Справа № 627/532/25
30.07.2025с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 - начальника служби в справах дітей Краснокутської ОТГ ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 , який присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції із приміщення ДУ «Харківський слідчий ізолятор»,
обвинуваченого ОСОБА_7 , який присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції із приміщення ДУ «Харківський слідчий ізолятор»,
розглянувши у закритому підготовчому судовому засіданні в с-щі Краснокутську кримінальне провадження № 12025221010000002 від 01.01.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобідка Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 156 КК України -
У провадження судді Краснокутського районного суду Харківської області ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт та додані до нього документи (розписка про отримання обвинувального акту, реєстр матеріалів досудового розслідування) у кримінальному провадженні №12025221010000002 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 156 КК України.
30.07.2025 до суду надійшло клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 156 КК України, потерпілою в якому є неповнолітня ОСОБА_4 .
Так, ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, враховуючи тяжкість злочинів, та у випадку доведеності вини останнього, за наявності обставини, що обтяжує його покарання міра покарання, що може бути застосована до нього складатиме від 10 до 15 років позбавлення волі. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 , якому відомі всі свідки події та потерпіла ОСОБА_4 , оскільки свідки події є сусідами та односельчанами ОСОБА_7 , а потерпіла ОСОБА_4 на даний час також проживає в с. Слобідка Богодухівського району Харківської області, тому, перебуваючи під дією іншого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі обвинувачений матиме реальну можливість вплинути на них з метою надання свідчень які спростовують його вину, зміни наданих під час досудового розслідування свідчень під час судового розгляду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Викладені, на думку сторони обвинувачення, обставини з достатністю свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, вчинить спроби незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
При цьому враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам.
Наявність ризику переховування ОСОБА_7 від суду у зв'язку з бажанням уникнути покарання за особливо тяжкий злочин унеможливлює застосування до обвинуваченого особистого зобов'язання.
Крім того, відсутність роботи, тобто джерел постійного доходу, унеможливлює застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, з причин відсутності у останнього коштів, які б він міг внести в рахунок застави.
Окрім цього, відсутність роботи унеможливлює застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді поруки.
Таким чином, вказані вище обставини свідчать про неможливість запобігання наявним у кримінальному провадженні ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж як винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 підтримав, просив його задовольнити.
Потерпіла неповнолітня ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи міститься її заява про розгляд справи за її відсутності.
Представник потерпілої - начальник служби в справах дітей Краснокутської ОТГ ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала та прохала задовольнити.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні зауважив, що його підзахисний має двох дітей, зазначив, що його підзахисний і пальцем нікого не чіпав, просив суд застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, або максимально знизити заставу.
Обвинувачений ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, розглянувши клопотання прокурора, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, доходить наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються - судом за клопотанням прокурора.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_7 під вартою, суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених п. п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виправдовує прийняття такого рішення.
Так, відповідно до наданих матеріалів, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 156 КК України, один з яких відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватими у інкримінованих йому злочинах, ОСОБА_7 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілу, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
У свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Відтак, суд доходить висновку про наявність високого ступеня ймовірності поза процесуальних дій обвинуваченого та реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого, що у своїй сукупності свідчить про те, що вказані ризики на цей час не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, тобто, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, суд, вважає, що встановлені ризики є вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.
Так, наявність ризику переховування ОСОБА_7 від суду у зв'язку з бажанням уникнути покарання за особливо тяжкий злочин унеможливлює застосування до обвинуваченого особистого зобов'язання. Відсутність роботи, тобто джерел постійного доходу, унеможливлює застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, з причин відсутності у останнього коштів, які б він міг внести в рахунок застави. Крім цього, відсутність роботи унеможливлює застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді поруки.
Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним вище. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу ОСОБА_8 на більш м'який.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.
При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу судом враховуються обставини, визначені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , оскільки санкцією ч. 4 ст. 152 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років; ч. 1 ст. 155 КК України передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк; ч. 1 ст. 156 КК України передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк; 2) вік та стан здоров'я обвинуваченого, який не має тяжких захворювань чи інвалідності; 3) відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який одружений; 4) наявні відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_7 до арешту офіційно не був працевлаштований, постійного джерела доходів не мав.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що наявні ризики переховування обвинуваченого від суду та є ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, здійснювати фізичний та психологічний тиск відносно останніх, відтак, підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, а залишення саме такого запобіжного заходу є доцільним, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки останній довів обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 314-316, 331, 371, 372, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 27 вересня 2025 року включно.
Визначити строк дії ухвали суду тривалістю до 27 вересня 2025 року до 24 години 00 хвилин включно.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», для виконання.
Судове засідання відкласти на 09 вересня 2025 року до 13:00 год.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що перебуває під вартою - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1