Справа № 132/110/25
3/132/346/25
Іменем України
28 липня 2025 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., розглянувши матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП,
ОСОБА_2 - 05 січня 2025 року о 22год.14хв. рухаючись по вулиці Незалежності в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Chrysler Sebring», номерний знак « НОМЕР_1 », та після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, почав вживати алкоголь (пиво ТМ «Корона»). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру працівників поліції, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.130 КУпАП.
До Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в передбаченому законом порядку. Заяв та/або клопотань про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, не подав.
З матеріалів справи об'єктивно вбачається, що ОСОБА_2 достеменно обізнаний про те, що стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.130 КУпАП, і розгляд справи відбудеться у Калинівському районному суді Вінницької області, а тому повинен був проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для того, щоб бути в курсі подій у провадженні, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні в справі Каракуця проти України від 16.02.2017 року № 18986/06.
Згідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв'язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП.
Велика палата Верховного суду у постанові від 23.08.2018 року у справі №11-237сап18, звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).
У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Слід також зазначити, що у відповідності до статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», інформація про судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України, та ОСОБА_2 не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Згідно сталої правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 03.05.2022 року у справі № 520/5386/15-ц, від 24.10.2024 року у справі № 752/8103/13-ц, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За вказаних обставин та відповідно до вимог ст.268 КУпАП, що не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справи за ч.4 ст.130 КУпАП, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Згідно із положеннями статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП , орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213741 від 05.01.2025 року слідує, що ОСОБА_2 - 05 січня 2025 року о 22год.14хв. рухаючись по вулиці Незалежності в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Chrysler Sebring», номерний знак « НОМЕР_1 », та після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, почав вживати алкоголь (пиво ТМ «Корона»). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру працівників поліції, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.130 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Згідно пункту 2.10 (є) ПДР України, до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого, сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 ПДР України не містить виключень, коли водій може відмовитись від проходження огляду за певних обставин.
Відповідальність за ч.4 ст.130 КУпАП, настає за сам факт вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду, і не передбачає обов'язкового встановлення стану алкогольного сп'яніння, що вимагається ч.1 ст.130 КУпАП.
Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно встановити наявність об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, то об'єктивна сторона даного правопорушення полягає у вживанні водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
За статтею 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Факт вживання ОСОБА_2 алкоголю, який керував транспортним засобом, після того, як останній був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213741 від 05.01.2025 року;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.01.2025 року;
рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України молодшого лейтенанта поліції Урбанського А. від 05.01.2025 року;
витягом з адміністративної практики; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213797 від 06.01.2025 року за ознаками вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213788 від 06.01.2025 року за ознаками вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213731 від 05.01.2025 року за ознаками вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП;
відеозаписом з нагрудної бодікамери (відеореєстратора) працівників поліції.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213741 від 05.01.2025 року, ОСОБА_2 - 05 січня 2025 року о 22год.14хв. рухаючись по вулиці Незалежності в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Chrysler Sebring», номерний знак « НОМЕР_1 », та після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, почав вживати алкоголь (пиво ТМ «Корона»). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру працівників поліції, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.130 КУпАП.
Обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213741 від 05.01.2025 року, підтверджуються наступними доказами:
- витягом з адміністративної практики із відомостями (даними) щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП (постанова серії ЕНА № 3798289 від 05.01.2025 року); копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213797 від 06.01.2025 року за ознаками вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213788 від 06.01.2025 року за ознаками вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213731 від 05.01.2025 року за ознаками вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, згідно яких встановлено факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом марки (моделі) «Chrysler Sebring», номерний знак « НОМЕР_1 » - 05.01.2025 року о 22год.14хв. по вулиці Незалежності в місті Калинівка, та правомірності його зупинки працівниками органу Національної поліції;
- рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України молодшого лейтенанта поліції Урбанського А. від 05.01.2025 року, згідно якого, 05.01.2025 року о 22год.14хв. на вулиці Незалежності в місті Калинівка, був зупинений транспортний засіб марки (моделі) «Chrysler Sebring», номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_2 , який після зупинки останнього, розпочав вживати алкоголь (пиво ТМ «Корона»). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру працівників поліції;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.01.2025 року, згідно якого за наявності у водія ОСОБА_2 ознак алкогольного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук; порушення координації рухів; запах алкоголю з порожнини рота), йому було запропоновано пройти огляд з метою виявлення його стану;
- відеозаписом з нагрудної бодікамери (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції, які були безпосередньо досліджені судом під час розгляду цієї справи, на якому зафіксований факт зупинення транспортного засобу марки (моделі) «Chrysler Sebring», номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_2 , який після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, почав вживати алкоголь (пиво ТМ «Корона»). На пропозицію пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, відмовився на місці зупинки транспортного засобу.
Суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудних бодікамер працівників поліції є об'єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_2 суду не надано.
Відповідно до положень частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно приписів статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт вживання ОСОБА_2 алкоголю, який керував транспортним засобом, після того, як останній був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а його дії за ч.4 ст.130 КУпАП правильно кваліфіковано.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Призначаючи адміністративне стягнення, суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.
Відповідно до положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Санкцією частини 4 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність у виді штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб.
Слід зауважити, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є безальтернативним.
Враховуючи вимоги закону, конкретні обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_2 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Визначена судом міра адміністративного стягнення до ОСОБА_2 , буде необхідною і достатньою для попередження його від скоєння нових адміністративних правопорушень.
У відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000грн.00коп. в дохід держави на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, ЄДРПОУ 37979858, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 605грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя