Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/2916/22
номер провадження 1-кп/695/99/25
29 липня 2025 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
законного представника неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглядаючи у закритому судовому засіданні в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в залі судового засідання клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022255320000211 від 25.04.2022 року за обвинувальним актом стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів, жителя АДРЕСА_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 152, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 301-1, ч. 4 ст. 301-1 КК України, -
Дане кримінальне провадження перебуває у провадженні Золотоніського міськрайонного суду.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів, вказуючи, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, не зменшились та продовжують існувати. ОСОБА_7 , розуміючи, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, може переховуватись від суду та змінити постійне місце проживання. Також обвинувачений вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, маючи не зняту та не погашену судимість, що також доводить про схильність ОСОБА_7 до вчинення нових злочинів та наявність у нього стійкої антисоціальної поведінки. Таким чином прокурор, враховуючи, що більш м'яким запобіжним заходом забезпечити належну поведінку обвинуваченого не можливо, оскільки обвинувачений є раніше судимим, судимість не погашена, просила задовольнити клопотання та продовжити термін запобіжного заходу на 60 днів, не визначаючи при цьому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Законний представник ОСОБА_5 підтримала клопотання прокурора та з метою захисту прав дитини просила продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що вказані прокурором ризики перестали існувати, всі учасники справи допитані, докази досліджені, його підзахисний ніяким чином не буде перешкоджати розгляду справи, а тому просив змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п.,п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року № 33977/97, п. 81 вказав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Суд при вирішенні клопотання погоджується з прокурором, що наведені ризики є дійсними та триваючими, і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 на більш м'який, оскільки саме обраний запобіжний захід забезпечує належну процесуальні поведінку обвинуваченого.
При цьому суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а інкриміновані йому правопорушення вчиняв маючи не зняту та не погашену судимість, що свідчить про наявність у нього схильності до вчинення кримінальних правопорушень та підтверджує обґрунтованість ризику вчинення інших кримінальних правопорушень при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не має достатнього стримуючого стороннього впливу. Також існує ризик, що обвинувачений може переховуватись від суду, передбачаючи можливість суворого покарання.
За вказаних вище обставин в їх сукупності суд приходить до переконання, що на час розгляду даного клопотання ризики, які були підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.
Заперечуючи проти задоволення клопотання та обрання більш м'якого запобіжного заходу захисник не надав слідчому судді жодних доказів, які би достовірно ствердили обставини, що давали б можливість суду прийти до переконання про застосування більш м'якого запобіжного заходу і що останній зможе належним чином забезпечити належну поведінку підозрюваного на час проведення досудового розслідування в умовах дії на території України режиму воєнного стану.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Перелічені обставини істотно підвищують ступінь та характер суспільної небезпеки. У даному конкретному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу та необхідність забезпечення завдань кримінального провадження і завершення судового розгляду кримінального провадження.
Суд дійшов до висновку, що тримання під вартою підозрюваного не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
При цьому суд враховує, що стан здоров'я ОСОБА_7 не перешкоджає утриманню під вартою.
Вказані обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми та вагомими для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Отже, наведені в матеріалах справи обставини в повній мірі підтверджують необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 .
Суд, при постановленні даної ухвали, керуючись ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, беручи до уваги насильницький характер кримінального правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 .
Керуючись ст.,ст. 177, 178, 183 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 152, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 301-1, ч. 4 ст. 301-1 КК України, строком на 60 днів, тобто по 26 вересня 2025 року (включно), без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Головуючий суддя: ОСОБА_1