Справа № 629/3315/25
Номер провадження 1-кп/629/236/25
30 липня 2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши заяву захисника про відвід головуючого судді, -
встановив:
Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
30.07.2025 під час знаходження судді в нарадчій кімнаті з розгляду клопотання захисника про відвід прокурору, на адресу суду повторно надійшла заява захисника ОСОБА_5 про відвід головуючого судді, в зв'язку з тим, що головуючим неодноразово несвоєчасно розпочинались судові засідання, що на думку захисника ОСОБА_5 - головуючий таким чином демонстративно проявляє неповагу до сторони захисту, а також йому з неофіційних джерел стало відомо, що суддя в такий спосіб сприяє прокуратурі отримати повноваження новому прокурору, що прокурор мав зробити заздалегідь та підготуватись до процесу, в котре суддя проявляє неповагу до людської гідності, до прав і свобод сторони захисту, внаслідок чого є підстави, що викликають сумніви у неупередженості судді при розгляді даного кримінального провадження.
В судовому засіданні обвинувачений підтримав позицію свого захисника про відвід головуючого судді.
Прокурор вважав вказану заяву про відвід необґрунтованою та просив відмовити у її задоволенні, оскільки доводи захисника ОСОБА_5 не містять підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу головуючого судді та просив залишити заяву про відвід без розгляду, оскільки повторно заявлений відвід судді має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, стороною захисту двічі подавалися заяви про відвід головуючого у справі судді ОСОБА_1 (22.05.2025 захисником та 19.06.2025 обвинуваченим), в обґрунтування яких зазначалося, як на їх думку, про демонстрування зі сторони головуючого у справі упередженості, неповаги до гідності та прав учасників процесу, позбавлення сторони захисту їх чисельних прав, в тому числі ненадання часу для підготовки до судового розгляду. В обґрунтування обидвох заяв послалися на упередженість судді у прийнятті процесуальних рішень.
Ухвалами Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.05.2025 та 03.07.2025, у задоволенні заяв захисника ОСОБА_5 і обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_1 , було відмовлено.
Що стосується заяви захисника ОСОБА_5 про відвід судді 30.07.2025, суд зазначає наступне.
У кожному кримінальному провадженні незалежність і об'єктивність судді забезпечується, серед іншого, закріпленням загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.
Згідно з частинами першою та другою статті 80 КПК за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Суддя не може брати участь у справі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п.4 ч.1 ст.75 КПК).
Згідно з ч.1 ст.21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Заявлений захисником відвід головуючого судді не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК.
Більшість вказаних захисником доводів заявленого відводу ґрунтуються винятково на його незгоді з несвоєчасним початком судового засідання та із ухвалами суду, якими відмовлено у задоволенні клопотань захисника.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.
Суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Крім цього, суд звертає увагу, що чинним КПК України чітко передбачено постановлення суддею ухвал без виходу до нарадчої кімнати в усній формі.
Водночас, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (ч.4 ст.81 КПК).
Отже, оскільки у даному кримінальному провадженні вже були неодноразово заявлені відводи головуючому судді ОСОБА_1 (в тому числі і з аналогічних підстав), то поданий 30.07.2025 в ході розгляду справи захисником відвід, судом оцінюється як повторно заявлений відвід.
Відповідно до ч.4 ст.81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
При цьому суд враховує, що в судове засіданні була викликана велика кількість свідків, які враховуючи заявлені відводи, спочатку прокурору, а потім головуючому у справі, також очікують на допит, що фактично підтверджує обставини, зазначені прокурором, в обґрунтування зловживанням стороною захисту на розумні строки розгляду справи та її затягування у такий спосіб.
Положення ч.4 ст.81 КПК України не пов'язують наявність зловживання правом на відвід із особою заявника відводу. Зловживання наявне, якщо відвід заявлений з метою затягування кримінального провадження будь-ким з учасників повторно у межах одного кримінального провадження.
Щодо наявності підстав для висновку про зловживання стороною захисту правом на відвід.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі №266/108/22, від 07.11.2022 у справі №757/9655/22-к, та ін.).
У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 №11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.
Заборона зловживання правами закріплена у ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст.35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб'єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.
Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі №756/4855/17; від 14.12.2022 у справі №127/9564/17; від 24.11.2020 у справі №127/2318/18; від 06.11.2019 у справі №300/474/17).
На переконання судді заявлені стороною захисту, зокрема захисником підстави для відводу є тотожними та зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді, ухваленими під час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні.
Оскільки у даному кримінальному провадженні захисник та обвинувачений неодноразово вже заявляли відводи судді, отже наявні ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження.
Зловживання правом не становить собою правопорушення, його наслідком повинно бути переважно не застосування відповідних санкцій судом, а відмова у захисті права, яке спрямоване на зловживання.
Враховуючи положення ч.4 ст.81 КПК України, а також те, що судовий розгляд здійснюється суддею ОСОБА_1 , саме суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.7,75,76,80-82,369-372,376 КПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву захисника ОСОБА_5 про відвід головуючому у справі судді ОСОБА_1 , залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Суддя ОСОБА_6