір ОСОБА_2 разом з малолітньою ОСОБА_1 не мешкає на території Заводського району м. Запоріжжя, у зв'язку з неможливістю проведення перевірки фактів, викладених в позовній заяві, надати об'єктивний висновок щодо вирішення спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ,, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району не має можливості.
Надаючи оцінку дослідженим доказам та встановленим обставинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по- друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
В оцінці доводів позовної заяви суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та враховує, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Встановлено, що позивач як на правову підставу позову посилався на п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, тобто ухилення відповідачки від виконання своїх обов'язків щодо виховання доньки.
Відповідно, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про умисну винну поведінку відповідачки, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Аналізуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про недостатність доказів та мотивів, які б свідчили про ухилення відповідачки від виконання нею своїх обов'язків щодо виховання дитини та, відповідно, відсутності підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її малолітньої доньки.
Суд відхиляє надане позивачем в якості доказу ухилення відповідачки від виконання нею своїх обов'язків щодо виховання малолітньої дитини Рішення Служби у справах дітей та сім'ї Інституту соціальних прав Майорки Департаменту соціального захисту населення Ради Майорки №21869 від 24.10.2024, яким постановлено відкрити провадження у справі про надання статусу беззахисної особи щодо малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке може закінчитися визнанням особи беззахисною або відмовою у задоволенні позову. Передумовами якого є: серйозна шкода, заподіяна членам сім'ї, включаючи: серйозне фізичне насильство, сексуальне насильство або серйозне нехтування обов'язками по утриманню та охороні здоров'я, оскільки Рішенням суду Пальма-де-Мальорка від 18.07.2025 закрито провадження відносно ОСОБА_2 у рамках діловодства №0001743/2024 за статтями 640-783 Іспанського Кримінального процесуального кодексу ( злочин: залишення ( покинутих осіб)), правовим обґрунтуванням якого стало: «Єдиний підставовий пункт із матеріалів справи не встановлено достовірно скоєння кримінального діяння, тому відповідно до статтей 641.1 та 783.1 L.E/Crim. Суд ухвалює рішення про попереднє закриття та архівацію провадження, навіть, якщо прокуратура або інші сторони клопотали про інше. Цивільні позови залишаються можливими).
Інших доказів ухилення відповідачки від виконання нею своїх обов'язків щодо виховання малолітньої дитини матеріали справи не містять.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як вже встановлено судом, відповідно до листа «про розгляд справи» представника третьої особи: Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 14.01.2025 №2673/01-22/18.01-92, питання щодо позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському районі 09.01.2025. З урахуванням вимог ст. 19 Сімейного кодексу України, комісією було вирішено, що оскільки матір ОСОБА_2 разом з малолітньою ОСОБА_1 не мешкає на території Заводського району м. Запоріжжя, у зв'язку з неможливістю проведення перевірки фактів, викладених в позовній заяві, надати об'єктивний висновок щодо вирішення спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ,, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району не має можливості.
Враховуючи викладене, суд не знаходить достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав з огляду на недоведеність позивачем факту ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків. Позивач не довів існування достатніх підстав для застосування до відповідачки такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, який допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Крім цього, позивач не надав належних та достатніх доказів, які б об'єктивно та поза розумних сумнівів доводили факт, що позбавлення відповідачки батьківських прав відповідатиме якнайкращим інтересам малолітньої дитини. Поряд з цим, позивачем не доведено існування тих виняткових обставин, за яких розірвання сімейних зв'язків з мамою та позбавлення дитини її коріння є виправданим.
Отже, в межах розгляду даної справи, судом не встановлено фактичних даних, які б підтверджували обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав необхідно відмовити.
Судові витрати позивача залишаються за ним на підставі ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із відмовою в позові.
На підставі ст. 51 Конституції України, ст. 19, 141, 164, 165, 171, 180, 181, 183 СК України, ст.ст. 12, 15 ЗУ "Про охорону дитинства", керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 30.07.2025.
Суддя Н.В. Марченко