Справа № 308/10675/25
30 липня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Данка В.Й.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ткаченко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису
до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - заявник), заінтересована особа ОСОБА_2 місце проживання АДРЕСА_1 (далі - заінтересована особа) про видачу обмежувального припису.
Заява обґрунтована наявністю підстав для видачі обмежувального припису у зв'язку з тим, що заінтересована особа агресивно поводить себе по відношенню до заявника. Заінтересована особа зловживає алкоголем та застосовує до заявника домашнє насильство.
Ухвалою від 09.05.2025 суддя прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
У судове засідання учасники процесу не з'явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, від представника заявника надійшло клопотання про розгляд справи без участі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Заінтересована особа та заявник являються батьком та сином відповідно, що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_2 від 14.02.2005.
Мати заявника і заінтересована особа перебували в шлюбі, який розірвали 22.06.2010, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_3 .
Заявник відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2025/009055998 від 07.07.2025 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , власником якої згідно з витягом з ДРРП на нерухоме майно №134458797 від 15.08.2018 являється мати заявника.
Цим же витягом стверджується, що підставою виникнення права власності на згадану квартиру є договір купівлі-продажу №1488 від 15.08.2018.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.07.2025 по справі №308/9324/25, яка набрала законної сили 14.07.2025, заінтересовану особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 173-2 КУпАП за таких обставин.
24.06.2025 о 21 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , умисно давав ляпаси, штовхання по відношенню до сина гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , чим була завдана шкода його фізичному здоров'ю, чим вчинив домашнє насильство фізичного характеру
Виходячи з наявності підстав для видачі обмежувального припису, заявник звернувся до суду з відповідною заявою.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, зважаючи на таке.
Згідно з частиною 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Пунктом 1 частини 1 статті 350-2 ЦПК України встановлено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана, зокрема, особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого
З матеріалів справи вбачається, що заявник є потерпілим від домашнього насильства, що підтверджується постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.07.2025 по справі №308/9324/25, яка набрала законної сили 14.07.2025.
У зв'язку з цим суд вважає, що ОСОБА_1 вправі ініціювати питання про видачу обмежувального припису.
Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Частиною 2 статті 26 цитованого Закону передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
За змістом пункту 9 частини 1 статті 1 цього ж Закону оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).
У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 (провадження № 61-21337св19) зроблено висновок, що «відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIIIрішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
За обставин справи, що розглядається, суд з'ясував, що заявник був постраждалим від домашнього насильства, що підтверджується постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.07.2025 по справі №308/9324/25.
При цьому з огляду на зміст цієї постанови та положення статті 173-2 КУпАП слід дійти висновку про те, що домашнє насильство відносно заявника здійснювалося у фізичній формі, тобто фактично заявник зазнавав фізичного насильства зі сторони свого батька.
Суд зауважує про те, що зі змісту наведеної постанови від 03.07.2025 по справі №308/9324/25, як і зі змісту термінового заборонного припису №171919 від 24.06.2025, слідує, що заінтересована особа проживає за адресою АДРЕСА_1 , що узгоджується з доводами заяви про видачу обмежувального припису.
Таким чином, для аналізу вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства суд враховує, що фактично заявник та заінтересована особа проживають спільно.
Вказана обставина з огляду на негативну характеристику заявником взаємовідносин із заінтересованою особою, на переконання суду, свідчить про те, що наразі існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства заінтересованої особи відносно заявника.
Суд бере до уваги, що заінтересована особа притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Поряд із цим, матеріали справи не містять доказів, що заінтересована особа змінила свою поведінку після ухвалення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
У зв'язку з цим суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог заяви щодо заборони заінтересованій особі перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, а також заборони наближатися на відстань, ближчу, аніж 100 метрів, до місця проживання (перебування) заявника.
Доцільно врахувати також висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 квітня 2020 року у справі №754/11171/19, за яким тимчасове обмеження права власності кривдника, зокрема тимчасове обмеження у користуванні житловим приміщенням, з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Суд вказує на те, що матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо працевлаштування заявника, тому вимоги щодо заборони наближатися до місця його робити не є обґрунтованими, а тому в цій частині заяву слід залишити без задоволення.
Крім того, заявником не представлено доказів того заінтересована особа особисто або через третіх осіб вживає заходів щодо розшуку чи переслідування заявника. Як і не надано доказів у підтвердження того, що заінтересована особа здійснює листування із заінтересованою особою або намагається контактувати іншим чином.
За таких обставин суд доходить до переконання про відсутність підстав для застосування обмежень, передбачених пунктами 5 та 6 частини 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Більше того, застосування цих обмежень за своєю суттю спрямовані на протидію психологічному насильству, тоді як заявник зазнавав фізичного насильства.
Також суд вважає, що без задоволення слід залишити заяву в частині заборони заінтересованій особі наближатися на певну відстань до заявника, зважаючи на те, що стаття 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає вичерпний перелік заходів тимчасового обмеження прав кривдника та обов'язків, які можуть бути на нього покладені.
Відповідно до частини 1 статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Частиною 2 статті 350-6 ЦПК України визначено, що у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.
На переконання суду, за обставин цієї справи достатнім є встановлення 2-місячного строку обмежень.
На думку суду, більш тривалий термін припису може спричинити негативні наслідки для збереження комунікації між батьком та сином.
В силу частини 3 статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 350-8 ЦПК України про видачу обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Керуючись статтями 259, 263-265, 268, 350-1, 350-6 ЦПК України, суд
ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким визначити йому такі тимчасові обмеження:
-заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк 2 (два) місяці перебувати у місці проживання (перебування) з постраждалою особою, сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк 2 (два) місяці наближатися на відстань, ближчу, ніж 100 метрів, до місця його проживання (перебування).
У задоволенні решти заяви відмовити повністю.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Копію рішення суду направити до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис на профілактичний облік та до виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.Й. Данко