Справа № 128/2601/23
30 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2023 за № 12023020050000215, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
У провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2023 за № 12023020050000215, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, по якому проводиться судовий розгляд.
У судовому засіданні 30.07.2025 прокурор ОСОБА_3 підтримала попередньо подане письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 та просила його задовольнити. Клопотання обґрунтовує тим, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, є уродженцем Донецької області та зареєстрований в м. Слов?янськ, Донецькій області, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, у зв?язку із чим приховував сліди вчинення злочину з 12.04.2023 до 17 год 11 хв 13.04.2023; знищення або спотворення будь-якого із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема речей, що знаходяться у ТОВ «Про-Детокс»; незаконного впливу на потерпілого та свідків (родичів померлої ОСОБА_6 ) шляхом залякування чи погроз. Застосування до обвинуваченого іншого більш м?якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам. Всі вищевказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, відносно ОСОБА_4 може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п?ять років. Тому просить продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 строком на 60 діб без визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував з приводу задоволення клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , призначений на проведення окремої невідкладної процесуальної дії - розгляду клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у судовому засіданні підтримав думку свого підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_4 .
Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання 30.07.2025 не з'явився, хоч в установленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце проведення судового розгляду.
Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 17.04.2023 до обвинуваченого ОСОБА_4 застосував запобіжний захід - тримання під вартою. В подальшому Вінницький міський суд Вінницької області та Вінницький районний суд Вінницької області ухвалами продовжували строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 .
Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та, відповідно до ст. 176 КПК України, найбільш суворим запобіжним заходом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Так, суд враховує, що злочин, за яким обвинувачується ОСОБА_4 , віднесений відповідно до ст. 12 КК України до особливо тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, позбавленням волі строком 15 років, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який неодружений, сім'ї не має, не має постійного місця проживання, не має міцних соціальних зв'язків, тому, перебуваючи на волі, зможе, з метою уникнення від покарання, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та на свідків, які в судовому засіданні ще не допитувалися.
За таких обставин, враховуючи тяжкість обвинувачення у злочині, особу обвинуваченого ОСОБА_4 ,обрання відносно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить, на думку суду, запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені статтею 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, враховуючи положення частини шостої статті 176 КПК України, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, проти чого не заперечує обвинувачений та його захисник.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.
У частині першій статті 182 КПК України визначено, що можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , спричинив загибель людини.
Отже, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд дійшов висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків переховування від суду під тиском можливого відбування покарання, з метою запобігання спроби вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість злочину, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, останньому доцільно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, без визначення розміру застави, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 177, 183, 331, 372 КПК України, суд -
Письмове клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, строком на шістдесят днів, тобто до 27 вересня 2025 року, без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.