Справа № 953/10988/24
н/п 1-кс/953/5384/25
"30" липня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню № 12024221190000986 від 09.07.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Краснопілля Сумської області, українця, громадянина України, який має вищу медичну освіту, одруженого, маючого неповнолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради, на посаді лікаря акушера гінеколога, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, -
28.07.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_8 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на підозрюваного обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Харківської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, зокрема, що СУ ГУНП в області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024221190000986 за підозрою ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 140 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 18.01.2024 ОСОБА_9 у термін вагітності 12 тижнів звернулась до жіночої консультації КНП «Міська поліклініка № 6» Харківської міської ради розташованої за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний, будинок 54 «Б», до лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_5 щодо постановки її на облік, де була взята на облік із встановленням діагнозу: «Вагітність I, 12 тижнів. Двійня монохоріальна діамніотична. Пізній репродуктивний вік».
Після проведення УЗД 18.01.2024 в умовах КНП «Міська поліклініка № 6» ХМР та УЗД 22.01.2024 у КНП ХОР «Міжобласний спеціалізований медико-генетичний центр - центр рідкісних орфанних захворювань», за результатами якого були виключені хромосомні патології плодів та уточнено характер вагітності - «монохоріальна діамніотична двійня», лікуючий лікар ОСОБА_5 при призначенні подальших лікувально-діагностичних заходів повинен був керуватися клінічними настановами, викладеними у «Порядку надання медичної допомоги жінкам з багатоплідною вагітністю», зокрема щодо виявлення затримки росту та невідповідного (дискордантного) росту плода/плодів за допомогою УЗД у динаміці, яке при монохоріальному типі плацентації здійснюється щонайменше один раз на два тижні від 16 до 24 тижнів вагітності.
Проте, в зазначений період вагітності ОСОБА_9 УЗД проводилось за направленням лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_5 лише 23.02.2024 (18 тижнів вагітності у КНП «Міська поліклініка № 6» ХМР ), 05.03.2024, 08.03.2024 (у КНП ХОР «Міжобласний спеціалізований медико-генетичний центр - центр рідкісних орфанних захворювань») та 17.04.2024 (25 тижнів вагітності у КНП «Міська поліклініка № 6» ХМР ), що не відповідає вимогам «Порядку надання медичної допомоги жінкам з багатоплідною вагітністю». Результатами УЗД, які вказували на патологічну нерівномірність розвитку плодів та затримку росту ІІ плоду лікуючий лікар ОСОБА_5 не звернув увагу, знехтував, не відобразив вищевказане у поточних діагнозах, не вжив заходів щодо більш щільного моніторингу стану вагітності, спрямованого, зокрема, на виявлення етіологічних чинників малих розмірів ІІ плода.
Таким чином, нехтування ОСОБА_5 затримкою розвитку ІІ плоду на рівні 5,7 перцентиль, яке сталося 23.02.2024 що підтверджується відсутністю відомостей про це в діагнозі встановленому ОСОБА_9 , призвело до недооцінки складності перебігу вагітності. Зазначена недооцінка полягала в тому, що наявні підстави до застосування стандарту медичної допомоги «Затримка росту плода» не були використані належним чином. Належне використання відомостей про затримку розвитку ІІ плоду, на рівні 5,7 перцентиль мало призвести до використання Стандарту медичної допомоги «Затримка розвитку плода», а саме додатку 7 до нього. Відповідно до цього додатку у випадку передбачуваної маси плода в межах 3-9 перцентиль має бути використана доплерометрія артерії пуповини та середньомозкової артерії кожні 1-2 тижні.
Однак, у КНП «Міська поліклініка № 6» ХМР доплерометричне дослідження плодів було призначено і проведено ОСОБА_9 лише один раз (17.04.2024).
Так, у подальшому, під час стаціонарного лікування ОСОБА_9 з 02.05.2024 по 09.05.2024 (28 тижнів вагітності) в акушерсько-гінекологічному відділенні КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради (заклад ІІ рівня надання перинатальної допомоги), розташованої за адресою: м. Харків, вул. Чигирина Юлія, 7, з приводу прееклампсії легкого ступеню, не зважаючи на відомості в обмінній карті вагітної ОСОБА_9 щодо патологічної невідповідності росту плодів та затримки росту ІІ плоду, УЗД з доплерометрією не проводилось, що унеможливило об'єктивну оцінку стану вагітності, корекцію поточного діагнозу та правильну лікарську тактику у подальшому. В електронному направленні (№ 0136-0735-1189-7979) складеному лікарем ОСОБА_5 від 01.05.2024 та в обмінній карті (запис від 01.05.2024) зазначено діхоріальність двійні (хоча в індивідуальній карті вагітної та породіллі 15/90 в діагнозі від 01.05.2024 вказана монохоріальність двійні), в діагнозі як при госпіталізації ОСОБА_9 в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради, так і при її виписці зазначено монохоріальність двійні. Будь-яких об'єктивних підстав зміни хоріальності в «Історії вагітності та пологів № 9» КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради не міститься. Також слід зазначити, що протягом семи днів перебування ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні її лікуючі лікарі декілька разів змінювалися: ОСОБА_10 (02.05.2024; 05.05.2024), ОСОБА_11 (03.05.2024), ОСОБА_12 (07.05.2024), який 09.05.2024 склав виписний епікриз. Зазначене не сприяло належному супроводу вагітної протягом її стаціонарного лікування.
За результатами проходження ОСОБА_9 07.06.2024 декретної комісії у КНП «Міська поліклініка № 6» Харківської міської ради у поточному діагнозі «Вагітність І, 31-32 тижнів. Пологи І. Монохоріальна діамніотична двійня. Пізній репродуктивний вік. Rh негативний тип крові. Прееклампсія легкого ступеня» не зазначені патологічна нерівномірність розвитку плодів та затримка росту ІІ плода. Однак, не зважаючи на визначену декретною комісією у діагнозі монохоріальність двійні, лікуючий лікар ОСОБА_5 у діагнозі, вказаному в «Обмінній карті» від 10.06.2024 визначає двійню як дихоріальну.
Слідчий вказує, з 10.06.2024 по 12.06.2024 ОСОБА_9 проходила лікування з приводу прееклампсії у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради, лікуючі лікарі у цей період - лікар акушер-гінеколог ОСОБА_13 та завідувач акушерсько-гінекологічним відділенням - лікар акушер-гінеколог ОСОБА_12 . Під час лікування лікарі УЗД ОСОБА_14 та ОСОБА_15 провели доплерометричне дослідження, при проведенні якого дійшли помилкового висновку про дихоріальность двійні. За результатами доплерометрії не був досліджений кровоток у середніх мозкових артеріях та маточних артеріях, що унеможливило оцінку кровотоку в зазначених судинах у перцентилях та визначення церебрально-плацентарного відношення, проте, саме на ці дані, відповідно до стандарту медичної допомоги «Затримка росту плода», мають спиратися лікарі при визначенні лікарської тактики щодо моніторингу, термінів госпіталізації та термінів і методу розродження у випадках підозри на затримку росту плода. На підставі, зокрема, заключення, складеного за результатами доплерометрії, лікуючий лікар ОСОБА_13 разом з завідувачем акушерсько-гінекологічним відділенням ОСОБА_12 склали діагноз: «Вагітність І, 33 тижні. Пологи І. Двійня дихоріальна, діамніотична, головне передлежання І плоду, тазове передлежання II плоду. Вагітність прогресує», в якому хоріальність двійні визначено невірно та не зазначено патологічну нерівномірність розвитку плодів із затримкою росту ІІ плоду.
Так, відповідно до «Порядку надання медичної допомоги жінкам з багатоплідною вагітністю» при монохоріальному типі плацентації частота внутрішньоутробної загибелі одного з плодів може бути в 6 разів вище, ніж за наявності 2 окремих плацент, тобто правильна діагностика хоріальності є передумовою обрання належного лікарського супроводу вагітної, своєчасних та адекватних діагностично-лікувальних заходів, спрямованих на збереження життєдіяльності плодів та успішне розродження вагітної. Надану рекомендацію щодо допологової госпіталізації у терміні 37 тижнів вагітності, яку надали завідувач відділення ОСОБА_12 та лікар акушер-гінеколог ОСОБА_13 , (про що мається запис в історії вагітності та пологів №36 від 12.06.2024 на ім'я ОСОБА_9 ) не можна визнати обґрунтованою і такою, що спиралась на об'єктивний стан вагітності ОСОБА_9 .
Під час проведення УЗД ОСОБА_9 13.06.2024 у КНП «Міська поліклініка № 6» ХМР лікарем УЗД ОСОБА_16 можна дійти до висновку про зростання патологічної нерівномірності розвитку плодів (33,9 %) та тяжка затримка росту ІІ плоду (
Після консультації, рекомендації лiкаря акушера-гiнеколога КНП «МПЦ» ХМР ОСОБА_17 від 18.06.2024, надані ОСОБА_9 за результатами її огляду щодо «проведення доплерометрії у динаміці, допологова госпіталізація з 34 тижня у медичний заклад ІІІ рівня акредитації» не потрапили до лікуючого лікаря ОСОБА_5 , оскільки у «Медичній карті амбулаторного хворого № 2027» вказано «після проведеної маніпуляції вагітна до кабінету не повернулась. Консультативний висновок залишений у карті».
За результатами огляду вагітної ОСОБА_9 25.06.2024 у жіночій консультації КНП «Міська поліклініка № 6» ХМР, лікарем ОСОБА_5 був складений поточний діагноз, у якому знов не знайшли відображення патологічна нерівномірність розвитку плодів із тяжкою затримкою росту ІІ плоду. Окрім того, лікар ОСОБА_5 , спираючись на неправильно визначену хоріальність у діагнозі, встановленому під час лікування з 10.06.2024 по 12.06.2024 у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» ХМР, змінює хоріальність двійні з монохоріальної на дихоріальну що, однак, протирічить висновку лікаря УЗД ОСОБА_16 від 13.06.2024 щодо монохоріальності двійні. Також у запису від 25.06.2024 в «Індивідуальній карті вагітної та породіллі 15/90» зазначено: «У зв'язку зі зміною діагнозу змінений план ведення вагітної», однак не вказано, у чому ці зміни полягають.
У період з 13.06.2024 до часу госпіталізації ОСОБА_9 08.07.2024, тобто протягом майже чотирьох тижнів, критичних для визначення лікарської тактики щодо вагітності ОСОБА_9 , лікуючим лікарем ОСОБА_5 не проводилось жодного ультразвукового дослідження, зокрема доплерометрії. Проте, відповідно до рекомендацій щодо моніторингу, термінів і методу розродження у випадках підозри на ЗРП (додаток 7 стандарту медичної допомоги "Затримка росту плода") спираючись на результати доплерометрії разом з іншими об'єктивними даними, лікуючий лікар повинен був на 32-33 тижнях вагітності визначити необхідність моніторингу в умовах стаціонару та за його результатами визначити термін та метод розродження. Адже, при затримці росту плода доплерометричні показники кровотоку можуть залишатися в межах норми, однак існує ризик раптової декомпенсації та мертвонародження.
Так, у даному випадку, враховуючи тяжку затримку росту ІІ плода (менше 3 перцентиль) та патологічну невідповідність розвитку плодів вагітної ОСОБА_9 , лікуючий лікар ОСОБА_5 (відповідно до Наказу МОЗ України від 08.04.2015 №205 «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги жінкам з багатоплідною вагітністю») повинен був направити ОСОБА_9 до закладу ІІІ рівня перинатальної допомоги (КНП «МПЦ» ХМР) для забезпечення належного моніторингу в умовах стаціонару. Термін розродження мав бути зумовлений результатами моніторингу, за яким визначається ризик загибелі плода. Методом розродження мав бути кесарів розтин у закладі ІІІ рівня перинатальної допомоги.
Направлення ОСОБА_9 02.07.2024 лікуючим лікарем ОСОБА_5 на госпіталізацію до закладу ІІ рівня перинатальної допомоги (КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» ХМР) з урахуванням ускладненої багатоплідної вагітності (патологічна нерівномірність росту плодів, тяжка затримка росту ІІ плода) не можна вважати правильним і своєчасним. Відповідно до «Порядку надання медичної допомоги жінкам з багатоплідною вагітністю», у разі виявлення нерівномірного росту плодів вагітна має бути скерована у заклад ІІІ рівня надання перинатальної допомоги або іншого закладу охорони здоров'я, що має відповідних фахівців та технічні можливості.
Так, після госпіталізації ОСОБА_9 08.07.2024 до КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» ХМР, де за результатами доплерометрії була встановлена антенатальна загибель ІІ плода, вагітна за рішенням консиліума в ургентному порядку доставлена автомобілем швидкої медичної допомоги до медичного закладу ІІІ рівня надання перинатальної допомоги - КНП «Міський перинатальний центр» ХМР, розташованного за адресою: м. Харків, вул. Салтівське Шосе, 264.
08.07.2024, коли ОСОБА_9 о 15:15 була доставлена автомобілем швидкої медичної допомоги до КНП «МПЦ» ХМР, їй провели доплерометричне дослідження, після якого о 16:45 консиліум склав правильний діагноз і у зв'язку із загибеллю ІІ плоду прийняли рішення щодо негайного розродження вагітної шляхом ургентного кесаревого розтину. Оперативне втручання кесарів розтин було розпочато о 17:08 лікарем акушером -гінекологом ОСОБА_18 , тобто через 23 хвилини після складання діагнозу консиліумом, що відповідно до «Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин» (затверджений наказом МОЗ від 05.01.2022 № 8) було своєчасним оперативним втручанням, як ургентний кесарів розтин 1 категорії, розпочатий не пізніше ніж 30 хвилин від визначення показань до його проведення. Оперативне втручання тривало 52 хвилини, під час якого о 17:13 був вилучений з порожнини матки І плід без ознак життєдіяльності. О 17:14 ІІ плід з ознаками аутолізу.
Відповідно до результатів біометричного дослідження І плода, яке було виконане 08.07.2024 у відділенні ультразвукової діагностики та передувало кесаревому розтину, у І плода була визначена «декомпенсована форма плодово-плацентарного кровоплину за рахунок реверсного кровоплину в артеріях пуповини. Брадикардія у плода (90-98 ударів в хвилину)», що свідчить про критичний стан життєдіяльності плоду. Отже, загибель І плода під час кесаревого розтину була зумовлена патологічними процесами плодово-плацентарного кровотоку, зумовленого антенатальною загибеллю ІІ плоду.
Слідчий зазначає, що 11.07.2024 року на 3 добу після пологів, за власним бажанням, породіллю ОСОБА_9 було виписано.
Таким чином, лікуючі лікарі ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , не врахували результатами УЗД плодів вагітної ОСОБА_9 , які вказували на патологічну нерівномірність розвитку плодів та затримку росту II плоду, не відобразили вищевказане у поточних діагнозах, не вжили заходів щодо більш щільного моніторингу стану вагітності, спрямованого, зокрема, на виявлення етіологічних чинників малих розмірів ІІ плода.
Стан здоров'я ОСОБА_9 на момент взяття на облік у жіночій консультації КНП «Міська поліклініка № 6» ХМР 18.01.2024 був у цілому задовільний, проте, з огляду на перенесене захворювання яєчників, наявність анемії та дифузного зобу, стан передожиріння, пізній репродуктивний вік та власне характер вагітності (двійня), були об'єктивні підстави вбачати можливі ризики перебігу вагітності.
18.01.2024 ОСОБА_9 була взята на облік у терміні 12 тижнів вагітності у жіночій консультації КНП «Міська поліклініка № 6» ХМР лікарем ОСОБА_5 з діагнозом «Термін вагітності 12 тижнів. Двійня. Пізній репродуктивний вік…». 18.01.2024 року у КНП «Міська поліклініка № 6» ХМР ОСОБА_9 було проведено ультразвукове дослідження (далі -УЗД) плодів лікарем ОСОБА_16 , яка за його результатами дійшла висновку «Прогресуюча вагітність 12 тижнів 2 дні. Монохоріальна моноамніотична двійня».
Встановлено, що у ОСОБА_9 була вагітність монохорільною (одна плацента у двох плодів) діамниотичною (окремі амніотичні порожнини у кожного плода) двійнею з патологічною невідповідністю (дискордантністю) росту плодів (більше 20%) і затримкою росту ІІ плода (менше 10 перцентиль) з антенатальною (внутрішньоутробною) загибеллю ІІ плоду та інтранатальною (під час розродження шляхом кесаревого розтину) загибеллю І плода 08.07.2024. Інтранатальна (внутрішньоутробна) смерть плода ІІ із двійні настала у проміжок часу між 25.06.2024 та 05.07.2024. Причиною дискордантного росту плодів було аномальне оболонкове прикріплення пуповини ІІ плоду до плаценти з осередковим стоншенням та запустінням вартонова студня пуповини, що зумовило затримку його розвитку. Оскільки у обох плодів була одна плацента (монохоріальність), відразу після загибелі ІІ плоду внаслідок перетікання крові між плодами став прогресивно погіршуватися стан І плода і на час кесаревого розтину він вже був критичним з пригніченням вітальних (життєво важливих) функцій. Окрім дискордантності будь-яких інших вад розвитку плодів не встановлено.
Так, усі діагнози, які були встановлені ОСОБА_9 з моменту виявлення патологічної невідповідності (дискордантності) росту плодів (більше 20%) на 17-18 тижні вагітності (23.02.2024) і до кесаревого розтину (08.07.2024), не є правильними та повними, оскільки у жодному діагнозі не була вказана затримка росту ІІ плоду, що мало бути встановленим з врахуванням дискордантності передбачуваної маси плодів у випадку монохоріальної плацентації. До того ж протягом вагітності у поточних діагнозах неодноразово змінювалась хоріальність з монохоріальної, що відповідає дійсності, на дихоріальну.
Слідчий вказує, що правильний та повний діагноз є передумовою обрання лікарської тактики щодо призначення та проведення діагностично-лікувальних заходів відповідно до чинних відомчих протоколів (стандартів) надання медичної допомоги. У даному випадку, оскільки у ОСОБА_9 була вагітність монохоріальною діамніотичною двійнею із затримкою росту одного із плодів, прееклампсією та супутньою патологією, мав бути визнаний ускладнений перебіг багатоплідної вагітності, а лікарська тактика щодо діагностично-лікувальних заходів відповідати вимогам наступних відомчих настанов: «Порядок надання медичної допомоги жінкам з багатоплідною вагітністю» (затверджений наказом МОЗ України від 08.04.2015 №205), «Стандарт медичної допомоги "Затримка росту плода" (затверджений наказом МОЗ України від 02.10.2023 № 1718), «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин»" (затверджений наказом МОЗ України від 05.01.2022 № 8) та «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Гіпертензивні розлади під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді» (затверджений наказом МОЗ України від 24.01.2022 №151).
09.07.2024 проведено патологоанатомічне дослідження плодів, дані якого містяться у протоколах № 25 та 26. За даними протоколу патолого-анатомічного дослідження трупа плода № 26 маса першого плоду - 2660 г, довжина - 47 см, його смерть настала під час пологів внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії, плід є мертвонародженим, доношеним та життєздатним. За даними протоколу патолого-анатомічного дослідження трупа плода № 25 маса другого плоду - 1670 г, довжина 45 см, його смерть настала до початку пологів внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії, плід є мертвонародженим із явищами мацерації та аутоліза, у посліді встановлено оболонкове прикріплення пуповини з її осередковим стоншенням та запустінням вартонова студня. За даними протоколу дослідження посліду № 25 «… послід монохоріальний, диамніотичний». Таким чином, оболонкове прикріплення пуповини ІІ плоду на одній плаценті з І плодом (монохоріальність) обумовило дискордантний розвиток плодів та затримку розвитку ІІ плода.
Так, протягом періоду з 01.01.2025 по 27.02.2025 виконані судово-медичні гістологічні дослідження («Висновки експерта» № 13/1781-С/24 та № 13/1782-С/24). За результатами судово-медичних гістологічних досліджень встановлений різний ступень базофілії в клітинах нирок, печінки, серця та бронхів у ІІ плода із двійні.
З огляду на ці дані та беручи до уваги, що за даними протоколу патологоанатомічного дослідження № 25 від 09.07.2024 були відсутні макроскопічні ознаки муміфікації у ІІ плода, час настання смерті ІІ плода знаходиться в інтервалі 4 - 14 діб до моменту гістологічної фіксації 09.07.2024 зазначених препаратів.
При визначенні правильного діагнозу вагітної, належному лікарському супроводі вагітної, своєчасному терміні розродження, можливо було запобігти смерті плодів. Цей висновок ґрунтується на сукупній оцінці розвитку плодів: вага плодів складала 2660 (І плід) та 1670 г (ІІ плід), довжина тіла відповідно 47 та 45 см, вроджених вад розвитку, зокрема хромосомної патології плодів не встановлено, життєдіяльність ІІ плоду із затримкою росту зберігалась принаймні до 35 тижнів вагітності, тобто підстав для визнання неминучої загибелі плодів не встановлено.
Смерть ІІ плоду виявлена не відразу після його загибелі, а лише 08.07.2024, хоча за ознаками посмертних змін тканин плода встановлено, що його загибель настала у проміжок часу між 25.06.2024 та 05.07.2024.
Сторона обвинувачення зазначає, що відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 08-194/2024 від 08.04.2025 неналежний моніторинг стану вагітності, нехтування результатами об'єктивних інструментальних методів досліджень зі складанням неповних та неправильних поточних діагнозів, відсутність настороги щодо наявних ризиків ускладнень вагітності, невірний лікарський супровід вагітної щодо визначення терміну розродження, несвоєчасній госпіталізація вагітної до невідповідного закладу надання перинатальної допомоги для розродження призвели до несприятливого наслідку - загибелі обох плодів у вагітної ОСОБА_9 .
Разом з цим, згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 08-194/2024 від 08.04.2025 між неналежно наданою медичною допомогою ОСОБА_9 під час її перебування на стаціонарному лікування з 10.06.2024 по 12.06.2024 у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» ХМР лікуючим лікарем ОСОБА_13 та завідувачем акушерсько-гінекологічним відділенням ОСОБА_12 і несприятливим наслідком - загибеллю обох плодів у ОСОБА_9 є прямий причинний зв'язок. Цей висновок ґрунтується на встановленому неправильному визначенні хоріальності у діагнозі, нехтуванні результатами попередніх УЗД щодо наявних ознак патологічної невідповідності росту плодів та затримки росту ІІ плоду, проведенні доплерометричного дослідження у неповному обсязі, хибній рекомендація щодо терміну допологової госпіталізації у термін 37 тижнів, що безпосередньо вплинуло на зміну плану ведення вагітної лікуючим лікарем ОСОБА_5 .
23.07.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 140 КК України.
Сторона обвинувачення вказує, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_19 , протоколами допитів свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , висновком комісійної судово-медичної експертизи № 08-194/2024 від 08.04.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Крім того, сторона обвинувачення вказує на існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_5 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали подане клопотання, просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію свого підзахисного, просив відмовити в даному клопотанні, посилаючись на недоведеність ризиків, зазначених в клопотанні, та необгрунтованість повідомленої підозри його підзахисному. При цьому, зазначив, що його підзахисний протягом 3-х років не перебував у відпустці, його син навчається за кордоном, тому придбав квитки для себе та дружини для виїзду за кордон з метою відпочинку сім'єю.
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024221190000986 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.
23.07.2025 о 10:25 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 140 КК України, а саме у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді загибелі обох плодів.
Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, що підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.
Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий та прокурор у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» № 9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Також слідчий суддя враховує також правові позиції викладені в Рішенні ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії».
Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, який є нетяжким злочином. Санкція ч. 1 ст. 140 КК України передбачає покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 в сукупності з іншими обставинами.
Разом з цим, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, експертів, інших підозрюваних та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, експертів, інших підозрюваних, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.
Тому, доводи сторони захисту про відсутність вищезазначених ризиків не спростовують наведених вище висновків слідчого судді.
Так, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться підозрюваним та стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного виконання процесуальних рішень у справі.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість не застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Однак, оцінюючи сукупність обставин, а саме те, що запобіжний захід застосовується з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання вищевказаним ризикам, слідчий суддя вважає достатнім, з урахуванням сукупності обставин, а саме вагомості наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, даних про особу підозрюваного, застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, в межах строку досудового розслідування, строком на 1 (один) місяць 23 (двадцять три) дні, тобто з 31 липня 2025 року по 23 вересня 2025 року включно, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
При цьому, всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 179, 193, 194, 196, 206, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, а саме строком на 1 (один) місяць 23 (двадцять три) дні, тобто з 31 липня 2025 року по 23 вересня 2025 року включно, наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду - за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 у межах даного кримінального провадження.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 про те, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1