28 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/213/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Онікс"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025
та рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.08.2024
у справі № 921/213/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір"
до Приватного підприємства "Онікс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Великоберезовицька селищна рада
про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; припинення права власності Приватного підприємства Онікс на земельну ділянку,
та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Онікс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Великоберезовицька селищна рада
про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапфір" права постійного користування земельною ділянкою та скасування Державного акта на право постійного користування землею
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 07.07.2025 надійшла касаційна скарга Приватного підприємства "Онікс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 (повний текст складено 29.01.2025) та рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.08.2024 у справі № 921/213/23, направлена до Суду засобами поштового зв'язку 01.07.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).
Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах (абз. 1 ч. 6 ст. 6 Закону).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 у розмірі 2 684 грн.
З оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій (тексти розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень), вбачається, що предметом позову, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Сапфір» до відповідача - Приватного підприємства "Онікс" є скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6125255200:02:002:3186, площею 2,4303 га, вид цільового призначення земельної ділянки 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Велика Березовиця; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності №49001367 від 16.01.2023, внесеного державним реєстратором Скориківської сільської ради Тернопільської області Гриндою О.Я. про державну реєстрацію права власності на земельну; припинення права власності Приватного підприємства «Онікс» на земельну ділянку із кадастровим номером 6125255200:02:002:3186, площею 2,4303 га, вид цільового призначення земельної ділянки 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення. Також Приватним підприємство «Онікс» подано зустрічний позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір» про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сапфір» права постійного користування земельною ділянкою площею 4,8900 га, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею серія ІІ-ТР №000266; скасування Державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-ТР №000266.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.08.2024 року у справі №921/213/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025, первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічного - відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат (судового збору).
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову та рішення судів першої та апеляційної інстанцій, отже належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги у даному випадку є 26 840, 00 грн: за первісний позов три немайнові вимоги 16 104, 00 грн, (2 684, 00 грн x 3 x 200%), зустрічний позов дві немайнові вимоги 10 736, 00 грн, (2 684, 00 грн x 2 x 200%).
Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 26 840,00 грн за наведеними нижче реквізитами.
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.
Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду встановлено наступні обставини.
17.03.2025 ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (суддя Міщенко І. В.) касаційну скаргу Приватного підприємства "Онікс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.08.2024 у справі № 921/213/23 залишено без рух та зазначено про необхідність усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду документа, що підтверджує сплату судового збору.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2025 повернуто касаційну скаргу Приватного підприємства "Онікс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.08.2024 у справі № 921/213/23, яка вручена скаржнику 18.04.2025 шляхом її доставлення в електронний кабінет Приватного підприємства "Онікс", про що судом отримано повідомлення 18.04.2025, що підтверджується довідкою Касаційного господарського суду про доставку документа.
Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 (повний текст складено 29.01.2025) у справі № 921/213/23, а тому останній день оскарження за приписами ст. 288 ГПК України закінчився - 18.02.2025, тоді як дану касаційну скаргу повторно подано 01.07.2025, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заявник зазначає, що у судовому засіданні 20.01.2025 оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення суду апеляційної інстанції оприлюднено 30.01.2025. Окрім того вказує, що про повернення ухвалою суду від 17.04.2025 року поданої ними касаційної скарги на оскаржувані судові рішення скаржник дізнався в червні 2025 року з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень та посилається на відключення електроенергії для підприємств, що мало місце у березні 2025 року. Також скаржник вказує, що оскільки діяльність підприємства пов'язана з вирощуванням сільськогосподарської продукції, останній не проводить постійну господарську діяльність та зазначає про відсутність відповідальної особи за електронний цифровий підпис для забезпечення доступу до Електронної підсистеми електронний суд, тому на думку скаржника всі ці обставини зумовили неможливість своєчасного виконання вимог ухвали суду, щодо усунення недоліків касаційної скарги і тому наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.
Розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, Суд наголошує на тому, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок з доведення яких покладено на скаржника.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( ч. 3 ст. 13 ГПК України).
ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Беручи до уваги положення ч. 1 ст. 119 ГПК України, вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому такі доводи та докази мають підтверджувати об'єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв'язку із суб'єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об'єктивно непереборні причини, або коли такі об'єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.
Посилання скаржника на наявність підстав для поновлення строку оскарження у зв'язку з відсутності відповідальної особи за електронний цифровий підпис та не проведення постійної господарської діяльності підприємства, суд не визнає поважною причиною пропуску строку оскарження, оскільки вони є суб'єктивними, залежали від організації роботи скаржника, що не свідчить про їх поважність та пов'язаність з об'єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення.
Стосовно доводів про відключення електроенергії для підприємств, що мало місце у березні 2025 року, як на поважну обставину, що перешкодила вчасному складанню і направленню касаційної скарги через підсистему "Електронний суд", не можуть бути розцінені судом як поважні підстави пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки відсутність електроенергії не було постійним безперервним явищем протягом встановленого ГПК України строку на подання касаційної скарги.
Також скаржником не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.08.2024 у справі № 921/213/21 та не наведено існування обставин, що унеможливили її оскарження.
Звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином підстави, наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, враховуючи дати отримання повернутої вперше касаційної скарги, Суд визнає неповажними.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Відповідно до ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, касаційна скарга Приватного підприємства "Онікс" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 26 840 грн; 2) навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Онікс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.08.2024 у справі № 921/213/23 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.