Справа № 643/7486/24
Провадження № 2/643/491/25
24.07.2025 м.Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Афанасьєва В.О.,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу фіктивним,-
Позивач звернулась до суду з позовом в якому просить визнати недійсним шлюб, який укладений між нею та ОСОБА_3 , зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м.Києві 11.06.2004, актовий запис №915.
В обґрунтування позову вказує, що 11.06.2004 між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , був укладений шлюб, який зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м.Києві, про що було зроблено актовий запис № 915, Стверджує, що даний шлюб є фіктивним, оскільки його укладено без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя. Вони з відповідачем не вели спільного господарства, і жодних намірів, які б свідчили про бажання створити сім'ю не мали. Реєстрація шлюбу була необхідна для отримання позивачем можливості працевлаштування на роботу, на якій перевага надавалася одруженим.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позовну заяву.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
17.06.2025 відповідачем надано нотаріально посвідчену заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила обставини, що вказані в позовній заяві, а саме - що позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 для отримання роботи, але фактично з ним не проживала. ОСОБА_6 проживав з іншою жінкою, а з ОСОБА_7 у них були дружні стосунки.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дала показання, що вона є подругою позивача, зазначила, що позивач та відповідач не жили подружнім життям, одруження було потрібно позивачу для роботи.
Заслухавши в судовому засіданні учасників справи, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив таке.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 07.09.2021, сторони зареєстрували шлюб 11.06.2004.
28.06.2007 року шлюб між сторонами розірвано.
За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім'ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об'єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з'явився намір створити сім'ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.
Відповідно до ст.42 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
Згідно з ч.2 ст.3 Сімейного Кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частиною 1 ст.14 Сімейного Кодексу України передбачено, що сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
Відповідно до ч.1 ст.21 Сімейного Кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі ст.24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.
Відповідно до ст.36 Сімейного кодексу України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
За змістом ст.37 Сімейного кодексу України, шлюб є право згідним, крім випадків, встановлених частинами першою - третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду.
Стаття 38 Сімейного кодексу України регламентує, що підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених ст.22,24-26 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.40 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Як роз'яснено в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» згідно з Сімейним кодексом шлюб може бути визнано недійсним за рішенням суду або за заявою заінтересованої особи до органу РАЦС; позасудовий порядок визнання шлюбу недійсним настає при вчиненні сторонами при укладенні шлюбу таких істотних порушень умов вступу в шлюб, в силу яких він вважається недійсним і без рішення суду (ст.39 Сімейного кодексу України), зокрема у разі реєстрації шлюбу з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою, особою, яка до того була визнана недієздатною. У вказаних випадках за заявою заінтересованої сторони орган РАЦС анулює актовий запис про шлюб. При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 Сімейного кодексу України).
Зі змісту шлюбно-сімейних правовідносин, поняття шлюбу, а також положень Сімейного кодексу України та зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За змістом ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом не встановлено факту спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності взаємних прав та обов'язків позивачки та відповідача. Суд вважає, що у сторін не було наміру на створення сім'ї. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту ведення сторонами спільного господарства. Не встановлено факту спільно набутого ними майна. Відсутні факти спільного відпочинку, відвідування родичів, знайомих.
У постановах від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 12.04.2023 у справі №130/3505/21 Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з позивачкою, не маючи наміру створити сім'ю, набути права та обов'язки подружжя.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Визнати недійсним з підстав його фіктивності шлюб, укладений 11.06.2004 між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м.Києві, про що складено актовий запис №915.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Суддя: В.О. Афанасьєв