Справа № 766/16183/24
н/п 2/766/2535/25
(ЗАОЧНЕ)
15.07.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.
за участю секретаря Сивкович О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» у вересні 2024 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 43304,76 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.06.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду на обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, на особисті потреби, з лімітом кредитної лінії 200 000,00 грн, процентна ставка 26% річних. Тип процентної ставки фіксований, з обов'язковим мінімальним запропонованим розміром 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Відповідач при укладанні угоди погодилася на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцептування публічної пропозиції на укладання зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодилася з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Станом на 20.09.2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості становить 43304,76 грн. 20.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача, за яким позивач набув статус кредитора за вказаним кредитним договором. На підставі викладено позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 43304,76 грн, судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.10.2024 року відкрито у справі провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Від учасників провадження не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача, в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилася повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток за останнім відомим суду місцем її проживання та шляхом опублікування судових повісток на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.
У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст.223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судомне встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.
Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 21.06.2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 200000 грн, процентна ставка 26% річних, тип процентної ставки фіксований. Акцепт пропозиції про укладення угоди про надання особистого кредиту від 21.06.2019 року.
Судом встановлено, що при укладанні кредитного договору АТ «Альфа-Банк» було допущено описку у прізвищі відповідача, та зазначено замість « ОСОБА_3 » - « ОСОБА_4 ».
Відповідно до оферти на укладання угоди про надання особистого кредиту від 21.06.2019 року ОСОБА_5 запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти з нею угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для укладення цієї угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Згідно довідки про умови кредитування строк дії кредитної лінії 3 роки з можливістю пролонгації, максимальна сума кредиту 200000 грн, форма кредитування відновлювальна кредитна лінія, процентна ставка фіксована, погашення кредиту щомісячно.
До укладення кредитного договору 21.06.2019 року відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, який містить, зокрема, інформацію щодо основних умов кредитного договору з урахуванням побажань споживача та реальну річну процентну ставку і орієнтовну загальну вартість кредиту.
Позивачем долучено до матеріалів справи виписку з особового рахунку відповідача по договору від 21.06.2019 року по 21.09.2021 року, а також розрахунок заборгованості за договором.
20.09.2021 року АТ «Альфа-Банк» та ТОВ ФК «Еліт Фінанс» уклали договір факторингу №3.
Згідно пунктів 2.1, 2.2 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне кредиторові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору. Право вимоги, що відступається згідно даного договору, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно виписки з додатку до договору факторингу № 3 від 20.09.2021 року, на користь ТОВ ФК «Еліт Фінанс» було відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.06.2019 року на загальну суму заборгованості в розмірі 43304,76 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідност.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням.
Як зазначалося судом вище 20.09.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 3, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 21.06.2019 року. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 21.06.2019 року, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем.
Згідно із ч. 1ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Невиконання відповідачем своїх зобов'язань по вищезазначеній угоді зумовило звернення ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» до суду із відповідним позовом, у відповідності до ст. 16 Цивільно кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 525, 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору та боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільний кодекс України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно із ч. 1, 3ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Разом з тим, відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно із статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язаний виплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а крім того, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то вона підлягає стягненню з боржника в повному розмірі, незалежно від стягнення збитків на підставі ст. 624 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до частини 1статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 3, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку №1-1 та №1-2 до договору. Право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до витягу з додатку до Договору факторингу від 20.09.2021 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» отримало право вимоги за кредитним договором від 21.06.2019, боржником у якому є ОСОБА_5 , загальна сума заборгованості становить 43304,76 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність та розмір заборгованості згідно з розрахунком заборгованості станом на 20.09.2021 року, тобто на день набуття позивачем права вимоги за кредитним договором між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 в розмірі 43304,76 грн.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем умов договорів щодо своєчасного повернення кредитних коштів є порушенням відповідачем взятого на себе зобов'язання.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості за наданим кредитом суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем факт отримання кредитних коштів не спростовано.
Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України позивачем повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені і які очікує понести позивач в зв'язку із розглядом справи становить - сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3028,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 9200,00 грн.
Згідно з п. 6 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Судові витрати позивача на оплату послуг адвоката підтверджуються наявними в матеріалах справи договором про надання юридичних послуг № 03-07/24, укладеним 03.07.2024 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І., відповідно до п. 3.1 якого вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2000,00 грн, актом № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року з детальним описом виконаних робіт. Згідно платіжної інструкції ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було здійснено оплату наданих послуг адвокатом Литвиненко О.І. юридичних послуг у розмірі 9200,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 3574 від 29.07.2024 року.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 9200 грн. Від відповідача заперечень щодо розміру понесених судових витрат не надходило.
При цьому, аналізуючи обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), вважає, що надані представником позивача документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а розмір витрат на правову допомогу у цій справі в 9200 грн на дотримання вимог співмірності є необґрунтованим та явно завищеним.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сума витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн, що буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому заява представника позивача у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 207, 525, 526, 527, 530, 611, 615, 625, 626, 628, 629, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 21.06.2019 року яка виникла станом на 20.09.2021 року в сумі 43304 (сорок три тисячі триста чотири) гривні 76 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок в рахунок сплаченого при зверненні в суд судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», юридична адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222.
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 15.07.2025 року
Суддя Я.В. Шестакова