Справа № 643/12485/25
Провадження № 1-кс/643/4223/25
30 липня 2025 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170020006554 від 21.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України, -
встановив:
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170020006554 від 21.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України за підозрою ОСОБА_4
ОСОБА_4 , у невстановленому в ході проведення досудового розслідування місці та час, розробив злочинну схему систематичного, продовжуваного одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою з невстановленими на теперішній час посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 , за попередньою змовою з невстановленою на теперішній час службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 організував схему отримання неправомірної вигоди за прийняття рішення щодо постановлення на облік військовозобов'язаних осіб у вказаному ОРТЦК та СП без їх особистої явки, та у подальшому зняття з розшуку таких осіб, також без їх особистої явки до ОРТЦК та СП.
Так, ОСОБА_4 , з метою реалізації свого зазначеного вище злочинного умислу, на в кінці травня - на початку червня 2025 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений) запропонував військовозобов'язаному ОСОБА_5 за неправомірну вигоду в розмірі 1400 доларів США, за попередньою змовою зі службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , організувати прийняття рішення щодо постановки на військовий облік у вказаному ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримання військово-облікового документа - військового квитка із так званим «VIN-кодом» без особистої явки військовозобов'язаного ОСОБА_5 до приміщення ОРТЦК та СП та зняття вказаної особи із розшуку у відповідних базах даних, також без особистої явки ОСОБА_5 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що ОСОБА_4 має значні особисті зв'язки із посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також той факт, що ОСОБА_4 діє спільно та за попередньою змовою з посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , зрозумів, що без послуг ОСОБА_4 в постановці на військовий облік та зняття з розшуку, він може бути мобілізований до лав Збройних Сил України, вимушений був погодились на протиправну пропозицію.
Так, на виконання свого зазначеного вище злочинного умислу, ОСОБА_4 періодично зустрічався із ОСОБА_5 та під час особистих зустрічей обговорював деталі схеми надання неправомірної вигоди, надав перелік необхідних копій документів для організацїї взяття на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У подальшому, 06.07.2025, приблизно о 12.00 годині перебуваючи на території «Центрального ринку» у м. Харкові по вул. Пискунівський проїзд, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 неправмірну вигоду у розмірі 1400 доларів США та копії документів, необхідних для постановлення на військовий облік. Після чого, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленою на теперішній час посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , уповноваженою на організацію прийняття рішення щодо взяття на військовий облік осіб та зняття їх з розшуку, забезпечив передачу документів ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та постановлення останнього 18.07.2025 на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 без особистої явки ОСОБА_4 та без написання ним власноручно необхідної заяви для постановлення на такий облік, а також зняття з розшуку останнього.
23.07.2025 ОСОБА_4 під час особистої зутрічі із ОСОБА_5 , перебуваючи по вул. Різдвяна, 33 у м. Харкові, з метою виконання раніше досягнутих домовленостей, передав ОСОБА_5 військово-обліковий документ останнього із відміткою про взяття на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: прохання надати та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні на підставі Ухвали слідчого судді проведено обшук поліцейської станції за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 33, під час якого вилучено та вилучено: аркуш паперу з рукописними записами в т.ч. «Ширін Костя 500 забрал»; мобільний телефон iPhone чорного кольору ОСОБА_4 ; мобільний телефон Nokia IMEI НОМЕР_1 ; мобільний телефон iPhone чорного кольору ОСОБА_6 .
На теперішній час встановлено, що виявлені та вилучені в ході проведення обшуку вищевказані речі, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Завданням арешту зазначеного вище вилученого майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Необхідність арешту майна зумовлюється необхідністю збереження речових доказів, забезпечення доказової бази та забезпечення можливої конфіскації майна та обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що майно може бути відчужене, приховане, знищене або пошкоджене.
Прокурор в судове засідання не з'явилася, до початку розгляду подала заяву, в якій просила розглядати клопотання за її відсутності, клопотання підтримала, просила задовольнити.
В зв'язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.
Суд, розглянувши клопотання про арешт майна, дослідивши додані до клопотання матеріали, вважає його таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилученого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, метою арешту майна є збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Крім цього, відповідно до п.п. 4, 5 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядку виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно, шляхом заборони його користування, розпорядження та відчуження, вилучене під час обшуку за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 33, під час якого вилучено та вилучено:
- аркуш паперу з рукописними записами в т.ч. «Ширін Костя 500 забрал»;
- мобільний телефон iPhone чорного кольору ОСОБА_4 ;
- мобільний телефон Nokia IMEI НОМЕР_1 ;
- мобільний телефон iPhone чорного кольору ОСОБА_6 .
Вирішення питання щодо визначення місця зберігання арештованого майна та осіб, відповідальних за його зберігання, покласти на орган досудового розслідування.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали направити прокурору.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1