29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"30" липня 2025 р. Справа № 924/761/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Екна Україна» про забезпечення позову у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екна Україна» м. Київ
до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Хмельницький
про визнання недійсним та скасування пункту 1 та підпункту 2.2 резолютивної частини рішення Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2025р. №72/49-р/к зі справи №72/20-24
28.07.2025р. товариство з обмеженою відповідальністю «Екна Україна» м. Київ звернулося з позовною заявою до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Хмельницький про визнання недійсним та скасування пункту 1 та підпункту 2.2 резолютивної частини рішення Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2025р. №72/49-р/к зі справи №72/20-24.
Також, 28.07.2025 товариство з обмеженою відповідальністю "Екна Україна" подало до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- зупинити дію рішення Адміністративної колегії Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 72/49-р/к від 16.05.2025р. у справі № 72/20-24 щодо ТОВ «Екна Україна» до набрання рішенням Господарського суду Хмельницької області законної сили у справі;
- застосувати захід забезпечення позову у цій справі і надати вказівку посадовим особам Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вчинити дії, що стосуються виключення ТОВ «Екна Україна» з відомостей Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів.
В обґрунтування заяви посилається на те, що ТОВ «Екна Україна» є активним учасником ринку та має відповідну репутацію на ньому, та протягом років виконує всі вимоги законодавства, не порушуючи приписи останнього, в тому числі приписів законодавства про захист економічної конкуренції.
Звертає увагу на те, що за останні 5 років підприємство прийняло участь в 702 закупівлях, та отримало перемогу в більше ніж 596 закупівель і успішно поставило продукцію, що вбачається з офіційних даних веб-сайту Прозорро, і ДЗО, за згрупованою інформації сайту https://clarity-project.info/tenderer/43476054.
Вказує на те, що ТОВ «Екна Україна» за роки здійснення своєї діяльності на ринку жодного разу не притягувалось до відповідальності за вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів. Зазначена статистка свідчить про сталу репутаційну діяльність, отримання прибутку Позивачем протягом років.
Зазначає, що за роки діяльності ТОВ «Екна Україна» напрацювало позитивну ділову репутацію серед українських виробників - державних замовників.
Вважає, що з огляду на сталу діяльність ТОВ «Екна Україна» відповідні висновки Відділення можуть призвести до дискримінації ділової репутації ТОВ «Екна Україна», що напрацьована роками успішним виконанням державних замовлень та приватною практикою на товарних ринках, що є недопустимим та буде відповідно зреаговано в частині захисту такої репутації.
Звертає увагу, що одночасно, Рішення АМК про вчинення порушення має своїм наслідком внесення Позивача до Державного реєстру та блокування Відділенням здійснення позивачем підприємницької діяльності згідно річного плану, що є основним видом діяльності роботи товариства - реалізації товарів у публічних торгах.
Зазначає, що останній отримував перемогу у більшості закупівлях, в яких приймав участь - з 702 в 596, що свідчить про пропонування найменшої ціни для державних замовників, а отже, економії Державою на таких закупівлях.
Вказує, що ТОВ «Екна Україна» в більшості випадках закупівель пропонувало Державі найбільш вигідну цінову пропозицію - найменшу ціну. Зауважує, що Держава в особі такого контрагента як ТОВ «Екна Україна» економила публічні кошти.
Вважає, що припинення участі ТОВ «Екна Україна» в публічних торгах, що організовує Держава відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, вже призвела, до порушення балансу конкуренції на відповідному ринку товарів; до витрачання надмірних коштів Державою, подавши її можливості отримати більш вигідну пропозицію в торгах, що вже відбулись, та тих, що відбудуться.
Отже Рішення АМК вже порушило права на невизначений час, а як мінімум на 3 роки, Позивача на здійснення ним підприємницької діяльності, що гарантується Державною, а саме статтею 42 Конституції України, а також права Держави на закупівлю товарів за найбільш вигідними умовами.
Зауважує, що основними клієнтами позивача є державні та комунальні клініки України, на частку яких припадає до 95% каналу обладнання для візуалізації у вартісному вираженні, без істотної динаміки за останні 10 років. Зазначене є неприпустимим в розрізі економічної ситуації, яка склалась в країні у зв'язку з веденням воєнного стану.
Товариство зауважує, що така ситуація призводить до ряду також складнощів в частині переорганізації роботи, звільнення працівників у випадку відсутності прибутку, тощо. Участь у тендерних закупівлях є одним із його основних видів господарської діяльності, яка формує значну частку його прибуток і відповідно формує базу для оподаткування та надходження до бюджету, а відтак неможливість участі у тендерних закупівлях та відмови замовників у прийнятті тендерних пропозицій спричинять суттєве зменшення його прибутку, а отже і зменшення надходжень до бюджету.
Вважає, що Рішення АМК є незаконним, висновки в ньому є протиправними
Звертає увагу на товар, що реалізовує ТОВ «Екна Україна» за публічні кошти - Державі - медичне обладнання, що є наразі, під час воєнного стану надважливим. ЦЕ апарати анестезії, апарати ШВЛ, барокамери, ВАК-апарати, апаратура ендоскопії, зарядні станції, кисневі концентратори, апарати комп'ютерної томографії, магнітно-резонансної мамографії, мамографія, молекулярної візуалізації, рентгенографія, ультразвукової діагностики тощо.
Вказує на те, що зазначені товари є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період. Також товариство співпрацюємо з такими компаніями, як Lanmage Medical Technology Co., Ltd. BK Medical Holding Company, Inc., MinFound Medical Systems Co., Ltd., Baobang Medical Equipment Co., Ltd., Oxywise s.r.o., Colenta Labortechnik GmbH & Co KG., LANDWIND MEDICAL, Cellex Incorporated та багатьма іншими. Потужності наших бізнес партнерів знаходяться в США, Німеччині, Китаї, Австрії та ще в понад 10 країнах. Зазначене свідчить про репутації на міжнародному рівні компанії і пояснити ситуацію притягнення до відповідальності за подіне порушення, коли останнє не є доведеним - оскаржується в суді є надскладно іноземним партнерам.
Вказує на те, що специфіка діяльності та її значимість для суспільства та держави в цілому може бути одним з критеріїв, які враховуються судом при визначення наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову та обрання їх видів.
Крім того, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі".
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.
Як передбачено ч. 1 ст. 13 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги, торги з обмеженою участю, конкурентний діалог.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.08.2021 у справі № 910/10407/20, що враховуючи приписи пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", наявність інформації щодо заявника у Зведених відомостях фактично є підставою для прийняття замовником рішення про відмову учаснику у процедурі закупівлі та зобов'язання відхилити тендерну пропозицію учасника.
Звертає увагу на те, що реалізуючи дію рішення АМК Відділенням вже внесені відомості до Зведених відомостей (Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій), щодо вчинення позивачем порушення антимонопольного законодавства, що створило вже перешкоди в участі у публічних закупівлях, та спричинило непропорційне порушення наших прав та інтересів.
Розглянувши подану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку, встановленому статтею 140 ГПК України, суд вирішив відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначила, якщо особа звернулася до суду з немайновою позовною вимогою, то судове рішення, у разі її задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Щодо вимоги про зупинення дії рішення Адміністративної колегії Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 72/49-р/к від 16.05.2025р. у справі № 72/20-24 щодо ТОВ «Екна Україна» до набрання рішенням Господарського суду Хмельницької області законної сили у справі, судов враховується наступне.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Отже, такою інформацією володіють безпосередньо самі суб'єкти господарювання (учасники), які були (не були) притягнуті до відповідальності.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що задоволення вимоги позивача зупинити дію рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 72/49-р/к від 16.05.2025 щодо визнання порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Екна Україна» законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу до набрання рішення законної сили, фактично є частковим задоволенням позову, адже правомірність висновків Антимонопольного комітету України, викладених у рішенні, стосовно вчинення товариством антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України до прийняття судового рішення є чинним.
Слід зазначити, що позивач не може бути позбавлений права на участь у закупівлях через прийняття спірного рішення, з огляду на приписи ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з ч. 1 ст. 48 цього Закону, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до ч. 5 ст. 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до ч. 3 ст. 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Незалежно від положень частини 4 цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 зазначеного Закону).
Вказана норма є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.
Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 910/13451/20.
При цьому, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатись як підстава для забезпечення позову в порядку приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, між тим за приписами ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19.
Таким чином, забезпечення позову у вказаний спосіб призвело б до продовження позивачем діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю).
Крім того, позивач не позбавлений права самостійно звернутись до Антимонопольного комітету України з вимогою внести дані стосовно зупинення дії спірного рішення до зведених відомостей у разі відкриття провадження у справі щодо визнання такого рішення недійсним.
Поданими позивачем доказами не підтверджено та необґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, звертаючись до суду із цією заявою, позивач не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких він просить.
Щодо внесення Відділенням позивача у зведені відомості про рішення органів Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), суд зазначає наступне.
Так, відомості щодо прийняття АМК рішення № 72/749-р/к від 16.05.2025 у справі №72/20-24 було внесено до Зведених відомостей, які оприлюднено на офіційному веб-порталі Антимонопольного комітету України.
Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Суд зазначає, що дана норма застосовується на підставі та з урахуванням відповідного рішення уповноваженого органу, тобто органу АМК, а не на підставі Зведених відомостей.
При цьому, рішення органу АМК (поки його не скасовано чи не визнано недійсним у встановленому порядку) є обов'язковим до виконання (частина третя статті 56 Закону України " Про захист економічної конкуренції").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 910/14429/21.
При цьому, суд зазначає, що включення товариства з обмеженою відповідальністю «Екна - Україна» до зведених відомостей не позбавляє позивача права на участь в процедурах закупівель, оскільки правові наслідки створює для позивача саме прийняте Відділенням рішення № 72/49-р/к від 16.05.2025 у справі №72/20-24 (яке наразі є чинним та не скасовано в судовому порядку), а не інформація, яка включена Антимонопольним комітетом України до зведених відомостей.
Посилання позивача в поданій заяві про вжиття заходів до забезпечення на те, що невжиття таких заходів позбавляє його можливості брати участь у процедурах закупівель на час розгляду судової справи, що ставить під загрозу здійснення ним господарської діяльності, суд відхиляє, оскільки участь у процедурах закупівель не є окремим видом господарської діяльності, а особа, що бере участь у процедурі закупівлі, не гарантовано буде визнана переможцем торгів, тоді як позивач не позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність не пов'язану з участю у процедурах закупівель.
Суд також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, який визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних.
Розпорядники інформації згідно з цим Положенням завантажують у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, згідно з додатком (п. 3 Положення).
У разі внесення змін до переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядник інформації у місячний строк з дати набрання чинності такими змінами здійснює їх завантаження та подальше оновлення на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних (п. 4 Положення).
Так, додатком до вказаного Положення визначено Перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, відповідно до якого Антимонопольний комітет України зобов'язаний оприлюднювати наступну публічну інформацію у формі відкритих даних:
- Зведений перелік суб'єктів природних монополій;
- Рішення та рекомендації Антимонопольного комітету;
- Реєстр державної допомоги;
- Зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу.
Суд зазначає, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.
У постанові від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі предметом розгляду якої є також визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), Верховний Суд вказав таке: "Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19.
Водночас відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.
Натомість забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 також зазначав, що:
- частина п'ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;
- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.
Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (зокрема у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 18.03.2021 у справі № 910/13451/20).
Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України , суд
У задоволенні товариства з обмеженою відповідальністю «Екна Україна» м. Київ про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали господарського суду Хмельницької області.
Ухвала підписана 30.07.2025р.
Суддя С. Гладій
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу, (електронний суд)
3 - відповідачу, (електронний суд)