Справа № 128/1823/25
30 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2025 за № 12025025050000043, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
У провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходитьсякримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2025 за № 12025025050000043, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
У судовому засіданні 30.07.2025 прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. Клопотання обґрунтоване тим, що «25.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто в незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08.05.2025 щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 25 червня 2025 включно. Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 09.06.2025 щодо ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 09.08.2025 включно. Ураховуючи те, що зазначені, обґрунтовані та повністю ураховані слідчим суддею під час обрання щодо ОСОБА_4 даного запобіжного заходу ризики не зменшились, його строк спливає, підстави для його зміни на інший відсутні, наявні об?єктивні обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду даного кримінального провадження до завершення дії попередньої ухвали (судовий розгляд даного провадження не завершено), а тому є обґрунтовані підстави для його продовження. Так, на даний час ризики, визначені ст. 177 КПК України, як підстава втручання у право особи на свободу, які заявлені стороною обвинувачення та враховані судом під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не зменшились та не втратили своєї актуальності, а обставини, у їх сукупності (щодо аналізу обставин вчиненого злочину та особистості обвинуваченого), визначені ст. 178 КПК України, не змінились, не втратили своєї значимості зі спливом певного часу, а тому не вимагають від сторони обвинувачення наведення інших, нових або додаткових, підстав для продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження. Відповідно, продовження вищевказаного запобіжного заходу буде виправданим та співрозмірним особі обвинуваченого, суспільній небезпечності вчиненого діяння. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до трьох років, останній впродовж нетривалого часу двічі був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних правопорушень, а тому через усвідомлення можливої втрати свободи на певний строк може переховуватись від суду, що унеможливить своєчасний розгляд кримінального провадження, ухвалення та виконання вироку, а також може надати можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. За період дії ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 08.05.2025 до прокурора не надходила інформація про порушення обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Тому просить продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає у цілодобовій забороні залишати житло, в якому він проживає, строком на 2 місяці; відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_4 такі зобов?язання: прибувати на виклики до прокурора та суду за першою вимогою на визначений час; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований і проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання, навчання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних оорганів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну».
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечують щодо задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У частині першій статті 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
У статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді домашнього арешту/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Так, у справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
ЄСПЛ під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у демократичному суспільстві у значенні, передбаченому Конвенцією.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 08.05.2025 застосував до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що полягає у цілодобовій забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 49 днів, тобто до 25 червня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування. У подальшому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 09.06.2025 продовжив.
Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, суд враховує, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за який законом передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років. Крім того, обвинувачений, без застосування до нього запобіжного заходу, може переховуватись від суду, що унеможливить своєчасний розгляд кримінального провадження, а також впливати на свідків, які в судовому засіданні ще не допитувалися. Таким чином, судом установлено, що існують ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, проти чого не заперечують обвинувачений та його захисник.
Тому суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк цілодобового домашнього арешту ще на два місяці.
У зв'язку із вищевикладеним суд вважає, що письмове клопотання прокурора слід задовольнити.
Керуючись статтями 177, 181, 194, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання: АДРЕСА_1 , строком на два місяці - до 30 вересня 2025 року.
Відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати на виклики суду за першою вимогою на визначений час;
- не відлучатися за межі місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а також за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом у якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, для відома направити у Вінницьку окружну прокуратуру.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.