Справа № 695/3227/25
Номер рядка у звіті 21
25 липня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №120252553200003106 від 09.07.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маліївка, Золотоніського району Черкаської області, громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, учасником бойових дій, особою з інвалідністю будь-якої групи, ліквідатором аварії на ЧАЕС, депутатом будь-якого рівня не являється, на утриманні має малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству крім іншого, поширюється на дітей осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою.
Незважаючи на це, ОСОБА_3 , діючи в порушення вимог Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив фізичне насильство відносно сина ОСОБА_5 , з якою спільно проживає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, яке виражалось у завданні тілесного ушкодження.
Так, ОСОБА_3 , 06 липня 2025 близько 21 години 15 хвилин, перебуваючи неподалік домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є сином ОСОБА_5 , з якою спільно проживає однією сім'єю, але не перебуває в шлюбі, та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно наніс ОСОБА_6 , долонею правої руки удар у ліву частину обличчя, внаслідок чого спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді синця на обличчі, яке відповідно до висновку експерта № 05-8-01/285/290 від 14.07.2025, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Прокурор скерував до суду обвинувальний акт, в якому клопотав про розгляд кримінального провадження в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні відповідно до ч.1 ст.302 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_6 18.07.2025 р. подав письмову заяву щодо згоди з установленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та погодження на розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні.
Обвинувачений ОСОБА_3 уході дізнання визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, подав письмову заяву, згідно з якою беззаперечно визнає встановлені під час розслідування фактичні обставини і погодився на розгляд кримінального провадження за його відсутності в спрощеному порядку без проведення судового розгляду, ознайомлений з обмеженням його права на апеляційне оскарження відповідно до ч.2 ст.302 КПК України, а добровільність беззаперечного визнання винуватості та згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за відсутності обвинуваченого ствердив його захисник - адвокат ОСОБА_7 .
Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідний з розглядом обвинувального акта.
Згідно з ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Судом установлено, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин, будь-які сумніви в добровільності та істинності їх позиції відсутні. При цьому судом ураховано, що учасникам кримінального провадження роз'яснено, що вони будуть позбавлені можливості оскаржити обставини, які ніким із них не оспорюються, в апеляційному порядку.
Оцінюючи зібрані, перевірені та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення доведене повністю, його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом установлено, що обвинувачений за медичною допомогою до лікаря нарколога та лікаря психіатра не звертався, за місцем проживання характеризується позитивно.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин по справі, особи обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, наявності обставин, що пом'якшують та за відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді штрафу. Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та є достатнім для досягнення мети покарання відповідно до ст. 50 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речові докази відсутні.
На підставі зазначеного та керуючись ст. 370-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд протягом 30 днів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1