Справа № 308/10714/25
1-кс/308/4453/25
30 липня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030001501 від 28.07.2025 щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгорода, Закарпатської області, українця, громадянина України, з освітою середньо-спеціальною, неодруженого, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помічник складовщика АРДО ТРЕЙД, УБД, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
встановив:
В клопотанні вказано, що 28.07.2025, в нічну пору доби, ОСОБА_4 перебуваючи спільно з потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 біля недобудованої будівлі, що за адресою: м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 3, очікували на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В момент коли ОСОБА_7 підходив до них, у останнього та ОСОБА_4 , виник протиправний корисливий мотив, направлений на відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення. Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел та корисливий мотив, направлений на відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, вступили у попередню змову, розподіливши між собою ролі у скоєнні кримінального правопорушення та в момент коли потерпілий розвернувся до ОСОБА_7 обличчям, ОСОБА_4 підійшовши ззаду, захватив потерпілого ззаду за живіт та спільно з ОСОБА_7 вимагали, щоб потерпілий показав телефон, на що останній відповів відмовою. Однак, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою зі співучасником злочину ОСОБА_7 , бажаючи довести злочин, направлений на заволодіння майном потерпілого до кінця, діючи згідно відведеної йому ролі у скоєнні кримінального правопорушення, з корисливих мотивів, з метою подавити волю потерпілого до можливого опору, хватаючи зубами за ліве вухо потерпілого, відкушує частину лівого вуха, чим заподіяв останньому фізичну біль, тим самим застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. Подавивши таким чином волю потерпілого до можливого опору, ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, відкрито відібрав з кишені потерпілого мобільний телефон марки «Xiaomi» Redmi Note 10, чорного кольору, внутрішня пам'ять 128 ГБ, з встановленою сім картою номер якої « НОМЕР_1 », тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму яка встановлюється. В цей момент, потерпілий ОСОБА_6 усвідомивши, що належним його вищезазначеним мобільним телефоном заволодів ОСОБА_7 , висловив йому вимогу, щоб той повернув його мобільний телефон, однак останій, розуміючи, що його дії відкриті, почувши дану вимогу та тримаючи мобільний телефон в руках, продовжив свій злочинний намір та на вимогу потерпілого не відреагував після чого покинули місце події, маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд. Своїми умисними діями ОСОБА_4 разом із співучасником злочину ОСОБА_7 спричинили потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму яка встановлюється .
28.07.2025 ОСОБА_4 було повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
В клопотанні зазначено про існування ризиків для кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, а тому слідчий в тому числі й з огляду на обґрунтованість підозри, просить застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив таке задовольнити, у зв'язку з обґрунтованістю підозри та наявністю ризиків, й неможливістю їх попередження шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вказаного клопотання, застосувати до такого домашній арешт.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку прокурора, заперечення підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Витягом з ЄРДР стверджується, що Ужгородським районним управлінням поліції ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025071030001501, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
28.07.2025 ОСОБА_4 було повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
У відповідності до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
КПК України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
На підтвердження обґрунтованості підозри в інкримінованому ОСОБА_4 кримінальному правопорушенні, слідчим до клопотання додано ряд доказів, а тому така підтверджується протоколом огляду місця події, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 , протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_6 , протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_6 , протоколом обшуку, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протокол огляду предмету, протоколом затримання особи ОСОБА_4 тощо.
Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про причетність підозрюваного до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. При цьому зазначені у розглядуваному клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, отже за переконанням слідчого судді ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому.
Разом з тим слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчим суддя вважає доведеним заявлений слідчим та прокурором ризик незаконного впливу підозрюваного на сторону потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, задля зміни даних ними органу досудового розслідування показів та (або) замовчування відомих їм обставин події, що зрештою призведе до неможливості встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення.
Також слідчий суддя вважає наявним ризик перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином, так як перебуваючи на волі, або без відповідних процесуальних обов'язків, покладених на нього судом, ОСОБА_4 може вступати у позапроцесуальні контакти з іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні для формування викривленої позиції щодо дійсних обставин справи, що зрештою утруднить встановлення об'єктивної істини у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає мінімальною реалізацію ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, зокрема шляхом виїзду за кордон, так як у зв'язку з введенням воєнного стану в України для чоловіків віком від 18 до 60 років наявні обмеження щодо перетинання ДК України.
Також слідчий суддя враховує обставини, окрім вищевказаних, що характеризують підозрюваного, а саме відсутність міцних соціальних зв'язків у останнього.
В рішенні у справі «Лабіта проти Італії» Європейський суд з прав людини вказує, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Так, наразі в Україні триває воєнний стан, вчинення підозрюваним злочину в означений час з корисливих мотивів засуджується законом і суспільством.
Застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією підозрюваного ОСОБА_4 від суспільства, на думку слідчого судді, буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків й забезпечення належної процесуальної поведінки такого.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам, свідчить про підставність обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою на строк до 60 днів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходить з вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, і вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, становить 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі. У разі внесення застави на підозрюваного покладаються обов'язки, визначені в резолютивній частині ухвали, строк яких, відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, визначено до двох місяців.
Відповідно до ст. 205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Частиною 6 ст. 213 КПК України регламентовано, що у разі наявності на утриманні затриманої особи дитини, яка залишилася без батьківського піклування, уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування такої дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Застосувати щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 визначено до 27 вересня 2025 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, у 70 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 211960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Роз'яснити, що ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді, суду про зміну свого місця проживання та роботи;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вищеперерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Строк дії покладених на ОСОБА_4 обов'язків становить два місяці й визначено до 27 вересня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні №12025071030001501 від 28.07.2025.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1