22.07.2025
Справа № 331/1122/25
Провадження № 2/331/1380/2025
про повернення позовної заяви
22 липня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Яцун О.О., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Універсал Банк», в особі представника Павленка Сергія Валерійовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
24 лютого 2025 року до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Універсал Банк», в особі представника Павленка Сергія Валерійовича, який діє на підставі довіреності № 247-ЮД1 від 15 грудня 2023 року, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 53213 грн. 23 коп.та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 28 лютого 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для сплати судового збору, надання квитанції про сплату судового збору та усунення недоліків позовної заяви.
Так, до матеріалів позовної заяви представником позивача було долучено платіжну інструкцію № CF_81060 від 10.07.2024року щодо сплати судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. платником АТ «Універсал Банк».
Разом з тим, відповідно до довідки спеціаліста суду Антоніни Груби, платіжна інструкція № CF_81060 від 10.07.2024року про сплату судового збору у сумі 3028 грн. 00 коп. від платника АТ «Універсал Банк» за подання заяви (про стягнення заборгованості) подана повторно та була приєднана до справи № 331/4632/24 (провадження 2/331/355/2025).
Зазначене вище свідчить про те, що платіжна інструкція № CF_81060 від 10.07.2024року прикріплена та обліковується в іншій цивільній справі № 331/4632/24 (провадження № 2/331/355/2025).
Необхідно зауважити, що у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 484-VIII від 22 травня 2015 року, це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.
Таким чином, у цьому випадку позивач також має право повернути сплачений ним судовий збір, відповідно до платіжної інструкції № CF_81060 від 10.07.2024року. Однак, така платіжна інструкція не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.
Отже, вищезазначене свідчить про те, що позовну заяву подано до суду без дотримання вимог частин 3 та 4 статті 177 ЦПК України, положеннями якої передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору.
До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
За правилами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1) пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою встановлена ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць в розмірі, зокрема, з 01 січня - 3028,00 грн.
Отже, за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою встановлена ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 3028,00 грн. і не більше 1059800,00 грн.
Так, при зверненні до суду з позовною заявою позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.
За правилами статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Також, слід зазначити, що позивач не скористався правом звернутись до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати в порядку, передбаченому ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Отже, позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Крім того, в ухвалі суду від 28 лютого 2025 року було звернуто увагу позивача на положення ч. 5 ст. 177 ЦПК України, згідно якої позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Між тим, у додатках до позовної заяви зазначено, що представник позивача надає суду копію Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 13.02.2018 року.
Однак, замість вказаної Анкети-заяви від 13.02.2018 року, до позовної заяви додано копію Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 02.11.2018 року.
Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що відповідачем ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 13.02.2018 року, в якій відповідач своїм підписом прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що Анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Проте, представником позивача не додано до позовної заяви копію Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 13.02.2018 року.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 року, назву Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінено на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
30.04.2025 року внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадянських формувань щодо перейменування Жовтневого районного суду міста Запоріжжя на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
Ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2025 року продовжено позивачу Акціонерному товариству «Універсал Банк» строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 28 лютого 2025 року, та встановлено позивачуп'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для сплати судового збору, надання квитанції про сплату судового збору і усунення недоліків позовної заяви. Роз'яснено позивачу, що у випадку невиконання ним вимог, викладених в ухвалі суду від 28 лютого 2025 року, позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
16 липня 2025 року, на виконання вимог ухвали Жовтневого районного суду від 28 лютого 2025 року, представником позивача Ушакевич Мариною Петрівною, яка діє на підставі довіреності № 167-ЮД1 від 10 жовтня 2024 року, було подано до суду через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви та додано виписку про рух коштів по картці.
У заяві про усунення недоліків позовної заяви щодо сплати судового збору представником позивача зазначено, що платіжну інструкцію № CF_81060 від 10.07.2024 року дійсно було подано разом з іншою позовною заявою по справі № 331/4632/24. Проте, 15.01.2025 року по справі № 331/4632/24 було постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Тобто, справу не було розглянуто по суті. У випадку, коли позовну заяву було повернуто без розгляду, позивач має право повторно звернутися до суду з тією ж позовною заявою, використовуючи вже сплачений судовий збір. Саме тому позивач подав новий позов.
Разом з тим, суддя зауважує, що платіжна інструкція № CF_81060 від 10.07.2024року прикріплена та обліковується в іншій цивільній справі № 331/4632/24 (провадження № 2/331/355/2025).
Необхідно зауважити, що у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 484-VIII від 22 травня 2015 року, це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.
Таким чином, у цьому випадку позивач також має право повернути сплачений ним судовий збір, відповідно до платіжної інструкції № CF_81060 від 10.07.2024року. Однак, така платіжна інструкція не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.
Також, у заяві про усунення недоліків позовної заяви щодо сплати судового збору представником позивача зазначено, що Анкету-заяву дійсно було підписано саме 13.02.2018 року, однак її було втрачено. Саме тому сторони підписали Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг повторно 02.11.2018 року. Підтвердженням цього є копія виписки про рух коштів по картці, де перша операція датована 13.02.2018 року.
Однак, представником позивача не надано жодних доказів втрати анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 13.02.2018 року.
Таким чином, зазначені вище обставини перешкоджали відкриттю провадження у цивільній справі.
Станом на 22 липня 2025 року за даними автоматизованої системи Олександрівського районного суду міста Запоріжжя, від позивача будь-яких інших заяв про усунення недоліків позовної заяви, окрім заяви про усунення недоліків позовної заяви від 16.07.2025 року, в якій представник позивача наполягає на врахуванні судом попередньо сплаченого судового збору, не надходило, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
За правилами ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З огляду на викладене та враховуючи те, що позовна заява подана без додержання вимог передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, зазначені в ухвалі суду недоліки позовної заяви позивачем не усунуто, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачеві.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
За змістом частини 7 статті 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Аналізуючи вищезазначене, слід прийти до висновку, що повернення позовної заяви відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України,
Позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк», в особі представника Павленка Сергія Валерійовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, визнати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Надіслати копію ухвали представнику позивача.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя О.О. Яцун