Справа № 643/12492/25
Провадження № 1-кс/643/4227/25
30 липня 2025 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові погоджене прокурором клопотання слідчого СВ Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025221170002233 від 25.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Слідчий відділ Харківського районного управління поліції № 2 ГУ Національної поліції в Харківській області проводить досудове слідство по кримінальному провадженню №12025221170002233 від 25.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що: 25.07.2025 року до Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що 25.07.2025 близько 10:03, гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Гв. Широнінців 34, готель "Роял", відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, діючи в умовах воєнного стану, викрав мобільний телефон IPhone XR, чим спричинив матеріальну шкоду заявнику. (ЖЕО №28722 від 25.07.2025)
В ході досудового розслідування допитано потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що: «Я проживаю за адресою: АДРЕСА_1 .
Близько трьох місяців я знайомий із чоловіком на ім'я ОСОБА_5 .
24 липня 2025 року між нами була досягнута домовленість про зустріч у кафе «Салтівський двір», куди я прибув близько 18:20. Ми перебували в кафе удвох, спілкувались та вживали алкогольні напої у помірній кількості.
Після відвідування кафе я повернувся додому з метою перевдягтися. Надалі ОСОБА_5 прибув до мого під'їзду на таксі, після чого ми разом направилися до готелю «Рояль», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 34.
Прибувши до готелю, ми з ОСОБА_6 забронювали номер у кімнаті №3. Після поселення ми разом вирушили до магазину з метою придбання спиртних напоїв.
Повернувшись до готелю, я зателефонував своєму знайомому - ОСОБА_7 (контактний номер телефону: НОМЕР_1 ) - та запросив його приєднатися до нас.
Близько 20:40 ОСОБА_8 прибув до готелю та піднявся до нашого номера. Після цього ми утрьох почали вживати спиртні напої.
У подальшому, перебуваючи в номері готелю, я знайшов у мобільному додатку «Telegram» анкету знайомої дівчини на ім'я ОСОБА_9 , з якою вирішив зв'язатися. Я зателефонував їй, і під час телефонної розмови вона повідомила, що разом зі своєю подругою має бажання приїхати до нас.
Близько 23:00 до готелю прибули дві дівчини - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Після їх приїзду ми всі разом вийшли на вулицю, де неподалік від готелю сіли на лавку та спілкувалися.
25 липня 2025 року, орієнтовно о 01:00, ми всі повернулися до готелю. Однак адміністратор закладу повідомила, що перебування п'яти осіб в одному номері є недопустимим, та запропонувала сплатити за ще одну кімнату.
ОСОБА_11 оплатив вартість другого номера, кімната №2. Після цього ми всі разом пройшли до кімнати №3, де продовжили спілкування та вживання спиртних напоїв у компанії.
Згодом ми розійшлися по кімнатах: я разом із ОСОБА_10 пішов до кімнати №2, інші учасники залишились у кімнаті №3.
Єлізавета заснула близько о 03:00 години, а я близько о 05:00. Увесь час я користувався телефоном, а вона практично одразу заснула.
Орієнтовно о 07:00 до кімнати №2 зайшов ОСОБА_5 , який приніс мені пляшку пива. Ми деякий час поспілкувалися, після чого я почав збиратися, одягатися та готуватись до виходу з кімнати, у якій у цей час спала ОСОБА_10 .
Коли я збирався зачинити двері кімнати на ключ, ОСОБА_11 раптово вихопив у мене ключ та почав поводити себе агресивно - підвищив голос, почав голосно кричати на мене, а також чіплятися до ОСОБА_10 .
Після цього ми з ОСОБА_11 вийшли з кімнати, між нами виникла сварка. Через деякий час я повернувся до кімнати та розбудив ОСОБА_10 , оскільки не хотів залишати її в потенційно небезпечній обстановці.
Згодом я разом із ОСОБА_12 вирушив до супермаркету «АТБ», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 50/29, де мав зустрітися зі своїм знайомим з метою отримання грошових коштів.
У цей час мені почала писати ОСОБА_9 , повідомивши, що ОСОБА_11 поводиться дивно та почав залицятись до них (маються на увазі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ).
Після того, як я отримав повідомлення від ОСОБА_13 про неадекватну поведінку ОСОБА_11 , ми з ОСОБА_14 пришвидшили хід і попрямували назад до готелю.
Після нашого повернення до готелю ОСОБА_11 агресивно відреагував на те, що ми повернулися раніше, ніж попередньо домовлялися (я повідомляв йому, що ми з ОСОБА_14 відлучимось приблизно на одну годину). У зв'язку з цим між нами виник словесний конфлікт.
У ході конфлікту ОСОБА_11 відвів дівчат ( ОСОБА_15 та ОСОБА_10 ) до кімнати №3, зачинивши її зовні на ключ, після чого зайшов до кімнати №2, де в той момент перебували я та ОСОБА_14 . Перебуваючи в кімнаті, ОСОБА_11 почав поводитися агресивно, висловлювати погрози, демонструвати залякуючу поведінку.
Стоячи навпроти мене, він умисно наніс мені удар кулаком правої руки в ділянку живота, а також, імовірно, аналогічний удар було завдано ОСОБА_16 . Я намагався заспокоїти ОСОБА_11 та уникнути подальшого загострення конфлікту.
Після цього ОСОБА_11 наніс мені ще один удар - долонею правої руки в ліву частину обличчя. У зв'язку з його агресивною поведінкою я дістав свій мобільний телефон марки Apple iPhone XR у білому корпусі та спробував зателефонувати своєму товаришу з метою отримання допомоги у врегулюванні ситуації та заспокоєнні ОСОБА_11 .
Однак мій товариш не відповів на дзвінок. Приблизно через одну хвилину він передзвонив мені, але я не встиг відповісти на вхідний виклик, оскільки ОСОБА_11 раптово, правою рукою, вирвав із моєї правої руки мобільний телефон марки Apple iPhone XR. Після цього він зняв із пристрою захисний чохол, під яким знаходився мій паспорт громадянина України, кинув чохол із паспортом на підлогу, а нас із ОСОБА_14 силоміць вигнав із кімнати.
Після того, як ми вийшли, ОСОБА_11 зачинився зсередини у кімнаті №2, заявивши, що телефон мені не поверне, та наказав іти звідси. У разі невиконання його вимог він пригрозив застосуванням фізичної сили.
Ми з ОСОБА_14 були налякані агресивною поведінкою ОСОБА_11 , у зв'язку з чим спустилися до адміністратора готелю, якому я повідомив про обставини конфлікту та незаконне заволодіння моїм мобільним телефоном. Після цього ми деякий час залишались біля адміністратора, намагаючись вирішити, як діяти далі.
Згодом ми з ОСОБА_14 покинули територію готелю та відійшли за шиномонтаж неподалік. Через деякий час я почав телефонувати до адміністратора готелю, аби дізнатись про поточну ситуацію в номері та поведінку ОСОБА_11 , та я почув крики ОСОБА_11 у слухавку та зателефонував на лінію «102».
Після чого до готелю приїхали працівники поліції.
Мобільний телефон ТМ Apple iPhone XR, 64 Гб, білого кольору, з мобільним терміналом: IMEI: НОМЕР_2 , IMEL2: НОМЕР_3 . Був у технічно справному стані, використовувався за призначенням, видимих пошкоджень не було, був придбаний мною та знаходився в експлуатації з 2024 р.».
В ході проведення огляду місця події від 25.07.2025 року в період з 11:10-11:55 години за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 34 виявлено та вилучено: мобільний телефон ТМ Apple iPhone XR, 64 Гб, білого кольору, з мобільним терміналом: IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 в якому знаходиться сім-карта ПрАТ «Київстар» із абонентським номером: НОМЕР_4 .
25.07.2025 зазначене вилучене майно було визнано речовими доказами у кримінальному проваджені.
Вилучені під час огляду, обшуку речі мають істотне значення по кримінальному провадженню для встановлення істини по кримінальному провадженню та необхідні для проведення судових експертиз, інших процесуальних дій.
У разі повернення речових доказів вони можуть будуть знищенні, зіпсовані та пошкодженні
Прокурор в судове засідання не з'явився, разом з клопотанням подав заяву, в якій просив розглядати клопотання за його відсутності.
В зв'язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.
Суд, розглянувши клопотання про арешт майна, дослідивши додані до клопотання матеріали, вважає його таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилученого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, метою арешту майна є збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Крім цього, відповідно до п.п. 4, 5 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядку виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт (позбавлення права відчуження, розпорядження та користування майном) на майно а саме: мобільний телефон ТМ Apple iPhone XR, 64 Гб, білого кольору, з мобільним терміналом: IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 в якому знаходиться сім-карта ПрАТ «Київстар» із абонентським номером: НОМЕР_4 який було виявлено та вилучено в ході проведення огляду місця події від 25.07.2025 року в період з 11:10-11:55 години за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 34, з метою забезпечення належного зберігання вилученого майна.
Зберігання майна зазначеного в п.п.1.1-1.3 визначити відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», який затверджено постановою КМ України від 19 листопада 2012 року №1104, та «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», затвердженої наказом № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1