Справа № 308/9313/25
1-кп/308/892/25
29 липня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025071030001050 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2025 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.307 КК України, -
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
встановив:
В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025071030001050 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2025 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.07.2025 року призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні, а ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.07.2025 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
Прокурором 29.07.2025 подано клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , 19.05.2025 близько 18:00 год., перебуваючи за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 35, під час того, коли гр. ОСОБА_5 повертався додому і зайшов в під'їзд будинку, у ОСОБА_3 виник протиправний корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону.
Після чого ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, наздогнав ОСОБА_5 коли той повертався додому, побачивши, що ОСОБА_5 зайшов в під'їзд будинку за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 направився в слід за ним, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи настання цих наслідків, із корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, ОСОБА_3 , скориставшись моментом, що за його діями ніхто не спостерігає, наздогнав ОСОБА_5 , штовхнув його, чим додатково відволік останнього і в той момент, скориставшись тим, що в ОСОБА_6 відкриті кишені на курточці, умисно таємно повторно викрав із кишені останнього мобільний телефон «Samsung» Galaxy A52 вартістю 4333 гривень.
Після цього ОСОБА_3 з місця події зник з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та в умовах воєнного стану.
Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що у відповідності до ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 із наступними змінами і доповненнями, ст.1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 із наступними змінами та доповненнями, Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. № 589 (надалі Порядок), Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (надалі Перелік) діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_3 , в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 04.06.2025, виник злочинний умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, а також передачу психотропних речовин у місця позбавлення волі.
Так, ОСОБА_3 , реалізуючи вказаний злочинний умисел, у невстановлений досудовим слідством час, місці через мобільний месенджер Telegram у невстановленої органом досудового розслідування особи незаконно придбав та зберігав з метою передачі у місця позбавлення волі, але не пізніше, ніж до 04.06.2025 екстракт психотропної речовини, яка містилася у текстильному виробі прямокутної форми, темно-синього кольору, а саме - особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,0044 г.
Далі, ОСОБА_3 , 04.06.2025 близько 09:15 год. задля реалізації мети передачі психотропних речовин у місця позбавлення волі, прибув у кімнату прийому-передач державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9», що за адресою: Закарпатська область. м. Ужгород, вул. Довженка, 8а, де усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, діючи незаконно, приніс для передачі громадянину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується у державній установі «Закарпатська установа виконання покарань №9», текстильний виріб прямокутної форми темно-синього кольору, на якому працівниками ДУ «Закарпатська УВП №9» виявлено екстракт особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,0044 г.
Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, а також у збуті чи передачі особливо небезпечних психотропних речовин у місця позбавлення волі.
Прокурор вказує, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується наступними зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23.05.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 02.06.2025, протоколом огляду відеозапису від 02.06.2025, протоколом огляду відеозапису від 05.06.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 29.05.2025, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.05.2025, протоколами огляду місця події від 04.06.2025, протоколом допиту свідка від 05.06.2025, протоколом огляду предмету від 06.06.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Строк дії обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 16.08.2025.
Прокурор зазначає, що необхідність у застосуванні до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою викликана тим, що наявні ризики, у зв'язку з якими до нього необхідно застосувати відповідний запобіжний захід, а саме: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави унеможливить запобігання ризикам, вказаним у клопотанні, а тому необхідно застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зокрема, до ОСОБА_3 судом вже застосовувалися такі запобіжні заходи як домашній арешт та застава (кримінальне провадження № 12021078030000862), які не виправдали своєї мети, тому що ОСОБА_3 обвинувачується в нових кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких.
Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 , оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки ОСОБА_3 , тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав, із підстав, зазначених у ньому та просив задовольнити. Вказав, що ризики, які були встановлені слідчим суддею, не зменшилися та продовжують існувати. Вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, просив зменшити розмір застави.
Захисник обвинуваченого в судове засідання не з'явилася, подала заяву про відкладення судового засідання.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, при цьому прокурором подано копію заяви потерпілого ОСОБА_5 від 08.07.2025, в якій просить проводити підготовче судове засідання та судовий розгляд без його участі, цивільний позов не заявляє.
Враховуючи наведене, заслухавши думку учасників, які не висловили заперечень щодо проведення даного судового засідання, суд ухвалив проводити таке за відсутності вказаних учасників.
Заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, в частині що стосуються вирішення клопотання прокурора, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно положень ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається судом за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, тобто у порядку ст. ст. 183, 193, 194 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, на підставі зібраних доказів ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та в умовах воєнного стану та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, а також у збуті чи передачі особливо небезпечних психотропних речовин у місця позбавлення волі.
Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 передбачає покарання у виді карається позбавлення волі строком від шести до десяти років з конфіскацією майна, та у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2025 року справа №308/8511/25 (1-кс/308/3633/25) застосовано (обрано) щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів починаючи з 18 червня 2025 року по 16 серпня 2025 року включно. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16 серпня 2025 року включно. На підставі ч.3 ст.183, ч.5 ст.182 КПК України, визначено підозрюваному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу, достатню для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у розмірі 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень 00 копійок (50х3028). У разі внесення застави на ОСОБА_3 у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду на їх першу вимогу; не відлучатися за межі м.Ужгород, Ужгородського району Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; не спілкуватися із свідками, у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну до органів ДМС України в Закарпатській області. Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 16 серпня 2025 року включно.
При обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 було встановлено ризики, передбачені п.п. 1, 4 ч.1 ст.177 КПК України переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою встановлено, що ризики, передбачені п.п. 1, 4 ч.1 ст.177 КПК України, що були враховані і слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.
Так, на даний час судом було встановлено обсяг та порядок дослідження доказів, проте докази ще не досліджувалися, свідки і потерпілий не були допитані.
Суд зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
При цьому, суд враховує, що ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.
Злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
При встановленні наявності ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме обвинувачений будучи на волі надалі матиме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги те, що як встановлено у ході досудового розслідування, ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, а також - за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 361, ст. 395, ч. ч. 1, 2 ст. 200 КК України. Також, ОСОБА_3 раніше судимий вироком Ужгородського міськрайонного суду від 19.02.2024 по справі №308/3375/21 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 200, ч.2 ст. 361, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на п'ять років, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. З огляду на викладене, ОСОБА_3 належних висновків для себе не зробив, продовжує й надалі вчиняти кримінальні правопорушення
Також судом при вирішенні клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховано дані про особу обвинуваченого які були взяті до уваги й при обранні запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_3 являється працездатним, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає.
Будь-яких інших даних, які б безумовно свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що прокурором доведено, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суд вважає, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, необхідно продовжити.
Продовжуючи вказаний запобіжний захід, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Будь-яких обставин, котрі б свідчили про те, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі під час розгляду клопотання суду надано не було.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Разом з тим, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, суд враховує при цьому обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про особу обвинуваченого та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Так, у відповідності з ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, передбачених КПК України, суд враховує вимоги ст.ст. 178, 182 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , та з урахуванням даних про особу обвинуваченого в їх сукупності, майновий стан останнього, враховуючи, що ОСОБА_3 тривалий час утримується під вартою, при цьому ухвалою слідчого судді про обрання запобіжного заходу передбачався альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, однак обвинувачений не вніс заставу в розмірі 151 400 грн. 00 коп., отже його дохід є недостатнім для внесення застави у раніше визначеному розмірі, та вважає необхідним визначити заставу у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. 00 коп. Такий розмір застави, на переконання суду, буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченими ст.177 КПК України та буде з одного боку утримувати обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
У випадку внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, та зобов'язати ОСОБА_3 : прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися за межі м.Ужгород, Ужгородського району Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та особами, які мають причетність до даного кримінального провадження; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст.202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.176-178,183, 201, 315, 331, 372, 395, КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 60 днів, а саме до 26 вересня 2025 року (включно).
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. 00 коп.
У разі внесення застави на ОСОБА_3 покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися за межі м.Ужгород, Ужгородського району Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та особами, які мають причетність до даного кримінального провадження;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків визначити до 26 вересня 2025 року (включно).
Згідно з частиною сьомою статті 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1