Справа №766/10943/25
н/п 1-кс/766/5865/25
23 липня 2025 року
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 1 Херсонського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12025231030001739 від 18.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановила:
Слідчий у кримінальному провадженні за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене під час обшуку гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ході його затримання у порядку ст. 208 КПК України за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме: футболку сірого кольору з плямами речовини бурого кольору схожої на кров, яку поміщено до картонної коробки та опечатано двома пломбами NPU-0106539 та NPU0106540; шорти чорного кольору з плямами речовини бурого кольору схожої на кров, які поміщено до картонної коробки та опечатано двома пломбами NPU-0106537 та NPU0106538; мобільний телефон марки «Моторола», блакитного кольору IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 в прозорому чохлі, який поміщено до сейф-пакет серія та номер RIC2060094.
Обґрунтування клопотання:
СВ Відділу поліції №1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025231030001739 від 18.07.2025 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.07.2025 перебуваючи поблизу магазину «Апельсин» по вул. Теплоенергетиків буд. 3 м. Херсон в ході словесного конфлікту наніс удар ножем ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани правої поперекової ділянки з пошкодженням нирки.
Попередня правова кваліфікація - ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
19.07.2025 в ході складання протоколу затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у останнього в ході особистого обшуку було вилучено: футболку сірого кольору з плямами речовини бурого кольору) схожої на кров, яку поміщено до картонної коробки та опечатано двома пломбами NPU-0106539 та NPU0106540; шорти чорного кольору з плямами речовини бурого кольору схожої на кров, які поміщено до картонної коробки та опечатано двома пломбами NPU-0106537 та NPU-0106538 та мобільний телефон марки «Моторола», блакитного кольору IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 в прозорому чохлі, який поміщено до сейф-пакет серія та номер RIC2060094.
19.07.2025 слідчим винесено постанову про визнання речовим доказом вказаних об'єктів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Метою арешту майна є збереження речових доказів, запобігання можливості його знищення, забезпечення схоронності доказів оскільки у подальшому вони можуть бути використані, як доказ та мають важливе значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Накладення арешту саме на це майно є необхідним для запобігання можливості його знищення, забезпечення його схоронності а також, для подальшого проведення експертних досліджень з вилученими предметами.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що вищезазначені вилучені об'єкти мають доказове значення у кримінальному провадженні, а тому є достатні підстави для тимчасового позбавлення можливості відчужувати вказане майно, розпоряджатися будь-яким чином та використовувати його.
Думка учасників процесу.
Прокурор та власник майна в судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили. Неприбуття учасників процесу не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно положень ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування розгляду за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Мотивація суду:
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, якою визначено, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що повинен врахувати слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Відділу поліції №1 Херсонського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025231030001739 від 18.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обставини правопорушення викладені у клопотанні.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19.07.2025, було затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в ході проведення особистого обшуку під час його затримання було вилучено: футболку сірого кольору з плямами речовини бурого кольору схожої на кров, яку поміщено до картонної коробки та опечатано двома пломбами NPU-0106539 та NPU0106540; шорти чорного кольору з плямами речовини бурого кольору схожої на кров, які поміщено до картонної коробки та опечатано двома пломбами NPU-0106537 та NPU0106538; мобільний телефон марки «Моторола», блакитного кольору IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 в прозорому чохлі, який поміщено до сейф-пакет серія та номер RIC2060094.
Постановою слідчого від 19.07.2025 зазначені вилучені речі визнано речовим доказом.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, викладені у клопотанні, а також те, що вилучене майно (одяг) може зберігати на собі сліди злочину, з метою подальшого призначення і проведення відповідних експертиз, а також те, що вказані речі визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, тому є всі підстави для арешту вказаного майна (одягу) з метою його збереження.
З метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження вищезазначеного майна (одягу), а також, за необхідності проведення з ним експертних досліджень, виникла необхідність в накладенні арешту з метою збереження речового доказу, запобігання зазначених негативних наслідків.
Разом з цим, слідчий у клопотанні просить накласти арешт на майно: мобільний телефон, який було вилучено у ОСОБА_4 .
У клопотанні слідчим не було обґрунтовано необхідність накладення арешту на мобільний телефон, відповідно до приписів ст.170 КПК України, а лише зазначено, що арешт необхідний «для запобігання можливості його знищення, забезпечення його схоронності а також, для подальшого проведення експертних досліджень з вилученими предметами», а тому вказані речі є речовими доказами та підпадають під критерії ст. 98 ч.1 КПК України, а отже, за версією слідства, є матеріальним об'єктом, який зберіг на собі сліди злочину та/або є об'єктом кримінально протиправних дій, набутих кримінально-протиправним шляхом.
Однак слідчим не обґрунтовано причинно-наслідкового зв'язку між знайденими мобільними телефонами та вчиненим правопорушення, а також того, що мобільні телефони набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення та містять на собі сліди злочину.
Телефон є електронним (матеріальним) носієм інформації. У вилученому мобільному телефоні знаходиться інформація, яка відноситься до особистої (конфіденційної), тому може бути отримана органом досудового слідства тільки у разі, якщо така інформація містить відомості щодо вчиненого особою кримінального правопорушення. Слідчим у клопотанні не обґрунтовано необхідність арешту мобільного телефону, як речового доказу, який містить на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.
Не містить обґрунтування, як речового доказу телефонів і постанова слідчого про визнання та залучення до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів. У зазначеній постанові викладені обставин кримінального правопорушення, зазначено які предмети вилучені при затриманні підозрюваного, лише зазначено, що вилучене майно «є предметом злочину». Досудове розслідування здійснюється за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, в якому об'єктом злочину є здоров'я та життя людини. У клопотанні незрозуміло як мобільний телефон може бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України. Вилучений телефон не є ні предметом чи знаряддям кримінального правопорушення, ні матеріальним об'єктом, який зберіг на собі його сліди.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.173 КПК України слідчий суддя при арешті майна повинен врахувати наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий не довів значення вилученого телефону для кримінального провадження.
КПК України визначає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх особі, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову з юридичної особи отриманої неправомірної вимоги, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речового доказу), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У клопотанні не наведено критеріїв відповідності мобільного телефону речовому доказу. Слідчий жодним чином не довів які слідчі чи процесуальні дії мають бути вчинені з вказаним майном під час досудового розслідування, та його значення для кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе, що майно було вилучено у визначений законом спосіб, необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Оскільки слідчим не було доведено, що арештом мобільних телефонів може бути виконано якесь завдання у кримінальному провадженні, то слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова в задоволенні або частковому задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання підлягає частковому задоволенню.
Слідчий суддя роз'яснює, що після того, як буде забезпечена мета, для забезпечення якої накладається арешт, сторони мають право у порядку, визначеному ст.174 КПК України, звернутися із клопотанням про скасування арешту майна.
Керуючись ст.ст.98, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
постановила:
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12025231030001739 на тимчасово вилучене майно, а саме: футболку сірого кольору з плямами речовини бурого кольору схожої на кров, яку поміщено до картонної коробки та опечатано двома пломбами NPU-0106539 та NPU0106540; шорти чорного кольору з плямами речовини бурого кольору схожої на кров, які поміщено до картонної коробки та опечатано двома пломбами NPU-0106537 та NPU0106538.
Відмовити в арешті майна: мобільного телефону марки «Моторола», блакитного кольору IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 в прозорому чохлі, який поміщено до сейф-пакету серія та номер RIC2060094.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1