Суддя Бабенко Ю. П.
Справа № 644/9731/24
Провадження № 2/644/444/25
30.07.2025
30 липня 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Бабенко Ю.П., за участю секретаря - Книшенко А.С., розглянувши в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітнього сина,-
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що на ґрунті несхожості характерів з березня 2021 року шлюбні стосунки позивач та відповідач не підтримували, а тому 18.07.2022 року уклали договір про визначення місця проживання дитини та участь батьків у їх вихованні та утриманні, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Гандабурою Г. П., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 686, згідно з яким батьки домовилися про повне матеріальне забезпечення та утримання ОСОБА_3 позивачем та проживання його разом з позивачем. Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 12.09.2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, визначено місце проживання малолітнього сина разом з батьком. При цьому матір не була позбавлена ані материнських прав, ані можливості спілкування з дитиною. ОСОБА_3 як і позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Колишня дружина хоча і зареєстрована за адресою, де проживають позивач з дитиною, але фактично з ними не проживає та участі у вихованні та житті сина не бере. Таким чином, вже тривалий час син позивача ОСОБА_3 проживає разом з батьком, перебуває на його повному утриманні та матеріальному забезпеченні, у зв'язку з чим постало питання щодо юридичної фіксації зазначеного факту, зокрема, для подальшого оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, а також переміщення разом з дитиною без згоди матері, яка з дитиною не проживає. Крім того, на теперішній час багато організацій потребують згоди обох з батьків, а у разі відсутності такої згоди необхідно надавати документ, який підтверджує самостійне виховання дитини. 11.07.2025 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовну заяву підтримує.
Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, будь-які клопотання чи заяви до суду не подавав.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій зазначила, що отримала позовну заяву, підтверджує всі викладені в ній обставини та не заперечує проти її задоволення, просить розглянути справу без її участі.
Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві просить провести розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування, рішення по справі прийняти на розсуд суду з урахуванням інтересів дитини.
Ухвалою суду від 21.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
На підставі наданих представником позивача документів судом встановлено наступне.
23.06.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 23.06.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 459.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 26.08.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що 26.08.2015 року складено відповідний актовий запис № 1209, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
18.07.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про визначення місця проживання дитини та участь батьків у її вихованні та утриманні, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Гандабурою Г. П., зареєстрований в реєстрі за № 686. Цей договір сторонами укладено стосовно визначення місця проживання та утримання їх спільного сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до цього договору батьки домовились про місце проживання дитини та про порядок здійснення батьківських прав батьком та матір'ю. Місцем проживання ОСОБА_3 батьки визначили місце проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 . У разі зміни місця проживання дитини, батько зобов'язується попереджувати мати письмово із вказанням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання. Мати проживає окремо від батька та дітей, що за домовленістю батьків не може вважатися перешкодою для реалізації батьком прав і обов'язків з виховання дитини та його навчання. Батьки домовились, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 та перебуває на його повному матеріальному забезпеченні та утриманні. Мати при можливості може приймати спільну участь у матеріальному забезпеченні життя дитини. Батько гарантує Матері право вільно відвідувати і спілкуватися з дитиною, а також брати участь у його вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини. Умови участі батьків в матеріальному забезпеченні та утриманні дитини визначаються за домовленістю батьків. Батьки не звільняються від обов'язку приймати спільну і рівну участь у додаткових витратах на дитини, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, їх хворобою, тощо). Батьки мають право вимагати дотримання іншим з них своїх обов'язків, пов'язаних з вихованням та утриманням дитини. Батьки несуть відповідальність за життя і здоров'я дитини та їх інтелектуальний, особистий і фізичний розвиток, а також за належне виконання умов цього договору. Усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між батьками. Якщо спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
Згідно наданої представником позивача копії рішення суду, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12.09.2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, визначено місце проживання малолітнього сина, ОСОБА_3 , 2015 року народження, разом з батьком, ОСОБА_1 .
Згідно довідки від 08.11.2024 року, сторони по справі та їх син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Згідно із частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В постанові ВС від 04.09.2024 року по справі №278/2111/23 зазначено, що тлумачення вказаних норм ст.5 ЦПК України свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20 та інші).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20, провадження № 12-20гс22).
Суд висновує, що в позовній заяві не зазначено порушене або оспорюване право/інтерес позивача, для захисту яких представник позивача звернувся до суду. В позовній заяві викладена лише вимога про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. Разом з тим, окрім вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, представником позивача в позовній заяві не викладено жодну вимогу про вирішення сімейного спору, пов'язаного з вихованням та утриманням малолітнього сина. В даній справі саме по собі встановлення судом факту самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаного факту не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.
Суд вважає, що встановлення заявленого представником юридичного факту про самостійне виховання та утримання позивачем дитини має відбуватись в ході розгляду сімейного спору сторін з приводу виконання ними обов'язків з виховання дитини та утримання дитини і шляхом зазначення про доведеність чи ні означеного факту, як обґрунтування позову, у мотивувальній частині відповідного судового рішення.
Суду надано копію договору про визначення місця проживання дитини та участь батьків у її вихованні та утриманні від 18.07.2022 року, однак не надано обґрунтування і докази на підтвердження цих обґрунтувань, які б свідчили про конкретні порушення відповідачем умов договору. Також не зазначено про будь-які інші обставини, не пов'язані з договором про визначення місця проживання дитини та участь батьків у її вихованні та утриманні від 18.07.2022 року, які б характеризували спір між сторонами з приводу вихованням і утриманням сина.
Посилання в позовній заяві на те, що відповідач не бере участі у житті і вихованні сина, не підтверджені ніякими доказами.
Факт укладення між сторонами по справі договору про визначення місця проживання дитини та участь батьків у її вихованні та утриманні від 18.07.2022 року свідчить про те, що батьки, уклавши нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків, узгодили порядок участі кожного із них у вихованні їхнього спільного сина. Однак позивач і його представник, відповідач не надали суду докази того, який конкретно спір щодо виховання та утримання дитини виник між сторонами з приводу вказаного договору. В самому договорі врегульовано питання вирішення спорів, в разі їх виникнення і наявності.
Суд бере до уваги, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивачем та його представником не обрано ефективний спосіб захисту права позивача, яке він вважає порушеним, як і не доведено сам факт порушення прав позивача зі сторони відповідача, пов'язаних з виховання та утримання дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Беручи до уваги вищевикладене, не доведеність обставин, зазначених в позовній заяві, в тому числі недоведеність обставин того, що відповідач не бере участі у вихованні сина, не доведеність порушення прав позивача зі сторони відповідача, пов'язаних з виховання та утримання дитини, а також враховуючи не обрання позивачем та його представником ефективного способу захисту прав позивача, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача відносяться на його рахунок і відшкодуванню за рахунок відповідачки не підлягають.
Керуючись ст.ст.5,10-13,76-81,83,141,264-265, 354 ЦПК України, ст.ст.1, 15, 141, 150, 151, 157, 164 Сімейного кодексу України, - суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ВІДМОВИТИ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30.07.2025 року.